Постанова

від 01.11.2021 по справі 700/293/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 700/293/20

провадження № 61-9951 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Якименко Олександр Володимирович,

відповідачі : Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс , державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,

представник ОСОБА_2 - адвокат Іванишин Олександр Олегович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича, на рішення Лисянського районного суду Черкаської області у складі судді Бесараб Н. В. від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Єльцова В. О., Нерушак Л. В. від 19 травня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі -

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області), ОСОБА_2 , товариства

з обмеженою відповідальністю Наше Зерно Плюс (далі - ТОВ Наше Зерно Плюс ), державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської радиЧеркаського району Черкаської області Цьопи Б. А.

про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області й рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області, визнання договору оренди землі недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 19 липня 2019 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га,

для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться

на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0341.

За результатами розгляду його клопотання, зареєстрованого 02 серпня

2019 року за вх. № Г-5744/0/94-19, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3051/14-19-СГ про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На підставі укладеного між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 договору було розроблено проєкт землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки, площею 2,00 га, який відповідно до висновку про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19 було погоджено експертом державної експертизи Більською С. І.

16 грудня 2019 року він через управління надання адміністративних послуг подав заяву до ГУ Держгеокадасту у Черкаській області з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2,00 га, у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, до якої долучив витяг

з Державного земельного кадастру та погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду його заяви ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 02 січня 2020 року № 23-68/14-20-СГ, яким йому відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проєкт землеустрою та передано у власність іншій особі цю саму земельну ділянку.

Вказував, що згідно з відомостями із Державного реєстру речових прав

на нерухоме майно йому стало відомо про те, що 20 січня 2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 за ОСОБА_2 , а підставою для реєстрації права власності був наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації з землеустрою та надання земельної ділянки

у власність зі зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року

№ 23-6717/14-19-СГ. Крім того, державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50762354,

від 22січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право на земельну ділянку - право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс (орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:03 41, номер запису про інше речове право: 35140427. Підставою для виникнення права оренди зазначено договір оренди землі від 20 січня 2020 року, б/н.

Вважав, що вищевказані накази ГУ Держгеокадастру у Черкаській області

від 28 грудня 2019 року № 23-6717/14-19-СГ про передачу у власність земельної ділянки та від 02 січня 2020 року № 23-68/14-20-СГ про відмову йому у затвердженні проєкту землеустрою є незаконними,

а право власності ОСОБА_2 та договір оренди землі - недійсними, оскільки він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки раніше, ніж ОСОБА_2 , і його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, з дотриманням вимог законодавства.

Проте, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що порушує його право на рівність перед законом (стаття 24 Конституції України).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_3 просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-68/14-20-СГ Про відмову

у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким йому відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність;

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6717/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність

із зміною цільового призначення , яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 2,00 га (кадастровий номер 7122887600:03:001:0341), із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50709050 від 20 січня

2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року, запис за номером 35090047;

- визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс , предметом якого є земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50762354 від 22 січня

2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 за ТОВ Наше Зерно Плюс та визнати припиненим право оренди ТОВ Наше Зерно Плюс на вказану земельну ділянку, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав

на нерухоме майно 22 січня 2020 року, запис за номером 35140427;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ

про затвердження йому проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства,

та надання цієї земельної ділянки у власність.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого

2021 року, залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру

у Черкаській області № 23-68/14-20-СГ від 02 січня 2020 року Про відмову

у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки , яким ОСОБА_3 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 2,0 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341,

з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-6717/14-19-СГ від 28 грудня 2019 року Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341, із земель сільськогосподарського призначення державної власності зі зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

Цьопи Б. А. від 20 січня 2020 року, індексний номер: 50709050, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 за ОСОБА_2 . Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) Наше Зерно Плюс , об`єктом оренди за яким є земельна ділянка, площею 2,00 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0341, що розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

Цьопи Б. А. від 22 січня 2020 року, індексний номер: 50762354, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 за ТОВ Наше Зерно Плюс . У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судові рішення суду першої інстанції та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що позивач із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу у власність земельної ділянки звернувся раніше, ніж ОСОБА_2 , його дії щодо оформлення земельної ділянки були послідовними, своєчасними, добросовісними, з дотриманням вимог законодавства,

а ГУ Держгеокадастру у Черкаській області фактично було надано необґрунтовану перевагу у відведенні спірної земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.

Також враховано, що під час передачі спірної земельної ділянки не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, а тому наявні підстави для визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Наше Зерно Плюс . При цьому, є правомірними вимоги про скасування рішення державного реєстратора та визнання припиненим права власності ОСОБА_2 та права оренди ТОВ Наше Зерно Плюс .

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_3 про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження позивачу проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки, оскільки суд позбавлений можливості втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень.

Крім того, суди врахували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2020 року у справі

№ 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Іванишин О. О., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 у повному обсязі. В іншій частині судові рішення залишити без змін.

В іншійчастині судові рішення не оскаржуються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, витребувано цивільну справу

№ 700/293/20 з Лисянського районного суду Черкаської області, клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина О. О., про зупинення виконання та дію оскаржуваних судових рішень задоволено частково, зупинено дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційного порядку й надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу .

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина О. О., мотивована тим, що надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області дозволів на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки одночасно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не суперечить вимогам законодавства, а тому вказані фізичні особи набули рівні права на розробку відповідних проєктів землеустрою та подальше отримання у власність спірної земельної ділянки.

Разом із тим, ОСОБА_2 першим пройшов всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки,

а саме: отримала дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, замовила розроблення такого проєкту у сертифікованого виконавця робіт із землеустрою, отримав погодження розробленого на його замовлення проєкту землеустрою у визначеному законом порядку та звернувся із заявою про затвердження погодженого проєкту землеустрою, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність.

Водночас, надання йому у власність земельної ділянки лише 28 грудня

2019 року було зумовлено виключно незаконними та протиправними попередніми діями ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, оскільки

за умови дотримання ним вимог законодавства надання йому у власність спірної земельної ділянки мало бути здійснено ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області не пізніше 24 вересня 2019 року за результатом розгляду його першої заяви та відсутності на той час будь-яких інших претендентів на спірну земельну ділянку, які б пройшли всю процедуру її безоплатної приватизації.

Крім того, судами не враховано, що позивач, отримавши в один день

(16 серпня 2019 року) із ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою, значно пізніше (01 жовтня 2019 року) за ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) замовив розроблення відповідного проекту землеустрою, значно пізніше (05 листопада 2019 року) за ОСОБА_2

( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) розробив та подав свій проект на погодження згідно вимог статті 186-1 ЗК України, значно пізніше (08 листопада 2019 року) за

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) отримав позитивне погодження такого проекту, значно пізніше (16 грудня 2019 року) за ОСОБА_2 (24 вересня

2019 року) вперше звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження свого погодженого проекту. Отже, позивач свідомо допустив зволікання із розробкою та поданням на затвердження свого проекту, у зв`язку з чим міг очікувати, що спірну земельну ділянку буде надано у власність іншій особі.

Також, вирішення питання щодо визнання законним чи протиправним рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки у власність одній із декількох заінтересованих осіб не може ставитись в залежність від однієї лише обставини щодо порядку черговості подання такими особами своїх відповідних заяв без надання оцінки попередній поведінці всіх учасників цих правовідносин.

Стверджує, що дії ОСОБА_2 щодо безоплатної приватизації земельної ділянки були добросовісними, своєчасними, послідовними та з повним дотриманням вимог земельного законодавства, оскаржувані рішення

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за своєю суттю повністю відповідають принципам справедливості, розумності, добросовісності та не порушують жодних законних прав чи інтересів позивача.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у подібних справах.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_3 - адвоката Якименка О. В., в якому зазначає, що за змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі. Отже, доводи відповідача про те, що він замовив, розробив та погодив проєкт землеустрою раніше, ніж позивач немає правого значення у цій справі, оскільки ці дії вчинені на проміжних стадіях та не дають особі переваги під час розгляду заяви про затвердження проєкту землеустрою. Посилання касаційної скарги на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносин також не заслуговують на увагу, оскільки у цих справах інші фактичні обставини. Крім того, посилається на правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах (постанова Верховного Суду від 02 червня

2021 року у справі № 700/316/20-ц, провадження № 61-3508св21).

Таким чином, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими,

а доводи касаційної скарги - безпідставними, а тому просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина О. О., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального

чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішенняухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15

ЦК України).

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право

у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується

на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів,

що видаються відповідно до них.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання

за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної

і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до пункту а частини третьої статті 22 ЗК України

землі сільськогосподарського призначення передаються у власність

та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння

та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом б частини першої статті 121 ЗК України передбачено,

що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 га.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок

та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок регулюється статтями 118, 186-1 ЗК України.

Встановлено, що 16 серпня 2019 року, тобто в один день, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видало накази, якими спочатку надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_3 , хоча позивач першим подав відповідну заяву - зареєстровано 02 серпня

2019 року за вх. № Г-5744/0/94-19 (а. с. 11, т. 1), а заяву ОСОБА_2

від 09 серпня 2019 року зареєстровано 13 серпня 2019 року

за вх. № Р-6030/0/94-19 (а. с. 66, т. 1).

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної

чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб)

та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

є вичерпним, при цьому відповідний орган у випадку прийняття рішення про відмову у надані такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до положень частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1

ЗК України розробник проєкту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов 'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проєкту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж

та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації

у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України Про землеустрій проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

У дозволі на виготовлення проєкту землеустрою визначається лише приблизна площа земельної ділянки та орієнтовне місцезнаходження (наприклад, земельний масив, у межах якого вона буде знаходитись).

Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає інформацію щодо меж земельної ділянки та інформацію, важливу для визначення можливості використання земельної ділянки у той чи інший спосіб, зокрема перелік обмежень у використанні земельних ділянок (меж охоронних зон (наприклад, біля ліній електропередач), зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель); матеріали погодження проєкту землеустрою тощо (стаття 50 Закону України Про землеустрій ).

Отже, дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії

на землі власника, аби мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду у майбутньому.

Разом із тим, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц, провадження № 14-301цс18).

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду

у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, яку суди застосували, в якій також зазначено, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи.

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності

чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки

за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована

на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно

до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності

у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди.

Встановлено, що на час звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_3

до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області спірна земельна ділянка

з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 перебувала у державній власності (землі резервного фонду) та вже була сформована, їй було присвоєно кадастровий номер, що підтверджується довідкою із державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями від 16 січня 2018 року № 103/167-18

(а. с. 67, т. 1). Зазначене також підтверджується проєктами землеустрою, виготовленими на замовлення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а. с. 29-35,

60-65, т. 1).

Отже, проєкти землеустрою щодо відведення земельної ділянки замовлялися ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою зміни її цільового призначення із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код 01.01) на ведення особистого селянського господарства (код 01.03) у порядку статті 50 Закону України Про землеустрій , а тому посилання відповідача на те, що ним розроблено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки раніше (21 серпня 2019 року), ніж позивачем (01 жовтня 2019 року) правового значення для правильного вирішення цієї справи немає, так як спірну земельну ділянку вже було сформовано

та присвоєно кадастровий номер, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав не за розробленим за замовленням відповідача проєктом землеустрою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року

у справі № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28цс20, на яку вірно послалися суди попередніх інстанцій, зазначено, що розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності і добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу.

За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності

на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1

ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки

у власність, оскільки до цього моменту особа повинна усвідомлювати,

що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Судами встановлено, що після розроблення проєкту землеустрою та його погодження у порядку статті 186-1 ЗК України ОСОБА_3 16 грудня

2019 року (а. с. 14, т. 1) подав до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства,

у відповідь на яку ним отримано наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-68/14-20-СГ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки з тих підстав, що вказану земельну ділянку вже було передано у власність іншій особі (а. с. 15, т. 1). Однак, ОСОБА_2 подав заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність

17 грудня 2019 року (а. с. 131, т. 1) і наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6717/14-19-СГ йому затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність зі зміною цільового призначення (а. с. 132 т. 1).

З урахуванням наведеного, суди на підставі належним чином оцінених

доказів, поданих сторонами, правильно виходили з того, що, незважаючи

на те, що заява ОСОБА_3 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність передувала подачі заяви

ОСОБА_2 , йому було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з підстав її затвердження ОСОБА_2 , що свідчить про фактичне надання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області необґрунтованої переваги у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 , а не позивачу.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про незаконність наказів ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-68/14-20-СГ Про відмову

у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та від 28 грудня 2019 року № 23-6717/14-19-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення .

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою

та шостою статті 203 цього Кодексу.

Верховний Суд вважає також вірним висновки судів про недійсність договору оренди землі, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_2

та ТОВ Наше Зерно Плюс , щодо земельної ділянки під кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 (а. с. 85-91, т. 1), так як під час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру

у Черкаській області не було дотримано вимог, передбачених Конституцією України та ЗК України, що з урахуванням положень статті 203, частиною третьою статті 215 ЦК України, є правовою підставою для визнання вказаного договору оренди землі недійсним.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 першим пройшов

всі передбачені земельним законодавством процедури безоплатної приватизації земельної ділянки, а тому першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність, є безпідставними, оскільки спростовуються змістом положень статті 118 ЗК України, відповідно до якої завершальним

етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. На відмінну від ОСОБА_2 , позивач першим подав належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першим отримав легітимні сподівання

та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття ГУ Держгеокадастру у Черкаській області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання йому спірної земельної ділянки у власність.

Посилання касаційної скарги на відповідні правові висновки Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки у цих справах інші фактичні обставини і відповідно норми правозастосування.

ОСОБА_2 першим, ніж ОСОБА_3 , розробив проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, проте розроблення вказаного проєкту землеустрою було зумовлено зміною цільового призначення спірної земельної ділянки, якавже була сформованою, їй присвоєно кадастровий номер, а тому його законний інтерес щодо можливості завершити розпочату процедуру приватизації земельної ділянки у такому випадку не підлягає захисту.

При цьому розроблений ОСОБА_2 проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки містив недоліки, а тому саме з цих підстав

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області наказами від 07 жовтня 2019 року № 23-4270/14-19-СГ та від 29 листопада 2019 року № 23-5599/14-19-СГ

відмовляло у задоволенні заяв ОСОБА_2 від 24 вересня 2019 року

та від 20 листопада 2019 року відповідно про затвердження проєкту землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0341 у власність (а. с. 80-81, т. 1).

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постановах: від 02 червня 2021 року у справі № 700/316/20-ц, провадження № 61-3508св21;

від 17 червня 2021 року у справі № 700/297/20, провадження

№ 61-3502св21; від 30 червня 2021 року у справі №700/315/20, провадження №61-3515 св 21; від 12 липня 2021 року у справі №700/294/20, провадження №61-3376 св 21 та інших. Зазначена судова практика є незмінна й стала.

Таким чином, зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України) ,

застосовані судами попередніх інстанцій правові позиції є релевантними

до спірних правовідносин, підстави для відступлення від яких відсутні.

Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надали оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення

є мотивованими (частина третя статті 89 ЦПК України).

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень , оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

При цьому, згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року зупинено дію оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, слід поновити дію судових рішень.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Іванишина Олександра Олеговича, залишити без задоволення.

Рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого

2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 19 травня

2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Лисянського районного суду Черкаської області

від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду

від 19 травня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць