Ухвала

від 28.10.2021 по справі 308/11400/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/11400/21

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28.10.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючого -судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/410/21, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП № 1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 (далі - слідчий), погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 (далі прокурор ), про накладення арешту на екскаватор гусеничний жовто-білого кольору, марки «KOMATSU», модель «PC400LC», 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який опечатано бирками з підписами учасників огляду, який належить ПП «Мега-Авто», код ЄДРПОУ 35355572, вилучений під час огляду місця події 16 серпня 2021 року.

З матеріалів судового провадження убачається, що 17 серпня 2021 року слідчий звернувся з клопотанням до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про накладення арешту на майно. У клопотанні зазначено, що 16.08.2021, до відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області надійшло повідомлення про те, що невстановлені особи за допомогою екскаватору марки «KOMATSU» модель «IC400LC» жовто-білого кольору з номерним знаком 31 здійснюють незаконний видобуток корисних копалин на території Андріївського родовища в с. Андріївка Ужгородського району. Відомості про цю подію 17 серпня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021071170000460, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України. Відповідно до клопотання, невстановленими особами здійснюється видобування корисних копалин, а саме каменю «Андезит» на території Андріївського родовища андезитів за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, на відстані 0,3 км на північ від с. Андріївка, що проводиться із використанням вантажної техніки та проводиться в період припинення дії спеціального дозволу. 16 серпня 2021 року з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин події, проведено огляд місця події, під час якого виявлено, що за вказаною адресою проводиться незаконне видобування твердих порід надр, а саме каменю «Андезит». Під час огляду місця події, у присутності понятих було вилучено екскаватор гусеничний марки «KOMATSU», модель «IC400LC», жовто-білого кольору, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого згідно з свідоцтва про реєстрацію машини є ПП «Мега-Авто», код ЄДРПОУ 35355572, який оглянуто та опечатано бирками з підписами учасників огляду. Слідчий у клопотанні також зазначає, що клопотання подається не з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, а задля забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України). Враховуючи вищевикладене, слідчий просить накласти арешт на екскаватор гусеничний жовто-білого кольору, марки «KOMATSU», модель «PC400LC», із забороною використання та розпорядження майном.

В ухваліслідчий суддязазначив, щоарешт намайно зметою збереженняречових доказівможливий,коли існуєсукупність розумнихпідстав іпідозр вважати,що такемайно єдоказом злочину,знаряддям вчиненнязлочину,зберегло насобі йогосліди,об`єктом кримінальних-протиправнихдій чинабуто протиправнимшляхом.В ухвалівказується нате,що слідчий,обґрунтовуючи клопотаннязазначає,що транспортнийзасіб,який вилученоє предметомарешту -речовий доказу кримінальномупровадженні,що підтверджуєтьсявідповідною постановою.Окрім того,в ухвалівказується нате,що визнаннястороною обвинуваченнявилученого підчас оглядумісця подіїмайна речовимдоказом укримінальному провадженні,не можебути єдиноюумовою длянакладення нанього арешту, щоу клопотанніслідчим незазначено підставиі метунакладення арештуна майно,відповідно доположень статті170КПК України,та відповіднеобґрунтування необхідностітакого арешту.В ухвалітакож вказуєтьсяна те,що,відповідно додокументів,які надавпредставник ТзОВ«КРАБ БУД»,територія Андріївськогородовища андезитів,на якій16.08.2021проведено оглядмісця подіїналежить ТОВ«Леанка»,а з протоколуогляду місцяподії убачається,що оглядпроведено напідставі повідомленняпро вчиненнякримінального правопорушення.Слідчий суддя,на підставівідомостей,які містятьсяу матеріалахкримінального провадження,дійшов висновку,що добровільноїзгоди власниказемельної ділянки ТОВ«Леанка» органдосудового розслідуванняне мав.Окрім того,слідчий суддя дійшоввисновку,що анонімнеповідомлення заявникана службу102,виявлення підчас проведенняогляду місцяподії екскаватора,який перебуваву неробочомустані,тобто нездійснював діяльністьпро якуінформовано заявником(видобуваннякаміння),за відсутностідоказів протилежного,не єдостатньою правовоюпідставою длятимчасового вилученнятранспортного засобу.Окрім цього,слідчий суддяконстатує,що відноснонаданого слідчимспеціального дозволуна видобуваннясировини увказаному кар`єрі,виданому ТОВ«БУДАВТОДОР»,строк діїякого закінчився,слідчий суддяпозбавлений можливостіз`ясувати яквказаний дозвілспіввідноситься ізтимчасовим вилученнямекскаватору,власником якогоє ППМега-Авто»(свідоцтвопро реєстраціют/зсерії НОМЕР_2 ),а йоговолодільцем -ТОВ «Краб-Буд».На підставі вищевказаного, а також беручи до уваги те, що арешт вилученого транспортного засобу може призвести до надмірного обмеження права власності слідчий суддя дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання не має.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, оскільки постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, відтак підлягає скасуванню. Звертає увагу на те, що органом досудового розслідування на момент розгляду апеляційної скарги здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, що клопотання подане з метою забезпечення збереження речових доказів, позаяк вилучений транспортний засіб, який є предметом арешту, на думку сторони обвинувачення, зберіг на собі сліди кримінального правопорушення. Прокурор вважає, що арешт цього майна є необхідним, адже ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України у разі відмови в арешті цього майна можуть мати місце. На думку апелянта, перебування у володінні третіх осіб транспортного засобу, який є предметом арешту, в зв`язку з їхньою заінтересованістю у результатах досудового розслідування не забезпечить унеможливлення підміни або зміни вмісту речового доказу від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення, що вплине на достовірність експертних досліджень, а в підсумку відобразиться на повноті та неупередженості з`ясування обставин кримінального провадження. Просить ухвалу скасувати, постановити нову, якою клопотання про накладення арешту на майно задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності сторін кримінального провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони кримінального провадження повідомлені належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від них не надходило.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує таке.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - екскаватор гусеничний жовто-білого кольору, марки «KOMATSU», модель «PC400LC», 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у кримінальному провадженні № 12021071170000460 за ч. 2 ст. 240 КК України, слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на автомобіль, слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення врахував вимоги ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що анонімне повідомлення заявника на службу 102, виявлення під час проведення огляду місця події екскаватора, який перебував у неробочому стані, тобто не здійснював діяльність про яку інформовано заявником (видобування каміння), за відсутності доказів протилежного, не є достатньою правовою підставою для тимчасового вилучення транспортного засобу.

При цьому, слідчий суддя дав належну оцінку наданому слідчим спеціальному дозволу на видобування сировини у вказаному кар`єрі, виданому ТОВ «БУДАВТОДОР», строк дії якого закінчився, і дійшов обґрунтованого висновку про неможливість з`ясування тих обставин, як вказаний дозвіл співвідноситься із тимчасовим вилученням екскаватора, власником якого є ПП Мега-Авто» (свідоцтво про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 ), а його володільцем - ТОВ «Краб-Буд».

Також знайшли своє підтвердження і висновки слідчого судді про те, що в органу досудового розслідування не було добровільної згоди власника земельної ділянки ТОВ «Леанка» на проведення на ній огляду.

Разом із тим, додані до клопотання матеріали не містять доказів, які вказували б на те, що вилучений екскаватор є знаряддям злочину, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, або набутий злочинним шляхом, або являються доходом від вчиненого злочину чи отриманий за рахунок доходів від скоєного злочину, або може бути конфіскований чи слугувати забезпеченням цивільного позову.

Апеляційний суд вважає, що екскаватор гусеничний жовто-білого кольору, марки «KOMATSU», модель «PC400LC», р. н. НОМЕР_1 , хоч і визнаний речовим доказом, проте органом досудового розслідування не надано достатніх і належних доказів тих обставин, які вказані в клопотанні, що в свою чергу свідчить і про обґрунтованість висновку про те, що слідчий і прокурор не довели обставин, на які послались у клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Тому, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що визнання стороною обвинувачення вилученого під час огляду місця події майна речовим доказом у кримінальному провадженні, не може бути єдиною умовою для накладення на нього арешту.

Між тим, з постанови слідчого про визнання автомобіля речовим доказом не вбачається які саме сліди злочину збереглися на екскаваторі.

За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Між тим, в апеляційній скарзі не міститься посилання на дані, які підтверджують існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження тимчасово вилученого майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Вищенаведене свідчить і про обґрунтованість висновків слідчого судді про те, що в клопотанні слідчим не зазначено підстави і мету накладення арешту на майно відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності такого арешту.

Погоджуючись із висновками слідчого судді апеляційний суд бере до уваги й те, що додані до клопотання матеріали не містять відомостей про те, що за допомогою екскаватора марки «KOMATSU», модель «PC400LC», р. н. НОМЕР_1 , про арешт якого орган досудового розслідування порушує питання, здійснювалось видобування корисних копалин, зокрема каменю «Андезит».

Тому, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що вилучений транспортний засіб є предметом арешту, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, а також про те, що арешт екскаватора є необхідним, адже ризики, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України у разі відмови в арешті цього майна можуть мати місце, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.

Посилання апелянта на те, що органом досудового розслідування на момент розгляду апеляційної скарги здійснюється досудове розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище визнає такими, що не спростовують висновків слідчого судді про недоведеність органом досудового розслідування необхідності накладення арешту на вилучений екскаватор.

Окрім того, дослідивши приєднані до клопотання докази, апеляційний суд дійшов висновку про те, що такі не містять будь-яких доказів про скоєння діяння передбаченого ч. 2 ст. 240 КК України, зокрема, порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров`я людей чи довкілля, а також незаконне видобування корисних копалин місцевого значення у великому розмірі або незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Твердження апелянта про те, що перебування екскаватора у володінні третіх осіб, який є предметом арешту, в зв`язку з їхньою заінтересованістю у результатах досудового розслідування не забезпечить унеможливлення підміни або зміни вмісту речового доказу від пошкодження, псування, погіршення або втрати властивостей, завдяки яким вони мають доказове значення, що вплине на достовірність експертних досліджень, а в підсумку відобразиться на повноті та неупередженості з`ясування обставин кримінального провадження, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище також відхиляє, при цьому визнаючи їх такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях і не дають підстав для накладення арешту на майно.

Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на даній стадії досудового розслідування, жодній посадовій особі (юридичній особі) не повідомлено про підозру, а слідчим не доведено фактів того, що існують підстави вважати, що вищевказаному майну загрожує знищення, чи воно підлягає спеціальній конфіскації, або конфіскації, як виду покарання, або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, і цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на екскаватор марки «KOMATSU», модель «PC400LC», р. н. НОМЕР_1 , із метою збереження речових доказів, є вмотивованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги й відсутність підстав вважати, що вищевказане майно буде пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, а також вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно екскаватор марки «KOMATSU», модель «PC400LC», р. н. НОМЕР_1 ,, із викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів, не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, в зв`язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна (в даному випадку екскаватора марки «KOMATSU», модель «PC400LC», р. н. НОМЕР_1 ), про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторін кримінального провадження апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; що прокурор не з`явившись як на розгляд клопотання, так і апеляційної скарги, позбавив себе можливості довести обґрунтованість як доводів клопотання слідчого, так і апеляційної скарги та відповідно спростувати висновки слідчого судді.

Керуючись ст.ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419,422 КПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор Ужгородської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_5 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 вересня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на екскаватор гусеничний жовто-білого кольору, марки «KOMATSU», модель «PC400LC», 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ПП «Мега-Авто», код ЄДРПОУ 35355572, що вилучений під час огляду місця події 16 серпня 2021 року, залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: