Постанова

від 03.11.2021 по справі 915/959/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 915/959/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Лінник І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 (суддя Коваль С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ

до Миколаївської міської ради

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 14.08.2013, укладеною в редакції позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у відповідності до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі подав до відповідача заяву про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, додавши до заяви проект додаткової угоди. Відповідач відповіді на вказану заяву не надала, додаткову угоду не підписала. Позивач зазначає, що він продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою після закінчення строку дії Договору оренди та виконує умови цього Договору, у тому числі щодо орендної плати. Миколаївська міська рада протягом місяця після закінчення строку Договору оренди, не поправила позивачу лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, у зв`язку з цим, на думку позивача, що договір оренди землі вважається поновленим.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що відповідно до частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі у Товариства виникло переважне право на поновлення договору оренди землі, оскільки орендар звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою, належним чином виконує обов`язки за договором оренди.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Міська рада звернулась до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд приймаючи рішення у справі, не врахував, що орендар повинен був повідомити про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк до 15.08.2017.

Скаржник зазначає, що позивач у встановлений договором строк не повідомив відповідача про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, у зв`язку з чим, апелянт вважає, що відсутні підстави для поновлення дії договору, в тому числі і на підставі ч. 3 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

На думку апелянта, суд першої інстанції при прийняті оскаржуваного рішення неправильно застосував та порушив норми чинного законодавства, зокрема частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , а також не взяв до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц та від 20.09.2020 у справах №159/5756/18, № 313/350/16-ц, щодо застосування вказаної норми права.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, в будь-яких випадках необхідною умовою для поновлення договору на новий строк є здійснення орендарем повідомлення в установлені строки про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.11.2020 було відкрито апеляційне провадження, яке в подальшому ухвалою суду від 15.12.2020 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 264 ГПК України, а саме через підписання апеляційної скарги особою, яка не мала права її підписувати.

Усунувши вказані недоліки відповідач 05.01.2021 повторно звернувся до апеляційного суду зі скаргою, яка була прийнята та призначена до розгляду на 24.02.2021.

01.02.2021 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній зазначає, що 07.07.2017 Товариство надало відповідачу заяву №000117 про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, додавши до цієї заяви проект додаткової угоди. У відзиві Товариство просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, враховуючи що Товариством, як орендарем земельної ділянки було виконано всі вимоги ч.ч. 2-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі при поновленні Договору оренди і за наявності обставин передбачених ч. 6 ст. 33 цього Закону договір вважається продовженим.

Крім цього, у відзиві Товариство просило суд, залучити до матеріалів справи додаткові документи, а саме копію листа управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 27.11.2020 №11.02-06/1505, у зв`язку тим, що змінилась судова практика.

Судова колегія залучає до матеріалів справи копію вищевказаного листа, датованого 27.11.2020, проте при перегляді справи в апеляційну порядку вищевказаний лист не буде врахований, оскільки Товариством не доведено виняткового випадку та причин, які об`єктивно не залежали від останнього, які не дали змоги позивачу надати вказаний лист до суду першої інстанції. Крім цього, судова колегія зазначає, що пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні. У зв`язку з цим, Товариство разом з позовом повинно було надати до суду всі документи, які стосуються даного спору.

Ухвалою апеляційного суду від 24.02.2021 розгляд даної справи було зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 903/1030/19 у подібних правовідносинах.

Ухвалою апеляційного суду від 01.10.2021 апеляційне провадження було поновлено та призначено справу до розгляду на 03.11.2021.

01.11.2021 до апеляційного суду від позивача надійшло клопотання в якому Товариство просило розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача та прийняти рішення з врахуванням аргументів позивача викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Враховуючи, що явка представників сторін не визнавалась обов`язковою, судова колегія задовольняє клопотання позивача.

Представник відповідача в судове засідання 03.11.2021 не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте своїми правами відповідно до ст. ст. 42, 46 ГПК України не скористався.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки явка представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 14.08.2013 між ТОВ фірмою СТІВ (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір №9418 (далі - договір оренди), за умовами якого Миколаївська міська рада передала ТОВ фірмі СТІВ оренду земельну ділянку поблизу житлового будинку № 7 по вул. Декабристів /Центральний район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно загальною площею 6 кв.м., за функціональним призначенням - землі комерційного використання, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходиться кіоск, за нормативно грошовою оцінкою 12 017,22 грн. ТОВ фірма СТІВ зобов`язалась сплачувати орендну плату у грошовій формі (п.п. 1.1, 2.1-2.2, 2.4, 4.1 договору оренди).

Договір діє до 15.02.15. Орендар, який має намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за шість місяців до спливу строку договору оренди землі . Підставою для укладення договору на новий строк буде відповідне рішення орендодавця (п. 3.1 договору оренди).

13.11.2014 ТОВ фірмою СТІВ укладено з Миколаївською міської радою договір № 273-14 про зміни до договору оренди, який того ж дня зареєстрований у Миколаївській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів землі вчинено запис за № 273-14, у відповідності до умов якого Миколаївська міська рада продовжила позивачу оренду земельної ділянки для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску поблизу житлового будинку № 7 по вул. Декабристів /Центральний район/ (п. 1.1 Договору про зміни).

У відповідності до п. 1.2 договору про зміни, договір оренди продовжений до 15.02.2018 . Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутись до орендодавця з клопотанням про подовження строку оренди .

25.04.2018 ТОВ фірма СТІВ через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернулося з заявою № 000309 про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк для обслуговування торгового кіоску.

09.07.2020 після закінчення строку дії договору оренди позивач повторно звернувся до Миколаївської міської ради з листом за вх. № 7575/18, про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах. До заяви, згідно опису додатків до неї, позивачем додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

Міською радою обидві заяви Товариства залишено без відповіді та реагування, запропонований позивачем проект додаткової угоди не підписано.

Переглядаючи оскаржене рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, судова колегія враховує наступне.

Оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України Про оренду землі ).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Саме Законом України Про оренду землі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1 - 5, так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, орендар , який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендодавця та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1 - 5 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц, № 159/5756/18 та від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19).

Судова колегія встановила, що договір оренди земельної ділянки від 14.08.2013 закінчив свою дію 15.02.2018, однак позивач повідомив відповідача про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, лише 25.04.2018, тобто майже через два місяці, як договір оренди землі припинив свою дію, отже Товариством було порушено строки повідомлення відповідача про намір поновлення договору оренди землі, встановлені договором.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі, оскільки відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічна правова позиція викладене в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 року у справі № 915/1003/20.

Приймаючи до уваги викладене, судова колегія погоджується з доводом апеляційної скарги щодо застосування судом першої інстанції ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 594/376/17-ц.

При цьому, судова колегія зазначає, що приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції послався на подібну правову позицію, викладену в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17 та на постанову Верховного Суду №915/1004/18.

Відповідно до статті 45 Закону України Про судоустрій і статус суддів саме Велика Палата Верховного Суду є спеціально створеним колегіальним органом Верховного Суду, метою діяльності якого є забезпечення однакового застосування судами норм права.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

В постановах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18 від 22.09.2020, які є останніми, прийнятими за подібних правовідносин, ВП Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 10.09.2018 у справі №920/739/17 і вказала , що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів :

орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди;

до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк ;

до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Вказану позицію підтримала і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 року у справі № 903/1030/19, до розгляду якої зупинялось провадження у справі.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні спору у даній справі, що переглядається в апеляційному порядку, врахуванню при застосуванні вказаної норми підлягає правова позиція, викладена у вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду.

Незважаючи на те, що правові висновки щодо застосування норм права у цих правовідносинах були зроблені ВП Верховного Суду після винесення рішення судом першої інстанції, а суд послався на практику Верховного Суду в інших подібних справах, з метою забезпечення права на справедливий суд та обов`язковості для суду правових висновків Великої Палати Верховного Суду, вказане рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020, як прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на це апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у справі покладаються на Товариство .

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 288 ГПК України,

апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2020 - скасувати, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ на користь Миколаївської міської ради сплачений судовий збір за подану та розглянуту апеляційну скаргу в розмірі 3 153,00 грн.

Видачу наказів на виконання даної постанови з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом строку, який обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 04.11.2021.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Разюк Г.П.

Савицький Я.Ф.