Ухвала

від 02.11.2021 по справі 910/20358/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/20358/16

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

на ухвалу Господарського суду міста Києва

(суддя - Грєхова О.А.)

від 11.05.2021,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Руденко М.А., судді - Зубець Л.П., Пономаренко Є.Ю.)

від 21.09.2021,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк Петрокоммерц-Україна

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Централ Капітал , 2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Капіталь Груп ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвестохіллс Веста ,

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2021 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду року від 21.09.2021 у справі №910/20358/16 до суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні касаційної скарги на ухвалу господарського суду становила 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2021 року в розмірі 2 270,00 грн.

Зважаючи на те, що касаційну скаргу на вказані судові рішення подано 23.10.2021, то скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Проте, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Натомість, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору та встановлення 30-денного строку для його сплати, у зв`язку з тим, що кошти Фонду не включаються до державного бюджету України, не підлягають вилученню і можуть використовуватися Фондом виключно для цілей, встановлених в статті 20 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Розглянувши клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) про виконання зобов`язання забезпечення ефективного права доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії", серія А, N 32, п. 25 - 26).

Суд підкреслює, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (див., наприклад, рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72, та рішення суду від 28.11.2006 року у справі "Апостол проти Грузії", заява N 40765/02). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади та дія в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява N 68490/01, п. 57).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення п.п.1 та 2 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п.3 ч.1 ст.8 Закону "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на те, що предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору відхиляються.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, заявнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 2 270,00 грн.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі ча-стини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292, Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду року від 21.09.2021 у справі №910/20358/16 залишити без руху.

2. Надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. Стратієнко