Рішення

від 02.11.2021 по справі 140/8935/21

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8935/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовський О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом приватного підприємства Техноекобуд до Управління Держпраці у Рівненській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Техноекобуд (далі - ПП Техноекобуд , позивач) звернулось в суд з позовом до Управління Держпраці у Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 04.08.2021 №РВ423/248/000029/ТД-ФС винесену щодо приватного підприємства Техноекобуд .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржувана постанова є протиправною та порушує права позивача, оскільки зафіксовані в акті Управління Держпраці у Рівненській області порушення щодо наявності трудових відносин між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за відсутності їх оформлення, не знайшли свого підтвердження, адже 27.05.2021 між вказаними особами укладено цивільно-правовий договір, тобто дані відносини мали цивільний характер.

Крім того, підприємством зазначено, що відповідачем при проведенні інспекційного відвідування строк здійснення позапланового заходу державного нагляду, чим порушено вимоги статтю 3, частину сьому статті 4, частину четверту статті 6, частину другу статті 8 Закону № 877; не додержано вимоги щодо підписання акта від 10.06.2021 № РВ423/248/АВ усіма посадовими особами, які здійснювали захід, чим порушено вимоги частини шостої статті 7 Закону № 877 та пункт 17 Порядку № 823.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач у відзиві на позов заперечив позовні вимоги та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що на момент проведення інспекційного відвідування ПП Техноекобуд на місці здійснення господарської діяльності, а саме фасаді будівлі Центрального універмагу за адресою АДРЕСА_1 , в люльці електричній підвісній Модель ZLP 630 перебували та виконували роботи працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Дані працівники виконували роботи на висоті (більше 4 метрів), в захисних касках та світловідбивних жилетах. 03.06.2021 та 07.06.2021 зазначені вище працівники виконували роботи на висоті, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а саме проводили реконструкцію фасаду будівлі Центрального універмагу за адресою АДРЕСА_1 на висоті в люльці електричній підвісній - кероване навісне обладнання, призначене для роботи на висоті.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інспекторам праці, 03.06.2021 о 16 год. 37 хв. надано письмові пояснення, відповідно яких встановлено, що вони працюють в ПП Техноекобуд на посаді різноробочих з 27.05.2021, в їх обов`язки входить демонтаж та оздоблення фасаду будівлі в люльці на висоті за адресою АДРЕСА_1 , підпорядковуються режиму роботи з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00хв., обідня перерва з 12 год. 00 хві до 13 год. 00хв., засоби особистого захисту надані роботодавцем, інструктажі по охороні праці проводить прораб ОСОБА_4 , заробітна плата становить 8000 грн.

03.06.2021 та 07.06.2021 посадовими особами ПП Техноекобуд не надано підтверджуючих документів (наказів, трудових договорів, повідомлень ДПС) щодо перебування у трудових відносинах з працівниками ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

Отже, відповідачем у діях позивача вбачається порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП та частини третьої статті 24 КЗпП.

Враховуючи вищевикладене, Управління Держпраці у Рівненській області зазначає що, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що прямо передбачений законодавством України. Прийняте рішення є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства.

20.09.2021 позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якій останній просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, викладені сторонами у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Приватне підприємство Техноекобуд зареєстроване як юридична особа 16.02.2010, види діяльності товариства (згідно Кодів КВЕД): 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); 16.23 Виробництво інших дерев`яних будівельних конструкцій і столярних виробів; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

03.06.2021 Управління Держпраці у Рівненській області винесено наказ № 518 та направлення на проведення заходу державного нагляду (контролю) №435-Н/09-27, відповідно до яких направлено для проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування щодо додержання законодавства у сфері праці на ПП Техноекобуд з 03.06.2021 по 16.06.2021 посадових осіб: інспектора праці, головного державного інспектора відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 ; інспектор праці, заступник начальника відділу з питань здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_6 . Під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) буде перевірено: питання 1, 2, 3 Додатка 3 до Акта (форма 1).

10.06.2021 посадовою особою відповідача за результатами інспекційного відвідування складено Акт № РВ423/248/АВ, в якому зафіксовано порушення ПП Техноекобуд :

- Частина перша статті 21 КЗпП України - В порушення вимог частини першої статті 21 КЗпП України, ПП Техноекобуд не укладено трудовий договір з:

1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_1 ,

за яким дані працівники зобов`язуються виконувати роботу, визначену угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а товариство зобов`язується виплачувати їм заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- Частина третя статті 24 КЗпП України - В порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України ПП Техноекобуд 03.06.2021 та 07.06.2021 допущено до роботи осіб, а саме:

1. ОСОБА_3 ,

2. ОСОБА_2 ,

3. ОСОБА_1 ,

без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

15.06.2021 позивачем надані відповідачу заперечення до Акта від 10.06.2021 № № РВ423/248/АВ.

16.06.2021 посадовою особою відповідача складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № РВ423/248/АВ/П, яким зобов`язано директора ПП Техноекобуд усунути зазначені в акті порушення до 25.06.2021.

04.08.2021 посадовою особою відповідача винесена постанова про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 9В423/248/000029/ТА-ФС від 04.08.2021, якою на ПП Техноекобуд був накладений штраф у розмірі 180 000,00 грн за порушення законодавства про працю, а саме:

- частини першої статті 21 КЗпП України - ПП Техноекобуд не укладено трудові договори з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за яким працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін;

- частини третьої статті 24 КЗпП України, ПП Техноекобуд допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України наступних працівників: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які працювали на відповідних посадах у ПП Техноекобуд за адресою здійснення господарської діяльності підприємства, а саме на фасаді будівлі Центрального універмагу за адресою: місто Рівне, вул. Соборна 17, в люльці електричній підвісній модель ZLP 630.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Так, питання здійснення контролю в сфері законодавства про працю врегульовані нормами Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, Кодексу законів про працю України, Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю , Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, та іншими відповідними нормативними актами, які підлягають застосуванню.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗп П України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У статті 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відтак, покладені на Державну службу України з питань праці повноваження щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю реалізуються як безпосередньо Держпраці, так і її територіальними органами, одним із яких є ГУ Держпраці у Рівненській області.

Постановою Кабінету Міністрів від 21.08.2019 року №823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю було визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі об`єкт відвідування), яка була чинна на час проведення спірного контрольного заходу (інспекційного відвідування).

Як визначено пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з пунктом 9 Порядку №823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

Пунктом 16 Порядку №823 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Пунктом 17 Порядку №823 встановлено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Абзацом 1 частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, зокрема, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Цією ж статтею обумовлено, що відповідні штрафи є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим пункту 2 Порядку №509), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим пункту 2 Порядку №509).

Відповідно до пункту 2 Порядку №509, штрафи накладаються в тому числі на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.

Як визначено пунктом 4 Порядку №509, під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 Порядку №509, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 Порядку №509.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормамиКодексу законів про працю Українита інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Наведене узгоджуєтеся з позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 26.09.2018 у справі № 822/723/17.

Як встановлено судом, 27.05.2021 між ПП Техноекобуд та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було укладено Цивільно-правові договори . Розділом 2 даних договорів встановлено, що:

2.1 За цим Договором Виконавець зобов`язується за завданням Замовника надати останньому послуги по виконанню демонтажу віконних блоків та оздобленню відкосів на об`єкті Реконструкція фасадів будівлі Центрального універмагу за адресою: м. Рівне, вул.. Соборна, 17 в строк з 27.05.2021 по 30.06.2021

2.2. Виконавець зобов`язаний виконати вказівки Замовника щодо виконання робіт за умови їх попереднього погодження із Замовником.

2.3. Факт надання відповідних послуг (робіт) з боку Виконавця буде засвідчуватися Актом приймання-передачі наданих послуг (виконаної роботи), який підписується сторонами, є підставою для оплати наданих послуг (виконаних робіт) та є невід`ємною частиною даного Договору.

2.4. В Акті приймання-передачі наданих послуг (виконаної роботи) зазначається об`єм та вартість послуг (робіт) що були надані Виконавцем відповідно до умов даного Договору.

2.5. Замовник забезпечує Виконавця усіма необхідними засобами та інвентарем для належного виконання останнім умов даного Договору.

2.6. Виконавець зобов`язаний повернути Замовнику отримані засоби виробництва у технічно справному стані.

Тобто, укладені договори містять положення щодо виконання певних робіт, які відносяться до основних функцій позивача.

Однак, позивачем не надано жодного доказу, які обумовлюють необхідність залучення робітника за цивільно-правовим договором при наявних штатних працівників.

Умовами договору визначено, що Замовник зобов`язується забезпечити Виконавця усіма необхідними засобами та інвентарем для належного виконання останнім умов даного Договору, а Виконавець зобов`язаний повернути Замовнику отримані засоби виробництва у технічно справному стані. Тобто, Виконавець цією умовою договору не може діяти на власний розсуд, оскільки обмежений часовими обмеженнями робочого дня позивача, який забезпечує усім необхідним для виконання робіт. В свою чергу, вказані обставини виключають виконання умови договору щодо того, що На Виконавця не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку Замовника .

Як наслідок, Цивільно-правові договори не відповідають Цивільному кодексу України, оскільки предметом означених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги). Крім того, означені цивільно-правові договори не містять відомостей щодо того, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець замовникові, не визначено перелік завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик.

Суд дійшов висновку, що в цьому випадку правовідносини між позивачем та зазначеними фізичними особами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником.

При цьому, дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового перешкоджають реалізації працівником права на працю, гарантованого Конституцією та Кодексом законів про працю України, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, право на здорові і безпечні умови праці, а також, не доводять невідповідність постанови про накладення штрафу.

Вказані вище обставини, встановлені під час розгляду справи, вказують на правомірність винесення відповідачем спірної постанови та відсутність підстав для її скасування.

Крім того, як вказує представник відповідача у відзиві на позовну заяву на момент проведення інспекційного відвідування ПП Техноекобуд на місці здійснення господарської діяльності, а саме фасаді будівлі Центрального універмагу за адресою м.Рівне, вул. Соборна, 17, в люльці електричній підвісній Модель ZLP 630 перебували та виконували роботи працівники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Дані працівники виконували роботи на висоті (більше 4 метрів), в захисних касках та світловідбивних жилетах. Зазначені працівники виконували роботи на висоті, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 Про затвердження Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відносяться до робіт підвищеної небезпеки, а саме проводили реконструкцію фасаду будівлі Центрального універмагу за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 17 на висоті в люльці електричній підвісній - кероване навісне обладнання, призначене для роботи на висоті.

Стаття 21 Закону України Про охорону праці встановлює обов`язок роботодавця отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки. До робіт підвищеної небезпеки віднесені і висотні. На кожному підприємстві залежно від місцевих умов і особливостей виробництва роботодавець затверджує наказом перелік робіт на висоті, які виконуються за нарядами-допусками. Роботи, не передбачені цим переліком, виконуються за розпорядженнями осіб, яким надано право видачі нарядів. Працівники, які виконують роботу на висоті, зобов`язані: знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів та інструкцій з охорони праці, що стосуються їх робіт чи професій; дбати про особисту безпеку, а також про безпеку оточуючих людей під час виконання будь-яких робіт; виконувати роботи із застосуванням касок, запобіжних поясів, інших засобів індивідуального та колективного захисту; проходити в установленому порядку медичний огляд.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 інспекторам праці 03.06.2021 о 16 год. 37 хв. надали письмові пояснення, відповідно до яких встановлено, що вони працюють в ПП Техноекобуд на посаді різноробочих з 27.05.2021, в їх обов`язки входить демонтаж та оздоблення фасаду будівлі в люльці на висоті за адресою АДРЕСА_1 , підпорядковуються режиму роботи з 08 год. 00 хв. до 18 год. 00хв., обідня перерва з 12 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., засоби особистого захисту надані роботодавцем, інструктажі по охороні праці проводить прораб Сергій, заробітна плата становить 8000 грн.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскарженого рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову приватного підприємства Техноекобуд (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Франка, 43, ідентифікаційний код юридичної особи 36959593) до Управління Держпраці у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Лермонтова, 7, 39780243) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський