Вирок

від 02.11.2021 по справі 573/1631/21

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 573/1631/21

Номер провадження 1-кп/573/172/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, з повною середньою освітою, розлученого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

- за ч. 3 ст. 286-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2021 року, близько 12:20 год., ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння (згідно з даними газоаналізаптору Drager alcotest 6820 вміст алкоголю в крові 2,51%), чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, рухався по вул. Макаренка в напрямок вул. Сумська у м. Білопілля на автомобілі марки ВАЗ 21011, державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому ОСОБА_5 , проявляючи кримінальну протиправну недбалість, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, не впорався з керуванням та в районі будинку АДРЕСА_2 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка стояла на пішохідній доріжці навпроти будинку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримала такі тілесні ушкодження: поєднану краніоскилетну травму, закритий багато уламковий перелом нижньої третини стегнової кістки зі зміщенням, травматичний шок, ЗЧМТ, забій головного мозку.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла у хірургічному відділенні Білопільської міської лікарні.

Смерть ОСОБА_9 настала внаслідок тупої травми тіла, перелому тіла 7 шийного хребця зі стискуванням спинного мозку в шийному відділі, переломів кісток тазу, закритого перелому лівого стегна зі зміщенням, гострого недокрів`я внутрішніх органів, травматичного та постгеморагічного шоку, гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджується наявністю перелому 7 шийного хребця, переломами здухвинних кісток, перелому лівої стегнової кістки.

На трупі виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла; закритої черепно-мозкової травми, крововиливу в м`які тканини голови; крововиливу в м`яку оболонку головного мозку в правій потиличній ділянці; перелому 7 шийного хребця; закритого перелому обох здухвинних кісток (відрив їх від крижі); закритого перелому н/з лівого стегна; синців та саден тулуба та кінцівок.

Всі тілесні ушкодження могли виникнути від ударної дії тупого твердого предмету з розповсюдженою контактуючою поверхнею або при травматичному контакті з ним. Вказані тілесні ушкодження у сукупності призвели до розвитку небезпечного для життя стану, а саме травматичного та постгеморагічного шоку, мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті і кваліфікуються як тяжкі. Тілесні ушкодження у вигляді синців та саден мають ознаки легких. Всі тілесні ушкодження мають ознаки прижиттєвих і виникли в момент їх заподіяння.

У діях ОСОБА_5 вбачаються невідповідності пунктам 2.3 (а, б), 12.1, 31.1, 31.4.5 (а, г) Правил дорожнього руху України, а саме:

- 2.3 - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу;

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- 12.1 під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним;

- 31.1 - технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації;

- 31.4.5 - колеса і шини:

a) шини легкових автомобілів та вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою до 3,5 т мають залишкову висоту малюнка протектора менше 1,6 мм, вантажних автомобілів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т - 1,0 мм, автобусів - 2,0 мм, мотоциклів і мопедів - 0,8 мм. Для причепів установлюються норми залишкової висоти малюнка протектора шин, аналогічні нормам для шин автомобілів-тягачів;

г) на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів.

Допущені ОСОБА_5 порушення вимог пунктів 2.3 «б», 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали у вигляді смерті потерпілої. Так як він мав технічну можливість уникнути даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до висновку №13 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 26 серпня 2021 року о 14:00 год. лікарем КПН «Білопільська міська лікарня» ОСОБА_10 , ОСОБА_5 на момент огляду перебував у стані алкогольного сп`яніння.

У зв`язку з чим ОСОБА_5 також допустив порушення п. 2,9 «а» Правил дорожнього руху України, а саме: водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість визнав повністю, розкаявся та пояснив, що 26 серпня 2021 року в обідню пору їхав на автомобілі від своєї дівчини додому на вул. Чайковського в м. Білопілля. За кермо сів, будучи у стані алкогольного сп`яніння. До цього пив горілку, пиво. Коли проїжджав по вул. Макаренка, то повернув голову вліво і на мить відволікся. У цей час переднім колесом вдарився об бордюр, від чого автомобіль розвернуло і викинуло на потерпілу ОСОБА_9 .

Винуватість ОСОБА_5 також підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які пояснили суду таке.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду пояснив, що 26 серпня 2021 року знаходився у м. Суми у своїх справах, коли йому зателефонував старший брат і сказав, що збили їхню матір. Через 20-30 хвилин після дзвінка він приїхав на місце ДТП. Там вже знаходилася карета швидкої допомоги, у якій знаходилася мати, яка була жива. Автомобіль ВАЗ стояв поряд з їхнім двором. У лікарні матір намагалися врятувати, але через три дні після ДТП вона померла від отриманих травм, які були дуже тяжкі. Весь цей час він матір лікував за своїх особисті кошти.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що 26 серпня 2021 року, приблизно у проміжок часу з 12:30 до 13:30 год., він йшов на зустріч із сином по тротуару по вул. Макаренка у м. Білопілля в напрямок школи. У цей час його увагу привернув автомобіль, який неадекватно рухався йому назустріч, бо він заїхав на бордюр і його відкинуло на дорогу. Але цей автомобіль продовжив рух і знову наїхав на бордюр і виїхав на тротуар. Тому ОСОБА_7 змушений був вибігти на проїжджу частину дороги, щоб уникнути зіткнення з транспортним засобом. А ОСОБА_9 до автомобіля стояла спиною, тому своєчасно його не побачила і він її збив. Коли водій вийшов з автомобіля, то ОСОБА_7 побачив, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_11 намагався підняти ОСОБА_9 , але ОСОБА_7 не дозволив йому це зробити, щоб не нашкодити потерпілій. Карету швидкої допомоги викликав він.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що 26 серпня 2021 року, приблизно в обідню пору, під час патрулювання доріг по м. Білопілля в районі вул. Вокзальній ним був зупинений водій ОСОБА_5 , який знаходився у стані алкогольного сп`яніння. На нього склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсторонив від керування шляхом замикання автомобіля і передачі ключів іншій особі. Потім десь приблизно через годину у складі чергової оперативної групи він виїхав на місце ДТП по вул. Макаренка в м. Білопілля і побачив, що ОСОБА_5 збив пішохода ОСОБА_9 .

Окрім показань потерпілого та свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , винуватість ОСОБА_5 підтверджується також такими доказами:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 26.08.2021, що складений слідчим СВ Білопільського ВП ОСОБА_12 у період часу з 12:40 год. до 13:50 год., планом-схемою та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що місцем ДТП є ділянка дороги біля будинку №11 у м. Білопілля по вул. Макаренка. На місці ДТП виявлений автомобіль ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_1 з пошкодженнями, яким у момент пригоди керував ОСОБА_5 (том 1 а. п. 164-194);

- протоколом огляду місця події від 29.08.2021 з фототаблицею до нього, під час якого у приміщенні Сумського РВ СМЕ у м. Білопілля оглянутий труп ОСОБА_9 (том 1 а. п. 196-199);

- протоколом від 31.08.2021 огляду трупа ОСОБА_9 , під час якого виявлені та описані тілесні ушкодження, що малися на трупі (том 1 а. п. 200-203);

- протоколом від 10.09.2021 слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_5 , який розказав та показав на місцевості про обставини ДТП, внаслідок якої ОСОБА_9 отримала тяжкі тілесні ушкодження 26.08.2021, від яких померла у лікарні 29.08.2021 (том 1 а. п. 205-209);

- протоколом від 10.09.2021 слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_7 , який був очевидцем ДТП і який розказав та показав на місцевості про обставини ДТП, яку допустив ОСОБА_5 (том 1 а. п. 210-214);

- висновком експертизи технічного стану №СЕ-19/119-21/9946-ІТ від 14.09.2021, що проводилася на підставі постанови слідчого від 28.08.2021, відповідно до якого на момент проведення експертного огляду автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_1 робоча гальмівна система має технічну несправність у вигляді пошкодження зовнішнього гумового шару гальмівних шлангів передніх колес. У рульовому керуванні технічних несправностей не було. Ходова частина має технічні несправності, які визначаються деформацією зовнішньої закраїни правого переднього колеса, встановленим на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора та понаднормовим зносом малюнку протектора шини лівого заднього колеса. Виявлені несправності робочої гальмівної системи та ходової частини автомобіля у вигляді встановлення на задню вісь автосмобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора та понаднормовим зносом малюнку протектора шини лівого заднього колеса виникли до ДТП. Несправності ходової частини автомобіля характерні для виникнення під час даної ДТП (том 1 а. п. 215, 218-224);

- висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/119-21/9947-ІТ від 15.09.2021, що проводилася на підставі постанови слідчого від 28.08.2021, відповідно до якого місце наїзду автомобіля ВАЗ-2101, д.н. НОМЕР_1 на пішохода в поздовжній площині дороги знаходиться перед початком осипу предметів речової обстановки (капців потерпілої) та скла, відносно напрямку руху автомобіля, а в поперечній площині дороги, на смузі проїзної частини, призначеній для руху транспортних засобів в бік вул. Сумська, або за межами проїзної частини в районі розташування тротуару, що прилягає до проїзної частини праворуч відносно руху в цьому ж напрямку (том 1 а. п. 225, 228-230);

- лікарським свідоцтвом №168 від 31.08.2021 про причини смерті ОСОБА_9 (том 1 а. п. 231);

- висновком судово-медичної експертизи №159 від 29.08.2021, яка проводилася на підставі постанови слідчого про призначення експертизи від 29.08.2021, з якого вбачається, що смерть ОСОБА_9 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок тупої травми тіла, перелому тіла 7 шийного хребця зі стискуванням спинного мозку в шийному відділі, переломів кісток тазу, закритого перелому лівого стегна зі зміщенням, гострого недокрів`я внутрішніх органів, травматичного та постгеморагічного шоку, гострої серцево-судинної недостатності, що підтверджується наявністю перелому 7 шийного хребця, переломами здухвинних кісток, перелому лівої стегнової кістки (том 1 а. п. 232, 233-234);

- висновком судової автотехнічної експертизи №СЕ-19/119-21/10820-ІТ від 22.09.2021, що проводилася на підставі постанов слідчого від 15.09.2021, 21.09.2021, відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2101, д.н НОМЕР_1 повинен був діяти згідно з вимогами пунктів 2.3.б та 12.1 Правил дорожнього руху України, він мав технічну можливість уникнути даної ДТП, в його діях вбачаються невідповідності вимогам п. п. 2.3.а, б, 12.1., 31.1 та 31.4.5а,г Правил дорожнього руху України, з яких невідповідності вимогам пунктів 2.3.б та 12.1 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної події (том 1 а. п. 235-236, 238-239, 242-245);

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №13 від 26.08.2021, відповідно до якого ОСОБА_5 під час огляду його лікарем 26.08.2021 о 13:30 год., тобто через 1 год. 10 хв. після ДТП, перебував у стані алкогольного сп`яніння (том 1 а. п. 246).

Зазначені докази сторона захисту не просила визнати неналежними чи недопустимими.

У суду немає підстав не довіряти вказаним вище доказам, оскільки вони не викликають сумнівів щодо їх достовірності та у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

За таких обставин суд дії ОСОБА_5 кваліфікує за ч. 3 ст. 286-1 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілої.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд виходить з такого.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звернуто увагу судів на те, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.

ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується задовільно, не інвалід, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працював на момент арешту.

Обставинами, що пом`якшують йому покарання, є щире каяття, оскільки ОСОБА_5 критично оцінив вчинений ним злочин, своєю поведінкою під час досудового розслідування та судового провадження прагнув зменшити негативні наслідки своєї протиправної поведінки та попросив вибачення у потерпілого; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки він правдиво повідомив про обставини його вчинення; вперше притягується до кримінальної відповідальності.

У обвинувальному акті зазначено, що обставиною, яка обтяжує покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, на що суд зазначає таке.

Обтяжуючі обставини, зазначені в ст. 67 КК, свідчать про підвищену небезпеку вчиненого злочину та особи винного, що дає суду підстави для призначення більш суворого покарання з кількох альтернативних у санкції покарань.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 67 КК при призначенні покарання обставиною, яка його обтяжує, визнається вчинення злочину щодо особи похилого віку, особи з інвалідністю або особи, яка перебуває в безпорадному стані, або особи, яка страждає на психічний розлад, зокрема на недоумство, має вади розумового розвитку, а також вчинення злочину щодо малолітньої дитини або у присутності дитини.

Як видно з матеріалів провадження, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 286-1 КК України, яке характеризується такою обов`язковою юридичною ознакою, як необережна форма вини.

За наведених обставин травмування чи загибель особи похилого віку в результаті ДТП не охоплювались і не могли охоплюватись умислом засудженого, а тому правові підстави для врахування передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК обставини, яка обтяжує покарання, відсутні.

Саме такий правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду у справі №193/393/20 від 13.10.2021.

Отже, суд не може врахувати ОСОБА_5 таку обтяжуючу обставину як вчинення злочину щодо особи похилого віку.

Тому суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З урахуванням наведених вище всіх обставин та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 286-1 КК України, з позбавленням права керувати транспортними засобами, що буде достатнім для того, щоб він довів своє виправлення.

Потерпілим ОСОБА_4 до обвинуваченого заявлений цивільний позов, у якому він просить стягнути на його користь 34077,55 грн майнової шкоди та 500000 грн моральної шкоди (том 1 а. п. 1-2).

Обвинувачений ОСОБА_5 позов у частині майнової шкоди визнав повністю, щодо моральної шкоди, то її визнав частково у розмірі 50000 грн.

Заслухавши обвинуваченого та потерпілого ОСОБА_4 , дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст.127КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до п. 19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №6від 27.03.1992року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Майнову шкоду потерпілий обґрунтував витратами в розмірі 34077,55 грн, які ним витрачені на поминальний обід у розмірі 10260 грн, на ритуальні послуги та атрибутику, пов`язані із похованням матері, у розмірі 9582 грн, придбання ліків для лікування матері у хірургічному відділенні КНП «Білопільська міська лікарня» у розмірі 14235,55 грн.

На підтвердження заподіяння майнової шкоди ОСОБА_4 надав накладну №10 від 31.08.2021, товарний чек ФОП ОСОБА_13 від 30.08.2021, чеки про придбання ліків (том 1 а. п. 143-146).

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 як водія, що керував джерелом підвищеної небезпеки, застрахована не була, тому належним цивільним відповідачем за позовом потерпілого буде сам він.

Суд зазначає, що позов потерпілого про відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 23817,55 грн, яка полягає у витратах на ритуальні послуги та атрибутику у розмірі 9582 грн та придбання ліків у розмірі 14235,55 грн.

Хоча чеків потерпілим надано на загальну суму 15468,85 грн, але суд не може вийти за межі позовних вимог, бо потерпілий просить стягнути кошти саме у розмірі 14235,55 грн.

Щодо витрат на поминальний обід, то суд зазначає таке.

Статтею 1201ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати.

Відповідно до статті 2Закону Українивід 10липня 2003№1102-IV«Про похованнята похороннусправу» поховання померлого - це комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Виходячи зі змісту цієї норми права, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання.

Саме такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у справах №725/3707/18 від 10.09.2020, №185/687/18 від 19.03.2020, №513/667/19 від 21.01.2021.

Отже, витрати у розмірі 10260 грн стягненню з обвинуваченого не підлягають, бо вони не є витратами на поховання.

Щодо відшкодування моральної шкода, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з із знищенням або пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілим моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь цивільного позивача, суд враховує роз`яснення пунктів 3 та 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що моральна шкода потерпілому завдана внаслідок неправомірних дій обвинуваченого ОСОБА_5 і полягає вона в тому, що в результаті смерті його матері тяжкість вимушених втрат є непоправною та такою, яку неможливо компенсувати у будь-який спосіб.

Суд дійшов висновку про те, що втрата матері потерпілим безумовно призвела до душевних переживань, порушила його звичайний спосіб життя, тобто завдала йому моральної шкоди, при визначенні розміру відшкодування якої суд враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань, характер і тривалість цих втрат, їх наслідки та інші обставини, що мають значення.

Отже, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи характер і обсяг душевних страждань потерпілого ОСОБА_4 , а також і те, що моральну шкоду не можливо відшкодувати в повному обсязі, так як немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, гідності особи, суд вважає, що позов потерпілого про стягнення моральної шкоди є завищеним і підлягає частковому задоволенню у розмірі 150000 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді тримання під вартою необхідно залишити до набрання вироком законної сили.

З обвинуваченого підлягають стягненню в доход держави процесуальні витрати у розмірі 4118,88 грн за залучення експертів (том 1 а. п. 21, 227, 241).

28.08.2021, 31.08.2021 слідчим суддею Білопільського районного суду накладені арешти на речові докази, які необхідно скасувати, оскільки відпала в них потреба (том 2 а. п. 1-3, 9-10).

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України (том 1 а. п. 247, 249-250, том 2 а. п. 6-7).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили.

Строк покарання відраховувати з дня затримання, тобто з 26 серпня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 23817 (двадцять три тисячі вісімсот сімнадцять) гривень 55 копійок майнової шкоди та 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог до ОСОБА_5 ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в доход держави процесуальні витрати у розмірі 4118 (чотири тисячі сто вісімнадцять) гривень 88 копійок.

Скасувати арешт на автомобіль ВАЗ-21011, д.н.з. НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з р.н. НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_14 ; тимчасовий дозвіл серії НОМЕР_3 на право керування транспортними засобами; чохол з руля автомобіля; капці ОСОБА_9 ; пляму крові зі слідоносієм у вигляді листка рослини; зразки крові ОСОБА_5 ; жилетку флісову жіночу; штани спортивні велюрові жіночі; футболку бавовняну жіночу.

Речові докази:

- автомобіль ВАЗ-21011, д.н.з. НОМЕР_2 , що зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з р.н. НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_14 , яке зберігається у камері зберігання речових доказів ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, повернути ОСОБА_14 ;

- тимчасовий дозвіл серії НОМЕР_3 на право керування транспортними засобами, видане ОСОБА_15 ; чохол з руля автомобіля; капці ОСОБА_9 ; пляму крові зі слідоносієм у вигляді листка рослини, загорнуту до паперового згортку; зразки крові ОСОБА_5 ; жилетку флісову жіночу; штани спортивні велюрові жіночі; футболку бавовняну жіночу, які зберігаються у камері зберігання речових доказів ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області, знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя