Рішення

від 26.10.2021 по справі 904/48/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2021м. ДніпроСправа № 904/48/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" (49051, м.Дніпро, вул. Тверська, буд. 9, ідентифікаційний код 34059015)

до відповідача-1 Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514)

до відповідача-2: державний реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 75, ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровська обласна рада (49004, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код 23928934)

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора

Представники:

Від позивача: Бутенко О.О., ордер, адвокат

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" звернулось з позовною заявою до Дніпровської міської ради, з врахуванням збільшення розміру позовних вимог, про:

- визнання за власниками квартир будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, право власності на підвальне приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м, що розташоване у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі;

- визнання незаконним та скасувати Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання-прийняття будинку № 9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м.;

- скасування запис про право власності Територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесений 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зареєстроване за відповідачем на праві власності спірне приміщення має статус допоміжного приміщення житлового будинку. Отже, таке приміщення не може бути самостійним об`єктом права комунальної власності, а в силу статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та статті 382 Цивільного кодексу України набуто на праві спільної сумісної власності всіма співвласникам багатоквартирного будинку одночасно з набуттям ними права власності на житлові квартири без необхідності додаткового оформлення речового права на допоміжні приміщення. Реєстрація права комунальної власності на спірне приміщення унеможливлює належне технічне обслуговування та утримання багатоквартирного будинку ОСББ, порушує право спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2020 у справі №904/48/20 у позові відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.06.2021 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02 лютого 2021 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24 вересня 2020 року у справі №904/48/20 скасовано в частині вирішення позовних вимог про:

- визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийнятого на сесії XXIV скликання, в частині передавання-прийняття будинку № 9 по вул. Тверській у м. Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею 14 756 м.кв.;

- скасування запису про право власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесеного 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно,

та справу № 904/48/20 у вказаній частині направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, в решті судові рішення залишені без змін.

В постанові Верховний Суд вказав, що висновки судів попередніх інстанцій про правомірність здійснення державної реєстрації права власності відповідача на приміщення є передчасними, оскільки здійснення такої державної реєстрації не ґрунтується на первинних документах, які підтверджують набуття права власності, та прямо суперечить нормам законодавства, які виключають набуття права власності на допоміжне приміщення в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на квартиру у житловому будинку. За обставинами даного спору саме здійснення державної реєстрації прав відповідача порушує право власності співвласників багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення, яке підлягає захисту шляхом скасування такої реєстрації. Верховний Суд враховує, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування запису про проведену державну реєстрацію права відповідав вимогам законодавства, чинного на момент звернення з даним позовом (28.12.2019), а наведене позивачем формулювання вказаної позовної вимоги, яке зокрема містить реєстраційний номер спірного об`єкта, дозволяє суду під час вирішення цього спору згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") самостійно привести зміст заявленої вимоги у відповідність до вимог Закону №1952 у редакції з 16.01.2020 з метою забезпечення особі гарантованого статтею 55 Конституції України та конкретизованого в статті 4 Господарського процесуального кодексу України права на судовий захист.

Судова колегія зазначає, що стосується оскарження рішення Ради від 19.11.2003 №11/13, то саме з цим рішенням позивач та суд першої інстанції пов`язували набуття права власності відповідачем на житловий будинок по вул. Тверській, 9 у м. Дніпрі загальною площею 14 756 м. кв., тоді як апеляційний суд дійшов висновку, що таке рішення не порушує прав позивача. Проте ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не надали правової оцінки змісту цього рішення з урахуванням положень Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та не з`ясували, чи впливає вказане рішення органу місцевого самоврядування на права співвласників квартир щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке є їх спільною сумісною власністю. У зв`язку з наведеним, постановлені у справі рішення в частині розгляду позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію прав та скасування рішення Ради від 19.11.2003 №11/13 вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення судів у відповідній частині не можна визнати законними і обґрунтованими.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2021 справа № 904/48/20 розподілена судді Бондарєву Е.М.

Ухвалою суду від 29.06.2021 прийнято справу № 904/48/20 до свого провадження в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийнятого на сесії XXIV скликання, в частині передавання-прийняття будинку № 9 по вул. Тверській у м. Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею 14 756 м.кв. та скасування запису про право власності територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради в частині об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101, внесеного 15.08.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 20.07.2021 о 12:30год.

До суду 15.07.2021 відповідачем подано відзив на позову заяву в якому зазначає, що з 10.09.2003 територіальна громада міста Дніпропетровська в особі міської ради набула право власності на цілісний майновий комплекс Комунального підприємства Лівобережжя, що узгоджується з нормами Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності та порядками його виконання", затвердженими постановами Кабінету Міністрів України, так і з положеннями ст. 128 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, згідно з яким право власності виникає з моменту передачі речі. Також відповідач зазначає, що позивач не вказує, яким саме чином рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13 порушує права позивача (співвласників багатоквартирного будинку) на момент його прийняття, враховуючи що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" створено лише 23.01.2006. Таким чином, відповідач стверджує, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення в частині не підлягають задоволенню. Також, на думку відповідача, неможливим є скасування записів про державну реєстрацію на спірні об`єкти нерухомого майна без оскарження юридичного факту (рішення ДМР від 19.11.2003 №11/13 в частині віднесення спірних приміщень до комунальної власності), на підставі якого проведено державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 20.07.2021 було відкладено підготовче засідання на 30.08.2021 о 11:30 год.

До суду 09.08.2021 надійшли пояснення Дніпропетровська обласна рада по справі в яких зазначає, що спірний житловий будинок разом із нежитловими приміщеннями, які перебували на балансі обслуговуючої житлово-експлуатаційної контори перейшов з державної власності до комунальної власності на рівні області, тобто до спільної власності територіальних громад області, представницьким суб`єктом управління яких на той момент був облвиконком. 17.01.2003 обласною радою було прийняте рішення № 126-7/ХХІУ "Про використання майна, що належить до спільної власності територіальних громад області" п.7 якого вирішено передати у власність територіальної громади м. Дніпропетровська житловий фонд розташований на території м. Дніпропетровська, як майно, що знаходиться на балансах обласних житлово-комунальних підприємств "Центральний", "Лівобережжя", "Південне", "Аеродром", житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська, а також об`єктів комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровська і належить до спільної власності територіальних громад області.

Також третя особа зазначає, що Рішенням обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІУ "Про виконання рішення обласної ради від 18.07.2003 № 202-9/ХХІУ "Про підвищення ефективності управління майном спільної власності територіальних громад області" в частині передачі обласних комунальних підприємств до власності територіальної громади м. Дніпропетровська" затверджено розпорядження голови обласної ради від 18.08.2003 № 159-р "Про передачу із спільної власності територіальних громад області до територіальної громади м. Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства „Лівобережжя". У п. 1 вищезазначеного розпорядження визначено передати цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

До суду за допомогою системи "Електронний суд" 28.08.2021 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову за якою просить суд:

- визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання прийняття нежитлового приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване в підвалі будинку 9 літ. А-9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, поз. 1-3, а- вхід в п/д, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м.,

- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36690153 від 18.08.2017 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Також позивач просить суд залучити до участі у справі відповідача державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича.

Ухвалою суду від 30.08.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, залучено до участі у справі у якості співвідповідача - відповідача-2: державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича та розгляд справи призначено на 20.09.2021 о 15:00 год.

Підготовче засідання 20.09.2021 було відкладено на 27.09.2021 о 09:30 год.

Ухвалою суду від 27.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 26.10.2021 о 10:30год.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши в судових засіданнях представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровської обласної ради від 17.01.2003 № 126-7/XXIV, зокрема передано у власність територіальної громади м. Дніпропетровська житловий фонд, що знаходиться на балансах обласних житлово-комунальних підприємств "Центральний", "Лівобережжя", "Південне", "Аеродром", житлово-комунальної контори м. Дніпропетровська і належить до спільної власності територіальних громад області.

Відповідно до розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради від 18.08.2003 № 159-р, яке затверджено рішенням Дніпропетровської обласної ради від 23.10.2003 № 232-10/ХХІУ, цілісний майновий комплекс обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" передано із спільної власності територіальних громад області у власність територіальної громади м. Дніпропетровська.

На виконання вказаного розпорядження 18.08.2003 складено акт приймання-передачі зі спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, зокрема цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя". Відповідно до цього акту передається житловий фонд та об`єкти, необхідні для забезпечення життєдіяльності житлового фонду згідно з переліком, у тому числі житловий будинок по вул. Тверська, 9 загальною площею 14 756 м.кв.

Рішенням Ради від 19.11.2003 № 11/13 "Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", "Центральний", "Лівобережжя", зокрема прийнято в комунальну власність територіальної громади міста обласні житлово-комунальні підприємства "Південне", "Центральний", "Лівобережжя" з майном, будівлями і спорудами, що перебувають на їх балансі, відповідно до актів приймання-передачі.

20 січня 2006 року у багатоквартирному будинку № 9 по вул. Тверській в м. Дніпрі створено ОСББ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 у справі №904/9644/16 витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади м. Дніпра в особі Ради нежитлове приміщення №220, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Тверська, 9. Вказаним судовим рішенням встановлено, що територіальна громада м. Дніпропетровська набула право на об`єкти нерухомого майна, що перебували на балансі обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя", з моменту затвердження акту приймання-передачі майна зі спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади від 18.08.2003.

15 серпня 2017 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпра в особі Ради на окреме нежитлове приміщення №220 загальною площею 121,5 кв.м., розташоване в підвалі житлового будинку по вул. Тверській, 9 у м. Дніпропетровськ (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 65964412101). Підставою виникнення права комунальної власності на вказане приміщення реєстратором зазначено: рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9644/16, рішення Дніпропетровської обласної ради № 232-10/ХХІУ від 23.10.2003, розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 27.01.2020 №02/20 підвальне приміщення №220 загальною площею 121,5 кв.м. у будинку № 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі відноситься до допоміжних приміщень, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, в яких прокладено інженерні комунікації та технічні пристрої, необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов вказаного будинку.

Позивач стверджує, що наявність відповідних рішень міської ради (№11/13 від 19.11.2003), яке посвідчуює (передбачає) право власності на спірне приміщення (у справі - за територіальною громадою міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради), не змінює його правового режиму за умови встановлення у справі визначеного законом юридичного факту належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку (висновок Верховного Суду у справі №916/2069/17 від 18.07.2018 та Постанова Верховного суду у даній справі). Однак, рішення відповідача про прийняття у власність всього житлового будинку порушує права співвласників житлового будинку, власників квартир, як співвласників допоміжних приміщень (спільного неподільного майна), адже не передбачають згоди останніх на отримання територіальною громадою міста Дніпропетровська майна у власність, яке фактично не відчужувалось дійсними власниками.

Також позивач зазначає, що враховуючи те, що станом на 01.01.2003 у будинку 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, відповідно до реєстру співвласників та інших правовстановлюючих документів, що перебувають у розпорядженні ОСББ "Тверська-9" право власності на квартири у спосіб приватизації (отримано безоплатно у власність) реалізовано щодо 174 квартир, Дніпропетровська обласна рада не мала права передавати вказаний будинок в цілому у власність територіальної громади міста Дніпропетровська, адже щодо вказаного будинку вже існувало право приватної власності як на квартири, так і на допоміжні приміщення у будинку, технічне обладнання, елементи зовнішнього благоустрою.

Позивач вважає, що за переліком всіх наявних у справі рішень Дніпропетровської обласної ради, розпорядження голови Дніпропетровської обласної ради та рішень Дніпропетровської міської ради інформація про право комунальної власності на житловий будинок 9 по вул. Тверській у місті Дніпрі передбачена тільки в п. 46 "Переліку будинків житлового фонду ОЖКП "Лівобережжя", що передаються до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська на 01.07.2003г", що є додатком до Акту приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" від 18.08.2003, який є додатком до Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13, прийнятого на сесії XXIV скликання, вказане рішення в частині передавання-прийняття будинку №9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м., на думку відповідачів передбачало передачу спірного нежитлового приміщення, а тому у разі доведення відповідачами факту передачі спірного приміщення №220 згідно Акту приймання-передачі із спільної власності територіальних громад області до комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська цілісного майнового комплексу обласного житлово-комунального підприємства "Лівобережжя" від 18.08.2003, який є додатком до Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 №11/13, прийнятого на сесії XXIV скликання, таке рішення в частині передавання нежитлового приміщення №220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване в підвалі будинку 9 літ. А-9 по вул. Тверській у місті Дніпропетровську, є таким, що прийняте з порушенням прав та інтересів власників квартир вказаного будинку, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Предметом доказування по справі є наявність чи відсутність підстав для визнання незаконним та скасування Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання прийняття нежитлового приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване в підвалі будинку 9 літ. А-9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, поз. 1-3, а- вхід в п/д, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м., та скасування рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36690153 від 18.08.2017 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Загальні правові висновки щодо критеріїв розмежування правового статусу окремих нежитлових приміщень та допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку є усталеними у судовій практиці Верховного Суду та висловлені в численних постановах, зокрема Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 598/175/15-ц, Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №914/554/19, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 22.01.2020 у справі №461/4181/18, від 23.06.2020 у справі №906/150/19, від 18.05.2021 у справі №918/917/19.

Так, нежилі приміщення - це приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, належать до житлового комплексу, але не відносяться до житлового фонду і є самостійними об`єктами цивільно-правових відносин (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР). Приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Допоміжні приміщення будинку (підвали, горища, сходові клітини, кладові тощо) становлять єдине ціле з квартирами і житловим будинком, призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду. Особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону (частина 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України) і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками (у даному випадку - в особі позивача) будь-яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку та нежилих приміщень слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

У справі не встановлено доказів існування у житловому будинку по вул. Тверській, 9 у м. Дніпрі будь-яких окремих приміщень, які б не належали до житлового фонду, мали самостійний статус нежитлових, або ж існування первинних правовстановлюючих документів (акту введення спірного приміщення в експлуатацію як новозбудоване майно або ж за наслідками реконструкції підвальних приміщень), які б підтверджували набуття відповідачем речових прав на спірне приміщення, як окремий об`єкт цивільних прав. Таким чином, правовий статус спірного майна - допоміжне приміщення, а отже, в силу закону це майно належить співвласникам квартир на праві спільної сумісної власності.

Статтею 316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У свою чергу згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Судовому захисту в порядку статті 392 Цивільного кодексу України підлягає право власності на окрему, самостійну річ, якою допоміжне приміщення, як приналежність (частина 1 статті 186 Цивільного кодексу України) не є та не може бути в силу своєї правової природи.

Як було наведено вище, сам по собі статус спірного приміщення, як допоміжного, свідчить про автоматичне, в силу прямої норми закону, набуття власниками квартир в будинку №9 по вул. Тверській у м. Дніпрі права спільної сумісної власності на це приміщення.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення як підстави виникнення права власності не має.

Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент виникнення права власності і є завершальною стадією юридичного складу набуття права власності за наявності юридичних фактів, що вимагаються законом для виникнення права власності (аналогічні правові висновки Верховного Суду, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №921/403/17-г/6, від 08.08.2019 у справі №909/472/18, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19).

Державна реєстрація права власності відповідача-1 на приміщення №220 у житловому будинку по вул. Тверській, 9 у м. Дніпрі проведена державним реєстратором на підставі: рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/9644/16, рішення Дніпропетровської обласної ради №232-10/ХХІУ від 23.10.2003, розпорядження Голови Дніпропетровської обласної ради № 159-р від 18.08.2003. Вказані акти органу місцевого самоврядування містять загальні положення, спрямовані на реалізацію процедури передачі з державної власності у комунальну об`єктів соціальної інфраструктури (у тому числі державного житлового фонду) на виконання положень Закону України "Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності". Указані рішення та розпорядження не є тими юридичними фактами, які породжують виникнення права власності на спірне приміщення, не змінюють його правового статусу за умови встановлення у справі належності спірного приміщення до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, яке належить на праві приватної власності власникам квартир.

Що стосується рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2017 у справі №904/9644/16, то встановлені цим рішенням обставини набуття Радою у власність спірного приміщення також ґрунтуються на зазначених вище рішеннях органів місцевого самоврядування про передачу об`єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність, проте не мають преюдиційного характеру для позивача, якого не було залучено до участі у цій справі. Зазначені обставини у загальному порядку були спростовані ОСББ відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України у межах даного судового провадження внаслідок доведення статусу спірного приміщення, як допоміжного, що само по собі виключає набуття права власності Радою на нього, як на окремий об`єкт цивільних прав.

Таким чином, здійснення державної реєстрації не ґрунтується на первинних документах, які підтверджують набуття права власності, та прямо суперечить нормам законодавства, які виключають набуття права власності на допоміжне приміщення в інший спосіб, ніж одночасно з набуттям права власності на квартиру у житловому будинку.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020 та на час прийняття оскаржуваних рішень) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Суд зазначає, що у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому, починаючи з 16.01.2020, цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" .

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19, №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 та від 28.10.2020 у справі №10963/19, від 11.02.2021 у справі №911/1530/19, від 03.03.2021 у справі №913/175/20.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина десята статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

В силу статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З огляду на встановлені у справі обставини щодо належності спірного приміщення до спільної сумісної власності спільного майна власників квартир у багатоквартирному будинку як допоміжних у розумінні Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спірне рішення органу місцевого самоврядування спливає на права співвласників квартир щодо володіння, користування та розпорядження майном, яке є їх спільною сумісною власністю. У зв`язку з наведеним суд вбачає підстави для визнання незаконним та скасування рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання прийняття нежитлового приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване в підвалі будинку 9 літ. А-9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, поз. 1-3, а- вхід в п/д, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідач-1 витрати по сплаті судового збору у сумі 18 103,50 грн. покладаються на останнього.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" до відповідача-1 Дніпровської міської ради; до відповідача-2: державний реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дніпропетровська обласна рада про визнання незаконним та скасування рішення, скасування рішення державного реєстратора задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Рішення Дніпропетровської міської ради від 19.11.2003 № 11/13, прийняте на сесії XXIV скликання в частині передавання прийняття нежитлового приміщення № 220, загальною площею 121,5 кв.м., що розташоване в підвалі будинку 9 літ. А-9 по вул. Тверській у місті Дніпрі, поз. 1-3, а- вхід в п/д, 1975 року, загальною площею будинку 14756,0 кв.м.

Скасувати рішення державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Сердюка Євгена Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36690153 від 18.08.2017 щодо об`єкта нерухомого майна за реєстраційним номером 65964412101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 75, ідентифікаційний код 26510514) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Тверська-9" (49051, м.Дніпро, вул. Тверська, буд. 9, ідентифікаційний код 34059015) судовий збір у сумі 18 103,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 04.11.2021.

Суддя Е.М. Бондарєв