Ухвала

від 20.10.2021 по справі 333/5871/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу Справа № 333/5871/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУ № 333/5871/19 Головуючий в 1 інстанції ОСОБА_1

Провадж. № 11-кп/807/1383/21 Доповідач в 2 інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

розглянула 20 жовтня 2021 року у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2021 року відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 190 КК України.

Встановлені вироком суду першої інстанції обставини:

В період часу з 02.11.2017 року по 06.11.2017 року, точного часу не встановлено, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на шахрайське придбання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , умисел на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

З метою реалізації свого вищезазначеного прямого, заздалегідь обміркованого умислу, в період часу з 02.11.2017 року по 06.11.2017 року, ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно створив документи, які згідно п. 2-1 та п. 5 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» подаються для державної реєстрації створення юридичної особи, а саме створив рішення № 01-10/07 засновників приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» від 20 жовтня 2017 року та статут приватного підприємства «Агенція інфо бізнес», затверджений 20 жовтня 2017 року, до яких вніс завідомо неправдиві відомості про створення юридичної особи та про засновників юридичної особи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , а також відомості, про внесення громадянкою ОСОБА_9 до статутного капіталу юридичної особи власної квартири АДРЕСА_2 .

06 листопада 2017 року ОСОБА_7 у затверджену Наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016 року заяву форми 1 «Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи», яка згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань», подається для державної реєстрації створення юридичної особи, вніс завідомо неправдиві відомості про створення приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» та засновників юридичної особи, а саме ОСОБА_7 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 .

Далі, безпосередньо реалізуючи об`єктивну сторону свого прямого умислу, спрямованого на умисне подання для проведення державної реєстрації юридичної особи приватне підприємство «Агенція інфо бізнес» документів, які містять завідомо неправдиві відомості, 06.11.2017 року ОСОБА_7 прибув до приміщення КП «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Запорізької області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, де з метою проведення державної реєстрації зазначеної юридичної особи, надав державному реєстратору рішення №01-10/07 засновників приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» від 20 жовтня 2017 року, статут приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» та заяву форми 1 «Заява про державну реєстрацію створення юридичної особи» приватного підприємства «Агенція інфо бізнес», на підставі яких 06.11.2017 року державним реєстратором було здійснено державну реєстрацію створення юридичної особи - приватне підприємство «Агенція інфо бізнес» (код ЄДРПОУ 41711210, місцезнаходження юридичної особи: 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Яценка, будинок 1, квартира 1).

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на шахрайське придбання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на повторне внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості.

З метою реалізації свого даного умислу ОСОБА_7 , приблизно 10.11.2017 року, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно створив рішення №02-11/17 власників приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» від 10 листопада 2017 року, до якого уніс завідомо неправдиві відомості про спільне прийняття даного рішення ним та ОСОБА_9 , яка станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 померла, та про вихід ОСОБА_7 зі складу власників даної юридичної особи.

10 листопада 2017 року ОСОБА_7 у затверджену Наказом Міністерства юстиції України №3268/5 від 18.11.2016 року заяву форми 3 «Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка згідно п. 1 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань», подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, уніс завідомо неправдиві відомості, зокрема, про зміну складу засновників (учасників) юридичної особи, виключивши себе зі складу засновників даного підприємства.

Безпосередньо реалізуючи об`єктивну сторону свого прямого умислу, спрямованого на повторне умисне подання для проведення державної реєстрації юридичної особи - приватне підприємство «Агенція інфо бізнес» документів, які містять завідомо неправдиві відомості, 10.11.2017 року ОСОБА_7 прибув до приміщення КП «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Запорізької області, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, де з метою проведення державної реєстрації зазначеної юридичної особи, надав державному реєстратору рішення №02-11/07 засновників приватного підприємства «Агенція інфо бізнес» від 10 листопада 2017 року та заяву форми 3 «Заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», на підставі яких було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - приватне підприємство «Агенція інфо бізнес» (код ЄДРПОУ 41711210, місцезнаходження юридичної особи: 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Яценка, будинок 1, квартира 1), та виключення ОСОБА_7 з числа засновників (учасників) зазначеного підприємства.

Далі, з метою реалізації об`єктивної сторони свого злочинного умислу, спрямованого на шахрайське придбання права власності на квартиру АДРЕСА_2 , вартістю 347 476 грн., що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та є шкодою у великих розмірах, ОСОБА_7 , керуючись корисливим мотивом незаконного збагачення за рахунок чужого майна, достовірно знаючи, що права на майно підлягають обов`язковій державній реєстрації у відповідності до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», 14.11.2017 року прибув до приміщення КП «Центр надання послуг» Балабинської селищної ради Запорізької області, розташованого за адресою: м.Запоріжжя, вул. Сергія Серікова, буд. 30, де надав державному реєстратору завідомо підроблений акт приймання - передачі нерухомого майна №2 від 10.11.2017 року, на підставі якого державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 , про що були внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2021 року:

ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 190 КК України, і йому призначено покарання:

- за ч. 1 ст. 205-1 КК України у вигляді 1-го (одного) року обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 205-1 КК України у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

- за ч. 3 ст. 190 КК України у вигляді 3-х (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_7 від кримінального покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо протягом випробувального строку ОСОБА_7 не скоїть іншого кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 протягом випробувального строку 1 (один) рік періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов Запорізької місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Запорізька міська рада залишено без розгляду.

Роз`яснено Запорізькій міській раді право звернутися з даним позовом в порядку цивільного судочинства.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2017 року, на квартиру АДРЕСА_2 ухвалено скасувати.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 7535 грн. 00 коп. за залучення експертів на проведення судової оціночнобудівельної експертизи, 8792 грн. за залучення експертів на проведення судової технічної експертизи та 17584 грн. на проведення почеркознавчої експертизи.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Вимоги і узагальнені доводи апеляційних скарг

В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_8 не погоджується з оскаржуваним вироком та вважає його незаконним, необґрунтованим та невмотивованим у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд у вироку послався як на докази, що підтверджують встановлені судом обставини вчинення кримінального правопорушення, на безліч документів, які взагалі не несуть доказового значення, а лише фіксують певні юридичні факти, як то початок досудового розслідування, факт смерті особи, ухвали суду та протоколи слідчого про тимчасовий доступ до речей. Оскаржуваним вироком суду не встановлено на підтвердження чи спростування яких саме обставин суд посилається на вказані докази. В свою чергу, докази, які дійсно мають значення для розгляду справи, вказують на те, що ОСОБА_7 не вчиняв інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Так, відповідно до висновку експерта № 743-19 від 27.09.2019 року встановлено, що підписи виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою. Допитані свідки, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 взагалі ніколи не бачили ОСОБА_7 . Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_18 повністю вмотивувала свій висновок №743-19 від 27.09.19 року, при цьому, остання зазначила, що більшість підписів обвинуваченого ОСОБА_7 виконані не ним, а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису останнього. Наслідування справжнього підпису полягає в тому, що людина, яка вчинила ці підписи, керувалася підписом ОСОБА_7 можливо по пам`яті, можливо на око, тобто намагалася повторити транскрипцію, ознаки, які є характерні для підпису. Зазначені докази в повній мірі свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_7 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205-1 та ст. 190 КК України, жодного відношення не має.

Від представника потерпілого Запорізької міської ради ОСОБА_19 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи без представника потерпілого, у зв`язку з чим апеляційний суд, з урахуванням відсутності заперечень учасників процесу, та у відповідності до положень ч. 4 ст.405 КПК України, проводить апеляційний розгляд за відсутності представника потерпілого.

Позиції учасників судового провадження.

Захисник у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу. Зазначив, що докази, які б свідчили про вчинення злочину ОСОБА_7 відсутні.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, погоджуючись повністю з доводами свого захисника.

Прокурор у судовому засіданні висловив заперечення вимогам та доводам апеляційної скарги захисника. Зазначив, що свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_20 в своїх показаннях не були зовсім категоричні щодо невпізнання ОСОБА_7 . Свідки вказували, що на той момент у них не було сумнівів щодо встановлення особи. Вказав, що користування ОСОБА_7 послугами ломбарду, в який він здав свій паспорт, спростовується відомостями з ломбарду. Одночасно прокурор зазначив про незгоду із методикою, яка була використана під час проведення почеркознавчої експертизи.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.404КПК України та загальної засади змагальності кримінального провадження, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній частині вироку зазначаються, окрім іншого: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.

На переконання колегії суддів, вирок, ухвалений судом першої інстанції за результатами розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , вказаним вимогам закону не відповідає.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, прийшовши до висновку про доведеність провини ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, такий висновок взагалі не вмотивував та не обґрунтував.

Суд першої інстанції перелічив у вироку досліджені докази, але не проаналізував їх як кожен окремо, так і у сукупності в контексті висновків про доведеність провини ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 190 КК України.

Зі змісту оскаржуваного вироку неможливо встановити на підтвердження чи спростування яких саме обставин суд посилається на перелічені у ньому докази та якими саме доказами обґрунтовуються висновки суду про доведеність провини ОСОБА_7 .

Так, районний суд не надав оцінки висновку експерта № 743-19 від 27.09.2019 року, яким встановлено, що підписи, виконані від імені ОСОБА_7 , в Акті №2 прийому - передачі нерухомого майна із статутного капіталу ПП «Агенція інфо бізнес» ідентифікаційний код 41711210 від 10.11.2017 року, заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи від 06.11.2017 року, рішенні №01-10/17 засновників ПП «Агенція інфо бізнес» від 20 жовтня 2017 року, Статуті ПП «Агенція інфо бізнес», затвердженого рішенням №01-10/17 засновників ПП «Агенція інфо бізнес» від 20 жовтня 2017 року, заяві про реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 10.11.2017 року, рішенні №02-11/17 власників ПП «Агенція інфо бізнес» від 10 листопада 2017 року, виконані не ОСОБА_7 , а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису останнього.

Не врахував місцевий суд й показання експерта Запорізького відділення Дніпровського НДІСЕ ОСОБА_18 , яка повністю вмотивувала свій висновок №743-19 від 27.09.19 року, зазначивши, що більшість підписів обвинуваченого ОСОБА_7 виконані не ним, а іншою особою із наслідуванням справжнього підпису останнього. Наслідування справжнього підпису полягає в тому, що людина, яка вчинила ці підписи, керувалася підписом ОСОБА_7 можливо по пам`яті, можливо на око, тобто намагалася повторити транскрипцію, ознаки, які є характерні для підпису.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту показань свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 останні вказували про встановлення особи заявника на здійснення реєстраційних та нотаріальних дій за паспортом, але обвинуваченого ОСОБА_7 на час допиту в суді не пам`ятають.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , які були допитані в суді першої інстанції, пояснювали, що особу обвинуваченого не знають, взагалі ніколи ОСОБА_7 не бачили.

Зазначені свідчення місцевий суд, мотивуючи своє рішення відносно ОСОБА_7 , поклав в основу обвинувального вироку, однак не навів в якій саме частині такі покази доводять провину ОСОБА_7 за висунутим обвинуваченням.

Загалом висновки суду першої інстанції у порівнянні із наведеними доказами вказують на невідповідність таких висновків фактичним обставинам справи, дані недоліки виявляють собою недотримання судом вимог ст. 370 КПК України щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення та одночасно ставлять під сумнів викладені висновки.

При цьому, судом було надано оцінку доводам сторони захисту з приводу залишення ним свого паспорту в ломбарді, спростувавши їх відповіддю, наданою директором ПТ «Дяченко, Скрипка. Ломбард ЮК «Демос» від 28.07.2020 року.

Натомість, наведена обставина, за змістом здобутих слідством та викладених судом доказів, не слугує підтвердженню обґрунтованості висновків місцевого суду.

Слід констатувати, що суд першої інстанції взагалі не перевірив позицію сторони захисту з огляду на наявну у письмових доказах та показаннях свідків інформацію.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, хто обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, вважається невинуватим, поки його вина не буде доведена в законному порядку.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 17 КПК України передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Виходячи із змісту ст.ст. 91, 92 КПК України обов`язок доказування події злочину, винуватості обвинуваченого покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Частиною 3 статті 373 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Така ж позиція відображена і в постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», пунктом 23 якої встановлено, що є недопустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Таким чином, особа не повинна доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Натомість, суд зобов`язаний, у разі встановлення винуватості особи у скоєнні злочину, викласти у вироку докладні мотиви свого висновку, чого місцевим судом у даному випадку, в порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, зроблено не було.

Висновки суду першої інстанції вочевидь не відповідають наведеним у вироку доказам.

Одночасно судова колегія вважає за необхідне зауважити, що районний суд не приділив уваги наявності у справі довіреності від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_10 (т.1 а.с.202) та, за наявності вказаного нотаріально посвідченого документу, не оцінив свідчень ОСОБА_10 , згідно показань якого особа ОСОБА_7 йому не відома.

При цьому звертає на себе увагу відсутність даних щодо приналежності підпису у даній довіреності, оскільки почеркознавча експертиза стосовно довіреності, наданої від імені ОСОБА_7 на ім`я ОСОБА_10 проведена не була.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не з`ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не надав оцінки зібраним в ході досудового розслідування доказам з точки зору достатності та взаємозв`язку, що вплинуло на обґрунтованість висновків щодо вчинення кримінального правопорушення, не перевірив належним чином доводи як сторониобвинувачення,так історони захисту, перелічивши у вироку всі докази, які були надані стороною обвинувачення, однак не навів у вироку обґрунтування власного висновку, у зв`язку з чим судовий розгляд даного провадження не може вважатися справедливим, а прийняте процесуальне рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зазначені порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 9 КПК України про порядок заповнення прогалин і врегулювання колізій у правовому регулюванні кримінально-процесуальних відносин шляхом застосування загальних засад кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність застосування загальних засад кримінального провадження.

Переглядаючи вирок суду у межах, передбачених ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити допущені місцевим судом помилки, що потребує необхідності дослідити всі надані сторонами докази.

Проте, стороною захисту клопотання, в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, не заявлялось, що позбавляє судову колегію оцінити докази іншим чином, тому, виходячи із засад кримінального провадження, закріплених у ст.ст.7-9КПК України щодо законності, змагальності і диспозитивності, скасовуючи оскаржуваний вирок, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд провадження в суді першої інстанції.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 червня 2021 року відносно ОСОБА_7 за ч.ч. 1, 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 190 КК України скасувати, призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4