Постанова

від 28.10.2021 по справі 802/880/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №802/880/18-а

адміністративне провадження № К/9901/1091/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Поділля Дар на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 (колегія суддів: Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі № 802/880/18 за позовом Приватного підприємства Поділля Дар до Головного управління ДФС у Вінницькій області, треті особи: СВК Гірниківський , ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод , ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Поділля Дар звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи (залучені судом 1-ї інстанції), які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - СВК Гірниківський , ДП Житомирський лікеро-горілчаний завод , ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2018 №0000241415 та №0000231415.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідач в порушення приписів ПК України провів виїзну перевірку відносно нього, адже він отримав наказ та повідомлення про її проведення пізніше, ніж вона була розпочата, про що вказано в акті перевірки. При цьому, позивач зауважує, що про втрачені документи первинного обліку він повідомив відповідача своєчасно та у порядок передбачений ПК України, а тому його висновки в акті, що такі документи йому не надавались є безпідставними.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.05.2018 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.01.2018 №0000241415 та №0000231415.

Суд першої інстанції, погодившись із доводами позивача відзначив, що перевірка ПП Поділля Дар розпочалась 09.11.2017, а позивача про проведення перевірки повідомили 10.11.2017. Дані обставини зафіксовано перевіряючими на першій сторінці акту перевірки №2650/1415/36830926 від 11.01.2018. Крім того, суд установив, що 14.11.2017 частину документів було втрачено, про що письмово повідомлено ревізора в акті про не надання документів від 15.11.2017 №444. Зауважено, що втрачені документи були наявні на час складання звітності та направлялись до податкового органу листом №10 від 11.08.2017.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 04.12.2018, скасувавши рішення суду першої інстанції та, відмовивши у задоволені позову, відзначив про обов`язок зберігати платником податків первинні документи, при цьому оскільки відповідні документи були відсутні під час проведення відповідачем перевірки, то висновки відповідача про не підтвердження господарських операцій позивача з його контрагентом є правильним.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Серед іншого вказується на те, що суд апеляційної інстанції не надав будь-якого значення, встановленому судом першої інстанції факту порушення відповідачем порядку проведення перевірки, а саме проведення її без вручення наказу і повідомлення про її проведення. Водночас наголошує, що завчано повідомив відповідача про втрату первинних документів, а тому висновки суду апеляційної інстанції проте, що вони ним умисно не надавались під час перевірки є не правильними.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив її залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Переглянувши рішення судів апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення від 09.11.2017 №2348, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області проведено виїзну позапланову документальну перевірку податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з СВК Гірниківське за червень 2017 року. На підставі наказу ГУ ДФС Вінницької області від 03.11.2017 №3522, проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства Поділля Дар з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК Гірниківське за травень, червень 2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки .

За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.11.2017 №2650/1415/36830926.

Судом апеляційної інстанції було установлено, що в акті перевірки податковим органом зазначено, що в порушення п.44.1 п.44.6 ст.44, п.198.1 та 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем у перевіряємих періодах віднесено до складу податкового кредиту, формування якого не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. До перевірки також не надано дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, на підставі яких формувались показники податкового кредиту.

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту по СВК Гірниківське за травень, червень 2017 року на загальну суму 301804,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 №0000241415 та податкове повідомлення-рішення №0000231415 від 11.01.2018, що були визнані судом апеляційної інстанції законними.

Згідно зі статтею 44 ПК (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків для цілей оподаткування зобов`язані: вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 ПК); забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 ПК).

Відповідно до абзацу 1 пункту 44.6 ПК (у редакції, що діяла на момент перевірки) у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Отже, наявність первинних документів під час проведення перевірки є необхідною умовою для підтвердження правомірності декларування показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати такі первинні документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондується з обов`язком контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів. Ненадання платником податків відповідних документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК до їх відсутності.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК визначено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Як було установлено судом апеляційної інстанції, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам, позивач на неодноразові спроби відповідача отримати первинні документи, які засвідчують його правовідносини з СВК Гірниківське за травень, червень 2017 року для можливості проведення перевірки у належний спосіб не вичиняв жодних дій. Вказана бездіяльність засвідчена відповідачем, шляхом складення численних актів про ненадання позивачем запитуваних первинних актів, копії яких наявні в матеріалах справи, що не заперечується позивачем.

Таким чином, Верховний Суд враховуючи наведені обставини, не вбачає в діях суду апеляційної інстанції порушень норм матеріального права під час розгляду ним даної справи. У зв`язку із чим, висновки відповідача, якими обґрунтований акт перевірки, є правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - законними і такими, що не підлягають скасуванню.

Доводи позивача в касаційній скарзі про те, що він повідомляв відповідача про втрату таких документів, чим виконав приписи п. 44.5 ст. 44 ПК України не приймаються до уваги, так як позивач відмовився надати відповідні документи в перший же день початку проведення перевірки (10.11.2017), що підтверджується п`ятьма актами про ненадання платником первинних документів (а.с.108-115). Водночас про втрату відповідних документів позивач повідомив відповідача в останній день проведення такої перевірки, шляхом зазначення такої обставини на останньому акті від 15.11.2017 №444/1415/36830926.

Доводи позивача про неправомірні дії та порушення процедури проведення перевірки досліджувались судами за тотожними доводами у справі №802/2054/17-а. Згідно із рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (не оскаржено в апеляційному порядку) в діях відповідача відсутні процедурні порушення проведення відносно позивача податкової перевірки.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства Поділля Дар залишити без задоволення, а постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2018 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва