ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
04.11.2021Справа № 910/13698/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хімпластпак
до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008
про стягнення 50 872,22 грн,
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Хімпластпак (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 (далі - відповідач) про стягнення 119 765,33 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару за видатковими накладними за договором постачання № 08/11-17-03 від 08.11.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 119 765,33 грн (32 634,12 грн пені, 60 737,11 грн 10% штрафу, 3 442,71 грн 3% річних і 22 951,39 грн 20% річних).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2021 відкрито провадження у справі № 910/13698/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно з повідомленням про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 27.08.2021 позивач отримав - 29.10.2021 (№ 0105475333787), відповідач - 19.10.2021 (№ 0105475333795).
22.09.2021 відповідач засобами поштового зв`язку (відправлено 20.09.2021) подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про недоведеність позивачем обставин порушення прав позивача, оскільки позовні вимоги заявлено з посиланням на невиконання договору постачання № 08/11-17-03 від 08.11.2017, однак до позову додано видаткові накладні, рахунки на оплату та платіжні документи, які містять посилання на інший правочин - договір постачання № ХПП-07/06/19/19-31 від 07.06.2019. Також учасник справи у відзиві повідомив, що розмір судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, становить 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, які він просить стягнути з позивача.
22.10.2021 позивач через відділ діловодства суду подав відповідь на відзив, в якій надав пояснення щодо завищення заявленого відповідачем розміру судових витрат, ненадання детального опису, акту виконаних робіт на підтвердження їх понесення, у задоволенні клопотання про покладення вказаних витрат на позивача просив відмовити, повідомив, що підтримує заявлені вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.
Зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
08.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Хімпластпак (постачальником за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Олімп-2008 (покупцем за договором, відповідачем) був укладений договір постачання № 08/11-17-03, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець - прийняти і оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п.3.1-3.2 договору визначено, що ціна товару вказується у накладних та/або Специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору; товар оплачується покупцем 100% авансовим платежем та, в будь-якому випадку, не пізніше дня отримання товару, якщо інше не обумовлено у Специфікаціях або рахунках.
Згідно з п. 4.1 договору узгоджено, що поставка товару здійснюється на підставі замовлень, що подаються покупцем. У замовленні зазначається найменування, асортимент, кількість товару, інші дані, які сторони вважають за доцільне тут передбачити. Замовлення надаються покупцем в письмовій формі тільки на вимогу постачальника, в інших випадках письмова форма не є обов`язковою.
Сторонами у Розділі 5 договору узгоджено, що за недотримання покупцем вимог п. 3.2 договору щодо строку оплати за Товар, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення (п. 5.2), у разі прострочення виконання грошового зобов`язання до оплаті Товару більше ніж на 30 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 10% простроченої суми (п. 5.3); покупець, який прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті Товару, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми (п. 5.4), якщо покупець згідно умов оплати не перераховує до дати передачі товару на поточний рахунок постачальника суму обумовленої попередньої оплати у розмірі, вказаному у договорі, специфікації чи рахунку, то покупець зобов`язаний заплатити постачальнику 20% річних за користування чужими грошовими коштами від суми несплаченої попередньої оплати (п. 5.8 договору).
Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами в день, зазначений на початку та діє до 30.11.2018 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Дія даного договору автоматично продовжується на наступний рік, якщо жодна із сторін не пізніше 15 календарних днів до закінчення дії цього договору, не повідомить іншу сторону про припинення дії договору в наступному році (п.8.5 договору).
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості отриманого товару по договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017 за видатковими накладними № 143 від 07.06.2019 на суму 87 000,00 грн, № 168 від 03.07.2019 на суму 85 992,00 грн, № 194 від 22.07.2019 на суму 52 225,50 грн, № 209 від 30.07.2019 на суму 110 005,50 грн, № 221 від 12.08.2019 на суму 76 008,00 грн, № 233 від 23.08.2019 на суму 139 702,50 грн, №268 від 20.09.2019 на суму 118 800,00 грн, № 292 від 07.10.2019 на суму 49 500,00 грн, № 313 від 17.10.2019 на суму 126 300,30 грн, № 342 від 13.11.2019 на суму 40 252,80 грн, № 344 від 15.11.2019 на суму 51 975,00 грн, № 45 від 10.02.2020 на суму 41 943,00 грн, № 86 від 13.03.2020, № 106 від 27.03.2020 на суму 169 950,00 грн, у зв`язку з чим нараховано до стягнення з відповідача 32 634,12 грн пені, 60 737,11 грн 10% штрафу на підставі п.5.2-5.3 договору, 3 442,71 грн 3% річних і 22 951,39 грн 20% річних відповідно до пп.5.4, 5.8 договору.
Відповідач проти позову заперечив з підстав недоведеності позивачем обставин прострочення виконання зобов`язань за договором № 08/11-17-03 від 08.11.2017 за первинними та платіжними документами по договору № ХПП-07/06/19/19-31 від 07.06.2019 та, відповідно, порушення його прав.
Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір № 8/11-17-03 від 08.11.2017 є договором поставки.
Положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають з договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням, як стверджує позивач, відповідачем зобов`язань щодо оплати належним чином та у повному обсязі вартості поставленого товару за видатковими накладними № 143 від 07.06.2019, № 168 від 03.07.2019, № 194 від 22.07.2019, № 209 від 30.07.2019, № 221 від 12.08.2019, № 233 від 23.08.2019 на суму 139 702,50 грн, №268 від 20.09.2019, № 292 від 07.10.2019, № 313 від 17.10.2019, № 342 від 13.11.2019, № 344 від 15.11.2019, № 45 від 10.02.2020, № 86 від 13.03.2020, № 106 від 27.03.2020 по договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017.
Приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін спору покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Всупереч вищевказаних вимог закону, позивачем не надано доказів та не доведено підстав та обставин, на які він посилається в обґрунтування заявлених вимог про прострочення виконання зобов`язань по договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017, та, відповідно, підстав нарахування пені, штрафу, 3% річних та 20% річних на вартість товару (базу нарахування), вказану у вищезазначених судом видаткових накладних.
Підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар є підписання покупцем та продавцем видаткових накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції.
Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч. 3 вказаної статті неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно з п. 2.5 зазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За абз. 3 п. 2.4 вказаного Положення неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У пункті 33 постанови Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 915/905/16, зокрема, зазначено, що порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.
Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017, вимоги до первинних документів, пояснення сторін, надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні належним чином оформлені (підписані) первинні документи, які б свідчили про здійснення господарських операцій та підтверджували факт поставки позивачем товару за договором № 08/11-17-03 від 08.11.2017 на вказані суми, прострочення виконання відповідачем зобов`язання з їх оплати.
Зокрема, долучені до позову видаткові накладні № 143 від 07.06.2019, № 168 від 03.07.2019, № 194 від 22.07.2019, № 209 від 30.07.2019, № 221 від 12.08.2019, № 233 від 23.08.2019 на суму 139 702,50 грн, №268 від 20.09.2019, № 292 від 07.10.2019, № 313 від 17.10.2019, № 342 від 13.11.2019, № 344 від 15.11.2019, № 45 від 10.02.2020, № 86 від 13.03.2020, № 106 від 27.03.2020, перелік яких також вказано у позовній заяві та розрахунку заявлених вимог, а також рахунки на оплату № 63 від 27.03.2020, 3 46 від 13.03.2020, № 227 від 14.11.2019, № 211 від 17.10.2019, № 204 від 07.10.2019, № 183 від 20.09.2019, № 156 від 22.08.2019, № 134 від 30.07.2019, № 111 від 03.07.2019, № 93 від 07.06.2019, № 226 від 13.11.2019, № 127 від 22.07.2019, № 25 від 10.02.2020, № 147 від 12.08.2019, у графі Договір містять посилання на Договір постачання № ХПП-07/06/19-31 від 07.06.2019, а не договір № 08/11-17-03 від 08.11.2017, що є предметом даного спору.
Докази укладення сторонами договору постачання № ХПП-07/06/19-31 від 07.06.2019, примірник вказаного правочину, суду не надано, відповідачем до відзиву не долучено.
У наданих позивачем платіжних дорученнях, на які він посилається на підтвердження несвоєчасної оплати вартості товару за вищевказаними видатковими накладними, у графі "призначення платежу" вказано оплату по рахунках, що також не підтверджує здійснення оплати за договором № 08/11-17-03 від 08.11.2017.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою досудового врегулювання спору 12.04.2021 звертався до відповідача з претензією вих. № ТПП-Л-12/04/21-6 від 12.04.2021 про сплату штрафних санкцій по договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017, де також вказано перелік саме видаткових накладних, доданих до позову, якими обґрунтовано заявлені вимоги прострочення виконання зобов`язання.
Жодною зі сторін не надано суду пояснень щодо ймовірності помилкового зазначення у вказаних документах підставою здійсненої господарської операції договору постачання № ХПП-07/06/19-31 від 07.06.2019, а не договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017, або доказів, які переконливо свідчать про фактичні обставини здійснення постачання товару на спірні суми по договору № 08/11-17-03 від 08.11.2017.
Також суд не вбачає підстав для оцінки вказаних первинних документів в якості укладення сторонами договору поставки у спрощений спосіб без письмового правочину.
Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позивачем належним засобами доказування не доведено порушення його прав відповідачем, наявності невиконаного зобов`язання за договором № 08/11-17-03 від 08.11.2017 на підставі належних первинних документів, що було б підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних та 20% річних за прострочення виконання зобов`язання відповідно до положень вказаного правочину, у зв`язку із чим заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 04.11.2021.
Суддя О.Г. Удалова
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 04.11.2021 |
Оприлюднено | 08.11.2021 |
Номер документу | 100842740 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Удалова О.Г.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні