Ухвала

від 26.10.2021 по справі 260/556/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про закриття провадження у адміністративній справі

26 жовтня 2021 рокум. Ужгород№ 260/556/21

11:30 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася;

представник позивача: адвокат Мурін Олександр Степанович;

відповідач: Ужгородська міська рада Закарпатської області - представник Беляков Артем Ігорович,

третя особа: ОСОБА_2 - у судове засідання не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородської міської ради Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 33868924), третя особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 26 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвалу у повному обсязі складено 01 листопада 2021 року.

17 лютого 2021 року ОСОБА_1 через уповноваженого представника Муріна Олександра Степановича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 якою просить: 1) визнати протиправним та скасувати пункт 1.12 рішення XLII сесії VII скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 24.12.2019 року №1848 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ; 2) скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:45:001:0652 шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про формування цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

18 лютого 2021 року ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень .

22 лютого 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

30 вересня 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Третя особа у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується телефонограмою від 12 жовтня 2021 року.

Згідно з статтею 205 частини 3 пункту 1 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, суд виходить із таких міркувань.

Предметом позову у цій справі є вимоги позивача визнати протиправним та скасувати пункт 1.12 рішення XLII сесії VII скликання Ужгородської міської ради Закарпатської області від 24.12.2019 року №1848 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:45:001:0652, шляхом виключення з Державного земельного кадастру відомостей про формування цієї земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції.

Зокрема у постановах від 21.11.2018 у справі №520/13190/17, від 27.11.2018 у справі №820/3534/17, від 19.02.2020 у справі №1340/3580/18 та інших Велика Палата дійшла наступних висновків:

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. .

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній, відповідно, зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17).

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №826/15700/17).

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не враховувати запропонований підхід під час вирішення цієї справи.

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли у зв`язку з прийняттям відповідачем оскаржуваного рішення та передачею третій особі ОСОБА_2 суміжної земельної ділянки.

Як слідує із обґрунтувань позову, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:45:001:0448, яка належить позивачці на підставі державного акту від 03.10.2011 року. З цією земельною ділянкою межує інша ділянка, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна (споруди) що також належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та включені до вищевказаного витягу. Відтак, стверджує позивач, ця ділянка багато років перебуває у її фактичному добросовісному користуванні, однак перевіривши відомості із публічної кадастрової карти, їй стало відомо що відповідній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2110100000:45:001:0652. Головне управління Держгеокадастру у Закарпатські області на звернення позивачки 11 вересня 2020 року повідомило її, що відповідна земельна ділянка передана третій особі з порушенням чинних норм та правил.

Порушення відповідачем процедури, на які вказує позивач у позові, за своєю суттю не призведуть до відновлення порушеного права, оскільки позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що спірна земельна ділянка тривалий час перебуває у її користуванні, а передача спірної земельної ділянки ОСОБА_2 порушує її права як власника нерухомого майна, яке розташоване на цій земельній ділянці та на межі з нею. Такий характер спірних правовідносин, доводів та доказів, якими обґрунтовано свої вимоги, свідчить про наявність між ними спору про користування спірною земельною ділянкою, що свідчить про цивільно-правовий характер спору.

Аналогічна правова позиція у постанові ВС від 20 вересня 2021 року у справі № 166/603/17.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання..

Згідно зі статтею 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина 1 статті 21 ЦК України ).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, оскільки спір у справі не є публічно правовим, а пов`язаний з правом цивільним - правом користування земельною ділянкою, і з врахуванням суб`єктного складу сторін має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду» , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» . Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом» .

Отже, предметом розгляду у даній справі спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між суміжними землекористувачами) не стільки щодо правомірності оскаржуваного рішення, скільки щодо права користування земельною ділянкою.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до статті 238 частини 1 пункту 1 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п. 1 ч.1 ст. 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Таким чином, відповідно до статті 19 частини 1 ЦПК України, дана справа підсудна місцевому загальному суду - Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області та має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу її право подати клопотання про повернення сплачено судового збору.

Керуючись ст. 238, 239, 243, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради Закарпатської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішень - на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України , як таку, що не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

2. Роз`яснити позивачу, що дану справу належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

3. Роз`яснити позивачу, що в силу вимог частини 2 статті 239 КАС України, повторне звернення до Закарпатського окружного адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

СуддяТ.В.Скраль