Постанова

від 05.10.2021 по справі 442/4648/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/4648/18 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 22-ц/811/1768/20 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М.

Категорія:12

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2021 року м.Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,

суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Жукровської Х.І.,

з участю: прокурора Яворського Я.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою прокуратури Львівської області на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Грін Віледж Груп , Бистрицької-Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право власності на наступні нежитлові будівлі: літ. А-2 загальною площею 1074 кв.м., літ. В-3 загальною площею 227 кв.м., літ. З-2 загальною площею 684,8 кв.м.; літ. Є-1 загальною площею 135,7 кв.м.; літ. Е-2 загальною площею 212,7 кв.м., літ. Д-2 загальною площею 552,1 кв.м., літ. І-1 загальною площею 437 кв.м., незавершене будівництво літ. Л-1, готовністю 5%, незавершене будівництво літ. Ж-1, готовністю 60 %, незавершене будівництво літ. К-1, готовністю 5%.

Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що придбав у товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Грін Віледж Груп нежитлову будівлю літ. 2-А загальною площею 626,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. Вв загальною площею 31,1 кв.м., здійснив їх реконструкцію, після чого площа цих будівель становила 1074 кв.м. та 227 кв.м., відповідно.

В подальшому, він самочинно збудував інші з перерахованих вище нежитлових будівель.

Все це самочинне будівництво здійснювалось на земельній ділянці площею 2,0 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 і належить відповідачу ТОВ Грін Віледж Груп .

Зазначає, що будівництво вказаних нежитлових будівель здійснено ним самочинно, а тому право власності на це майно може бути визнано лише в судовому порядку, оскільки жодних прав інших осіб не порушено.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2018 року затверджено укладену між сторонами мирову угоду, провадження у справі закрито.

Однак, за апеляційною скаргою прокуратури Львівської області ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 серпня 2018 року скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2019 року і справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на наступні нежитлові будівлі: літ. А-2 загальною площею 1074 кв.м., літ. В-3 загальною площею 227 кв.м., літ. З-2 загальною площею 684,8 кв.м.; літ. Є-1 загальною площею кв.м.; літ. Е-2 загальною площею 212,7 кв.м., літ. Д-2 загальною площею 552,1 кв.м., літ. І-1 загальною площею 437 кв.м., незавершене будівництво літ. Л-1, готовністю 5%, незавершене будівництво літ. Ж-1, готовністю 60 %, незавершене будівництво літ. К-1, готовністю 5%.

Рішення суду оскаржила прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Бистрицько-Гірської сільської ради Дрогобицького району Львівської області та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області , просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального праваі ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вказаного позову.

Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що оскаржуваним рішенням суду визнано право власності на об`єкти нерухомого майна за відсутності для того визначених законом підстав.

Окрім того, зазначає, що нежитлові приміщення, на які судом визнано право власності, є об`єктами самочинного будівництва і позивачем не вживались заходи в позасудовому порядку для прийняття в їх експлуатацію, як новоствореного майна.

Звертає увагу, що спірне нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, а власником земельної ділянки є ТОВ Грін Віледж Груп .

Зазначає, що метою подання позову є не захист права власності, яке не визнається чи оспорюється, а набуття права на спірне майно, що є неприпустимим.

Апелянт наголошує, що суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатись винятковим способом захисту права.

Також апелянт зауважив, що ні позивач, ні відповідач, на земельній ділянці якого знаходиться спірне нерухоме майно, до органів місцевого самоврядування або Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області з приводу узаконення самочинного будівництва не звертались.

Окрім того, просить врахувати, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами взагалі не передбачено.

В судове засідання апеляційного суду інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, а тому відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення представника Львівської обласної прокуратури в підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ Грін Віледж Груп є власником земельної ділянки площею 2,0 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Бистрицької-Гірської сільської ради, в с. Бистриця Дрогобицького району Львівської області (а.с.7 т.1).

Окрім того, ТОВ Грін Віледж Груп є власником комплексу нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_1 , складовими частинами якого є: контора (2А) загальною площею 626,3 кв.м., склад (Б) загальною площею 199,8 кв.м., прохідна з навісом (Вв) загальною площею 31,1 кв.м., котельня (Г) загальною площею 139,4 кв.м. (а.с.6 т.1).

Дозвільні документи на проведення будівництва нових об`єктів нерухомого майна та/або реконструкції вказаних нежитлових будівель відсутні.

Жодних відомостей про набуття позивачем права власності на окремі нежитлові будівлі вказаного комплексу нерухомого майна, зокрема, в порядку купівлі-продажу, в матеріалах справи немає.

Спірні нежитлові будівлі, право власності на які просить визнати позивач, є об`єктами самочинного будівництва, що підтверджується довідкою КП ЛОР Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 25.07.2018 року №1205 (а.с.86 т.1).

Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельній роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).

При цьому, за змістом частини першої статті 376 ЦК України, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Частиною третьою статті 376 ЦПК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці , що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК).

У частині п`ятій статті 376 ЦК України зазначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно , яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Разом з тим, згідно з усталеною практикою Верховного Суду, передумовою звернення до суду з позовом про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва є розгляд цього питання компетентними органами.

Однак, з матеріалів справи встановлено, що, здійснивши самочинне будівництво, ні позивач, ні відповідач не зверталися до Державної архітектурно-будівельної інспекції для набуття права власності та введення об`єкта до експлуатації в установленому законом порядку, що свідчить про відсутність спору про право.

Суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно, та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності визначених законом підстав та за відсутності спору про право цивільне.

З наведених вище мотивів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1056 грн. підлягають стягненню з позивача у користь апелянта.

У зв`язку з перебуванням суддів із складу колегії у відпустці в період з 13 по 21 жовтня 2021 року включно, повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу прокуратури Львівської області задовольнити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 квітня 2020 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь прокуратури Львівської області судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1056 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року.

Головуючий Бойко С.М.

Судді: Копняк С.М.

Ніткевич А.В.