Рішення

від 25.10.2021 по справі 922/2940/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2940/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м. Харків до 1. Харківської міської ради , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй ВКП", м. Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору, витребування майна за участю :

прокурора - Клейн Л.В.

представника позивача - не з`явився

представника 1-го відповідача - не з`явився

представника 2-го відповідача - Костенко Є.М., Зуєв В.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до 1. Харківської міської ради та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй ВКП" (відповідачі) згідно якого просить суд:

- визнати незаконним та скасувати пункти 1, 1.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва» від 06.07.2016 за №265/16, в частині надання ТОВ "Водограй ВКП" в оренду строком до 06.07.2021 земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Родниковій (в районі житлового будинку №7) у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092), площею 0,0426 га, для експлуатації магазину літ. «А-1» ;

- визнати недійсним договір від 12.12.2016 оренди землі з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092, по вул. Родниковій у м. Харкові (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Водограй ВКП";

- витребувати з володіння ТОВ "Водограй ВКП" (код ЄДРПОУ 37877707) земельну ділянку за адресою: м. Харків, по вул. Родниковій (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, кадастровий номер 6310137500:10:003:0092 та передати Харківській міській раді.

В обґрунтування позову прокурор вказує, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.08.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання на 01.09.2021 о 10:30.

Харківська міська рада, через канцелярію суду 25.08.2021 за вх.№ 19658, надала відзив на позовну заяву згідно якого просить суд позовні вимоги прокурора залишити без задоволення, а у разі задоволення вимог прокурора застосувати строки позовної давності на підставі яких у задоволенні позову відмовити. При цьому у відзиві на позовну заяву Харківська міська рада вказує, що метою виділення земельної ділянки є не забудова, а оформлення права на ділянку, на якій розташовані будівлі та споруди для подальшої її експлуатації. Також, Харківська міська рада зазначає, що початок перебігу строку позовної давності починається з 2015 року, а прокурором пропущено строк позовної давності на 6 років, оскільки прокуратурі було відомо про порушення прав держави з дня прийняття міською радою спірного рішення та тим, що у 2016 році в Дзержинському районному суді м. Харкова розглядалася справа про адміністративні правопорушення пов`язані із корупцією № 638/16518/16-п за позовом Харківської місцевої прокуратури № 1 щодо голосування на сесії Харківської міської ради від 23.09.2015 № 1990/15.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, через канцелярію суду 30.08.2021 за вх.№ 20014, надало відповідь на відзив Харківської міської ради, в якій виклало клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому засіданні 01.09.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 20.09.2021 о 11:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.09.2021 було відмовлено у задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 20.09.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 22.09.2021 о 09:45.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.09.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні 22.09.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.10.2021 о 10:30.

У судовому засіданні 01.10.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 25.10.2021 о 11:30.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача 2 у судовому засіданні проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

Представники позивача та відповідача 1 в призначене судове засідання не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За результатами розгляду постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 24.10.2016 (справа 638/16518/16-п) депутата Харківської міської ради 7 скликання ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-7 КУпАП, а саме у невжитті заходів щодо самостійного врегулювання реального конфлікту інтересів, вчинення дій в умовах реального конфлікту інтересів, відповідно до списку поіменного голосування 2 сесії Харківської міської ради 7 скликання, прийнятті ним участі та проголосувавши позитивно 23.12.2015 за питання щодо внесення змін в підпункт 1.2. пункту 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.09.2015 №1990/15. Вказана постанова суду набрала законної сили 05.11.2016.

Пунктами 1, 1.1., 1.2. додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.09.2015 №1990/15 "Про надання дозволу на збереження об`єктів самочинного будівництва та на розроблення документації із землеустрою для експлуатації, обслуговування об`єктів" дозволено ТОВ Водограй ВКП збереження самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. А-1 (магазин) по вул. Родниковій (поблизу будинку №7) та надано ТОВ Водограй ВКП дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова: ділянку №1 (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092) - площею орієнтовно 0,0088 га для експлуатації магазину літ. А-1 , ділянку №2 (кадастровий номер 6310137500:10:003:0093) - площею орієнтовно 0,0016 га для експлуатації насосної станції по вул. Родниковій (поблизу будинку №7) у м. Харкові.

Пунктами 4, 4.1. додатку до рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 №39/15 Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань внесені зміни в підпункт 1.2. пункту 1 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.09.2015 №1990/15, замінивши по тексту цифри та слова 0,0088 га на цифри та слова 0,0430 га .

Харківською місцевою прокуратурою №1 Харківської області до Харківського окружного адміністративного суду 07.02.2017 було поданий позов в інтересах держави до Харківської міської ради, ТОП Водограй ВКП , третя особа ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування п. 4.1. додатку до рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 №39/15 Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань , прийнятого в порушення вимог Закону України Про запобігання корупції , на підставі якого збільшено площу запланованої для відведення ТОВ Водограй ВКП (засновником є ОСОБА_1 ) земельної ділянки по вул. Родниковій (поблизу будинку №7) у м. Харкові.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова від 03.08.2017 у справі №820/727/17 позов Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави до Харківської міської ради, ТОВ Водограй ВКП , третя особа ОСОБА_1 залишений без задоволення. Прокуратурою області постанову Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова від 03.08.2017 у цій справі оскаржено в апеляційному порядку. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №820/727/17 апеляційну скаргу прокуратури області залишено без задоволення. Обласною прокуратурою була подана касаційна скарга на постанову Харківського окружного адміністративного суду м. Харкова від 03.08.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у цій справі. Постановою Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №820/727/17 скасовані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалено нове рішення, яким позов прокурора задоволений повністю і визнано протиправним та скасовано п. 4.1. додатку до рішення Харківської міської ради від 23.12.2015 №39/15 Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань .

Верховним Судом у постанові від 12.11.2020 по справі №820/727/17 було встановлено, що пункт 4.1. додатку до рішення Харківської міської ради № 39/15 Про внесення змін до рішень Харківської міської ради з містобудівних питань від 23.12.2015 прийняте з порушенням частини другої статті 35, ст.ст. 59-1, 67 Закону України Про запобігання корупції , є незаконним, оскільки прийняте в умовах реального конфлікту інтересів одного з депутатів, який голосував за прийняття такого рішення та бездіяльності інших депутатів відповідної ради, які як і члени постійної комісії з врегулювання конфлікту інтересів не вчинили жодних дій для врегулювання такого конфлікту.

Згідно позову прокурор вказує, що постанова Верховного Суду від 12.11.2020 надійшла 07.12.2020 до Харківської місцевої прокуратури №1 разом із дорученням Харківської обласної прокуратури від 02.12.2020 №15/1-397 вих-20 щодо виконання рішення суду.

В ході виконання зазначеного доручення обласної прокуратури встановлено, що на підставі пунктів 1, 1.1. додатку до рішення Харківської міської ради "Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва" від 06.07.2016 за №265/16 затверджено документацію із землеустрою та надано ТОВ Водограй ВКП в оренду строком до 06.07.2021 земельні ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської! забудови по вул. Родниковій (в районі житлового будинку №7) у м. Харкові: земельну ділянку №1 (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092) - площею 0,0426 га для експлуатації магазина літ. А-1 ; земельну ділянку №2 (кадастровий номер 6310)37500:10:003:0093) - площею 0,0015 га для експлуатації насосної станції.

На підставі вказаного рішення 12.12.2016 між Харківською міською радою і ТОВ Водограй ВКП був укладений договір оренди землі по вул. Родниковій (в районі, поблизу житлового будинку №7) у м. Харкові (надалі - договір оренди), а саме земельної ділянки №1 несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092), площею 0,0426га.

Пунктом 3 договору оренди було визначено, що на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. А-1 , а також інші об`єкти інфраструктури - тимчасова споруда.

Згідно п. 5 договору оренди, нормативна грошова оцінка становила 1343826,00грн.

Також, у пункті 7 договору оренди було зазначено, що частина земельної ділянки розташована в прибережній захисній смузі вздовж річок, навколо водойм та на островах.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ТОВ Водограй ВКП 20.12.2016 було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092 по вул. Родниковій у м. Харкові (поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданого 12.12.2016, видавник: Харківська міська рада Харківської області.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ Водограй ВКП право власності на нерухоме майно, в тому числі об`єкти незавершеного будівництва, не обліковується.

У Графічних матеріалах місця розташування земельної ділянки для будівництва об`єкта по вул. Родниковій у м. Харкові (біля житлового будинку №7), (архів № 4442) Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради вказувалося, що на земельній ділянці № 1 розташована самочинно побудована замовником нежитлову будівлю літ. А-1 (магазин), загальною площею 22 кв.м., на ділянці № 2 - насосна станція. Відповідно до протоколу № 23 засідання постійно діючої комісії з самочинного будівництва від 18.09.2015, комісія вирішила зберегти самочинно побудовану нежитлова будівля літ. А-1 (магазин) з насосною станцією. Згідно з Генеральним планом м. Харкова, затвердженим рішенням сесії Харківської міської ради від 23.06.2004 №89/04, зі змінами затвердженими рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1023/13, земельна ділянка розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови. Згідно з планом зонування території (зонінгом) міста Харкова, затвердженого рішенням сесії Харківської міської ради від 27.02.2013 №1024/13, земельні ділянки розташовані в житловій зоні, підзона змішаної багатоповерхової житлової забудови та громадської забудови Ж-4, ділянка №1 частково розташована в охоронній зоні водоймищ. Земельні ділянки розташовані поза межами червоних ліній вулиць.

З копії технічного паспорту на вказану будівлю магазину, наявної в матеріалах справи, вбачається, що загальна площа нежитлової будівлі літ. А-1 складає 22,0 кв.м. та вказана нежитлова будівля є самочинно побудованою.

Отже, площа забудови становить 0,0022 га, що складає лише 5% від загальної площі земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

У відповідності до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст. 124 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 134 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них в тому числі у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст.135 ЗК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, земельні торги проводяться у формі електронного аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продасться, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092 розташований об`єкт нерухомого майна, який належить ТОВ Водограй ВКП на праві приватної власності.

Таким чином, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 124, 134, 135 ЗК України.

Разом з цим суд зазначає, що частина спірної земельної ділянки, площею 0,0015 га розташована в зоні прибережної захисної смуги, що підтверджується документацією з землеустрою спірної земельної ділянки (том 1 а.с. 37-69).

Згідно з вимогами ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду. Віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст.21 ЗК України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

За положеннями ч.1 ст.3 ВК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.

Частина 2 ст.3 ВК України визначає, що до водного фонду України належать: поверхневі води - природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об`єкти; підземні води та джерела; внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЗК України, ст.4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Як випливає зі змісту ст.59 ЗК України, чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, хоча ч.1 ст. 59 ЗК України передбачено, що такі землі можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності, разом з тим ст. 59 ЗК України (ч.ч. 2-4) закріплює обмеження щодо набуття таких земель у користування та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Відповідно до ч.4 ст.83 ЗК України та ч.4 ст.84 ЗК України, землі водного фонду, які перебувають у державній або комунальній власності, взагалі не можуть передаватися у приватну власність та користування, крім випадків передбачених законодавством.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права землі під водними об`єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерела; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у користування юридичної особи для експлуатації магазину, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 60 ЗК України та ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60 - 62 ЗК України та ст.ст. 1, 88 - 90 ВК України.

Так, згідно з вимогами ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч. 3 ст. 60 ЗК України).

Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 № 434, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст.88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються ст.ст. 50-54 ЗУ Про землеустрій .

Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об`єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України). Відтак відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам ст.ст. 59, 83, 84 ЗК України.

Таким чином, спірне рішення Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва від 06.07.2016 за №265/16 (п.п. 1, 1.1. додатку 1 до рішення), в частині надання ТОВ Водограй ВКП в оренду строком до 06.07.2021 земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Родниковій (поблизу будинку №7) у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092) - площею 0,0426 га для експлуатації магазина, є незаконним.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

У відповідності до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абз.2 ч.2 ст. 20 ГК України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів, та п."г" ч.3 ст. 152 ЗК України, яким передбачено визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення Харківської міської ради в частині надання в оренду ТОВ Водограй ВКП земельної ділянки з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092.

Частиною 2 статті 67 Закону України Про запобігання корупції визначено, що правочин, укладеним внаслідок порушення вимог цього Закону, може бути визнаним недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, пішим актам цивільного законодавства а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, невідповідність спірного рішення міської ради та договору оренди землі вимогам ст.ст. 59, 61, 124, 134, 135 ЗК України, ст. 89 ВК України є підставою для визнання незаконними та скасування вказаного рішення в певній частині та визнання недійсним договору оренди.

Щодо вимоги прокурора про витребування з володіння ТОВ "Водограй ВКП" (код ЄДРПОУ 37877707) земельної ділянки за адресою: м. Харків, по вул. Родниковій (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, кадастровий номер 6310137500:10:003:0092 та передати Харківській міській раді, суд зазначає, що дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка за адресою: м. Харків, по вул. Родниковій (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, кадастровий номер 6310137500:10:003:0092, не перебувала у володінні ТОВ "Водограй ВКП".

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в частині визнання незаконним та скасування пунктів 1, 1.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва» від 06.07.2016 за №265/16, в частині надання ТОВ "Водограй ВКП" в оренду строком до 06.07.2021 земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Родниковій (в районі житлового будинку №7) у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092), площею 0,0426 га, для експлуатації магазину літ. «А-1» , та визнання недійсним договору від 12.12.2016 оренди землі з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092, по вул. Родниковій у м. Харкові (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Водограй ВКП".

При цьому суд зазначає, що інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2021 № 271338161, витяг з Державного земельного кадастру від 28.11.2016 № НВ - 6303464042016, висновок Управління містобудування та архітектури № 1633/0/27-16 від 06.05.2016, технічний висновок про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж від 2015 року арх.№ 2661, лист ГУ ДСНС України у Харківській області від 30.06.2015 № 150-5710/153, лист Управління комунального майна та приватизації № 7294 від 02.06.2015, лист Департаменту економіки та комунального майна від 05.06.2015 № 460/0/124-15; лист Харківського міського управління ГУ Держсанепідслужби у Харківській області від 22.09.2015 № 21-3/4143, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 05.03.02-04/25319 від 11.06.2015, протокол державної санітарно-епідеміологічної експертизи № 245 від 09.06.2015 та витяг з протоколу засідання постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва (дата проведення засідання 18.09.2015, номер протоколу № 23) не спростовують позовних вимог прокурора, які підлягають задоволенню.

Щодо заяви Харківської міської ради про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 261 Цивільного кодексу України визначено:

- перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; -

- перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства;

- перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання;

- у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття;

- за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання;

- за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку;

- за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання;

- винятки з правил, встановлених частинами першою та другою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України), за винятком випадків, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та те, що органи прокуратури довідалися про порушення інтересів держави після ухвалення Верховним Судом 12.11.2020 постанови у справі №820/727/17, а ГУ Держгеокадастру Харківській області стало відомо, що спірне рішення Харківської міської ради Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва від 06.07.2016 за №265/16 (п.п. 1, 1.1. додатку 1 до рішення), в частині надання ТОВ Водограй ВКП в оренду земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Родниковій (поблизу будинку №7) у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092) та договір оренди землі від 12.12.2016, укладений між Харківською міською радою та ТОВ Водограй ВКП , є незаконним, з листа Шевченківської окружної прокуратури м. Харкова від 21.05.2021 №55- 1326 вих-21, суд вважає, що строк позовної давності на час подання прокуратурою відповідного позову до суду не сплинув.

Таким чином, посилання Харківської міської ради щодо пропущення строку позовної давності є безпідставними, у зв`язку з чим заява Харківської міської ради про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, а спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ "Водограй ВКП", суд, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн. покладає на ТОВ "Водограй ВКП", а в розмірі 2270,00 грн. на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 20, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати пункти 1, 1.1. додатку 1 до рішення Харківської міської ради «Про надання земельних ділянок для експлуатації та обслуговування об`єктів самочинного будівництва» від 06.07.2016 за №265/16, в частині надання ТОВ "Водограй ВКП" в оренду строком до 06.07.2021 земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови по вул. Родниковій (в районі житлового будинку №7) у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:10:003:0092), площею 0,0426 га, для експлуатації магазину літ. «А-1» .

Визнати недійсним договір від 12.12.2016 оренди землі з кадастровим номером 6310137500:10:003:0092, по вул. Родниковій у м. Харкові (в районі, поблизу житлового будинку №7), площею 0,0426 га, укладений між Харківською міською радою та ТОВ "Водограй ВКП".

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Водограй ВКП" (61176, м. Харків, вул. Краснодарська, 177, кв. 51, код ЄДРПОУ 22634952) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010) витрати по сплаті судового збору в розмірі 4540,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "04" листопада 2021 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2940/21