Постанова

від 03.11.2021 по справі 640/3778/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3778/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Київ

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМХОЛД" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМХОЛД" до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМХОЛД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0008521404 від 25.02.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

02.11.2021 на адресу суду від представника апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з суттєвим загостренням епідемічної ситуації в Україні, встановлення у м.Києві з 1 листопада "червоного" рівня епідемічної небезпеки поширення COVID-19, а також у зв`язку з поганим самопочуттям представника позивача.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів порадившись на місці ухвалила відмовити у його задоволенні через відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів справи, ГУДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "КОМХОЛД" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ "СКАРВАЛ" (код 41141553) за листопад 2017 р. та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" (код 41642085) за грудень 2017 р., про що складено акт від 29.01.2019 за №106/26-15-14-04/ 41234951.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 926 500 грн., в тому числі, за листопад 2017 р. - 420 250 грн., за грудень 2017 р. - 496 250 грн.

На підставі висновків Акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0008521404 від 25.02.2019, яким було збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 145 625,00 грн.

Позивач, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У пункті 200.4 с. 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало невизнання останнім реальності господарських операцій позивача з ТОВ "СКАРВАЛ" та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП".

Судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ "СКАРВАЛ" та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП".

Зокрема, між ТОВ "КОМХОЛД" та ТОВ "СКАРВАЛ" було укладено договір надання послуг №01/11/2017 від 01.11.2017, предметом якого є організація та проведення рекламної кампанії замовника (ТОВ "КОМХОЛД").

До перевірки та матеріалів справи надано акти надання послуг зі сторони ТОВ "СКАРВАЛ" від 30.11.2017 р. №107, 108, 115, 116, 117, 126, 127, 128, 129 на загальну суму 2 521 500 грн., у тому числі, ПДВ 420 250 грн. (рекламно-поліграфічні послуги).

На вказану суму ПДВ ТОВ "СКАРВАЛ" зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, які включені до складу податкового кредиту ТОВ "КОМХОЛД" за листопад 2017 р.

Дослідивши зміст вказаних документів, колегія суддів встановила наступне.

В договорі від 01.11.2017 ТОВ "СКАРВАЛ" зазначено розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ "ПУМБ", який відкритий 08.12.2017, тобто більше ніж через місяць після укладення договору.

Також, договір підписаний директором ТОВ "СКАРВАЛ" Суржко К.І., який на момент укладення договору не являвся директором товариства, так як прийнятий на роботу 16.11.2017, і юридичного права на підписання договору не мав.

В договорі зазначено адресу ТОВ "СКАРВАЛ": 01001, м. Київ, вул. М.Грушевського, 10, тоді як згідно з ІС "Податковий блок" станом на 01.11.2017 підприємство мало адресу - 01133, м. Київ, вул. Алмазова, 13.

Також Суржко К.І. за відсутності повноважень підписано додаток №1 до договору від 01.11.2017 р. на надання рекламно-поліграфічних послуг за період з 01.11.2017 р. по 30.11.2017 р. на суму 2 521 000 грн., в т.ч., ПДВ 420 250 грн.

Також колегією суддів встановлено, що між ТОВ "КОМХОЛД" та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" укладено договір надання послуг №01/12/2017 від 01.12.2017, предметом якого є надання рекламно-поліграфічних послуг замовнику (ТОВ "КОМХОЛД").

До перевірки та матеріалів справи надано акти надання послуг зі сторони ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" від 15.12.2017 р. №С00000001509, №С00000001510, №С00000001511, №С00000001512, №С00000001513, №С00000001514, №С00000001515, №С00000001516, №С00000001517 на загальну суму 2 977 500 грн., у тому числі, ПДВ 496 250 грн. (рекламно-поліграфічні послуги).

На вказану суму ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" зареєстровано у ЄРПН податкові накладні, які включені до складу податкового кредиту ТОВ "КОМХОЛД" за грудень 2017 р.

Дослідивши зміст вказаних документів, колегія суддів встановила наступне.

В договорі ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" зазначено розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "Приватбанк", проте даний розрахунковий рахунок відсутній в базі ДФС.

Договір підписаний директором ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" ОСОБА_1, який на момент укладення договору не являвся директором товариства, так як прийнятий на роботу 12.12.2017 згідно з відомості про трудові відносини осіб за грудень 2017, поданого товариством до органів податкової служби, тоді як станом на 01.12.2017 директором товариства був ОСОБА_2

Також ОСОБА_1 за відсутності повноважень підписано додаток №1 до договору від 01.12.2017 р. на надання рекламно-поліграфічних послуг за період з 01.12.2017 р. по 30.12.2017 р. на суму 2 977 500 грн., в т.ч., ПДВ 496 250 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини свідчать про те, що позивачем при виборі контрагентів не дотримано загальних вимог щодо обачності.

Посилання апелянта на довіреності (№6 від 01.09.2017 р., згідно з якою Суржко К.І. уповноважується на виконання представницьких функцій від імені ТОВ "СКАРВАЛ"; №1 від 07.10.2017, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважується на виконання представницьких функцій від імені ТОВ "КАСЕЛ ГРУП"), є необґрунтованими, оскільки останні не наділяють вказаних осіб статусом керівників юридичних осіб станом на час укладення договорів.

Також судом встановлено, що єдиним видом діяльності ТОВ "СКАРВАЛ" є неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується відомостями з ЄРПН, а ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" є діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що згідно загальнодоступної інформації про контрагентів до їх видів діяльності не належало надання рекламних або пов`язаних послуг, а тому вибір вказаних контрагентів для забезпечення виконання позивачем своїх зобов`язань перед своїми замовниками не є зрозумілим.

У матеріалах справи наявний висновок експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз і м. засл. проф. М.С. Бокаріуса за результатами проведення судової економічної експертизи №22740/23591-23592 від 20.01.2020, в якому зазначено, що в межах компетенції судового експерта економічна, сума податкового кредиту по операціях ТОВ "КОМХОЛД" з придбання рекламно-поліграфічних послуг у ТОВ "СКАРВАЛ" (код 41141553) в листопаді 2017 р. та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" (код 41642085) у грудні 2017 р., які відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.11.2017 р. по 31.12.2017 р., підтверджуються наданими на дослідження первинними бухгалтерськими та податковими документами.

Згідно зі ст. 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу.

Слід зазначити, що в Акті перевірки відповідачем встановлено факт підписання між позивачем та ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" і ТОВ "СКАРВАЛ" договорів, додаткових угод до них, актів надання послуг, відображення вказаних операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, оформлення та реєстрацію у ЄРПН відповідних податкових накладних контрагентами.

Отже, експертний висновок підтвердив відображення у податковому та бухгалтерському обліку позивача наслідків господарських операцій з ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" і ТОВ "СКАРВАЛ", що в акті перевірки не заперечується.

Водночас вказаний висновок не спростовує висновок Акта перевірки про те, що підписанням вказаних документів оформлено надання послуг, які не могли бути надані саме вказаними контрагентами - ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" і ТОВ "СКАРВАЛ".

Крім того, в акті міститься посилання на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 08.08.2018 у справі №759/12360/18 по матеріалах кримінального провадження за ст. 205, 212 КК України, у якій зазначено про створення ТОВ "СКАРВАЛ" з ознаками "фіктивності" для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2018 р. у справі №755/15404/17 по матеріалах кримінального провадження за ст. 212 КК України, в якій також наведено інформацію про наявність ознак фіктивності у діяльності підприємства.

Також, в акті міститься посилання на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 02.05.2018 р. у справі №759/6424/18 по матеріалах кримінального провадження за ст. 205 КК України, в якій зазначено про створення ТОВ "КАСЕЛ ГРУП" з ознаками "фіктивності" для надання можливості формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки.

За позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

У постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16 Верховний Суд вказав про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

З огляду на викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які спростовують факт здійснення господарських операцій, достовірність і повноту відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки правомірність декларування позивачем спірних сум не підтверджена матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМХОЛД" - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 03.11.2021.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю. Коротких