П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 802/880/18-а
Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н. Л.
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
04 грудня 2018 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
за участю:
секретаря судового засідання: Сербин І.І.,
представників позивача - Дяк О.В., Ткачук Б.О.
представника відповідача - Мякінькової Л.І.
представників третіх осіб - Бездітного І.І, ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року (суддя Крапівницька Н.Л.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Поділля Дар" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - СВК "Гірниківський", ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод", ФОП ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2018 року Приватне підприємство "Поділля Дар" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - СВК "Гірниківський", ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод", ФОП ОСОБА_6 про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11 січня 2018 року №0000241415 та №0000231415.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав відповідну апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представники позивача та третіх осіб в судовому засіданні просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його обгрунтованість.
Представник відповідача в судовому засіданні просив колегію суддів задовольнити вимоги апеляційної скарги та скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі направлення від 09.11.2017 №2348, виданого ГУ ДФС у Вінницькій області проведено виїзну позапланову документальну перевірку податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахунках з СВК "Гірниківське" за червень 2017 року. На підставі наказу ГУ ДФС Вінницької області від 03.11.2017 №3522, проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства "Поділля Дар" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з СВК "Гірниківське" за травень, червень 2017 року, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки .
За наслідками проведеної перевірки складено акт перевірки від 22.11.2017 №2650/1415/36830926. Відповідно до акту перевірки від 22.11.2017 №2650/1415/36830926 (надалі акт, акт перевірки) зазначено, що копію наказу контролюючого органу вручено під розписку 10.11.2017 року директору приватного підприємства "Поділля Дар" Дяку Олегу Вікторовичу. 10.11.2017 директора приватного підприємства "Поділля Дар" під підпис ознайомлено з направленням на право на проведення перевірки.
В акті зазначено, що перевірка проводилась з 09.11.2017 по 15.11.2017.
В ході проведення перевірки виявлено порушення пп.44.1 п. 44, ст. 44, п. 198.1, 198.2, ст. 198, п. 202.1, п.200.2, п.200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України. Внаслідок чого підприємством занижено податок на додану вартість за травень, червень 2017 року на суму 296104 грн. Та завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за червень 2017 на суму 32700 грн..
За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2018 року №0000241415 та податкове повідомлення-рішення №0000231415 від 11.01.2018 року.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити. Так, суд вважає, податковим органом безпідставно не взято до уваги, що 14.11.2017 частину документів позивачем було втрачено, про що письмово повідомлено ревізора в акті про не надання документів від 15.11.2017 №444. За результатом розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що головним управлінням Державної фіскальної служби у Вінницькій області порушено вимоги чинного законодавства під час здійснення виїзної позапланової документальної перевірки податкового законодавства приватного підприємства "Поділля Дар".
Апеляційний суд не погоджується з позицією суду першої інстанції, та даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, враховує наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Податковий кодексом України в п. 44.1. ст. 44 визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності ( п. 44.3. ст. 43 Податкового кодексу України).
Під час перевірки податковим органом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми взаємовідносин по СВК "Гірниківське" за травень 2017 року в розмірі 214001,02 грн., за червень 2017 року в розмірі 87802,70 грн..
В акті перевірки від 22.11.2017 року №2650/1415/36830926, податковим органом зазначено, що в порушення п.44.1 п.44.6 ст.44, п.198.1 та 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, позивачем у перевіряємих періодах віднесено до складу податкового кредиту, формування якого не підтверджено відповідними розрахункоими, платіжними та іншими первинними документами, обов"язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. До перевірки також не надано дані синтетичного та аналітичного бухгалтерського обліку, на підставі яких формувались показники податкового кредиту.
Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту по СВК "Гірниківське" за травень, червень 2017 року на загальну суму 301804,00 грн..
У відповідності до п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що про факт відсутності первинних документів, позивач зазначив лише в акті про ненадання документів від 15.11.2017 року №444, в той час, як перевірка була розпочата податковим органом 09.11.2017 року.
Таким чином, позивачем порушено вимоги п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України, та порушено процедуру повідомлення контролюючого органу у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті.
Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Відповідно до п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов"язаний надати посадовим особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов"язані з предметом перевірки. Такий обов"язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Пунктом 85.4 статті 85 Податкового кодексу України визначено, що при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об"єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою.
Таким чином, зазначені вище норми визначають,що документальна перевірка проводиться виключно на підставі документів (їх копій), які платник податків зобов"язаний надати; належним чином завірені копії документів одержуються в ході проведення перевірки платника податків після з"ясування фактів порушення вимог законодавства.
Апеляційний суд також враховує позицію Верховного суду, висловлену у постанові від 24.01.2018 року №К/9901/476/18, де, поміж іншого зазначено, що аналіз положень п.44.1, 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України свідчить про те, що обов"язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов"язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів прирівнюється до їх відсутності.
Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищезазначене, приписи норм чинного законодавства України, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач в даному випадку діяв в межах повноважень та в спосіб передбачений Конституцією України, законами та іншими нормативно - правовими актами України. Податковий орган, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв правомірно.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За результатом апеляційного розгляду, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, а доводи апеляційних скарг відповідачів спростовують висновки рішення суду.
Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою у задоволені позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 травня 2018 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 06.12.18.
Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.
Суд | Сьомий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2018 |
Оприлюднено | 07.12.2018 |
Номер документу | 78357819 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Сьомий апеляційний адміністративний суд
Сторчак В. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні