Постанова

від 26.09.2007 по справі 21/61

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

21/61

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 26.09.2007                                                                                           № 21/61

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморнафтогаз Екойл"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.06.2007

 у справі № 21/61 (Шевченко Е.О.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційні технології 2005"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморнафтогаз Екойл"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 264 178,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2007 року № 21\61 позов ТОВ „Інноваційні технології 2005” до ТОВ „Чорноморнафтогаз”  про стягнення  264178,70 грн. задоволений частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 203000 грн. основного боргу, 55220 грн. пені, 907,42 грн. -3% річних, 540,88 грн. інфляційних збитків, судові витрати.

Не погоджуючись з  рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм  матеріального та процесуального права, просить його скасувати та припинити провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду  - без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов  наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 07.03.2006 сторонами був укладений договір № МО-209-03/06 на поставку товарів, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю нафтопродукти, а відповідач зобов'язався прийняти та здійснити їх оплату.

Згідно ст.ст. 525,526  ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

          На виконання умов договору, в період з 04.10.2006р. по 23.10.2006р. позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними документами, підписаними сторонами, а саме: видатковими накладними № РН-0007440 від 04.10.06р., № РН-0007482 від 13.10.06р., № РН-0007506 від 18.10.06р., № РН-0007515 від 19.10.06р.,№ РН-0007530 від 23.10.06р.

         Факт поставки підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем станом на період з 01.10.06р. по 31.10.06р., який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств позивача та відповідача.

     Відповідно до п. 5.2. договору відповідач зобов'язаний сплатити рахунки на попередню оплату за товар протягом доби з моменту їх виставлення.

Однак, оплата з боку відповідача була проведена частково, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 203000грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що  відповідно до ст.  691 ЦК України  яка передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі, а відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Таким чином, господарським судом встановлений  факт порушення відповідачем договірних зобов'язань, а в зв'язку з тим, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення основного боргу, річних, інфляції та пені такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, оскільки господарський суд дійшов помилки вважаючи що ціна товару визначена у договорі, так як п.4.1 договору вказує, що зокрема, ціна, форма та вид оплати, строки поставки і платежів, попередньо узгоджуються сторонами в усній форми з послідуючим відображенням цього в рахунку на попередню оплату. У п. 5.2 цього договору передбачено що, рахунки на передплату і рахунки-фактури повинні бути оплачені на протязі доби з моменту їх виставлення, якщо інше не буде вказано в рахунку.

Відповідач не оспорює факту отримання товару та визнає заборгованість в сумі 201000грн., однак наполягає на тому що, між виставленими рахунками та сумами видаткових накладних є різниця. Крім того, у рахунках позивача є вказівка „дійсний до сплати...”, без вказання що дані рахунки є рахунками на передплату, отже відповідач вважає, що строк виконання ще не настав.

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення.

Колегія суддів находить порушення п.4.4 договору з боку позивача, так як той не надав відповідачу повний пакет документів, а саме: рахунок-фактуру або акт приймання-передачі на поставлений товар, оскільки останній був позбавлений заперечувати по складу рахунку-фактури та узгодження ціни товару, таким чином  твердження позивача про узгодження з відповідачем ціни товару і строків його оплати не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно до  ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи невиконання позивачем п.5.2 договору, не надання рахунків-фактур, чим позивач унеможливив  встановлення строку оплати, нарахування пені, річних і інфляційних збитків на думку суду є безпідставним. Це підтверджується аудиторським висновком, який підтверджує заборгованість, однак порушення строків оплати за товар не встановлено.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Отже, в зв'язку з тим що, строк оплати не настав то у позивача не має підстав для  вимог про стягнення боргу, таким чином провадження у справі підлягає припиненню.

Але, колегія суддів роз'яснює позивачу що, при настанні строку оплати він не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання відповідного позову до  господарського суду.

   Згідно зі ст. 49 ГПК України державне мито покладається  при  відмові в позові на позивача.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що  апеляційна  скарга обґрунтована та  підлягає задоволенню,  рішення господарського суду підлягає скасуванню, а провадження у справі припиненню.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу ТОВ „Чорноморнафтогаз” задовольнити, рішення господарського суду  м. Києва  від  07.06.2007 року по справі № 21\61 скасувати.

2.           Припинити провадження  у справі № 21\61 за позовом ТОВ „Інноваційні технології 2005” до ТОВ „Чорноморнафтогаз”  в зв'язку з відсутністю предмету спору.

3.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Інноваційні технології 2005” ( 01013 м. Київ, вул.. Будіндустрії,5; іден. код 33398297, свідоцтво 37101536, р\р 26009040120100 в філії  ЗАТ „ДонГорБанк” у м. Києві, МФО  380065,ОКПО 33398297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Чорноморнафтогаз Екойл” ( 02154 м. Київ, пр-т Возз'єднання, 21; р\р 260031989 ВАТ „Кредит промбанк” м. Києва, МФО 300863, ОКПО 33345316,  інд.код  333453126538, свідоцтво 35628530) державне мито за подачу апеляційної скарги  1025 грн. (тисяча двадцять п'ять грн.)

4.          Матеріали справи повернути господарському суду  м. Києва  .

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 27.09.07 (відправлено)