Постанова

від 04.11.2021 по справі 296/2624/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2624/21 Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І.

з участю секретаря судового засідання Ляшук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 296/2624/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Шалоти К.В. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом та просив стягнути на свою користь з ГУ Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду в розмірі 1 500 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 806/3272/18 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області викладену у листі від 29.05.2018 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою земельної ділянки для сінокосіння, з послідуючою передачею в оренду терміном на 49 років, за клопотанням від 03.05.2018.

Зазначив, що протиправність і винність дій ГУ Держгеокадастру у Житомирській області доведена судовим рішенням, а тому існують підстави для відшкодування моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях пережитими ним у зв`язку із неправомірними діями відповідача, у зв`язку з чим похитнулась віра в державні органи та саму державу України. В обґрунтування моральної шкоди позивач також вказав, що був змушений виділити тривалий час для звернення до юристів та судових органів для усунення незаконних перешкод зі сторони відповідача, у зв`язку з чим був позбавлений можливості своєчасного та нормального вирішення побутових проблем та задоволення своїх людських потреб. Перенесений у зв`язку з неправомірними діями відповідача сильний психологічний стрес, постійне напруження під час судового врегулювання призвело до погіршення стосунків з односельчанами, негативно позначилось на його психічному стані та відносинах в сім`ї. Позивач визначив розмір морального відшкодування у сумі 1 500 000 грн, що, на його думку, буде достатнім для відновлення душевної рівноваги.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог. На думку ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує, що протиправність і винність відповідача доведена судовим рішенням, а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Суд першій інстанції, встановивши протиправність діяння заподіювача моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні, прийшов до незаконного, на думку скаржника, висновку про відсутність при всіх зазначених складових самої моральної шкоди. Вважає, що така позиція суду першої інстанції протирічить ст.ст.23,1167 ЦК України та висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 по справі № 296/3521/16.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру в Житомирській області просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що матеріали справи не містять підтверджень наявності неправомірних дій відповідача, які викликали душевні страждання позивача. Крім того, самі позовні вимоги і розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовано та не надано належних доказів на підтвердження вказаних позивачем моральних страждань.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі №806/3272/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820983500:05:000:1000, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки кадастровий номер 1820983500:05:000:1000 для сінокосіння, яка розташована на території Брусилівського району Житомирської області, із врахуванням встановлених обставин справи та у відповідності до норм Земельного кодексу України. В решті позовних вимог відмовлено (а.с. 5-6).

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

Як роз`яснено у пунктах 3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (ч.2 ст.23 ЦК України). Страждання - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Порушення прав людини суб`єктом владних повноважень завжди викликає негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання, які заподіюють моральну шкоду.

Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

Для наявності підстав зобов`язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв`язок між його діями та шкодою, а тому позивач у цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди у розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

При цьому сам лише факт відмови ГУ Держгеокадастру у Житомирській області позивачеві у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою для передачі в оренду земельної ділянки, не тягне наслідків цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Наведеним судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду права позивача було відновлено, отже підстав для задоволення його позову немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 296/701/20 за аналогічними обставинами, яка при виборі і застосуванні норми права має враховуватись судом відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно встановив правовідносини, що склалися, дослідив і надав правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам і доводам сторін.

Виходячи із наведеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №296/3521/16-ц (провадження №14-71цс19) є некоректним, оскільки постанови з таким номером справи та провадження Великою Палатою Верховного Суду не приймалось.

Разом з тим апеляційний суд вважає, що в апеляційній скарзі йдеться про постанову Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц (провадження № 14-714 цс19), пункт 49 якої процитовано в апеляційній скарзі позивача.

Проте, наведена постанова ВП ВС стосується правовідносин щодо захисту прав споживачів та не є тотожною із зазначеною справою, а тому апеляційним судом не враховується.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 31 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.11.2021.

Головуючий Судді