Постанова

від 28.10.2021 по справі 498/606/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 498/606/17

провадження № 61-545св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_4 ,

третя особа на стороні відповідача - Полішпаківська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ОСОБА_3 про встановлення нікчемності заповіту

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 - батько позивачів та ОСОБА_4 .

У встановлений законом шестимісячний строк після смерті батька вони прийняли спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори у січні 2017 року.

Відповідач проживала з їхнім батьком однією сім`єю без шлюбу і у липні 2017 року надала нотаріусу вказаний заповіт, за яким все своє майно батько заповідав відповідачу, як своїй співмешканці, а всім іншим родичам, в тому числі і дітям, відмовляє у спадщині повністю.

Вважають вказаний заповіт нікчемним, посилаючись на те, що відносно секретаря ОСОБА_7 , як секретаря виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, відсутнє рішення цієї ради про покладення на неї вчинення нотаріальних дій, крім того, вона перебувала за межами України на день посвідчення заповіту; в посвідчувальному написі на заповіті не вказані причини, з яких посвідчення заповіту було вчинене поза приміщенням Полішпаківської сільської ради, а за наявною інформацією такі причини були відсутні; рукописний текст від імені заповідача З моїх слів записано вірно і мною в голос прочитано , а також підпис від його імені із зазначенням ОСОБА_6 виконано не заповідачем, а іншою особою; реєстрація заповіту у Спадковому реєстрі здійснена тільки 12 червня 2017 року, тобто через п`ять місяців після смерті заповідача.

Зазначили, що заповіт порушує майнові права позивача ОСОБА_1 і третьої особи ОСОБА_4 , оскільки позбавляє їх права на спадкування за законом на майно батька, а позивачу ОСОБА_2 , як особі з інвалідністю другої групи з правом на обов`язкову частку у спадщині, зменшує частку у спадщині, що відкрилась після смерті батька.

Позивачі просили встановити нікчемність заповіту ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був посвідчений 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, та зареєстрованого в електронному Спадковому реєстрі 12 червня 2017 року за номером 60777257 Одеською філією державного підприємства Національні інформаційні системи .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_4 , до ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідача - Полішпаківська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, про встановлення нікчемності заповіту задоволено.

Встановлено нікчемність заповіту ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був посвідчений 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, та зареєстрованого в електронному Спадковому реєстрі 12 червня 2017 року за номером 60777257 Одеською філією державного підприємства Національні інформаційні системи .

Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, а саме: в посвідчувальному написі на заповіті та реєстрі нотаріальних дій не вказані причини, з яких посвідчення заповіту було вчинене поза приміщенням Полішпаківської сільської ради, а судом не встановлено причин, з яких нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування; рукописний текст у заповіті від імені заповідача З моїх слів записано вірно і мною в голос прочитано , а також підпис на заповіті від імені заповідача із зазначенням ОСОБА_6 виконаний не заповідачем, а іншою особою, що свідчить про те, що заповідач не був ознайомлений із його змістом та не підписував його і за його дорученням заповіт у його присутності не підписувала інша особа; заява про реєстрацію заповіту у Спадковому реєстрі була подана сільською радою до реєстратора не у день його посвідчення, а тільки 17 травня 2017 року, тобто через чотири місяці після смерті заповідача.

Додатковим рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 витрати на проведення експертизи в сумі 6 223,93 грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивачів - ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача - Полішпаківська сільська рада Великомихайлівського району Одеської області, про встановлення нікчемності заповіту залишено без задоволення.

Додаткове рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 04 березня 2020 року скасовано.

Стягнуто з ОСОБА_1 користь ОСОБА_3 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 960 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на проведення експертизи у розмірі 6 594 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах визнання оспорюваного заповіту нікчемним не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивачів.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_5 , ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року, залишити в силі рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2020 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що, виходячи з висновків суду апеляційної інстанції, позивачам після трирічного судового розгляду справи і підтвердження обставин нікчемності заповіту необхідно знову звертатися з позовом до суду про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом. При цьому позивачам необхідно нести витрати на визначення оціночної вартості спадщини і сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу. Запропонований апеляційним судом такий ефективний спосіб захисту порушеного права позивачів викликає обґрунтовані сумніви щодо його відповідності передбаченим частиною першою і пунктом 10 частини третьої статті 3 ЦПК України завданням та основним засадам цивільного судочинства в частині своєчасного розгляду у розумні строки і вирішення цивільних прав з метою ефективного захисту порушених прав. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 431/1625/17.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року поновлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 498/606/17.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 431/1625/17).

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_6 - батько ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Рішенням виконкому Петрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 03 від 20 січня 2016 року покладено обов`язки щодо вчинення нотаріальних дій на території ради на секретаря виконавчого комітету сільської ради ОСОБА_7 .

Рішенням Петрівської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 40-VII від 16 листопада 2016 року, рада та її виконавчий комітет перейменовані у Полішпаківську сільську раду і місцем їх знаходження визначено: вулиця Центральна, село Полішпакове, Великомихайлівський район, Одеська область, Україна.

У алфавітній книзі обліку заповітів цієї сільради, розпочатої 25 січня 2002 року, за 2016 рік вказано заповіти: 1) ОСОБА_8 , посвідчений 16 квітня 2016 року № 8; 2) ОСОБА_6 , посвідчений 27 грудня 2016 року за № 121.

Відповідно до інформації Державної Прикордонної Служби України, ОСОБА_7 перетинала державний кордон України на виїзд 15 грудня 2016 року і на в`їзд 22 грудня 2016 року.

Згідно довідки від 03 листопада 2017 року № 777 КУ Великомихайлівська центральна районна лікарня , ОСОБА_6 , 1958 року народження, житель с. Козакове, поступив у терапевтичне відділення лікарні 05 січня 2017 року о 13 год., помер ІНФОРМАЦІЯ_1 о 17.45.

У спадковій справі № 09/2017 до майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеній 17 січня 2017 року Великомихайлівською районною державною нотаріальною конторою Одеської області, наявні наступні документи:

заяви ОСОБА_1 і ОСОБА_4 від 17 січня 2017 року та ОСОБА_2 від 07 липня 2017 року про прийняття спадщини померлого батька ОСОБА_6 ;

заява ОСОБА_3 від 05 липня 2017 року при прийняття спадщини ОСОБА_2 на підставі заповіту від 27 грудня 2016 року;

повторне свідоцтво про смерть, видане на підставі актового запису за № 12, складеного 12 січня 2017 року Великомихайлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за яким ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Велика Михайлівка Великомихайлівського району Одеської області;

довідка Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області № 289 від 03 липня 2017 року, за якою ОСОБА_6 постійно проживав та був зареєстрований до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в будинку АДРЕСА_1 разом із співмешканкою ОСОБА_3 ;

заповіт, складений 27 грудня 2016 року в селі Полішпакове Великомихайлівського району Одеської області від імені ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , який на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все його майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде йому належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповідає співмешканці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Всім іншим родичам, в тому числі й дітям, відмовити у спадщині повністю. Діти зі мною не спілкувались з 1998 року. Аліменти дітям я виплачував до повноліття.

Вказано, що заповіт з його слів на його прохання складено за допомогою загальноприйнятих технічних засобів о 15 год. 20 хв. Далі йде рукописний текст З моїх слів записано вірно і мною в голос прочитано , підпис від його імені із зазначенням ОСОБА_6 .

У посвідчувальному написі вказано, що заповіт посвідчено 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, який записаний нею зі слів заповідача ОСОБА_6 та який до його підписання прочитаний ним вголос і власноручно підписаний на дому за адресою: АДРЕСА_1 , у її присутності о 15 год. 30 хв. Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено. Зареєстровано в реєстрі за № 121. Наявний підпис ОСОБА_7 , секретаря виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, а також прикладено відбиток печатки цієї сільради.

Наявні відмітки від 15 травня 2017 року про перевірку факту смерті заповідача за свідоцтвом про його смерть та від 17 травня 2017 року про те, що заповіт на день смерті заповідача не змінено і не відмінено.

Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру від 04 липня 2017 року, за якою зазначений вище заповіт ОСОБА_6 був зареєстрований 12 червня 2017 року за номером 60777257 Одеською філією державного підприємства Національні інформаційні системи .

Згідно довідки № 4784/30.2-30 від 27 жовтня 2017 року Одеської філії державного підприємства Національні інформаційні системи та доданою до неї копією заяви Полішпаківської сільської ради, остання надала цю заяву 17 травня 2017 року для державної реєстрації вказаного заповіту у Спадковому реєстрі.

За висновком № 18-1547 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи, складеним 24 вересня 2018 року старшим судовим експертом Гріциною В. В. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний текст: З моїх слів записано вірно і мною в голос прочитано.

---

підпис. ОСОБА_6 від імені ОСОБА_6 у заповіті, посвідченому 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Підпис від імені ОСОБА_6 у заповіті, посвідченому 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

За висновком № 19-3128 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи, складеним 19 листопада 2019 року судовим експертом Гріциною В. В. Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено наступне:

по першому питанню - рукописні записи від імені ОСОБА_6 у документах Великомихайлівського центру зайнятості від 16 листопада 2016 року: заява про призначення (поновлення) виплати допомоги по безробіттю від 16 листопада 2016 року, крім розділу Резолюція директора центра зайнятості ; Згода на обробку персональних даних від 16 листопада 2016 року; заява про надання (поновлення) статусу безробітного від 16 листопада 2016 року, крім розділу Резолюція директора центра зайнятості ; Додаток до персональної картки № 151016111600011 - Відвідування центру зайнятості, надані послуги рекомендації щодо сприяння працевлаштуванню , рукописний текст При необхідності… і закінчується словами …за контрактом у Збройних силах України ; виконані ОСОБА_10 ;

по другому питанню - неможливо надати висновок по питанню: 2. Чи виконано від імені ОСОБА_6 у заповіті, посвідченому 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, рукописний текст: З моїх слів записано вірно і мною в голос прочитано.

---

підпис. ОСОБА_6 саме цією особою, від імені якої він значиться, або іншою особою ? .

Підпис від імені ОСОБА_6 у заповіті, посвідченому 27 грудня 2016 року ОСОБА_7 , секретарем виконкому Полішпаківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області в реєстрі за № 121, виконаний не ОСОБА_6 , а іншою особою.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє доводи, викладені у касаційній скарзі, з таких підстав.

У статті 1233 ЦК України визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (стаття 1251 ЦК України).

Заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, позбавлення спадкоємців за законом права спадкування, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, встановлювати інші розпорядження, які відповідають заповіту та вимогам законодавства про спадкування.

При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб`єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 та стаття 1234 ЦК України).

Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (стаття 1233 ЦК України).

Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.

На заповіт, який є правочином, поширюються загальні положення про правочини, якщо у Книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Водночас загальні правила про правочин, у тому числі про їх недійсність, можуть бути поширені на заповіт у тому випадку, коли це не суперечить суті заповіту та природі спадкування.

Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (стаття 1234 ЦК України), змісту заповіту (статті 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (стаття 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (статті 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.

Статтею 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним. Згідно частини другої статті 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, у статті 215 ЦК України розмежовуються види недійсності правочинів на нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом (статті 219, 220, 224 ЦК України тощо), та на оспорювані, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (статті 222, 223, 225 ЦК України тощо).

Так, у частині першій статті 1257 ЦК України встановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимог ЦК України щодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21) зазначено, що згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18) зроблено висновок, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним . У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину…У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину .

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачі заявили вимогу про встановлення нікчемності заповіту, що є неефективним способом захисту, тому дійшов обґрунтованого висновку, що позов з цих підстав задоволенню не підлягає.

Доводи касаційної скарги про незастосування судом апеляційної інстанціївисновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 січня 2020 року у справі № 431/1625/17 безпідставні, оскільки висновки у цих справах зроблені за різних фактичних обставин.

Висновки Верховного Суду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням висновку щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20 (провадження № 61-10983св21) колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на осіб, які подали касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук