Рішення

від 01.11.2021 по справі 640/23972/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2021 року м. Київ № 640/23972/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових

повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код: 41141267), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 № 0049974203 про визначення грошового зобов`язання за платежем податок фізичних осіб у розмірі 36354,07 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 № 0050074203, яким визначено зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 3029,51 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 757,38 грн.

В якості підстав позову позивач зазначає, що відповідачем своєчасно не відновлено реєстрацію позивача як платника податків на спрощеній системі оподаткування, внаслідок чого збільшено суми грошового зобов`язання за податком на доходи фізичних осіб та військового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2019 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/23972/19, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому останній з заявленими вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування зазначено, що у періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. З Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено, що ОСОБА_1 будо виплачено дохід з ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) у загальному розмірі 238967,08 грн контрагентом ТОВ ТВА-Груп , разом з тим, позивач податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік не подав та відповідну суму доходу не задекларував. За наслідками податкової перевірки встановлено, що оподаткований дохід позивача у 2017 році становить 201967,08 грн (з урахуванням витрат), що стало підставою для донарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

30.12.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві прийнято рішення № 175 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яким анульовано свідоцтво платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох останніх кварталів (підпункт 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 та підпункт пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України).

Позивач не погоджуючись з рішенням від 30.12.2016 № 175 звернувся позовом до суду.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.07.2019 у адміністративній справі № 826/2779/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, про анулювання свідоцтва платника єдиного податку позов задоволено повністю:

визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві від 09.07.2015 № 0007841705;

визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві від 30.12.2016 № 175 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Судом з Реєстру платників єдиного податку встановлено, що ОСОБА_1 01.01.2016 обрав перехід на єдиний податок, проте з 01.01.2017 виключений з реєстру

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 10.05.2019 № 5526 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємства ОСОБА_1 з 23.05.2019 по дату завершення перевірки, тривалістю 5 днів. Підстава: доповідна записка управління контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб від 08.05.2019 № 3205/26-15-42-03-28.

В результаті здійсненої перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 05.06.2019 № 1312/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 .

У п. 1.14.1. вказано акту зазначено, що ФОП ОСОБА_1 оподаткування одержаних доходів від провадження діяльності з 01.01.2017 по 31.12.2018 здійснював на загальній системі оподаткування.

У розділі 2.1. акту Податок на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності встановлено, що відповідно до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, ФОП ОСОБА_1 було виплачено дохід з ознакою 157 (дохід, виплачений самозайнятій особі) у загальному розмірі 238 967,08 грн, контрагентом ТОВ ТВА-ГРУПП (ЄДРПОУ 35677565).

Для підтвердження даної інформації ГУ ДФС у м. Києві було направлено запит вищезазначеному контрагенту з метою отримання копій первинних, бухгалтерських та інших документів щодо фінансово - господарських відносин із ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.

Згідно з отриманою відповіддю на запит контролюючого органу, ТОВ ТВА-ГРУПП підтвердило взаємовідносини із ФОП ОСОБА_1 - було укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 01 листопада 2016 року № 248/04-19-16. На підтвердження здійснення виплат за надані послуги, ТОВ ТОВ ТВА-ГРУПП надало копії платіжних доручень про перерахування на користь ФОП ОСОБА_1 грошових коштів на загальну суму 238 967,08 грн.

За результатами перевірки загальний оподатковуваний дохід ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 238 967,08 грн, при цьому позивач до ДПІ у Солом`янському р-ні ГУ ДФС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2017 рік не подав та отриманий дохід у розмірі 238 967,08 грн не задекларував.

За актом, фізичній особі-підприємцю донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 43014,07 грн. та військовий збір у розмірі 3584,51 грн за 2017 рік.

У результаті розгляду заперечень позивача до акту від 05.06.2019 № 1312/26-15-42-03-30/ НОМЕР_1 та поданих документів донарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору зменшено до 36354,07 грн та 3029,51 грн відповідно.

На підставі акту від 05.06.2019 № 1312/26-15-42-03-30/2066306416 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 02.07.2019 № 0049974203 з податку на доходи фізичних осіб на суму 45442,59 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 36354,07 грн., за штрафними санкціями 9088,52 грн.;

від 02.07.2019 № 0050004203 з військового збору на суму 3786,89 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями 3029,51 грн., за штрафними санкціями 757,38 грн.

Не погоджуючись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Згідно положень пункту 291.2 статі 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Зі змісту пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:

1) податку на прибуток підприємств;

2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об`єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - четвертої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою;

3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи;

4) податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва;

5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, особливістю застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є, зокрема, звільнення платника єдиного податку від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податків і зборів, установлених пунктом 297.1 статті 297 Податкового кодексу України.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1-298.1.4 цієї статті.

Згідно вимог підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:

1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;

5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

8) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів;

9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

Положеннями пунктів 299.1 та 299.2 статті 299 Податкового кодексу України установлено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Пунктом 299.13 статті 299 Податкового кодексу України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку:

податковий номер (для юридичної особи);

найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи;

дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування;

ставку єдиного податку;

групу платника податку;

види господарської діяльності;

дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу (підпункт 299.10 статті 299 Податкового кодексу України).

Отже, перебування суб`єкта господарювання на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності, підтверджується даними з реєстру платників єдиного податку про таку особу, а анулювання такого права здійснюється шляхом його виключення з реєстру платників єдиного податку.

В силу положень пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Отже, умовою для анулювання реєстрації платника єдиного податку та, як наслідок, виникнення у нього обов`язку застосування загальної системи оподаткування, обліку та звітності, є порушення таким платником єдиного податку вимог, установлених Главою 1 Розділу XIV Податкового кодексу України. При цьому, обов`язок сплачувати інші податки та збори, установлені Податковим кодексом України, виникає за рішенням контролюючого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, та з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Судом встановлено, що 30.12.2016 Державною податковою інспекцією у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві прийнято рішення № 175 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, яким анульовано свідоцтво платника податків фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох останніх кварталів.

Таким чином, з урахуванням положень пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України, як вбачається з акту перевірки та відомостей Реєстру платників єдиного податку позивач з 01.01.2017 за рішенням фіскального органу платником єдиного податку не був.

Пунктом 56.1. статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, положеннями статті 56 Податкового кодексу України на відміну від процедури узгодження грошового зобов`язання платника податків внаслідок оскарження рішення контролюючого органу не передбачено аналогічного механізму продовження реєстрації платника податків на спрощеній системі на час оскарження відповідного рішення про анулювання такої реєстрації в адміністративному чи судовому порядку.

З загальнодоступного інформаційно-довідкового ресурсу ДПС судом встановлено, що у розділі 107.05 мітиться роз`яснення щодо наслідків поновлення реєстрації платника єдиного податку після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, у якому зазначено, що анулювання контролюючим органом реєстрації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця передбачає собою перехід такого платника на загальну систему оподаткування, а тому на час адміністративного і судового оскарження рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку підстави для застосування спрощеної системи оподаткування у фізичної особи - підприємця відсутні. Проте, у разі прийняття рішення контролюючого органу або суду на користь фізичної особи - підприємця за яким скасовано анулювання реєстрації платника єдиного податку, контролюючим органом самостійно вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку, зокрема, анулюється дата виключення фізичної особи - підприємця з реєстру платників єдиного податку. Тобто така особа продовжує перебувати на спрощеній системі оподаткування, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва 25.07.2019 у адміністративній справі № 826/2779/17 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Солом`янському районі ГУ ДФС в м. Києві від 30.12.2016 № 175 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Суд у вказаній справі прийшов до висновку, що враховуючи те, що податковий борг, наявний на кожне перше число місяця у звітних періодах, був сформований за рахунок податкового повідомлення - рішення протиправність якого встановлена судом, рішення від 30.12.2016 № 175 про анулювання свідоцтва платника єдиного податку, як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2019 у справі № 826/2779/17 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2019 у справі повернуто апелянту.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2020 у справі № 826/2779/17 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступника Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві) на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.07.2019.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 05.11.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року у справі №826/2779/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

Таким чином, суд відмічає, що на час розгляду справи судом рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2020 року у справі №826/2779/20, яким скасовано рішення від 30.12.2016 № 175 про анулювання ОСОБА_1 свідоцтва платника єдиного податку, набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що висновки контролюючого органу щодо неналежного оподаткування ОСОБА_1 одержаних доходів на загальній системі внаслідок прийняття рішення від 30.12.2016 № 175 про анулювання останньому свідоцтва платника єдиного податку є хибними в силу встановленої судом протиправності такого рішення у іншій справі.

Суд відмічає, що незаконне анулювання позивачу свідоцтва платника податків на спрощеній системі не може мати юридичні наслідки.

Станом на час розгляду справи судом рішення від 30.12.2016 № 175 скасоване, відповідно ОСОБА_1 вважається відновленим у реєстрі платників єдиного податку і був таким на момент проведення перевірки, оскільки у разі прийняття рішення суду на користь платника податку (скасування анулювання реєстрації платника єдиного податку), контролюючим органом самостійно вносяться зміни до реєстру платників єдиного податку, зокрема, анулюється дата виключення ФОП з реєстру платників єдиного податку. Тобто така особа продовжує перебувати на спрощеній системі оподаткування, у тому числі за період адміністративного або судового оскарження.

Враховуючи обставини справи та наведені нормативні приписи, суд приходить до висновку, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 02.07.2019 № 0049974203 та від 02.07.2019 № 0050074203, якими збільшено податкові зобов`язання та нараховано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на суму 45442,59 грн. та 3786,38 грн. відповідно, є протиправними, такими, що винесені необґрунтовано та підлягають скасуванню.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги не є обґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 КАС України, у зв`язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код: 41141267) у розмірі 1536,80 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позову ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 № 0049974203 про визначення грошового зобов`язання за платежем податок фізичних осіб у розмірі 36354,07 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 02.07.2019 № 0050074203, яким визначено зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 3029,51 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 757,38 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код: 41141267) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536,80 грн (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко