Постанова

від 01.11.2021 по справі 640/11436/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11436/20 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" та Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправними та скасування абзаців 1, 2, 3, 4, 5, 11 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс на вул. Ізюмській, 1 у Голосіївському районі міста Києва", що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 № 1217.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано абзаци перший, другий, третій, четвертий та п`ятий пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс на вул. Ізюмській, 1 у Голосіївському районі міста Києва", що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 вересня 2019 року №1217. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідача, за змістом якого зазначено, що рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 03.03.2017 №913 Товариство з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Манхеттен" нежитлові будівлі, продовольчий ринок "Деміївський" загальною площею 4613 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ізюмська, будинок 1 (пункт 1 договору).

Об`єкт нерухомого майна, що відчужувався, розташований на земельних ділянках: земельній ділянці площею 0,0052 га, кадастровий номер 8000000000:79:079:0016; земельній ділянці площею 0,3244 га, кадастровий номер 8000000000:79:079:0017; земельній ділянці площею 0,8382 га, кадастровий номер 8000000000:79:079:0001 (пункт 4 договору).

Відповідно до договорів оренди земельних ділянок від 01.03.2018 №793, №794, №795 Товариство з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" є користувачем земельних ділянок з кадастровими номерами: 8000000000:79:079:0001 площею 0,8382 га, 8000000000:79:079:0016 площею 0,0052 га, 8000000000:79:079:0017 площею 0,3244 га, цільове призначення: 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.03.2018 №115865788, №115864261, №115863053 вказані земельні ділянки зареєстровані за ТОВ "Манхеттен Інвест" до 2043 року на праві строкового платного користування, цільове призначення земельних ділянок для будівництва та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 №1217 затверджено Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс" на вулиці Ізюмська, будинок 1 у Голосіївському районі міста Києва, що видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест".

Пунктом 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" зокрема визначено:

- ділянка проектування потрапляє в межі Історичного центру міста, історичного ареалу, центральної розпланувальної зони, згідно з рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (абзац перший);

- виконати вимоги Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, від 12.05.2006 № 817 (абзац другий);

- отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац третій);

- дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства у разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац четвертий);

- проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України та консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Департаменту охорони культурної спадщини з врахуванням зауважень, викладених в протоколах рад, при доопрацюванні проектної документації (абзац п`ятий);

- цільове призначення земельної ділянки (вид використання) привести у відповідність до намірів забудови (абзац одинадцятий).

Вважаючи протиправними абзаци перший-п`ятий та одинадцятий пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс" по вулиці Ізюмська, 1 у Голосіївському районі міста Києва, що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 №1217, позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 №3038-VI (зі змінами):

містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією (пункт 8 стаття 1);

містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж. Перелік зазначених умов є вичерпним (частина п`ята статті 29).

За змістом абзаців першого-п`ятого пункту 5 Містобудівних умов та обмежень, останні стосуються планувальних обмежень щодо здійснення позивачем реконструкції в зоні, яка потрапляє в межі Історичного центру міста, історичного ареалу, центральної зони.

Так, відповідачем було зазначено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:079:0001, 8000000000:79:079:0016 та 8000000000:79:079:0017 потрапляють до меж Історичного ареалу згідно з Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 "Про затвердження Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року" з метою забезпечення сталого розвитку міста Києва, відповідно до законів України "Про основи містобудування", "Про планування і забудову територій", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про столицю України - місто-герой Київ", розглянувши матеріали Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, розроблені Інститутом "Київгенплан" АТ "Київпроект": затверджено Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року.

Згідно з розділом 7 текстової частини Генерального плану:

на історико-опорному плані позначено: об`єкти архітектурної спадщини - пам`ятки архітектури; - історична забудова; - місця втрачених цінних історичних будинків, споруд, оборонних укріплень; - дисгармонійні будівлі та споруди.

об`єкти містобудівної спадщини - пам`ятки містобудування; - значні історичні містобудівні об`єкти; - пам`ятки історії; - пам`ятки монументального мистецтва; - пам`ятки садово-паркового мистецтва; - пам`ятки природи, цінні природні ландшафти; - елементи ландшафту; - межі історичних районів та історичних ареалів міста, історико - архітектурних та історико-культурних заповідників.

На історико-містобудівному плані позначено: історичне розпланування та його цінні втрачені елементи; межі історичних районів, історичного центру та історичних ареалів міста; цінні фронти історичної забудови; містобудівні комплекси (житлові, громадські, оборонні, культові, промислові); значні містобудівні об`єкти; історичні архітектурні домінанти; основні елементи ландшафту; пам`ятки природи, цінні природні ландшафти; пам`ятки садово-паркового мистецтва; межі історико-архітектурних та історико-культурних заповідників, заповідних територій, зон охорони пам`яток, а також землі історико-культурного призначення (згідно Земельного Кодексу України).

На історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 №920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві", на які поширюється режим охорони культурної спадщини. Історико-архітектурний та історико-містобудівний опорні плани є основними обліково-охоронними документами. Вони складають базис архітектурно-планувальних рішень Генерального плану і мають використовуватись при розробці, погодженні та затвердженні інших містобудівних, архітектурних та інженерних проектів.

Висновки історико-архітектурного та історико-містобудівного опорних планів:

- історико-архітектурний та історико-містобудівний план визначають заходи належного рівня обліку культурної спадщини Києва та забезпечують створення необхідних умов щодо її охорони і використання;

- важливе значення має характеристика історико-культурного потенціалу, яка фіксує розташування та роль культурної спадщини, а також орієнтує можливості та спрямованість перетворень з урахуванням містобудівної, архітектурної, археологічної, мистецької, культурної спадщини;

- аналіз та оцінка київського середовища і, зокрема, центру Києва, здійснена на підставі історико-культурної, природно-ландшафтної, композиційно-художньої цінності території. Комплексна цінність території.

- Солом`янсько-Совська частина прилягає до історичного центру і разом формує значну частину долини р. Либідь. Найцінніші території розташовані вздовж її високого берега. До території певної цінності належать частини Олександрівської слобідки, Деміївки, району Монтажник, селищ Ширма, Совки, Жуляни, Університетського містечка. До зони охоронюваного ландшафту включено територію Байкового кладовища.

Згідно з додатком до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 Історико-містобудівним опорним планом вулиця Ізюмська потрапляє до меж Історичного ареалу міста.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 №878 місто Київ внесено до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу).

За змістом статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 №1805-III історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

Як уже зазначалось судом, відповідно до оскаржуваних абзаців першого-п`ятого пункту 5 Містобудівних умов та обмежень, оскільки земельні ділянки, на яких позивач має намір здійснити реконструкцію будівель, згідно з Генеральним планом міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року знаходяться в межах Історичного ареалу міста Києва, позивачу необхідно отримати висновок та дозвіл в спеціально уповноваженого органу, який відповідає за збереження культурної спадщини.

Згідно з частиною другою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану мста Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Частиною другою статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

Пунктами 4, 5, 12 "Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану міста Києва рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №270/1804), встановлювалось, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.

Відповідно до пунктів 4, 5, 12 "Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №318 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

Згідно з пунктами 8, 9 вказаного Порядку проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.

У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" передбачено, що вимоги пункту 9 Порядку застосовуються до 01.01.2019.

Станом на час судового розгляду адміністративної справи згідно з інформацією на офіційній вебсторінці Міністерства культури України дію наказу Мінкультури "Про затвердження історичних ареалів міста Києва" від 21.10.2011 №912/0/16-11 зупинено.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.08.2020 у справі №640/13331/19 вказав про відсутність затверджених меж Історичного ареалу міста Києва, зазначивши, зокрема, правовий висновок Верховного Суду у постанові від 27.02.2019 справа №826/5755/17.

У постанові Верховного Суду від 03.04.2020 справа №640/21505/18 з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №813/4993/15 зазначено, що оскільки відсутня науково-проектна документація щодо меж Історичного ареалу міста Києва, затверджена відповідно до вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, зокрема центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, відповідно не доведено, що земельна ділянка знаходиться у межах Центрального історичного ареалу.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про необґрунтованість висновків відповідача щодо віднесення земельних ділянок позивача до Історичного ареалу міста Києва. Водночас, додаток до рішення Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 Історико-містобудівний опорний план вулиця Ізюмська, відповідно до якого, земельні ділянки, на яких позивач має намір здійснити реконструкцію будівель, потрапляє до меж Історичного ареалу міста - не спростовує наведеного висновку, оскільки відповідно до вищевказаних правових висновків Верховного Суду, рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 Історичні ареали міста Києва не встановлені.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування абзаців першого-п`ятого пункту 5 Містобудівних умов та обмежень, відповідно до яких: - ділянка проектування потрапляє в межі Історичного центру міста, історичного ареалу, центральної розпланувальної зони, згідно з рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804 (абзац перший); - виконати вимоги Законів України "Про регулювання містобудівної діяльності" "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16.07.1979 №920, розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 №979, від 12.05.2006 № 817 (абзац другий); - отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац третій); - дозвіл на виконання робіт отримати згідно чинного законодавства у разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац четвертий); - проектну документацію рекомендовано надати на розгляд науково-методичної ради Міністерства культури України та консультативної ради з питань охорони культурної спадщини Департаменту охорони культурної спадщини з врахуванням зауважень, викладених в протоколах рад, при доопрацюванні проектної документації (абзац п`ятий).

До того ж, як було вірно зазначено судом першої інстанції, за відсутності органу, який міг би розглянути питання відповідності реконструкції будівель на вулиці Ізюмській вимогам Закону України "Про охорону культурної спадщини", позивач позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність щодо здійснення реконструкції будівель.

В той же час, Міністерством культури України не надано доказів (інформації) щодо можливості отримання ТОВ "Манхеттен Інвест" висновку щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів культурної спадщини в установленому Законом України "Про охорону культурної спадщини" порядку з урахуванням зупинення дії наказу Міністерства культури України від 21.10.2011 №912/0/16-11.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування абзацу одинадцятого Містобудівних умов та обмежень, відповідно до якого необхідно привести цільове призначення земельної ділянки (вид використання) відповідність до намірів забудови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим (частина третя статті 19 Земельного кодексу України).

Статтею 20 Земельного кодексу України встановлено: віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина перша); види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (частина п`ята).

Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №258 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 Класифікації, код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. Класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Згідно з Класифікацією, до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 03.07 - землі громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до статті 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Судом встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:79:079:0001, 8000000000:79:079:0016 та 8000000000:79:079:0017 віднесені до будівель торгівлі, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

До того ж, як вбачається з договорів оренди вказаних земельних ділянок а також витягів з Державного реєстру речових прав щодо них, цільове призначення ділянок визначено таким чином:

- Згідно з умовами договору - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;

- Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд.

При цьому, у пункті 3 розділу Загальні дані спірних містобудівних умов та обмежень міститься посилання на містобудівну документацію на місцевому рівні, а саме генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 №370/1804 та зазначається віднесення ділянок під об`єктом до території громадських будівель і споруд, територія вулиць та доріг.

Водночас, як встановлено сторонами у пункті 2.1 Договорів оренди, категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови.

Державними будівельними нормами ДБН Б.2.2-12:2019 Планування та забудова територій передбачено доцільність формування багатофункціональних архітектурно-планувальних структур та зазначено, що окремі земельні ділянки мають бути планувально об`єднанні, серед іншого, у функціональну зону житлової та громадської забудови.

Відповідно до п. 3.3 ДБН В.2.2-9:2018 Громадські будинки та споруди. Основні положення , багатофункціональні будинки і комплекси формуються з приміщень, їх груп, будинків та споруд різного громадського і житлового призначення.

За наведеного, використання спірних земельних ділянок шляхом реконструкції нежитлових будівель і споруд під багатофункціональний комплекс, у складі якого можуть розміщуватись в тому числі і заклади торгівлі, здійснюється в межах однієї категорії земель, а саме земель житлової та громадської забудови.

У постанові Верховного Суду від 24.03.2020 справа №640/13670/19 з урахуванням вказаних норм висловлену правову позицію, за якою зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, тому не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2020 справа №916/1998/19.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За наведеного, відсутні підстави для виснвоку про необхідність вжиття позивачем процедурних заходів для приведення цільового призначення або ж виду використання ділянок у відповідність до намірів забудови, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування абзацу 11 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс на вул. Ізюмській, 1 у Голосіївському районі міста Києва", що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 № 1217 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до вимог ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно з`ясовано обставини, наразі допущено помилки в частині оцінки правовідносин, щодо правового режиму цільового призначення земельних ділянок, що мають значення для справи, а тому оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, із прийняттям нового рішення, про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Манхеттен Інвест" - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу одинадцятого пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс на вул. Ізюмській, 1 у Голосіївському районі міста Києва", що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 № 1217 - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати абзац одинадцятий пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Реконструкція нежитлових будівель під багатофункціональний комплекс на вул. Ізюмській, 1 у Голосіївському районі міста Києва", що затверджені наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26.09.2019 № 1217

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя В.В.Файдюк