Постанова

від 03.11.2021 по справі 200/2053/20-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 листопада 2021 року

Київ

справа №200/2053/20-а

адміністративне провадження № К/9901/35566/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів Блажівської Н.Є., Шишова О.О.

за участю серетаря Касяневич О.В.

представників:

позивача не з`явився

відповідача Шуневич-Христенко В.В., Решетняк В.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (головуючий суддя: Чучко В.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (колегія суддів: Сіваченко І.В., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі №200/2053/20-а за позовом Фермерського господарства НАСІННЯ-2 до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У лютому 2020 року Фермерське господарство НАСІННЯ-2 (далі - ФГ НАСІННЯ-2 ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС, відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 01.01.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 (далі - Спірне рішення);

- зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість;

- зобов`язання ДПС відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 48 Головного управління ДФС у Луганській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044) від 19.01.2017 № 593/8/12-30-12.

Зобов`язано Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за № 389570406098 від 01.10.2015 Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044), шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість.

Зобов`язано Державну податкову службу України відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн, станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (ЄДРПОУ 43143746, юридична адреса: вул. Енергетиків, буд. 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93401) на користь Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (ЄДРПОУ 38957044, юридична адреса: вул. Світлодарська, буд. 4, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 6 306,00 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України має прийматися за наявності відповідних підтверджуючих документів та з урахуванням аналізу податкових декларацій платника податку.

Оскільки відповідачем не надано до суду, зокрема, довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу), а в матеріалах справи наявні копії податкової звітності позивача за березень 2016 року, суд дійшов висновку про неможливість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість на підставі пункту г п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України.

Також суд урахував, що незважаючи на ухвали суду від 18.03.2020, від 04.05.2020 про витребування доказів відповідачем не надано суду доказів неподання податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців, натомість, позивачем суду надані докази подання декларації за березень 2016 року. Також, на ухвали суду від 18.03.2020, від 04.05.2020 про витребування доказів - договору про визнання електронних документів, що укладений з позивачем, відповідачами вказана інформація суду взагалі не надана.

Відносно позовної вимоги з приводу зобов`язання ДПС України відновити у системі електронного адміністрування ПДВ значення реєстраційної суми з ПДВ у розмірі 49 112 629,00 грн, станом на дату анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, суд зазначив, що внаслідок протиправності дій відповідача позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 49 112 629,00 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційні скарги Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а скасовано в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн, станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044), а в цій частині позовних вимог - відмовлено.

Змінено розподіл судових витрат.

В абзаці 5 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а слова і цифри у сумі 6 306,00 грн замінено словами і цифрами у сумі 4 204,00 грн .

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог, апеляційний суд урахував, що матеріали справи не містять доказів формування та направлення позивачу відмови у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин такої відмови, таких доказів відповідачем до апеляційного суду також не надано, у зв`язку з чим суд погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність поновлення порушеного права платника податків шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відносно позовної вимоги про відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, колегія суддів зазначила, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - фермерське господарство НАСІННЯ-2 є юридичною особою, код ЄДРПОУ 38957044, місцезнаходження 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Світлодарська, будинок 4. Востаннє найменування змінено 06.07.2016, адресу змінено 19.08.2019. Основний предмет діяльності змішане сільське господарство.

Як зазначено в позовній заяві, позивачу стало відомо про те, що свідоцтво платника ПДВ було анульовано на підставі неподання протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з ПДВ та/або подає такі декларації (податковий розрахунок), які (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 розділуПодаткового кодексу України (а.с.1-2).

Також, у листі ГУ ДПС у Луганський області від 04.11.2019 № 10/ЗПІ/12-32-55-05 зазначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято на підставі пп. г п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі ПК України) у зв`язку з ненаданням позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість. Щодо списання коштів зі спеціального рахунку ПДВ в сумі 49 112 629 грн позивача повідомлено, що дана сума рахується як переплата в індивідуальній картці платника за кодом бюджетної класифікації 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно статті 209 ПК України) (а. с. 5-6).

Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки позивачу було неодноразово розірвано договір про визнання електронних документів контролюючим органом, він був вимушений надавати податкові декларації у паперовому вигляді.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем (код ЄДРПОУ 38957044) подавалася до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя податкова декларація з ПДВ за березень 2016 року, нова звітна декларація з ПДВ за березень 2016 року, що підтверджується скріншотом сторінки з електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У зв`язку із наведеними обставинами, незважаючи на те, що позивачем подавалася декларація до контролюючого органу за березень 2016 року, ГУ ДПС у Луганській області прийнято спірне рішення №48 про анулювання реєстрації платника ПДВ стосовно ФГ НАСІННЯ-2 від 19.01.2017, за яким через неподання протягом 12 послідовних податкових місяців протягом періоду з грудня 2015 року до листопада 2016 року, з 19.01.2017 анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ (а.с.71-72).

Головне управління ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області) повідомило, що декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року (вх.№9049986219 від 06.04.2016) надана засобами електронного зв`язку, визнана недійсною, у зв`язку з тим, що підприємство знаходилось до кінця року на обліку у Київській області м. Біла Церква (1027).

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Головне управління ДПС у Луганській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення та в частині зобов`язання поновити реєстрацію платника ПДВ, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач на обґрунтування поданої касаційної скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування абз. 2 п. 49.4 ст. 49, п.п. г п. 184.1 ст. 184 ПК України, п. 10.13 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588. Скаржник уважає, що подання позивачем декларації з ПДВ за березень 2016 року не в електронній формі обумовлює відсутність у контролюючого органу не лише обов`язку, а й права її приймати. Зазначає, що суди попередніх інстанцій повинні були витребувати необхідні докази (зокрема, договір про визнання електронних документів) у належного контролюючого органу, на обліку в якому перебував позивач. Зазначає про порушення судами норм процесуального права, адже посилання судів в оскаржуваних судових рішеннях на ненадання відповідачем витребуваних документів не відповідає дійсності, оскільки такі документи не витребовувались. Також скаржник указує на помилкове віднесення вказаної справи до категорії справ незначної складності.

Позивачем до Суду не надано відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 24.12.2020 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

На підставі пункту 20.1 статті 20 ПК України з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб`єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо.

Згідно з підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів,,,,ПК України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Відповідно до п.5.1 Положення №1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.2 Положення №1130 передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення №1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення № 1130).

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Як передбачено абз.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 ПК України, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

За змістом п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Також, за п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №48 від 19.01.2017 прийняте з підстав того, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з грудня 2015 року по листопад 2016 року.

Також суди установили, що позивачем підтверджено подання декларації до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області (код ДПІ 825), про що свідчить відображення в електронному кабінеті позивача (екрана форма, а.с.156). Матеріали справи свідчать, що позивач, у період, зазначений податковим органом, подавав також декларацію з ПДВ у паперовому вигляді.

Проте, Головне управління ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області) повідомило, що декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року (вх.№9049986219 від 06.04.2016) надана засобами електронного зв`язку, визнана недійсною, у зв`язку з тим, що підприємство знаходилось до кінця року на обліку у Київській області м. Біла Церква (1027).

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Як вже зазначалось судом, підставою для відкриття провадження у цій справі слугували посилання скаржника на приписи пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що однією з підстав прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість є, зокрема, неподання таким платником протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість.

При цьому, пунктом 10.13 Порядку обліку платників податку і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 22.04.2014 №462), у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду:

1) у такому випадку контролюючий орган за попереднім місцезнаходженням одночасно із зняттям з обліку юридичної особи - платника податків за основним місцем обліку здійснює взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку згідно із розділом VII цього Порядку без подання заяви платником податків та з урахуванням особливостей, визначених пунктами 10.14 - 10.21 цього розділу;

2) до закінчення року платник податків обліковується в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (неосновне місце обліку) з ознакою того, що він є платником податків до закінчення року, а в контролюючому органі за новим місцезнаходженням (основне місце обліку) - з ознакою того, що він є платником податків з наступного року.

Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, закріплений положеннями статей 48 та 49 ПК України, є вичерпним; неприйняття податкової декларації з інших підстав, не передбачених податковим законодавством, забороняється.

Аналогічні положення містяться також у Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289 (далі - Порядок №21)

Водночас, з положень ст. ст. 48, 49 ПК України та розділу ІІІ Порядку №21 вбачається наявність обов`язку прийняти декларацію платника податку або надати відмову у її прийнятті саме у того органу, на обліку у якому перебуває такий платник податку. Зазначені положення податкового законодавства визначають вимоги до оформлення, порядку та процедури подання податкової декларації платником податку до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

При цьому, податковим законодавством не визначено порядку дій суб`єкта господарювання у випадку помилкового подання ним податкової звітності не до того контролюючого органу, як і не визначено дій такого контролюючого органу в разі отримання вказаної податкової звітності.

Суд зауважує, що відповідно до приписів п.п. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 ПК України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Із змісту наведених правових норм слідує, що подання платниками податків податкової звітності здійснюється саме в порядку та за формою, встановленою ПК України та Порядком №21.

З огляду на відповідь Головного управління ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області) декларація позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року (вх.№9049986219 від 06.04.2016) надана засобами електронного зв`язку, визнана недійсною, у зв`язку з тим, що підприємство знаходилось до кінця року на обліку у Київській області м. Біла Церква (1027).

Колегія суддів звертає увагу на те, що обставини подання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2016 року до неналежного контролюючого органу не могли не стати йому відомими у наступних податкових періодах, зважаючи на положення п.п. 47.1.1 п. 47.1 ст. 47 ПК України.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до вказаного контролюючого органу з обґрунтуванням обставин помилковості подання податкової звітності за вказаний період. Більш того, матеріали справи не свідчать про вчинення позивачем таких дій навіть під час судового провадження у цій справі.

Верховний Суд звертає увагу на встановлені КАС України межі розгляду адміністративних справ. Так, ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Натомість, в порушення вказаної процесуальної норми суди першої та апеляційної інстанції, вирішуючи вказаний спір, надали правову оцінку діям Головного управління ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області) при отриманні надісланої позивачем декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року, та зробили висновок про те, що у вказаного податкового органу були відсутні підстави вважати декларацію неподаною.

Згідно з ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 75 КАС України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій (бездіяльності) вищевказаного податкового органу щодо неприйняття декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2016 року та, відповідно, визнання таких дій (бездіяльності) податкового органу в судовому порядку протиправними, податкова звітність позивача за вказаний період є такою, що не прийнята в установленому порядку контролюючим органом.

Отже, ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про обставини подання позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2016 року, адже таких доказів матеріали справи не містять. Як наслідок, є помилковими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для скасування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044) від 19.01.2017 № 593/8/12-30-12 та, відповідно, зобов`язання поновити таку реєстрацію.

Зважаючи на наявність підстав для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваних частинах, решта доводів, наведених скаржником у касаційній скарзі, не потребує перевірки судом касаційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Беручи до уваги неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень ст.ст. 48, 49, 181 Податкового кодексу України, а також порушення норм процесуального права, касаційна скарга Головного управління ДПС у Луганській області підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №48 Головного управління ДФС у Луганській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044) від 19.01.2017 №593/8/12-30-12 та зобов`язання Державної податкової служби України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за №389570406098 від 01.10.2015 Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044), шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні цієї частини позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, якою скасовано в частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Повний текст постанови виготовлено 03 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді Н.Є. Блажівська

О.О. Шишов