Ухвала

від 27.10.2021 по справі 220/1596/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

11-кп/804/1271/21

220/1596/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Маріуполь

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду в у складі суддів: Свіягіної І.М.,

Гєрцика Р.В.,

Куракової В.В.,

при секретарі судового засідання Дурнас О.М.

за участю: прокурора Матросова С.

виправданого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за №12017050620000524 від 07 серпня 2017 року за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному проваджені Матросова С. на вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 серпня 2021 року, яким

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Піддубне, Великоновосілківського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою загальною освітою, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення.

Позовна заява заступника керівника Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області, в інтересах держави, в особі Донецької обласної державної адміністрації, до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, що заподіяна злочином, - залишена без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.

Арешт, накладений Держпродспоживслужбою 26.09.2017 року за ухвалою слідчого судді Великоновосілківського районного суду Донецької області від 18.09.2017 року на колісний трактор ЮМЗ-6АКЛ, 1996 року випуску, номер шасі НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , - скасований.

Процесуальні витрати на залучення експертів на загальну суму 4952 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві) грн., 00 коп. - віднесені за рахунок коштів державного бюджету України.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він на початку червня 2017 року, більш точну дату та час в ході судового розгляду встановити не виявилося можливим, достовірно знаючи, що земельна ділянка площею 3,93 га, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення державної власності і на неї відсутні документи, що встановлюють його право на довгострокову оренду, або право власності, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи мету незаконного зайняття земельної ділянки на вказаній території, керуючись корисливими мотивами, спрямованими на отримання незаконного прибутку, за відсутності рішення державних органів про надання земельної ділянки в довгострокову оренду, проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою, встановлення її межі в натурі (на місцевості), не маючи державного акта на право постійного користування або договору оренди земельної ділянки, за допомогою власного трактора ЮМЗ, б/н, червоного кольору, засіяв земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності площею 3,93 га, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та з півдня межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421284400:01:001:0160, насінням соняшника, тобто вчинив дії, які свідчать про самовільне зайняття та використання земельної ділянки.

В результаті дій ОСОБА_1 , пов`язаних із самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до "Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженою постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963 із змінами, завдано значної шкоди державі на загальну суму 87137,06 грн., яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Стороною обвинувачення дії ОСОБА_1 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.197-1 КК України, а саме самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини суд прийшов до висновку про недоведеність стороною обвинувачення наявності складу злочину, зокрема об`єктивної сторони, яка сформована як самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки категорії земель лісогосподарського призначення державної власності загальною площею 3,93 га, чим заподіяно значної шкоди державним інтересам в особі Донецької обласної державної адміністрації на загальну суму 87137,06 грн.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду стосовно ОСОБА_1 скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що, на його думку, вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 серпня 2021 року щодо ОСОБА_1 є незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду.

Крім того апелянт вважає, що судом при винесенні рішення було порушено вимоги ст.410 КПК України щодо неповноти судового розгляду, оскільки під час судового розгляду залишилось недослідженими обставини з`ясування яким може мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та справедливого рішення, виходячи з наступного.

Так, ухвалою суду від 24.07.2018р. судом було ініційоване питання щодо проведення судової земельно технічної експертизи. Експертами Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз до суду скеровано клопотання ро надання додаткових відомостей для належного проведення експертизи.

З метою отримання зазначених відомостей 23 липня 2021р. стороною обвинувачення скеровано відповідні запити до Донецького обласного управлення лісового та мисливського господарства, а також Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання інформації про цільове призначення зазначеної земельної ділянки, самовільно обробляємій ОСОБА_1 , її розпорядника, а також виділення спеціаліста-землевпорядника з метою проведення огляду зазначеної земельної ділянки на підставі ухвали Великоновосілківського районного суду в Донецькій області від 03.03.2021р.

На момент закінчення судового розгляду та виходу суду до нарадчої кімнати відповіді на вказані запити не отримано, у зв`язку з чим 06,08.2021р. прокурором заявлено клопотання про відкладення розгляду справи. Про те суд першої інстанції клопотання прокурора не задовольнив, постановивши судове рішення без проведення вказаної експертизи.

Вищевказані докази мають суттєве значення для розгляду справи, оскільки скеровані на усунення виниклих під час удового розгляду протиріч між доводами ОСОБА_1 , наданою на адвокатський запит інформацією з ДП Великоанадольське лісове господарство , згідно яких спірна земельна ділянка не відноситься до земель лісового фонду та інформацією Держгноепдпмтру щодо належності вказаної земельної ділянки до лісового фонду України.

На момент винесення вироку судом першої інстанції 06.08.2021р. зазначені суперечності не усунені.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор Матросов С.П. підтримав доводи апеляційної скарги, просив вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати та направити кримінальне провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги прокурора, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення щодо нього, просив вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, прокурора Матросова С.П., який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечував щодо задоволення апеляційних вимог прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями статті 94 КПК України визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, крім іншого, повинен вирішити: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений.

Суд першої інстанції, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в його діянні є склад злочину, передбаченогоч.1 ст.197-1 КК України.

Колегія суддів за наслідком апеляційного розгляду вважає такий висновок суду першої інстанції законним, обґрунтованим та вмотивованим, виходячи з такого.

Висновки суду першої інстанції про невинуватість ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.197-1 КК та виправдання за недоведеністю того, що у його діях є склад цього злочину, відповідають матеріалам кримінального провадження, належним чином вмотивовані та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах.

Зокрема, вирок є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки ухвалений компетентним судом першої інстанції згідно з нормами матеріального права та з дотриманням положень щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним законом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК, та в якому наведені належні й достатні мотиви й підстави його ухвалення.

Колегія суддів зазначає, що завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (стаття 2 КПК України).

Згідно із ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч.3 ст.373 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права .

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Сумнівний характер вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому суспільно-небезпечного діяння не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом , який знайшов свій вияв в практиці Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з прав людини щодо цього відображена у п. 43 Рішення від 14 лютого 2008 р. у справі Кобець проти України. Суд зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

У рішенні від 21.07.2011 року у справі Коробов проти України зазначалось, що суд при оцінці доказів, як правило, застосовує критерій доведення поза розумним сумнівом , проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неоспорюваних презумпції факту.

Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.13 року у справі Вєренцов проти України ).

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Так, у справі Барбера, Мессегу і Хабардо проти Іспанії від 6.12.1998 p. (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні, і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Європейський суд з прав людини також підкреслив, що за змістом пункту 2 статті 6 Конвенції, докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, повинні відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Згідно п.49 рішення Європейського Суду з прав людини від 18.12.2008р. у справі Луценко проти України у разі виникнення сумнівів стосовно достовірності певного джерела доказів відповідно зростає необхідність підтвердження його доказами з інших джерел. Однак таких доказів суду у даній справі не надано.

Колегія суддів вважає, що обставини вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадженні доказам надана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у виправдувальному вироку з наведенням відповідних мотивів.

Так, за пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_1 обвинувачується саме у самовільному зайняття земельної ділянки, що віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності, яким завдано значної шкоди її законному володільцю.

В свою чергу, органом досудового розслідування не доведено до категорії яких земель відноситься самовільно зайнята ОСОБА_1 земельна ділянка, оскільки сам факт самовільного зайняття обвинуваченим не оспорюється та органом досудового слідство доведено, та які саме землі були зайняти та чи була завдана значна шкода її законному володільцю.

При цьому в ході судового розгляду суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив всі необхідні умови для реалізації сторонами обвинувачення та захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, ч.1 ст. 197-1 КК України встановлено відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Тобто сформульована у зазначеній нормі кримінального закону України диспозиція є бланкетною, так як відсилає до інших нормативних актів, у даному випадку до Земельного кодексу України, Закону України Про оренду землі , Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , а також до інших нормативно - правових актів, якими регулюються земельні відносини як суспільні відносини власності щодо володіння, користування і розпорядження землею, земельною ділянкою та права на них.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено термін самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, за змістом цього закону обов`язковою умовою для фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст.188, 157 ЗК України та ст.10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , порядок визначення та відшкодування збитків власникам, землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Органи держземінспекції та державні інспектори з контролю використання та охороною земель безпосередньо обстежують земельні ділянки та перевіряють документи щодо використання земель, складають акти перевірок та протоколи про адміністративні правопорушення, передають матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності до прокуратури, органів слідства стосовно діянь в яких є ознаки злочину.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з апеляційними доводами прокурора щодо доведеності факту самовільного зайняття обвинуваченим земельної ділянки, зазначеної в обвинуваченні, що фактично і не оспорюється стороною захисту та обвинуваченим.

Як убачається з позиції сторони захисту, так і з показів обвинуваченого ОСОБА_1 , наданих ним в суді першої інстанції він визнає той факт, достовірно знаючи, що у нього відсутні будь-які рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання у користування (оренду) земельних ділянок, організував самовільне зайняття спірної земельної ділянки, попередньо узгодив з уповноваженими посадовими особами органу місцевого самоврядування виділення йому земельної ділянки на місці, де раніше знаходилось село Запорізьке, яке у зв`язку з переселенням жителів до інших населених пунктів, рішенням Донецького облвиконкому №463 від 26 квітня 1978 року було ліквідовано.

На земельній ділянці знаходились залишки зруйнованих будинків с. Запорізьке, старі фруктові дерева, кущі та бур`яни. Для подальшого використвання ОСОБА_1 розчистив земельну ділянку та привів її у стан придатний для сільськогосподарського використання.

Ця ділянка дійсно межує з землями лісового господарства, однак, по периметру лісу викопана траншея, яка обрамляє межі земель лісогосподарського призначення, встановлені межові знаки, які він не порушував. Також зазначив, що оскільки навколо лісу викопано траншею, використання для сільськогосподарських потреб земель, які належать лісгоспу, є неможливим.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197 -1 КК України, сторона обвинувачення посилається на доказ, а саме - розрахунки розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняттяділянки лісогосподарського призначення державної власності площею 3,93 га, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та з півдня межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421284400:01:001:0160, насінням соняшника, відповідно до яких розмір шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки становить87137,06 грн., яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При цьому, колегія суддів бере до уваги норми ч.2 ст.94 КПК України, згідно якої жоден доказ не має наперед встановленої сили.

При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Так, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Однак, вказаний злочин є злочином із матеріальним складом, а тому для встановлення об`єктивної сторони цього злочину слід встановити не тільки самовільне зайняття земельної ділянки, але й настання суспільно небезпечних наслідків - спричинення її власнику чи законному володільцю - значної шкоди, яка, враховуючи примітку до ст. 197-1 КК України та ППВСУ №9 від 28.05.2004 року (на час вчинення злочину) має становити не менше 57350 грн., оскільки для кваліфікації злочинів сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, яка визначається на початок відповідного року.

Для визначення розміру збитків по кримінальних провадженнях податкова соціальна пільга надається в розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму ( Стаття 169.1.1 ПКУ , розділ XIX ( 19 ) ПКУ).

За пред`явленим обвинуваченням ОСОБА_1 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки, що віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та з півдня межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421284400:01:001:0160, станом на червень 2017 року, використовувалася та оброблялася обвинуваченим ОСОБА_1 без наявності на те рішення державних органів про надання земельної ділянки в довгострокову оренду, проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою, встановлення її межі в натурі (на місцевості), не маючи державного акта на право постійного користування або договору оренди земельної ділянки.

Проте суду не надано жодних доказів, які вказують на приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду державної форми власності.

Таким чином, суд не мав можливості беззаперечно визначити, що шкода розрахована за "Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженою постановою КМУ від 25.07.2007 року № 963 із змінами, є значною, в сенсі ч.1 ст.197-1 КК України, так як при розрахунку шкоди враховувалося саме, те що земельна ділянка віднесена до категорії земель лісогосподарського призначення державної власності.

Посилання прокурора в апеляційній скарзі на акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки та обстеження земельної ділянки управління з контролю за використанням та охороною земель від 27 червня 2017р., схему землеустрою техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, витяги за схеми землеустрої техніко - економічного обґрунтування використання та хорони земель на території Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, як достовірний та беззаперечний доказ на підтвердження факту віднесення земельної ділянки державної власності площею 3,93 га, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та з півдня межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421284400:01:001:0160 до земель лісогосподарського призначення, не може бути прийнятий до уваги, оскільки вони суперечить встановленим в судовому засіданні фактам, на які вказано матеріалами справи, показами свідків та які вказано в листі ДП Великоанадольське лісове господарство .

Так, свідок ОСОБА_2 голова Піддубненнської сільської ради пояснив, що під час проведення інвентаризації земель було виявлено самовільне зайняття ОСОБА_1 земельних ділянок, у т.ч. спірної, яка примикає до лісу. Факт розчищення ОСОБА_1 цієї ділянки від чагарників, залишків зруйнованих будинків с. Запорізьке, старих фруктових дерев сільський голова не заперечував, що свою чергу свідчило, що земельна ділянка знаходилась на землях з цільовим призначенням для обслуговування житлових будинків , а не на землях сільськогосподарського призначення чи на землях лісогосподарського призначення

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 , представник ДП Великоанадольське лісове господарство в судовому засіданні пояснила, що працює в лісгоспі з 1994 року, лісова ділянка на території Великоновосілківського району площею 55 га створена в кінці п`ятдесятих років минулого століття, до ДП Великоанадольське лісове господарство була передана у 1980 році, із дати створення конфігурація земельної ділянки не змінювалась, ділянка обнесена канавою, квартальні стовпи не порушені, втручання на територію лісового масиву не виявлено. Чому матеріали викопіювання земельної ділянки надані держгеокадастром відрізняються від викопіювання наявного в лісгоспу їй не відомо.

Свідок ОСОБА_4 начальник управління землеустрою пояснила, що на запит правоохоронних органів управлінням було надано відповідь про те, що спірна земельна ділянка обліковується по статистичній звітності як землі лісгоспу. При геометричному обрахунку, за відомостями публічної кадастрової карти, площа зайнята лісовими насадженнями складає приблизно 51,2 га, і саме з урахуванням спірної ділянки масив має площу 54,60 га. Офіційно, розрахунки площі земельної ділянки не виконувались. Проектна документація, правовстановлюючі документи на землі лісгоспу відсутні. Звітність за формою 6-зем включає в себе усі масиви лісових насаджень Великоанадольського лісгоспу без відображення окремих його ділянок, у т.ч. й масиву площею 54,60га на території Піддубненської сільської ради.

Таким чином, з пояснень свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вбачається, що земельна ділянка, в незаконному заволодінні якої обвинувачується ОСОБА_1 , станом на 1965 рік входила до складу земель радгоспу Мир та земель Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, а щодо інформації ДП Великоанадольське лісове господарство порушень межі державного лісового фонду: квартал 40, площа 55 га, що належить ДП Великоанадольське лісове господарство , не виявлено.

Інша група свідків, а саме свідок ОСОБА_5 повідомив, що за повідомленням органу місцевого самоврядування підрозділом управління держгеокадастру було проведено перевірку використання земель на території Піддубненської сільської ради та виявлено самовільне викоистання у т.ч. земель, що належать Великоанадольському лісгоспу.

Свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 констатували факт користувався ОСОБА_1 земельними ділянками без сплати відповідних платежів до бюджету, бачили як спірну земельну ділянку обробляли на тракторі ЮМЗ, який належить ОСОБА_1 , яка знаходиться біля лісу

Судом досліджено надані сторонами документи, з яких встановлені факти та обставини, які суперечать один одному.

Так, стороною обвинувачення надані наступні документи.

17.07.2017 року на адресу начальника Великоновосілківського ВП ГУНП в Донецькій області надійшло повідомлення заст. начальника управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про те, що Відділом контролю за використанням та охороною земель у Великоновосілківському, Мар`їнському районах та м.м. Донецьку і Вугледарі Управлінням здійснено державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства та охороною земель на земельній ділянці лісогосподарського призначення державної власності площею 3,93 га. (надалі спірна земельна ділянка).

Стороною захисту надані документи іншого змісту:

Так, згідно клопотання Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області від 20.08.2012 року за № 3, рада порушила питання про передачу в оренду гр. ОСОБА_1 , терміном на 25 років, земельну ділянку для випасу худоби, загальною площею 4 га. із земель запасу ради. Місцем розташування земельної ділянки є територія Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, за межами населеного пункту, в межах колишнього землекористування ВАТ Мир .

З наданого плану землекористування радгоспу Овощевод , с. Піддубне, Великоновосілківського району Донецької області вбачається, що земельна ділянка, в незаконному заволодінні якої обвинувачується ОСОБА_1 , станом на 1965 рік входила до складу земель радгоспу Мир та земель Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області.

На запит адвоката Кандаленко О.О. від 14.06.2018 року ДП Великоанадольське лісове господарство надало інформацію про те, що на території Піддубненської сільської ради, Великоновосілківського району, Донецької області знаходиться земельна ділянка, яка належить державному підприємству, а саме квартал № 40 - державний лісовий фонд, загальною площею 55 га. Відповідна ділянка належить підприємству з 1983 року, згідно до матеріалів лісовпорядкування. Ця ділянка належить підприємству: згідно матеріалів лісовпорядкування 2004 року, межує з землями Піддубненської сільської ради; згідно матеріалів лісовпорядкування 1994 року, межує з землями радгоспу Мир ; згідно матеріалів лісовпорядкування 1983 року, межує з землями совхоза Мир . На той час це був квартал 4, але площа залишається незмінною, а саме 55 га. Лісові культури сосни звичайної створено у 1957 році. При натурному обстеженні ділянки спеціалістами лісгоспу, за адвокатським запитом від 25.01.2018 року, порушень межі державного лісового фонду: квартал 40, площа 55 га, що належить ДП Великоанадольське лісове господарство , не виявлено. До даної відповіді долучені копії планшетів лісовпорядкування ДП Великоанадольське лісове господарство .

Колегія суддів з урахуванням наведеного, погоджується з висновками суду, який не прийняв як достовірний та беззаперечний доказ на підтвердження факту віднесення земельної ділянки державної власності площею 3,93 га, яка розташована за межами населених пунктів Піддубненської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області та з півдня межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 1421284400:01:001:0160 до земель лісогосподарського призначення, оскільки він суперечить встановленим в судовому засіданні фактам, на які вказано матеріалами справи, показами свідків та які вказано в листі ДП Великоанадольське лісове господарство .

Суд звернув увагу і на те, що Акт не містить жодних посилань на те, які дані (джерела) були використані державним інспектором для висновку про віднесення вказаної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

На підставі наданих прокурором документів, без виготовлення проектної документації, виконання топографо-геодезичних робіт сертифікованим інженером- землевпорядником чи інженером-геодезистом, із зазначенням меж земельної ділянки самовільно зайнятої гр. ОСОБА_9 , меж земельної ділянки (квартал № 40), яка перебуває у фактичному користуванні ДП Великоанадольський лісгосп та відповідно до матеріалів лісовпорядкування, розмірів та площ зазначених земельних ділянок, будь-яких правовстановлюючих документів, однозначний висновок про приналежність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення державної форми власності зробити неможливо, як для експерта так і для суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції врахував письмові докази, надані стороною обвинувачення, і показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , однак в порушення вимог ч.4 ст.370 КПК України, належних і достатніх мотивів на підставі яких суд прийшов до висновків про те, що вказана земельна ділянка не відноситься до земель лісогосподарського призначення не навів, то вони не відповідають дійсності, оскільки це не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Відповідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму рішенні, а згідно ч. 2 ст.17 КПК ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.

Національне законодавство України повністю узгоджується і з прецедентною практикою ЄСПЛ, що сформульована зокрема у п. 43 рішення від 14.02.2008 в справі Кобець проти України (Kobets v. Ukraine) (з відсиланням на п. 282 рішення у справі Авшар проти Туреччини (Avsar v. Turkey), згідно яких доказуванн, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом . При цьому розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом кримінального провадження, крім того, що інкримінований злочин вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом кримінального провадження.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Суд, оцінюючи інші досліджені в судовому засіданні докази, зокрема: протокол огляду земельної ділянки з фототаблицями та покази представників потерпілого і свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , не ставить їх під сумнів як достовірні, однак за правилами доказування, прийшов до обґрунтованого висновку, що вони явно недостатні для висновку суду про доведеність обвинувачення, оскільки існує версія захисту , яка не дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а відтак неможливості встановлення розміру спірної земельної ділянки без наявності спеціальних знань, ухвалою суду від 24.07.2018р. було ініційоване питання щодо проведення судової земельної технічної експертизи.

Сам прокурор не заперечував, що вбачається з апеляційної скарги, про наявність суперечливих доказів, як мають істотне значення для висновків суду

Таким чином, стороною обвинувачення не надано доказів, які у своїй сукупності та взаємозв`язку були б достатніми для прийняття рішення про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину, що і стало підставою для ухвалення виправдувального вироку, з чим погоджується колегія суддів, а тому всі доводи прокурора про скасування цього судового рішення з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

У суду відсутні будь-які сумніви в достовірності показів свідків та відомостей, вказаних в листі ДП Великоанадольське лісове господарство .

При цьому за поясненнями обвинуваченого, він не заперечує факт користування земельною ділянкою без відповідних документів, але наполягає, що ця земельна ділянка не віднесена до земель лісогосподарського призначення.

Суд обґрунтовано не прийняв акт перевірки відсутності дотримання вимог земельного законодавства № 97-ДК/127/АП/09/01/-17 від 27.06.2017 як достовірний доказу факту нанесення шкоди державі внаслідок самовільного зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 3,93 га, через його суперечливість іншим встановленим в судовому засіданні фактам,

Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, складені державним інспектором як достовірний доказ розміру заподіяної шкоди державним інтересам.

Але при обрахунку розміру такої шкоди враховане призначення земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, що не відповідає фактичним обставинам, встановленим в судовому засіданні.

При таких обставинах колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що у даному кримінальному провадженні характер обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, зокрема об`єктивної сторони, яка сформульована як самовільне зайняття ОСОБА_1 земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності загальною площею 3,93 га, що заподіяно значної шкоди державним інтересам в особі Донецької обласної держадміністрації на загальну суму 87137,06 грн., з урахуванням встановлених судом суперечностей та розбіжностей, не узгоджується зі стандартом доказування поза розумним сумнівом , відповідно до положень ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, та практикою Європейського суду з прав людини.

Таким чином, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції про ухвалення відносно ОСОБА_1 виправдувального вироку є правильним, оскільки докази надані стороною обвинувачення, як самі по собі, так і в сукупності не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, а саме належність самовільно зайняття земельної ділянки площею 3,93 га до земель лісогосподарського призначення державної власності та спричинення діями ОСОБА_1 значної матеріальної шкоди

Колегія судів звертає увагу і на те, що розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 триває з вересня 2017р., за цій час минули строки давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, передбачені ст.49 КК України

Загальна тривалість розгляду справи в суді є об`єктивним фактором, якщо відомі початок і закінчення судового розгляду. У кримінальних справах Європейський суд встановив, що цей період починається з моменту вручення індивіду компетентним органом офіційного повідомлення про обвинувачення його у вчиненні кримінального злочину . Закінчується судовий розгляд справи моментом вступу судового рішення в законну силу, в разі оскарження рішення - до строку розгляду включатиметься й час розгляду справи у суді вищої інстанції, аж до Верховного суду або вищого судового органу ( Ноймайстер проти Австрії (Neumeister v. Austria))

При визначенні ступеня складності справи Європейський суд враховує такі фактичні і правові обставини: характер і тяжкість вчинених особою злочинів; кількість злочинних епізодів і кількість злочинів, які розглядаються в рамках однієї справи; віддаленість, з точки зору часу, між фактами, що є предметом розгляду у судовому процесі, і самим судовим процесом; кількість свідків та інші проблеми, які виникають у зв`язку із збиранням показань свідків.

У справі Смирнова проти Росії (Smirnova v. Russia) Європейський суд зазначив, що пред`явлені особам обвинувачення не були особливо складними, тому розслідування не повинно було тривати роками

Отже, розумними можна вважати строки, які об`єктивно необхідні для виконання визначених законом процесуальних дій та прийняття рішень у кримінальному провадженні. Ні в якому разі проведення процесуальних дій та прийняття рішень не можуть перевищувати строки, передбачені КПК України. Під розумними строками слід розуміти період часу, який дозволив би уникнути надмірного, необґрунтованого зволікання у кримінальному провадженні (як під час досудового розслідування, так і судового розгляду кримінальних справ.

Попри усі труднощі у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 , тривалість її розгляду не відповідають вимогі розумності, що міститься у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Колегія суддів також не може погодитись і з доводами апеляційної скарги прокурора про ненадання судом можливості отримати відповіді на відповідні запити спрямовані до Донецького обласного управляння лісового та мисливського господарства, а також Головного управління, Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання інформації про цільове призначення спірної земельної ділянки , яка самостійно оброблялась ОСОБА_1 , з наступного .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, а відтак неможливості встановити розмір спірної земельної ділянки без наявності спеціальних знань, ухвалою від 24.07.2018 року судом було ініційоване питання щодо проведення судової земельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено ряд питань.

Проведення даної судової земельно-технічної експертизи було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса.

13.09.2018 року, направлена для проведення експертизи до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Бокаріуса справ, повернулась на адресу суду без виконання через значну завантаженість експертів.

02.10.2018 року судом ухвалено про зміну експертної установи та справа була направлена до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової земельно-технічної експертизи, з визначенням питань:

Проте, наданих додаткових матеріалів виявилося недостатньо, на підставі чого 08.01.2019 року експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз О.П. Кураковським було складено повідомлення № 5358-18 щодо неможливості надати експертні відповіді на питання, викладені в ухвалі суд від 02.10.2018 року.

В судовому засіданні сторонами повідомлено про надання суду всіх доказів, наявних у їх розпорядженні, для з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження.

В період з 09.11.2018 р. по 21.11.2018 року, судом, направленими на адреси нижчезазначених установ повідомленнями, було запропоновано: ДП Великоанадольський лісгосп , Міськрайонному управлінню у Великоновосілківському районі та м. Донецьк Держгеокадастру, Головному управлінню Держгеокадастру у Донецькій області, Великоновосілківському відділу красноармійської місцевої прокуратури Донецької області надати додаткові матеріали для належного проведення експертизи, про необхідність яких заявили експерти.

Проте, наданих додаткових матеріалів виявилося недостатньо, на підставі чого 08.01.2019 року експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз О.П. Кураковським було складено повідомлення № 5358-18 щодо неможливості надати експертні відповіді на питання, викладені в ухвалі суд від 02.10.2018 року.

З метою отримання зазначених відомостей стороною обвинувачення скеровано відповідні запити тільки 23 липня 2021 р., які на час апеляційного розгляду отримані не були.

Таким чином, судом в ході судового розгляду, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив всі необхідні умови для реалізації сторонами обвинувачення та захисту їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Вказане встановлено і ст.17 КПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить законних підстав для скасування вироку суду першої інстанції і направлення кримінального провадження на новий судовий розгляд в суді першої інстанції, як про це поставлене питання в апеляційній скарзі прокурором, оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга прокурора без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному проваджені Матросова С. залишити без задоволення.

Вирок Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 серпня 2021 року, яким ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинувачені за частиною 1 статті 197-1 Кримінального кодексу України та виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, -залишити без змін.

На судове рішення може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді:

І.М.Свіягіна Р.В.Гєрцик В.В.Куракова