Ухвала

від 01.11.2021 по справі 910/11912/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11912/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Ягічевої Н.І.

від 07.04.2021

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Владимиренко С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П.

від 14.09.2021

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР

до Державного підприємства Гарантований покупець

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 14 429 432,52 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.12.2020),

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Гарантований покупець 27.09.2021 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20.

Склад колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду визначено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2021.

Перевіривши матеріали касаційної скарги судом встановлено, що вона подана без дотримання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено, серед іншого, підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник також зазначає, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, частини першої статті 233 Господарського кодексу України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, у постановах Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 924/633/20 та від 24.02.2021 у справі № 902/538/18.

Натомість, зміст касаційної скарги хоча і містить посилання на постанови Верховного Суду, проте в порушення вищенаведених процесуальних вимог, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає яку саме норму права застосував суд попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні без урахування висновку Верховного Суду щодо її застосування та який саме правовий висновок Верховного Суду не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні із конкретизацією подібних правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також не зазначено що у наведених постановах викладено висновки про застосування норм права у правовідносинах, які є подібними до спірних відносин у даній справі № 910/11912/20, а саме на предмет суб`єкта, об`єкта та змісту спірних відносин, їхнього правового регулювання.

Звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Державним підприємством Гарантований покупець зазначено також про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/11830/20, який був застосований судом апеляційної інстанції, однак скаржником не наведено правового обґрунтування щодо необхідності відступлення від такого висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах із визначенням конкретної норми права (абзац, пункт, частина статті), а також не наведено змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Касаційна скарга відповідача фактично обмежується незгодою із судовими рішеннями - зазначеними постановами Верховного Суду та оскарженими судовими рішеннями у справі, яка розглядається.

Скаржник також у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема статті 33 Закону України Про ринок електричної енергії , статей 530, 614, 551 Цивільного кодексу України, статей 174, 196, 218, 233 Господарського кодексу України.

Однак, в цій частині у поданій касаційній скарзі не зазначено який саме висновок Верховного Суду відсутній та не зазначено норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, а також не обґрунтовано необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Скаржником чітко не вказано, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, не обгрунтувано у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися та не визначено відповідної підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме частиною 2 цієї статті.

З урахуванням змін до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою щодо форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України враховуючи вищевикладені недоліки.

Таким чином, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України та усунути недоліки касаційної скарги у спосіб, визначений судом, а саме протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали подати до суду касаційну скаргу в новій редакції.

При цьому, касаційну скаргу в новій редакції слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії касаційної скарги в новій редакції іншим учасникам справи.

Окрім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011.

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , в редакції чинній на момент звернення з касаційною скаргою, за подання касаційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті під час подання позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційна скарга Державного підприємства Гарантований покупець містить вимогу скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20, якою змінено рішення першої інстанції та викладено пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути з Державного підприємства Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР 12 074 396,75 грн основної заборгованості, 442 602,47 грн пені, 479 444,64 грн штрафу, 119 358,92 грн 3 % річних; 272 223,75 грн інфляційних втрат та 216 441,49 грн судового збору та вимогу ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Отже, за подання вказаної касаційної скарги на судові рішення Державному підприємству Гарантований покупець необхідно сплатити 401 640,79 грн (13 388 026,53 х 1,5 % х 200 %).

Проте до матеріалів касаційної скарги Державне підприємство Гарантований покупець не додало доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, натомість заявило клопотання про відстрочення сплати судового збору з посиланням на фінансовий стан.

Розглянувши клопотання Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочення сплати судового збору, суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 8 Закону України Про судовий збір , враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров?ю.

З огляду на наведене, звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі Пелевін проти України (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні Креуз проти Польщі у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Таким чином, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду документ на підтвердження сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом.

Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Таким чином, касаційна скарга Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20 має бути залишена без руху.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що Державному підприємству Гарантований покупець необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату (доплату) судового збору у встановленому порядку і розмірі, а саме - у сумі 401 640,79 грн на реквізити рахунку для зарахування до державного бюджету судового збору за розгляд справ Верховним Судом:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055)

- Символ звітності банку: 207

- Призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від

---

(Дата оскаржуваного рішення) по справі

---

(Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа).

Крім того, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

В даному випадку матеріали касаційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20 не містять доказів на підтвердження надсилання іншим учасникам справи копії цієї касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши недоліки касаційної скарги, скаржнику необхідно подати суду докази про дату вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для визначення дотримання заявником касаційної скарги строку на усунення недоліків касаційної скарги, встановленого частиною 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Наслідком неусунення названих недоліків протягом установленого строку є повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20.

2. Касаційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20 залишити без руху.

3. Надати Державному підприємству Гарантований покупець строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків, який становить 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

4. Державному підприємству Гарантований покупець усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб:

- надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 401 640,79 грн із зарахуванням сплаченої суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України;

- надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України.

5. Надати докази надсилання іншим учасникам справи копії касаційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 (повний текст складено 21.09.2021) у справі № 910/11912/20 і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення (описи вкладення у поштові відправлення, поштові накладні з інформацією про поштове відправлення та чеки).

6. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

В. Студенець