Постанова

від 14.09.2021 по справі 910/11912/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р. м. Київ Справа№ 910/11912/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

при секретарі судового засідання Островерхій В.Л.

за участю представників сторін зазначених у протоколі судового засідання від 14.09.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 (повне рішення складено 26.04.2021) у справі № 910/11912/20 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР

до Державного підприємства Гарантований покупець

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія Укренерго

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 14 429 432,52 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.12.2020)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва до Державного підприємства Гарантований покупець (далі по тексту - відповідач) про стягнення 12 074 396, 75 грн основного боргу, 471 588,99 грн пені, 958 889,27 грн 7% штрафу та 202 573,13 грн судового збору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору №1402/01 від 20.12.2019 не здійснив оплату за куплену електричну енергію у виробника за зеленим тарифом у березні, квітні та травні 2020 року у розмірі 12 074 396,75 грн. Крім того, позивачем за порушення відповідачем умов Договору №1402/01 від 20.12.2019 нараховано 471 588,99 грн пені та 958 889,27 грн 7% штрафу на підставі п. 4.6 вказаного Договору.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції позивачем збільшено розмір позовних вимог в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК), за вказаною заявою позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 12 074 396, 75 грн основного боргу, 885 204,93 грн пені, 958 889,27 грн 7% штрафу, 238 717,83 грн 3% річних, 272 223,75 грн інфляційних втрат та 216 441,49 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Гарантований покупець на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР 12 074 396,75 грн основної заборгованості, 885 204,93 грн пені, 958 889,27 грн штрафу, 238 717,83 грн 3 % річних, 272 223,75 грн інфляційних втрат та 216 441,49 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність позивачем факту відпуску відповідачу електроенергії, виробленої за зеленим тарифом та порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати отриманої електроенергії, що підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 12 074 396,75 грн, що складається з сум нездійснених платежів за електроенергію, придбану у період з лютого 2020 по травень 2020 року. Разом з цим, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача, з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, щодо стягнення 885 204,93 грн пені, 958 889,27 грн штрафу, 238 717,83 грн 3 % річних та 272 223,75 грн інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державне підприємство Гарантований покупець (далі по тексту - апелянт) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права ст.ст. 33, 62, 65 Закону України Про ринок електричної енергії , ст.ст. 525, 526, 614 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК), ст.ст. 174, 193, 196 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК), ч. 1 ст. 2 Закону України Про судоустрій та статус суддів , Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020 №810-ІХ, ст.ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та норм процесуального права - ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 ГПК - Розгляд справи по суті.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення невірно визначено строк оплати за поставлену електроенергію у спірному періоді та невірно застосовано строки нарахування неустойки, оскільки розрахунковим періодом є місяць, а не 10 або 20 днів відповідного місяця. Крім того, як зазначає апелянт, позивачем не було надано належних доказів оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, підтвердженої АКО, підписаними КЕП за перші 10 та 20 днів розрахункових місяців у відповідності до п. 10.1 Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП) від 26.04.2016 №641 зі змінами (далі по тексту - Порядок), а надані позивачем з порушенням процесуального строку (разом з відповіддю на відзив) докази відносно обсягів товарної продукції відпущеної позивачем за перші 10 та 20 днів спірних періодів є неналежними та недопустимими доказами.

Апелянт також не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру штрафних санкції, 3 % річних та інфляційних втрат та відсутність здійснення належної арифметичної перевірки їх нарахування, оскільки при розрахунку штрафних санкцій було допущено порушення ч. 6 ст. 232 ГК та ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань .

Як вказує апелянт судом першої інстанції не було встановлено строки виникнення грошового зобов`язання у відповідача щодо оплати електричної енергії за спірний період, оскільки обов`язок Гарантованого покупця з оплати 100 % вартості відпущеної продавцем за зеленим тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця можливе за одночасної наявності двох обов`язкових умов: отримання Гарантованим покупцем підписаного Продавцем акту купівлі-продажу електроенергії; затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці. При цьому, згідно п. 10.4 Порядку зобов`язання Гарантованого покупця з оплати електроенергії відносно кожного розрахункового місяця спірного періоду виникає лише з другого робочого дня після отримання акта приймання-передачі та затвердження розміру вартості послуги Регулятором, а в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем актів приймання-передачі.

Відповідач вважає, що відсутні підстави для нарахування позивачем інфляційних втрат на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК, оскільки в основу формули розрахунку зеленого тарифу на кожен період постачань входить середній курс гривні до євро за відповідні останні 30 календарних днів, а втрати позивача від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Крім того, з огляду на існуючу нову модель енергоринку джерелом надходження коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за зеленим тарифом є платежі, пов`язані з оплатою НЕК Укренерго послуг Гарантованого покупця із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Одночасно змістом зазначених послуг є забезпечення виконання спеціальних обов`язків НЕК Укренерго та Гарантованим покупцем. Забезпечити виконання зобов`язань з оплати електричної енергії за зеленим тарифом у інший спосіб ніж шляхом додержання механізму встановленого Законом та Порядком не можливо з огляду на вартість електроенергії.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що 10.06.2020 Кабінет Міністрів України разом із Міністерством енергетики України, НКРЕКП та представниками Європейсько-українського енергетичного агентства та Української вітроенергетичної асоціації підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлювальної енергетики в Україні , який схвалений постановою НКРЕКП від 17.06.2020 №1141 із застереженням. На виконання вказаного Меморандуму, відповідно до п. 4 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020 №810-ІХ, який набрав чинності 01.08.2020, визначено інший порядок та спосіб виконання зобов`язань Гарантованого покупця перед Позивачем за Договором, а саме відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років. Законом України №1006-ІХ від 17.11.2020 Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , що набрав законної сили 28.11.2020, передбачено надання у 2020 році держгарантій, у тому числі, для забезпечення виконання боргових зобов`язань господарського товариства, у статутному капіталі якого 100 % акцій належать державі і яке здійснює діяльність у сфері передачі електроенергії в Україні, метою якого є врегулювання розрахунків з виробниками з ВДЕ та розрахунків по зеленій енергетиці. 09.12.2020 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1203 Про деякі питання виконання Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік , яким встановлено відповідно до підпункту ґ пункту 1 статті 6 Закону України Про Державний бюджету України на 2020 рік надати у 2020 році державні гарантії для забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитами (позиками), що залучаються Приватним акціонерним товариством Національна енергетична компанія Укренерго у банків державного сектору з метою погашення заборгованості перед Державним підприємством Гарантований покупець . 08.02.2021 на розгляд Верховної Ради України внесено законопроект №5041 Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік щодо фінансової підтримки Державного підприємства Гарантований покупець для оплати електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії . Таким чином, запроваджуючи механізм розрахунків з підприємствами відновлювальної енергетики, на переконання апелянт, держава офіційно визнає, що здійснення розрахунків Гарантованим покупцем з виробниками електроенергії прямо залежить від забезпечення НЕК Укренерго оплати Гарантованому покупцеві та від бюджетних видатків, а тому, враховуючи зміни способу (порядку) виконання зобов`язань між сторонами, заборгованість за розрахункові періоди, починаючи з серпня 2020 року відсутня.

Крім того, апелянт вважає, що оскільки Меморандум підписано, у тому числі Кабінетом Міністрів України, яке взяло на себе відповідні зобов`язання, даний спір стосується прав та обов`язків останнього, а тому суд першої інстанції мав залучити Кабінет Міністрів України до участі у справу в якості третьої особи.

Також відповідач зауважує, що місцевим господарським судом не було застосовано ст. 614 ЦК звільнення від відповідальності Гарантованого покупця, оскільки як вже зазначалось, основним джерелом оплати електричної енергії за зеленим тарифом є кошти, що надходять від НЕК Укренерго в оплату послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії. В свою чергу, заборгованість послуги за період січень-листопад 2020 станом на 27.01.2021 складає 26,127 млрд. грн. Отже, на переконання апелянта, наявні підстави для звільнення від відповідальності.

Крім того, судом першої інстанції не застосовано приписи ч. 3 ст. 551 ЦК та ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи специфіку спірних правовідносин, фінансовий стан Гарантованого покупця, характер його діяльності, яка не пов`язана із отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків та дій позивача, що спрямовані на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, пеня, 3 % річних та інфляційні втрати підлягають зменшенню до 1 гривні. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець у справі № 910/11912/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Євсікова О.О., Корсака В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №910/11912/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/11912/20. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 15.07.2021 та попереджено учасників справи, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.07.2021 о 13 год. 00 хв. в приміщенні Північного апеляційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1-А, зал судових засідань № 6. 19.07.2021 від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань, яке надіслано засобами поштового зв`язку та здано на пошту 15.07.2021, отже в силу ч. 7 ст. 116 ГПК є таким, що подане у встановлений судом строк. За заявленим клопотанням апелянт просить суд апеляційної інстанції зменшити розмір неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань до 1 гривні.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань заявник посилається на те, що він є державним підприємством, на якого державною покладено спеціальні обов`язки на ринку електричної енергії, відповідно до статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період. Апелянт зазначає, що порушення виконання зобов`язання за договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Штрафні санкції спрямовані на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення ним розрахунку з боку боржника та не може бути способом отримання кредитором доходів, оскільки заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат є надмірним.

Також відповідач посилається на скрутне фінансове становище через недостатність коштів, отриманих від продажу електроенергії на ринку на добу наперед (РДН) в рахунок оплати вартості електроенергії позивачеві без дотримання НЕК Укренерго власних обов`язків з оплати вартості послуги Гарантованому покупцеві. Здійснення позивачу відповідачем за рахунок іншої діяльності останнього продажу купованої за зеленим тарифом електричної енергії, не заміщує визначене зазначеним спеціальним законодавством та іншими вказаними регуляторними актами джерело розрахунків за електричну енергію за зеленим тарифом, вказаний тариф є у декілька разів більшим, ніж ціна за якою Гарантований покупець здійснює її продаж. Виконання розрахунків Гарантованого покупця з продавцями за зеленим тарифом у повній мірі можливе тільки за рахунок виконання державою взятих на себе зобов`язань, які регулюються відвідними законодавчими нормами.

Згідно реєстру виробників за зеленим тарифом станом на 13.07.2021 зареєстровано 907 суб`єктів господарювання, у яких Гарантований покупець зобов`язаний купувати всю вироблену електроенергію. Станом на день подання клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань у провадженні господарських судів знаходиться 135 справ за позовами виробників електричної енергії за зеленим тарифом до Гарантованого покупця про стягнення 1 311 421 327,98 грн.

Таким чином, заявник вважає, що у суду наявні підстави для зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних нарахувань до розумного розміру.

19.07.2021 від відповідача на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, яке надіслано засобами поштового зв`язку та здано на пошту 15.07.2021, отже в силу ч. 7 ст. 116 ГПК є таким, що подане у встановлений судом строк. За заявленим клопотанням апелянт просить суд апеляційної інстанції залучити до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Обґрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи відповідач посилається на те, що Кабінет Міністрів України здійснює функції з управління Державного підприємства Гарантований покупець згідно Статуту останнього. Діяльність взаємовідносин між сторонами у даній справі регулюється спеціальним законодавством у сфері енергетики та нормативно-правовими актами, зокрема, Кабінету Міністрів України.

Крім того, врегулювання питання щодо відшкодування заборгованості наявної у Гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за зеленим тарифом державою покладено саме на Кабінет Міністрів України.

26.07.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження в частині стягнення 7 255 857,97 грн за відсутністю предмета спору, у зв`язку із здійсненням часткових оплат, що підтверджується платіжними дорученнями №131 834 від 21.07.2021, №131 594 від 20.07.2021, №131 597 від 20.07.2021, №131 596 від 20.07.2021, №131 595 від 20.07.2021.

14.08.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження в частині стягнення 7 458 887,33 грн за відсутністю предмета спору, у зв`язку із здійсненням часткових оплат, що підтверджується платіжними дорученнями №148 993 від 28.08.2021, №135 990 від 27.07.2021.

13.09.2021 позивачем надано до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, який подано з порушенням строку, встановленого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2021, а тому підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 у зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., Євсікова О.О. у відпустці 27.07.2021, сформовано для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець у справі №910/11912/20 колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач) Владимиренко С.В., Демидової А.М., Ходаківської І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/11912/20 прийнято до провадження вказаною колегією суддів. Розгляд апеляційної скарги призначено на 03.08.2021 о 13 год. 40 хв. 03.08.2021 у судовому засіданні виникла необхідність оголосити перерву у розгляді справи №910/11912/20 до 14.09.2021 о 12 год. 00 хв., про що постановлено ухвалу від 03.08.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2021 заперечив проти задоволення клопотань відповідача про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись на наявність доходів та активів у відповідача, проти клопотання про залучення до участі у справі третьої особи Кабінету Міністрів України в якості третьої особи, з посиланням на відсутність порушених прав та обов`язків останнього за спірними правовідносинами, та також заперечив проти клопотання про закриття провадження у справі, усно підтвердивши здійснення відповідачем таких оплат.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2021 підтримав заявлені клопотання та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Розглянувши у судовому засіданні 14.09.2021 заявлені відповідачем клопотання, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про залучення до участі у справі Кабінет Міністрів України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача та закриття провадження в частині стягнення 7 458 887,33 грн з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Верховний Суд у своїй постанові від 11.11.2020 у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17) зазначив, що суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи (якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) може залучити таку особа до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. При цьому обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення є, зокрема, прийняття судом першої інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17.

З урахуванням вищевикладеного та предмет даного спору, за яким є стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за куплену на підставі Договору №1402/01 від 20.12.2019 електричну енергію за зеленим тарифом, суд апеляційної інстанції не вбачає, що рішення у дані справі є таким, що прийняте про права та обов`язки Кабінету Міністрів України. Щодо врегулювання Кабінетом Міністрів України питання про відшкодування заборгованості наявної у Гарантованого покупця перед виробниками електричної енергії за зеленим тарифом, то наразі відсутній нормативно-правовий акт, який передбачає механізм проведення такого відшкодування.

Стосовно закриття провадження в частині стягнення 7 458 887,33 грн, сплачених за платіжними дорученнями №131 834 від 21.07.2021, №131 594 від 20.07.2021, №131 597 від 20.07.2021, №131 596 від 20.07.2021, №131 595 від 20.07.2021, №148 993 від 28.08.2021 та №135 990 від 27.07.2021, то вказане клопотання також не підлягає задоволенню, оскільки оплати відбулись вже на стадії апеляційного перегляду.

За приписами ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин, переглядаючи справу в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, докази, які з`явились на стадії апеляційного перегляду є новими доказами та не впливають на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта на те, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим в силу Конституції України та ГПК, проводиться державним або приватним виконавцем в порядку визначеному Законом України Про виконавче провадження і апелянт не позбавлений права надати такі докази виконавцю під час виконання судового рішення, або звернутися до суду першої інстанції в порядку ст. 328 ГПК.

Посилання заявника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №914/1034/18, від 25.07.2019 у справі №916/144/18 та від 01.04.2021 у справі №905/1360/19, то такі посилання апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки такі висновки не є релевантними для вирішення даного спору.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат, то оцінку вказаному клопотанню буде надано у мотивувальній частині даної постанови.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.09.2021 підтримав доводи та вимоги, викладені у його апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні 14.09.2021 заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволені, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 залишити без змін, з підстав викладених у його письмовому відзиві на апеляційну скаргу.

Треті особи своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином згідно вимог ст. 120 ГПК, про що свідчать відмітки про отримання на поштових повідомленнях №0411635413603, №0411635413646.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заяву відповідача про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

20.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР (далі - виробник за зеленим тарифом) та Державним підприємством Гарантований покупець (далі - гарантований покупець) укладено Договір №1402/01, за умовами якого виробник за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язаний купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі по тексту - Договір). (т.1, а.с. 28-30).

У подальшому до договору вносились зміни шляхом укладення додаткових угод, з урахуванням яких, відповідно до п. 1.1 Договору, в редакції Додаткової угоди №1165/01/20 від 22.04.2020 (далі по текст - Додаткова угода 1), продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за зеленим тарифом , затвердженого постановою НКРЕП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами). (т.1, а.с. 31-34).

Згідно з п. 2.1 Договору, в редакції Додаткової угоди 1, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України Про ринок електричної енергії , Про альтернативні джерела енергії , Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору, в редакції Додаткової угоди 1, продавець за зеленим тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за зеленим тарифом за встановленим йому зеленим тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно п.п. 2.4, 2.5 Договору, в редакції Додаткової угоди 1, виробник за зеленим тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за зеленим тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за зеленим тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за зеленим тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України. Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (п. 3.1 Договору, в редакції Додаткової угоди 1).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору, в редакції Додаткової угоди 1, передбачено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за зеленим тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за зеленим тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

У пункті 4.5 Договору, в редакції Додаткової угоди 1, встановлено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за зеленим тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за зеленим тарифом електричну енергію.

Відповідно до п.п. 8.1., 8.2 Договору, в редакції Додаткової угоди №882/01/21 від 26.02.2021 (далі по тексту - Додаткова угода 2), додатками до договору є Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку та однолінійна схема розташування приладів розрахункового обліку. (т.1, а.с. 429-431).

Вказані Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку та однолінійна схема розташування приладів розрахункового обліку погоджені з АТ Херсонобленерго . Згідно з Переліком місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку ТОВ АСТЕРІЯ СОЛАР отримувачем електроенергії є АТ Херсонобленерго , яке формує дані про облік відпуску електричної енергії позивачем.

На виконання умов даного договору, позивачем у період з лютого 2020 по травень 2020 було відпущено відповідачу електричну енергію на загальну суму 16 657 564, 90 грн за актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень та скріплені печатками, а саме у лютому 2020 року за актом від 29.02.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 471 744, 000 кВт*год вартістю 2 237 991,28 грн, у березні 2020 року за актом від 31.03.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 829 488, 000 кВт*год вартістю 3 935 157,43 грн, у квітні 2020 року за актом від 30.04.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 1 147 660, 000 кВт*год вартістю 5 858 023, 90 грн, у травні 2020 року за актом від 31.05.2020 обсяг відпущеної електроенергії становив 906 368, 000 кВт*год вартістю 4 626 392,30 грн. (т.1, а.с. 35-38).

Вказані обсяги відпущеної електроенергії підтверджені також актами звірки загальної кількості відпущеної (отриманої) електричної енергії між суміжними ліцензіями Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР та Акціонерного товариства Херсонобленерго за періоди: з 01.02.2020 по 10.02.2020; з 01.02.2020 по 20.02.2020; 01.03.2020 по 10.03.2020; 01.03.2020 по 20.03.2020; з 01.04.2020 по 10.04.2020; з 01.04.2020 по 20.04.2020; з 01.05.2020 по 10.05.2020; з 01.05.2020 по 20.05.2020. (т.1, а.с. 171-178).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець , а саме постановами №715 від 20.03.2020 у січні та лютому 2020 року у розмірі 1 371 031 302, 39 грн та 2 606 760 561,40 грн відповідно, №902 від 29.04.2020 у березні 2020 року у розмірі 2 568 247 721, 39 грн, №995 від 27.05.2020 у квітні 2020 року у розмірі 4 944 046 105,48 грн, №1211 від 24.06.2020 у травні 2020 року у розмірі 4 337 390 779, 22 грн, №1435 від 22.07.2020 у червні 2020 року у розмірі 4 246 519 382,97 грн, №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року у розмірі 4 634 530 383,78 грн.

За відпущену електричну енергію відповідач розрахувався частково, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем на спірну суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275, ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 62 Закону України Про ринок електричної енергії від 13.04.2017 №2019-VIII (далі по тексту - Закон №2019-VIII) визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника останньої надії ; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування зеленого тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону №2019-VIII гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено зелений тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм зеленим тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування зеленого тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за зеленим тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 65 Закону №2019-VIII гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за зеленим тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

За змістом глави 10 Порядку, в редакції від 28.12.2019, - Розрахунок платежів та порядок їх здійснення гарантованим покупцем продавцям, до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу (п.п. 10.1, 10.4 Порядку).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи приписи Порядку відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куповану електроенергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуг.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець , а саме постановами №715 від 20.03.2020 у січні та лютому 2020 року у розмірі 1 371 031 302, 39 грн та 2 606 760 561,40 грн відповідно, №902 від 29.04.2020 у березні 2020 року у розмірі 2 568 247 721, 39 грн, №995 від 27.05.2020, у квітні 2020 року у розмірі 4 944 046 105,48 грн, №1211 від 24.06.2020 у травні 2020 року у розмірі 4 337 390 779, 22 грн, №1435 від 22.07.2020 у червні 2020 року у розмірі 4 246 519 382,97 грн, №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року у розмірі 4 634 530 383,78 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону №2019-VIII позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

За приписами ст.ст. 525, 526 ЦК, ст. 193 ГК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на те, що оплата вартості електричної енергії за зеленим тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ НАК Укренерго , апеляційним господарським судом до уваги взяті бути не можуть, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач узяв на себе обов`язок купувати електроенергію, вироблену виробником за зеленим тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку. Посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків судів першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП Гарантований покупець у цій справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі в частині здійснення оплати вартості електроенергії за зеленим тарифом, отриманої від позивача у лютому-травні 2020 року. (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.05.2021 у справі №910/11830/20).

Так само до уваги не приймаються доводи апелянта про те, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії від 21.07.2020 №810, набрав чинності з 01.08.2020, оскільки, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший механізм розрахунків між сторонами, ніж той, що передбачений договором та Порядком.

Щодо строку оплати та виникнення прострочення зобов`язань, то як вже встановлено судом згідно п. 3.3 Договору та глави 10 Порядку відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куповану електроенергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуг.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, були прийняті постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП Гарантований покупець , а саме постановами №715 від 20.03.2020 у січні та лютому 2020 року у розмірі 1 371 031 302, 39 грн та 2 606 760 561,40 грн відповідно, №902 від 29.04.2020 у березні 2020 року у розмірі 2 568 247 721, 39 грн, №995 від 27.05.2020, у квітні 2020 року у розмірі 4 944 046 105,48 грн, №1211 від 24.06.2020 у травні 2020 року у розмірі 4 337 390 779, 22 грн, №1435 від 22.07.2020 у червні 2020 року у розмірі 4 246 519 382,97 грн, №1600 від 19.08.2020 у липні 2020 року у розмірі 4 634 530 383,78 грн.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК).

Згідно зі ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За статтею 230 ГК штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Умовами Договору сторони погодили, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за зеленим тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживача. Гарантованому покупцю нараховується пеня у розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживача суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживача суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за зеленим тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за зеленим тарифом (п. 4.6 Договору, в редакції Додаткової угоди 1).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції перевірив розрахунок пені, 7% штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем, підставно з ним погодився, відносно чого не заперечує і суд апеляційної інстанції.

Водночас за приписами ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із положеннями ст. 233 ГК у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Таким чином, зменшення розміру пені, яка є забезпеченням зобов`язання, а не додатковим способом доходу, не призведе до погіршення майнового стану позивача.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вказані правові наслідки містяться у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 зазначив, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 16.10.2019 у справі №904/4285/18 від 18.02.2020 у справі №920/694/19.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судом апеляційної інстанції встановлено, що після ухвалення рішення у даній справі судом першої інстанції відповідачем здійснено оплату на суму 7 458 887,33 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №131 834 від 21.07.2021, №131 594 від 20.07.2021, №131 597 від 20.07.2021, №131 596 від 20.07.2021, №131 595 від 20.07.2021, №148 993 від 28.08.2021 та №135 990 від 27.07.2021 та свідчить про вжиття відповідачем заходів для належного виконання своїх зобов`язань.

Крім того, судом апеляційної інстанції взято до уваги специфіку відносин на ринку електричної енергії України, специфіку діяльності Гарантованого покупця, визначену ст. 65 Закону №2019-VIII та те, що здійснення відповідачем позивачу за рахунок іншої діяльності відповідача продажу купованої за зеленим тарифом електричної енергії, не заміщує визначене спеціальним законодавством та іншими регуляторними актами джерело розрахунків за електричну енергію за зеленим тарифом.

А тому, задля дотримання оптимального балансу інтересів сторін у спорі та запобіганню негативних наслідків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливе зменшення розміру пені, 7% штрафу та 3 % річних на 50%.

Доводи апелянта про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних нарахувань до 1 гривні колегією суддів суду апеляційної інстанції оцінюється критично, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій на 99% нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за надані ним послуги (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19).

Верховний Суд у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи.

При цьому нарахування інфляційних втрат на суму боргу до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (подібні правові висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

За таких обставин, враховуючи приписи ч. 3 ст. 551 ЦК, ст. 233 ГК та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання відповідача в частині зменшення розміру інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ст.ст. 76 77 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі Салов проти України від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі Hirvisaari v. Finland ). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі Ruiz Torija v. Spain ).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповідні на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм права, які регулюють спірні відносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ГПК зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги Державного підприємства Гарантований покупець , часткове задоволення клопотання Державного підприємства Гарантований покупець від 15.07.2021 №15/3435 про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат та зміну рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20, шляхом зменшення розміру пені, 7% штрафу та 3 % річних на 50 %.

Розподіляючи судовий збір судом враховується, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Згідно ст. 129 ГПК судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Державне підприємство Гарантований покупець .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Гарантований покупець на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/11912/20 задовольнити частково. Клопотання Державного підприємства Гарантований покупець від 15.07.2021 №15/3435 про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 змінити.

Пункт 2 рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/11912/20 викласти у наступній редакції: Стягнути з Державного підприємства Гарантований покупець (вул. Симона Петлюри, буд. 27, м. Київ,01032, код ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРІЯ СОЛАР (вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 18, м. Київ,03035, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 41530140) 12 074 396,75 грн (дванадцять мільйонів сімдесят чотири тисячі триста дев`яносто шість гривень сімдесят п`ять копійок) основної заборгованості; 442 602,47 грн (чотириста сорок дві тисячі шістсот дві гривні сорок сім копійок) пені; 479 444,64 грн (чотириста сімдесят дев`ять тисяч чотириста сорок чотири гривні шістдесят чотири копійки) штрафу; 119 358,92 грн (сто дев`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім гривень дев`яносто дві копійки) 3 % річних; 272 223,75 грн (двісті сімдесят дві тисячі двісті двадцять три гривні сімдесят п`ять копійок) інфляційних втрат та 216 441,49 грн (двісті шістнадцять тисяч чотириста сорок одну гривню сорок дев`ять копійок) судового збору.

3. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Державне підприємство Гарантований покупець .

5. Матеріали справи № 910/11912/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

6 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 21.09.2021 (після виходу суддів Демидової А.М., Ходаківської І.П. з відпустки).

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська