Рішення

від 04.11.2021 по справі 466/4652/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/4652/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2021року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі головуючої судді Свірідової В.В.

при секретарі Шаповалової Ю.О.

з участю прокурора Мельника Н.В.

представника позивача ЛМР Кузь І.І.

справа №466/4652/20, 2/466/391/21

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в загальному провадженні цивільну справу за позовом заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Кольченко В.М. (правонаступником якої є Галицька окружна прокуратура міста Львова) в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, -

встановив:

24.06.2020 заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Кольченко В.М. (правонаступником якої є Галицька окружна прокуратура міста Львова) звернувся до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради 84 715,53 грн., стягнути з відповідача на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031, сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в ході здійснення Львівською місцевою прокуратурою №2 Львівської області (правонаступником якої є Галицька окружна прокуратура міста Львова) представницької діяльності, встановлено факт використання земельної ділянки без оформлення договору оренди, у зв`язку з чим бюджет недоотримав орендну плату в сумі 84 715, 53 грн.

Таким чином, заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №2 Кольченко В.М. (правонаступником якої є Галицька окружна прокуратура міста Львова) змушений звертатись до суду в інтересах держави в особі Львівської міської ради за захистом прав та законних інтересів держави у спосіб, який передбачений нормами ЦК України (ст.16).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова Свірідової В.В. від 26.06.2020 провадження у справі відкрито та призначено підготовчому засіданні (а.с.66).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24.12.2020 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду в загальному порядку(а.с.135).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08.09.2021 замінено у справі Львівську місцеву прокуратуру №2 на Галицьку окружну прокуратуру м. Львова (а.с.168).

В судовому засіданні прокурор Мельник Н.В., представник позивача ЛМР - Кузь І.І. позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та письмових пояснення (а.с.123-129).

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Перунов В. в судове засіданні не з`явились, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву та додаткові пояснення, в яких позовні вимоги не визнав та просив відмовити у позові в повному обсязі (а.с.88-94, 103-104).

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч.1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що згідно даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, 08.11.2012 ОСОБА_1 набув на праві приватної власності будівлю цеху №6, загальною площею 1 192, 7 кв.м., по АДРЕСА_1 (номер об`єкта в РПВН 943008, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1788668646101). Підстава виникнення права власності - свідоцтво №2998 від 02.11.2012, видане приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дулик М.Б. (а.с.17-28).

В подальшому, 18.03.2019, відповідач відчужив вказане нерухоме майно на підставі договору дарування, серія та номер 224 від 18.03.2019, посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Косаняк С.С.

Разом з цим, 02.08.2016 ОСОБА_1 звернувся у Львівську міську раду із заявою, що зареєстрована за № 3-Я-41358/АГІ-2403, про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , площею 0,1376 га.(а.с.29).

В подальшому, 01.12.2016 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1334 Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , якою зокрема ухвалено: надати громадянину ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 площею 0,1376 га (кадастровий номер 4610137500:04:003:0030) для обслуговування будівлі цеху за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а.с.30).

Відтак, в період часу з 08.11.2012 по 17.03.2019 відповідач був власником будівлі, по АДРЕСА_1 , що знаходяться на земельній ділянці площею 0,1376 га за кадастровим №4610137500:04:003:0030.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості щодо земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030 - відсутні.

Згідно інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-5587 від 09.11.2018 (а.с.31-41), відповідач до міської ради щодо затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , не звертався, договір оренди земельної ділянки не укладався, відповідно до інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-41072 від 02.06.2020 рішень про затвердження Відповідачу такої документації не приймалось, договір оренди землі не укладався (а.с.42-43).

Згідно інформації Личаківського управління Головного управління ДІІС у Львівській області №4432/9/55.05 від 26.05.2020, земельний податок та орендна плата за землю за користування земельною ділянкою ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , площею 0,1376 та, за кадастровим №4610137500:04:003:0030 не нараховувалась та не сплачувалась (а.с.44).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно статті 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічне передбачено ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Водночас, за змістом ст. ст. 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладанні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відтак, із виникненням права власності на об`єкт нерухомості, власник такого об`єкту не звільняється від обов`язку оформлення прав на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Як зазначалось вище, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці за кадастровий №4610137500:04:003:0030, незважаючи на факт звернення до міської ради з метою оформлення прав на землю, та винесення в подальшому останньою ухвали № 1334 від 01.12.2016 Про надання гр. ОСОБА_1 дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 , не подав у встановленому порядку міській раді на затвердження технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, що призвело в подальшому до не оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою. А відтак, відповідач обов`язку щодо оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою не виконав та від такого обов`язку ухилився.

Разом з цим, відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

Таким чином, з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у Відповідача виник обов`язок не лише оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, а й сплачувати орендну плату за користування нею. Однак, відповідач зазначені обов`язки не виконав.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося,- згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте і збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув і зберігав), або вартість цього майна.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування норм передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки в період з 08.11.2012 по 17.03.2019, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), від 20.11.2017у справі №922/3412/17, у постанові Верховного суду від 12.04.2019 у справі №922/981/18.

Разом з цим, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, не здійснює захист інтересів держави у даній сфері.

Так, за результатами здійснення представницької діяльності Львівською місцевою прокуратурою №2 Львівської області встановлено, що згідно даних публічної кадастрової карти України, інформації Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо чинних договорів оренди землі на території Шевченківського району м. Львова та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серед інших, земельна ділянка за кадастровим №4610137500:04:003:0030 є сформованою та перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, однак, право оренди на вказану земельну ділянку не оформлено. Відтак, місцевою прокуратурою скеровано лист за вихідним №06/10-3786вих18 від 04.09.2018 на адресу Львівської міської ради щодо надання інформації про перебування зокрема вказаної земельної ділянки в оренді з наданням підтверджуючих документів, а у разі відсутності, місцева прокуратура просила повідомити про нарахування збитків за користування зазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (а.с.45-48).

Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-5587 від 09.11.2018 (а.с.31), останнє повідомило, що ОСОБА_1 не звертався з приводу затвердження документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, та додатково зазначило, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №623 від 15.06.2018 затверджено положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. При цьому зазначено, що склад комісії не затверджено.

В подальшому, листом місцевої прокуратури №04/10-2539вих-19 від 12.06.2019, Львівську міську раду черговий раз інформовано про факт використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлючих документів з прохання винести на засідання комісії питання щодо нарахування збитків (а.с.49-50).

Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403-3514 від 14.08.2019109-20, інформувало місцеву прокуратуру про те, що Управлінням здійснено попередній розрахунок суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування. При цьому, Управлінням зазначено, що у зв`язку із змінами в персональному складі комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, попередній розрахунок суми збитків недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування буде винесено на засідання зазначеної комісії після внесення змін до рішення виконавчого комітету від 15.06.2018 №623 Про затвердження Положення про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (а.с.51).

В подальшому, 29.11.2019 Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради листом №2403-5282, інформувало місцеву прокуратуру про те, що на засіданні комісії щодо визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 12.11.2019 вирішено інформувати місцеву прокуратуру №2 про зміну власника земельної ділянки на АДРЕСА_1 (а.с.52).

07.05.2020 місцевою прокуратурою за №14.35/04-17-1960вих-20 на адресу Львівської міської ради скеровано черговий лист, в якому прокуратура просила зокрема надати інформацію щодо вжитих заходів Львівською міською радою та її органами щодо укладення договорів оренди/стягнення коштів/нарахування збитків/вжиття інших заходів до відповідача (а.с.53-54).

Листом Управління земельних ресурсів Департаменту містобудування Львівської міської ради №2403-вих-41072 від 02.06.2020 останнє інформацію щодо вжитих заходів не надало.

По даний час, питання щодо нарахування відповідачу збитків за користування земельною ділянкою, стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , чи захист інтересів власника земельної ділянки - Львівської міської ради у інший спосіб, не вирішено.

Відтак, очевидним є факт не здійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні

З урахуванням наведеного, прокурором самостійно здійснено розрахунок безпідставно збережених Відповідачем коштів за використання земельної ділянки у формі орендної плати.

Згідно з інформацією відділу Держгеокадастру - у м. Львові, наданою листом від 19.05.2020 №0-13-0.37-270/109-20 та доданим витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим №4610137500:04:003:0030, площею 1376кв.м. за адресою АДРЕСА_1 становить: у 2017-2020 роках - 1198,47 грн. за 1кв.м., відтак, вартість всієї земельної ділянки становить: 1198,47 грн. х 1376кв.м = 1 649 094, 72 грн. (а.с.55, 56, 57-60).

Пунктом 1 ухвали Львівської міської ради №1995 від 25.05.2017 Про затвердження Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові затверджено Порядок продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові.

Згідно з п.7.5.1. вказаного Порядку, річний розмір орендної плати встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.

Розрахунок розміру орендної плати за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 (6 місяців) - 24736,38грн., з 01.01.2018 по 31.12.2018 (1рік) - 49472,84грн., з 01.01.2019 по 17.03.2019 (2місяці 2019року +17 днів березня 2019) - 10506,31грн.

Загальна сума безпідставно збережених відповідачем коштів у вигляді орендної плати становить: 24 736, 38 грн.+ 49 472, 84 грн.+ 10 506, 31 грн. = 84 715, 53 грн.

Відтак, всього орендна плата, яку недоотримала Львівська міська рада за весь період користування Відповідачем земельною ділянкою становить 84 715, 53 грн„

Згідно зі статтею 1 Закону України Про прокуратуру прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятої 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі Менчинська проти Росії (Menchinskaya V. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

Згідно зі статтею 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №2 правонаступником якої є Галицька окружна прокуратура міста Львова), підписавши вищезазначену позовну заяву при зверненні з нею до суду, здійснює представництво інтересів держави в суді та є уповноваженою особою відповідно до закону.

Верховний суд в постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18, зазначає, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи .

Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Як визначено ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 26, ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

При цьому, враховуючи вимоги ст. 19 Конституції України, територіальна громада м.Львова, як власник спірної земельної ділянки делегує Львівській міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише з таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ),

Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб, (ст. 62 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ),

Відповідно до положень ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ),

Згідно зі ст.ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Львівської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 .

При цьому згідно із правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за результатами розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016) дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходження платежів по орендній платі в місцеві бюджети в законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового регулювання безпосередньо відноситься до інтересів держави.

Ненадходження коштів зі сплати орендної плати перешкоджає належному функціонуванню органу місцевого самоврядування, що порушує інтереси держави.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ),

Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, інтереси територіальної громади знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.

На підставі вищевикладеного, виходячи з принципів правової визначеності та рівності прав усіх учасників цивільно-правових відносин, закріплених в частині 1 статті 1 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Крім того, в силу дії ст. 141 ЦПК України до стягнення з відповідача підлягає розмір судових витрат, сплачених прокуратурою Львівської області при зверненні з позовною заявою до суду.

У зв`язку з наведеним, з відповідача підлягають стягненню на користь прокуратури Львівської області 2102,00грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 55-57,76, 81- 83, 89, 95, 141, 247, 259, 263- 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки в розмірі 84 715 грн. 53 коп. (вісімдесят чотири тисячі сімсот п`ятнадцать грн.53 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Львівської області судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, в розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн.00 коп.) на рахунок №35211093000774 в ДКСУ м.Київ, МФО 820172, отримувач-прокуратура Львівської області, код ЄДРПОУ 02910031.

Позивач- Галицька окружна прокуратура міста Львова-адреса місто Львів, вул. Богомольця, 9.

Позивач Львівська міська рада-адреса місто Львів пл.Ринок,1, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ-04055896.

Відповідач- ОСОБА_1 -адреса АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення апеляційної скарги, через Шевченківський районний суд м.Львова.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2021року.

Суддя В. В. Свірідова