Постанова

від 02.11.2021 по справі 715/196/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Чернівці

справа № 715/196/21

провадження 822/862/21

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Паучек І.І.,

учасники справи:

позивач керівник Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідачі: Глибоцька районна державна адміністрація (правонаступник-Чернівецька районна державна адміністрація), Чернівецька обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 ,

треті особи: Державне підприємство Чернівецький лісгосп , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області,

апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року керівник Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду з позовом до Глибоцької районної державної адміністрації (правонаступник-Чернівецька районна державна адміністрація), Чернівецької обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , треті особи: Державне підприємство Чернівецький лісгосп , Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації права власності та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що обласною прокуратурою за результатами вивчення інформації, розміщеної на сайтах Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно виявлено порушення при набутті у власність та в користування земель державного лісового фонду.

Зокрема встановлено, що розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації №45 від 06 лютого 2008 року припинено право користування Кузьминського лісництва земельною ділянкою площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кв. 67 виділ 3, 7, 12 Кузьминського лісництва, ДП Чернівецький лісгосп, в адміністративних межах Опришенської сільської ради, за межами населеного пункту, та вилучено вказану земельну ділянку до земель запасу Опришенської сільської ради. Районному відділу земельних ресурсів доручено внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації № 308 від 17 вересня 2012 року надано дозвіл на замовлення документації із землеустрою земельної ділянки площею 1,0982 га для рибогосподарських потреб. Розроблений проект землеустрою розпорядженням районної державної адміністрації № 428 від 12 грудня 2012 року затверджено. При цьому вказують на те, що в 2008 році, так і в 2012 році районні державні адміністрації відповідно до вимог законодавства не були уповноваженні на вилучення земельних ділянок із земель лісового фонду.

Вказував на те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, тому вилучення такої земельної ділянки для несільськогосподарських потреб належить до компетенції Кабінету Міністрів України.

В той же час, Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення земельної ділянки площею 3,8 га від Кузьминського лісництва Чернівецького держлісгоспу не приймалось.

Вказані розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації в подальшому призвели до незаконної передачі спірної земельної ділянки Чернівецькою обласною державною адміністрацією у користування ОСОБА_1 .

Просив суд, ухвалити рішення, яким:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 06 лютого 2008 року № 45;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 12 грудня 2012 року № 428;

- визнати незаконним та скасувати п.1 розпорядження голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року за № 711-р в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001;

- визнати недійсним договір оренди землі від 14 травня 2019 року, укладений між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 . Припинити право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,0982 га за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 шляхом скасування державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку;

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Опришенецької об`єднаної територіальної громади, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001, державі в особі Кабінету Міністрів України;

- вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року позов керівника Чернівецької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 06 лютого 2008 року № 45.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Глибоцької районної державної адміністрації від 12 грудня 2012 року № 428.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року за № 711-р в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001.

Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Визнано недійсним договір оренди землі від 14 травня 2019 року, укладений між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 ..

Припинено право оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1,0982 га за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 шляхом скасування державної реєстрації права оренди на вказану земельну ділянку.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, розташовану в адміністративних межах Опришенецької об`єднаної територіальної громади, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), площею 1,0982 га, кадастровий номер 7321081800:01:004:0001, державі в особі Кабінету Міністрів України.

Вирішено питання про судові витрати.

Суд першої інстанції виходив з того, що Чернівецька обласна державна адміністрація не мала повноважень на розпорядження земельною ділянкою, остання вибула з володіння її власника поза його волею, тому повернення у володіння держави земельної ділянки, незаконно переданої в оренду фізичній особі органом виконавчої влади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Зазначає, що у нього не було підстав вважати, що Чернівецька обласна державна адміністрація не має права розпоряджатись земельною ділянкою, його дії щодо участі в аукціоні та укладенні договору оренди земельної ділянки були законними.

На момент укладення договору оренди земельної ділянки від 14 травня 2019 року всі умови зазначені в ст.203 ЦК України були дотримані, а тому позовна вимога про визнання вказаного договору оренди земельної ділянки недійсним є безпідставною та неправомірною.

Окрім того, вказував, що відібрання земельної ділянки порушить критерій пропорційності, який регламентується Європейським судом з прав людини, та передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з утручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від утручання.

Також посилається на те, що прокуратура немає підстав переставляти Кабінет Міністрів України у даній справі, а останній взагалі не є належним позивачем.

Крім того вказував, що позивачем пропущений строк позовної давності.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Чернівецька обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу.

Просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації №45 від 06 лютого 2008 року припинено право користування Кузьминського лісництва земельною ділянкою площею 3,8 га (водне дзеркало - 3,3 га, біогалявина - 0,5 га), яка знаходиться у кв. 67 виділ 3, 7, 12 Кузьминського лісництва, ДП Чернівецький лісгосп, в адміністративних межах Опришенської сільської ради, за межами населеного пункту, та вилучено вказану земельну ділянку до земель запасу Опришенської сільської ради. Районному відділу земельних ресурсів доручено внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації № 308 від 17 вересня 2012 року надано дозвіл на замовлення документації із землеустрою земельної ділянки площею 1,0982 га для рибогосподарських потреб. Розроблений проект землеустрою розпорядженням районної державної адміністрації № 428 від 12 лютого 2012 року затверджено.

Розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 916-р від 22 грудня 2016 року земельну ділянку (НОМЕР_1) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення водного фонду державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах.

Розпорядженням №711-р від 16 липня 2018 року Чернівецька обласна державна адміністрація затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки(НОМЕР_1) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб в натурі (на місцевості) (ділянка НОМЕР_2) для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

04 лютого 2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку (НОМЕР_1) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку згідно розпорядження № 1030-р від 04 жовтня 2018 року доручено ТзОВ Глобус КО . Вказаним актом визначено стартову ціну лоту (стартовий розмір річної орендної плати) та строк користування земельною ділянкою.

За результатами проведення земельних торгів (аукціону) 14 травня 2019 року Чернівецька обласна державна адміністрація на підставі своїх розпоряджень № 1030-р від 04 жовтня 2018 і № 467 від 13 травня 2019 року уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з ОСОБА_1 . Зазначений договір зареєстровано 28 травня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2021 року залучено Чернівецьку районну державну адміністрацію, як правонаступни ка відповідача - Глибоцьку районну державну адміністрацію до участі у справі.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

Частиною другою статті 1 ЛК України передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Із приписів статті 8 ЛК України вбачається, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 17 ЛК України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно з частиною другою статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (статті 5 ЛК України).

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини дев`ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для несільськогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на час прийняття оскаржуваних розпоряджень Глибоцькою районною державною адміністрацією спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП Чернівецький лісгосп , що підтверджується змістом розпорядженням Глибоцької районної державної адміністрації від 06 лютого 2008 року № 45.

Таким чином, спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, стосовно яких законом встановлено обмеження щодо їх використання у цивільному обороті.

У статтях 317 і 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України Про місцеві державні адміністрації , пункту 5 частини першої статті 31 ЛК України до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин належить, зокрема, передання у власність земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення і передання у власність такої ділянки належало до повноважень Кабінету Міністрів України, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, оскаржувані розпорядження Глибоцької районної державної адміністрації від 06 лютого 2008 року № 45 та від 12 грудня 2012 року № 428, розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року є незаконними як такі, що прийняті за відсутності волевиявлення власника - держави.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Кабінету Міністрів України - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла.

З урахуванням вказаного суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення, що є підставою для скасування розпоряджень Глибоцької районної державної адміністрації від 06 лютого 2008 року № 45, від 12 грудня 2012 року № 428, розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 16 липня 2018 року.

Крім того, 04 лютого 2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на земельну ділянку (НОМЕР_1) за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 державної власності площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту) за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. А згідно з ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 182 ЦК України). Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Згідно з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою факту, зокрема, припинення прав на нерухоме майно. Речові права на нерухоме майно підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єкт.

Частиною 3 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У ч. 4 ст. 18 Закону вказано, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Статтею 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому п. 2 ч. 6 ст. 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи те, що Чернівецька обласна державна адміністрація зареєструвала право власності на земельну ділянку, якою відповідно до вимог ст. 122 ЗК України остання не вправі розпоряджатися, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише шляхом скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001 за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання договору оренди недійсним та повернення земельної ділянки.

Судом встановлено, що розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації № 916-р від 22 грудня 2016 року земельну ділянку за кадастровим номером 7321081800:01:004:0001, державної форми власності, площею 1,0982 га, цільове призначення 10.07 - для рибогосподарських потреб, яка розташована на території Опришенської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), включено до переліку земельних ділянок несільськогосподарського призначення водного фонду державної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах.

Розпорядженням №711-р від 16 липня 2018 року Чернівецька обласна державна адміністрація затвердила технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) (ділянка НОМЕР_2) для подальшого продажу її права оренди на земельних торгах.

На підставі вказаного розпорядження 04 лютого 2019 року державним реєстратором Чернівецької міської ради зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

Проведення земельних торгів з продажу права оренди на земельну ділянку згідно розпорядження № 1030-р від 04 жовтня 2018 року доручено ТзОВ Глобус КО .

За результатами проведення земельних торгів (аукціону), 14 травня 2019 року Чернівецька обласна державна адміністрація на підставі своїх розпоряджень № 1030-р від 04 жовтня 2018 і № 467 від 13 травня 2019 року уклала договір оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 , який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 28 травня 2019 року.

Відповідно до п. 2. вказаного договору об`єктом оренди є вода (водний простір) водного об`єкта - 1,0561 га, земельна ділянка під водним об`єктом 1,0561 га та під гідротехнічними спорудами - 0,0421 га.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України) і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин - бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (ст. 203, ч. 1 ст.215 ЦК України).

Враховуючи те, що розпорядження місцевих державних адміністрацій є незаконними та підлягають скасуванню, договір оренди землі, що укладений на їх підставі між Чернівецькою обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , судом першої інстанції також обґрунтовано визнано недійсним .

Щодо посилання заявника на те, що відібрання земельної ділянки порушить критерій пропорційності, який регламентується Європейським судом з прав людини, та передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення ст.1 Першого протоколу до конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з утручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від утручання.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у спорах щодо земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, що перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси, зокрема, у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України), та через інші законодавчі обмеження. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

З урахуванням вказаного, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, проявивши розумну обачність, ОСОБА_1 міг і повинен був знати про те, що ця спірна земельна ділянка належить до земель лісогосподарського призначення.

Такі правові висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18).

З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використання земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у вказаній справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні земельної ділянки в оренді.

Отже, повернення спірної земельної ділянки її власникові, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном.

Також не можуть бути прийняті доводи апеляційної скарги про те, що Кабінет Міністрів України не є належним позивачем у даній справі, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Повноваження Кабінету Міністрів України визначено статтями 122, 149 ЗК України.

Порядок вилучення земельних ділянок визначає стаття 149 ЗК України, за приписами якої земельні ділянки, надані у постійне користування, зокрема, із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за згодою землекористувачів за рішеннями Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх повноважень. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 149 ЗК України сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.

Отже, згідно з наведеними приписами вилучення для нелісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності передання у власність такої ділянки належало до повноважень Кабінету Міністрів України, який є належним позивачем у даній справі.

Апеляційний суд також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що прокуратура немає підстав представляти Кабінет Міністрів України у даній справі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення ЄСПЛ від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії ).

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. (частина третя). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру ).

Вказаним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України, зокрема у частині четвертій статті 56 цього Кодексу визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Системне тлумачення частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор, звертаючись до суду, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Виходячи зі змісту наведених вище норм права, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави; чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Таким чином у кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд - перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора, у цьому випадку.

Чернівецька обласна прокуратура листом від 15 листопада 2019 року повідомила Кабінет Міністрів України про те, що прокуратура звертатиметься до суду з позовом та після цього подала до суду позовну заяву, в якій належним чином обґрунтувала підстави представництва інтересів держави, а Кабінет Міністрів України не оспорював і не заперечував підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, про наміри самостійно звернутися з позовом чи провести перевірку щодо виявлених прокуратурою фактів не заявив, водночас не спростував й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства. Такі дії були оцінені прокуратурою як бездіяльність.

У суді першої інстанції відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності до вимог позивача.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

У передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором пред`явлено негаторний позов, тому строк позовної давності не застосовується.

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови - 05 листопада 2021 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.Ю. Половінкіна