Постанова

від 06.10.2020 по справі 200/2053/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2020 року справа №200/2053/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участі представника відповідача Свердловської І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління ДПС у Луганській області та Державної податкової служби України на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (повне судове рішення складено 02 липня 2020 року в м. Слов`янську) у справі № 200/2053/20-а (суддя в І інстанції Чучко В.М.) за позовом Фермерського господарства НАСІННЯ-2 до Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Фермерське господарство НАСІННЯ-2 (далі - ФГ НАСІННЯ-2 ) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - ГУ ДПС у Луганській області, відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - ДПС, відповідач-2) про:

- визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 01.01.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 (далі - Спірне рішення);

- зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість;

- зобов`язання ДПС відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн. станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, Спірне рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ, з огляду на неподання декларацій протягом 12 податкових місяців, є незаконним, оскільки ФГ НАСІННЯ-2 подана така декларація (за березень 2016 року) на паперовому носії, так як з позивачем було розірвано договір про визнання електронних документів контролюючим органом. Тому позивач у судовому порядку просив скасувати Спірне рішення, поновити реєстрацію позивача, як платника ПДВ та відновити значення реєстраційної суми з податку на додану вартість, яка існувала до моменту припинення реєстрації, як платника ПДВ.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 48 Головного управління ДФС у Луганській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерського господарства НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044) від 19.01.2017 № 593/8/12-30-12.

Зобов`язано Державну податкову службу України поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за № 389570406098 від 01.10.2015 Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044), шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість.

Зобов`язано Державну податкову службу України відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційних скарг відповідачі зазначили про правомірність Спірного рішення. Так, позивач знаходиться на обліку в Слов`янсько-Лиманському управлінні ГУ ДПС у Донецькій області з 20.08.2019. У ГУ ДПС у Луганській області (Старобільське управління) позивач перебував на обліку з 25.11.2016 по 20.08.2019, а до цього часу перебував на обліку в ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області. Відповідно до даних інформаційної системи ДПС України Податковий блок , за період з грудня 2015 року по листопад 2016 року ФГ НАСІННЯ-2 не подавалось до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області декларації по ПДВ, а отже позивач протягом 12 послідовних податкових місяців не подавав до контролюючого органу звітність з ПДВ, що слугувало підставою для прийняття Спірного рішення.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання ДПС України поновити реєстрацію платника ПДВ шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання платника податку на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників ПДВ, відповідач-2 зазначив, що такі вимоги є передчасними, оскільки спрямовані на майбутній захист прав позивача, які на час звернення до суду і розгляду справи не були порушені, бо підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили.

Також відповідачем-1 надіслані на адресу суду додаткові пояснення, до яких також додано копії листів податкових органів, на обліку яких перебував позивач, щодо спірних правовідносин.

В судовому засіданні представник Головного управління ДПС у Луганській області підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Інші особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах, залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач - фермерське господарство НАСІННЯ-2 є юридичною особою, код ЄДРПОУ - 38957044, місцезнаходження - 84122, Донецька область, місто Слов`янськ, вул. Світлодарська, будинок 4. Востаннє найменування змінено 06.07.2016, адресу змінено 19.08.2019 (а.с.39, 121-128).

Основний предмет діяльності - змішане сільське господарство (а.с.122).

Як зазначено в позовній заяві, позивачу стало відомо про те, що свідоцтво платника ПДВ було анульовано на підставі неподання протягом 12 послідовних податкових місяців декларацій з ПДВ та/або подає такі декларації (податковий розрахунок), які (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту відповідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 розділу V Податкового кодексу України (а.с.1-2).

Також, у листі ГУ ДПС у Луганський області від 04.11.2019 № 10/ЗПІ/12-32-55-05 зазначено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ прийнято на підставі пп. г п.184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у зв`язку з ненаданням позивачем протягом 12 послідовних податкових місяців контролюючому органу декларацій з податку на додану вартість. Щодо списання коштів зі спеціального рахунку ПДВ в сумі 49112629 грн. позивача повідомлено, що дана сума рахується як переплата в індивідуальній картці платника за кодом бюджетної класифікації 14010160 (суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні сільгосппідприємства згідно статті 209 ПК України) (а.с.5-6).

Позивач у позовній заяві зазначив, що оскільки позивачу було неодноразово розірвано договір про визнання електронних документів контролюючим органом, він був вимушений надавати податкові декларації у паперовому вигляді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (код ЄДРПОУ 38957044) подавалася до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя податкова декларація з ПДВ за березень 2016 року, нова звітна декларація з ПДВ за березень 2016 року, що підтверджується скріншотом сторінки з електронного кабінету та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.154-161).

У зв`язку із наведеними обставинами, незважаючи на те, що позивачем подавалася декларація до контролюючого органу за березень 2016 року, ГУ ДПС у Луганській області прийнято спірне рішення № 48 про анулювання реєстрації платника ПДВ стосовно ФГ НАСІННЯ-2 від 19.01.2017, за яким через неподання протягом 12 послідовних податкових місяців протягом періоду з грудня 2015 року до листопада 2016 року, з 19.01.2017 анульовано реєстрацію позивача, як платника ПДВ (а.с.71-72).

Не погоджуючись із рішенням податкового органу, Фермерське господарство НАСІННЯ-2 звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті апеляційний суд виходить з наступного.

У відповідності до підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1 статті 19 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; в подальшому за текстом відповідні правові норми застосовуються судом в редакції, що діяла на час прийняття Спірного рішення про анулювання реєстрації позивача, як платника ПДВ) контролюючі органи виконують функції щодо контролю за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

На підставі пункту 20.1 статті 20 ПК України з метою виконання своїх функцій контролюючі органі мають право отримувати від платників інформацію щодо здійснення господарської діяльності, одержувати від суб`єктів господарювання і державних органів та установ первинні документи, користуватися інформаційними базами даних, запитувати та вивчати відомості, статистичну та іншу звітність, проводити аналіз управління ризиками тощо.

Згідно до підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відбувається у разі, якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1130 від 14.11.2014 (далі - Положення № 1130), яке розроблене відповідно до розділів I, II, V, XIV, XVIII ПК України та інших нормативно-правових актів, визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації/анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Відповідно до п.5.1 Положення № 1130 реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо, зокрема, особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Пунктом 5.2 Положення № 1130 передбачено, що при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з підпунктом "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункт "г" пункту 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах "б" - "з" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти "б" - "з" пункту 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав. Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема, довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку).

За наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства (п. 5.6 Положення № 1130).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення №48 від 19.01.2017 прийняте з підстав того, що платник не подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду з грудня 2015 року по листопад 2016 року.

Водночас, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість на підставі підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України має прийматися за наявності відповідних підтверджуючих документів та з врахуванням аналізу податкових декларацій платника податку.

Відповідачем не було надано до суду першої інстанції довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача зазначала, що відповідна довідка від відповідачів місцевим судом не витребовувалась. При цьому позивач був переведений на облік до Слов`янсько-Лиманського управління ГУ ДПС у Донецькій області з 20.08.2019, тому такої довідки у Головного управління ДПС у Луганській області не було.

Однак, зазначені доводи не приймаються колегією суддів, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч.1 ст. 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частина третя цієї ж статті покладає на відповідача обов`язок подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

За приписами ч.4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Крім того, згідно частини першої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Отже, отримавши позовну заяву, відповідачі повинні були довести суду обґрунтованість свого рішення.

Лише до апеляційного суду відповідачем-1 подано довідку про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

В той же час, протягом розгляду справи в суді першої інстанції відповідачами не зазначалось про неможливість подання цього доказу або про надання часу для його надання з огляду на необхідність листування і отримання такого доказу від іншого територіального контролюючого органу; суду також не заявлялось клопотань про витребування такого доказу з іншого територіального контролюючого органу.

Фактично, поданням цього документу відповідач-1 підтвердив, що за умови належного виконання ним своїх процесуальних обов`язків він мав можливість подати цей доказ відповідно до приписів КАС України.

Більш того, в матеріалах справи наявні копії податкової звітності позивача за березень 2016 року.

Наведене свідчить про неможливість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податків на додану вартість на підставі пункту г п. 184.1 ст. 184 ПК України.

Крім того, суд також звертає увагу на наступне.

Відповідно до п. 49.8 ст. 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу.

Імперативний характер наведеної норми означає, що контролюючий орган не має права не прийняти фактично отриману податкову декларацію, подану платником податків в один із способів, передбачених п.49.3 ст. 49 ПК України (особисто або через представника, поштою чи засобами електронного зв`язку).

Практична реалізація процедури прийняття податкової декларації визначається п.п.49.8 та 49.9 ст. 49 ПК України.

Як передбачено нормою абз.1 п. 49.9 ст. 49 ПК України, за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

З п. 49.8 ст. 49 ПК України слідує, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Відповідно до п. 48.3 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з п. 48.4 ст. 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період; дата та номер рішення про включення неприбуткової організації до Реєстру неприбуткових установ та організацій; ознака неприбутковості організації; повне найменування нерезидента; місцезнаходження нерезидента; назва та код держави резиденції нерезидента.

Також, за п. 49.4 ст. 49 ПК України платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації контролюючому органу в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У разі припинення договору про визнання електронних документів з підстав, визначених законом, платник податків має право до складення нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 цієї статті.

Обґрунтовуючи підстави прийняття Спірного рішення, відповідач зазначив, що позивачем не подавались декларації протягом 12 послідовних податкових місяців.

Водночас, незважаючи на ухвали суду першої інстанції від 18.03.2020 та від 04.05.2020 про витребування доказів - відповідачем не надано суду доказів неподання податкових декларацій за 12 послідовних податкових місяців, натомість, позивачем суду надані докази подання декларації за березень 2016 року.

Разом з цим, за таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано вважав протиправними посилання відповідачів на пп. г п.184.1 ст. 184 ПК України, як на підставу для прийняття Спірного рішення.

Щодо додаткових пояснень до апеляційної скарги ГУ ДПС у Луганській області.

Так, відповідно до ч. 4 ст. 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

До суду апеляційної інстанції 10 вересня 2020 року та 02 жовтня 2020 року надійшли пояснення аналогічного змісту, до яких додано листи ГУ ДПС у Луганській області від 15.07.2020, від 17.07.2020, Головного управління ДПС у Запорізькій області від 28.07.2020, Головного управління ДПС у Донецькій області від 24 липня 2020 року.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що такі листи надсилались вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, в них прямо зазначено - у зв`язку із підготовкою апеляційної скарги. Отже, до таких доказів апеляційний суд застосовує ті самі підходи, що викладені раніше в цій постанові стосовно до подання довідки про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців.

Листи відповідача-1 містять прохання інші податкові органи надати інформацію та докази по спірних правовідносинах, які місцевий суд витребовував під час розгляду справи, а відповідь Головного управління ДПС у Донецькій області містить аналогічні відомості, які містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, Головне управління ДПС у Запорізькій області (Вознесенівське управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області) повідомило, що декларація з податку на додану вартість за березень 2016 року (вх.№9049986219 від 06.04.2016) надана засобами електронного зв`язку, визнана недійсною, у зв`язку з тим, що підприємство знаходилось до кінця року на обліку у Київській області м. Біла Церква (1027).

З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

Спершу, зі змісту наведеного листа вбачається, що декларація за березень 2016 року була подана засобами електронного зв`язку.

Подання декларації до Вознесенівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДПС у Запорізькій області (код ДПІ - 825), яка була прийнята останнім, підтверджено також і позивачем, про що свідчить відображення в електронному кабінеті позивача (екрана форма, а.с.156).

Матеріали справи свідчать, що позивач, у період, зазначений податковим органом, подавав також декларацію з ПДВ у паперовому вигляді.

Позивач також стверджує про те, що він, не маючи можливість надсилати податкові декларації в електронній формі, подав податкову звітність за вищезазначений період іншими способами з урахуванням вимог абз.3 пп.49.4 ст.49 ПК України, у відповідності до п.49.3 ст.49 ПК України. Доказів наявності діючого договору про визначення електронних документів відповідачем не надано. Посилання позивача про розірвання цього договору в односторонньому порядку відповідачем не спростовано.

Так, відповідно до п.10.13. Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів у разі зміни місцезнаходження суб`єкта господарювання - платника податків сплата визначених законодавством податків і зборів після такої реєстрації здійснюється таким платником податків за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Відповідно до ч. 8 ст. 45 Бюджетного Кодексу України у разі зміни місцезнаходження суб`єктів господарювання - платників податків сплата визначених законодавством податків і зборів після реєстрації здійснюється за місцем попередньої реєстрації до закінчення поточного бюджетного періоду.

Як було зазначено вище, нормами спеціального закону, а саме ПК України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України. У такому разі, на підставі п. 49.11 ст. 49 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Колегія суддів наголошує, що відповідач-1 повинен довести правомірність спірного рішення, під час прийняття якого він і повинен був керуватися відповідними документальними підтвердженням неподання позивачем контролюючому органу декларації з ПДВ протягом 12 послідовних податкових місяців, які у разі наявності і повинен надати суду.

Матеріали справи не містять доказів формування та направлення позивачу відмови у прийнятті податкової звітності із зазначенням причин такої відмови. Таких доказів відповідачем до апеляційного суду також не надано.

Не містять матеріали справи і повідомлень відповідача про відмову у прийнятті звітності та актів про неможливість вручення повідомлення про неприйняття податкової звітності з зазначенням вищевказаних підстав, що свідчить про прийняття податковим органом вказаної звітності.

Визнання не дійсною податкової звітності, про що зазначено у листі Головне управління ДПС у Запорізькій області від 28.07.2020, взагалі не передбачено нормами діючого законодавства.

Тобто, у податкового органу з урахуванням вищезазначеного, відсутні підстави вважати декларації неподаними.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави для застосування п. п. "г" п.184.1ст.184 ПК України, для анулювання реєстрації платника ПДВ.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом під час розгляду подібної справи, постанова від 05 листопада 2018 року (справа № 820/2294/16) та у постановах Верховного Суду від 16 листопада 2018 року у справі № 808/291/16, від 22 листопада 2018 року у справі 805/1148/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі 826/876/17.

Також, на ухвали суду від 18.03.2020 та від 04.05.2020 про витребування доказів - договору про визнання електронних документів, що укладений з позивачем, відповідачами вказана інформація суду взагалі не надана.

А отже, на думку суду, відповідачем не доведена протиправність подання позивачем подання податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року на адресу податкового органу (приймаючи до уваги відсутність укладеного договору про визнання електронних документів), у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" пункту 49.3 ст. 49 ПК України, тобто в паперовій формі.

Можливість подання платником податків податкової звітності - декларацій з ПДВ у паперовій формі, за умови відсутності діючого договору про визнання електронних документів, до моменту укладення такого договору, окрім вказаних вище правових норм ПК України, також визначена і практикою Верховного Суду в подібних справах, в тому числі у постанові від 24 січня 2019 року (справа №805/2554/16-а, адміністративне провадження №К/9901/31281/18).

Відтак, позиція відповідачів про неподання позивачем податкових декларацій з ПДВ протягом 12 місяців: з грудня 2015 року по листопад 2016 року є необґрунтованою і суперечить наявним у справі доказам, оскільки позивачем подавалася декларація з ПДВ за березень 2016 року, а отже відсутній факт неподання ФГ НАСІННЯ-2 декларацій з ПДВ протягом 12 послідовних календарних місяців, що у свою чергу виключає можливість прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про необхідність поновлення порушеного права платник податків шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-1 від 01.01.2017 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №389570406098 від 01.10.2015 та зобов`язання відповідача-2 поновити реєстрацію платника податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером № 389570406098 від 01.10.2015 шляхом внесення запису про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 01.01.2017 до Реєстру платників податку на додану вартість.

Відносно позовної вимоги про відновлення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн. станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи наведені позовні вимоги, місцевий суд дійшов висновку, що внаслідок протиправності дій відповідача-1 позивач позбавлений права використати право на реєстрацію податкових накладних на суму 49 112 629,00 грн. Фактично, податковий орган позбавив позивача у підтвердженні права на мирне володіння його майном, що призводить до значних втрат у господарській діяльності позивача та не узгоджується із закріпленими в Україні, як у правовій державі, принципами юридичної визначеності та законних (легітимних) очікувань.

Так, з матеріалів справи вбачається, зокрема Витягу з картки платника ПДВ - ФГ НАСІННЯ-2 (а.с.150), станом на 23.10.2019 у графі Переплата зазначено - 49 112 629 грн., тобто вказана вище сума ПДВ обліковується в картці позивача.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569).

Так, п. 3 Порядку № 569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДФС та Казначейством.

За приписами п. 5 цього Порядку установлено, що електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Казначейство відповідно до вимог ст. 69 ПК України надсилає ДФС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДФС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).

Отже, з аналізу вказаних вище законодавчих норм убачається, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДФС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що вимога про зобов`язання ДПС відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн. станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є передчасною.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 21 липня 2020 року у справі № 820/1053/16 від 22 липня 2020 року у справі № 520/5627/19.

Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 5 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ДПС України та ГУ ДПС у Луганській області слід задовольнити частково, скасувати рішення в частині задоволення вимоги про зобов`язання ДПС відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо решти двох позовних вимог рішення місцевого суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 6 306,00 грн. (судовий збір сплачено за 3 вимоги немайнового характеру - 2102,00*3), а за наслідками апеляційного перегляду задоволеними залишено 2 такі вимоги, тому відповідно до положень ст. 139 КАС України, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Луганській області підлягає судовий збір в сумі 4204,00 грн.

Керуючись статтями 139, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Луганській області, Державної податкової служби України - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Державної податкової служби України відновити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість значення реєстраційної суми з податку на додану вартість у сумі 49 112 629,00 грн., станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Фермерському господарству НАСІННЯ-2 (код ЄДРПОУ 38957044),

а в цій частині позовних вимог - відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

В абзаці 5 резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а слова і цифри у сумі 6 306,00 грн замінити словами і цифрами у сумі 4 204,00 грн .

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року у справі № 200/2053/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 08 жовтня 2020 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук