Постанова

від 20.02.2022 по справі 910/13698/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2022 р. Справа№ 910/13698/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021

у справі №910/13698/21 (суддя Удалова О.Г.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008"

про розподіл судових витрат

у справі №910/13698/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008"

про стягнення 50 872,22 грн

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у справі №910/13698/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.

11.11.2021 відповідач подав до суду заяву про відшкодування судових витрат та стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі №910/13698/21 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (двадцять тисяч грн 00 коп.).

Задовольняючи заяву відповідача у повному розмірі суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, а також не надано доказів на підтвердження надмірності понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, позивачем також не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги. Ураховуючи надані відповідачем докази, понесених витрат, суд першої інстанції задовольнив заяву у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/13698/21 повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі №910/13698/21.

В обґрунтування своєї скарги позивач зазначав, що у позивача не було можливості надати суду клопотання на зменшення вимог, оскільки відповідач не направив на адресу позивач заяву про відшкодування судових витрат, отже на переконання позивача позбавило його права на подання указаної заяви. При цьому позивач звертав увагу суду на те, що справа слухалась без виклику сторін, отже на переконання позивача останній не знав про існування такої заяви. При цьому, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що заявлена відповідачем сума до відшкодування не знаходить свого обґрунтування виходячи зі змісту виконаних робіт представником відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" у справі №910/13698/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Андрієнко В.В. (головуючий суддя), судді Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/13698/21 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак". Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Установлено Управлінню капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації строк для подання відзиву на апеляційну скаргу впродовж 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" та залишити без змін додаткове рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2021. При цьому відповідач просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України установлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд установив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. 11.11.2021 відповідач подав до суду заяву про відшкодування судових витрат та стягнення з позивача в розмірі 20 000,00 грн.

18.11.2021 відповідач подав до суду клопотання про долучення додаткової угоди.

У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікував понести у зв`язку з розглядом справи, згідно з яким вартість професійної правничої допомоги зазначена в розмірі 20 000,00 грн.

З матеріалів справи убачається, що позивач у своїй відповіді на відзив просив суд, зокрема, відмовити відповідачу щодо стягнення із позивача витрат на правову допомогу у розмірі 20 000, 00 грн, зазначивши при цьому, що дані витрати на правову допомогу є надто завищеними.

Отже, висновки суду першої інстанції, що позивачем не надано заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, є необґрунтовані та завчасні.

Відповідно до поданої заяви про ухвалення додаткового рішення у справі відповідач просив покласти на позивача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Судом установлено, що представник відповідача Гузєєв О.О. є адвокатом, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю ДН № 5082 від 27.06.2018. Указані відомості також розміщені в Єдиному реєстрі адвокатів України.

На підтвердження понесених ним судових витрат відповідач долучив до матеріалів справи:

- договір про надання правової допомоги № 05/1218/021 від 01.04.2021, укладений між відповідачем та Адвокатським бюро «Гузєєв та Партнери»;

- додаткову угоду № 6 від 01.09.2021 до договору про надання правової допомоги № 05/1218/021 від 01.04.2021;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 09.11.2021 на суму 20 000,00 грн;

- розрахунок витраченого часу від 09.11.2021 на суму 20 000,00 грн.

Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є надання Адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що гонорар Адвокатського бюро погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.

Обсяг доручення: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, письмових заперечень, клопотань по ходу справи, представництво інтересів клієнта, як відповідача під час розгляду заяви у суді першої інстанції - підготовка та подання заяв по суті справи та з процесуальних питань, безпосередня участь адвоката у судовому засіданні (за необхідності).

Згідно з п. 2 додаткової угоди № 6 від 01.09.2021 до договору про надання правової допомоги № 05/1218/021 відповідно до п. 4.1., 4.2. договору сторони дійшли згоди, що гонорар за виконання доручення у п.п. 1, 1.1. цієї додаткової угоди складає 20 000,00 грн.

Суд першої інстанції зазначав, що відповідно умовами укладеного ТОВ «Олімп-2008» та АБ «Гузєєв та Партнери» договору про надання правової допомоги та додаткової угоди № 6 від 01.09.2021 до нього передбачена оплата наданих юридичних послуг шляхом виплати гонорару у встановленому розмірі, а вартість наданих юридичних послуг не залежить від їх обсягу та часу витраченого представником відповідача, отже є визначеною.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначалось вище, частиною 5 ст. 126 ГПК України установлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має ураховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанова КГС ВС від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16).

Як убачається з аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 ГПК України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17). Верховний Суд звертає увагу (постанова КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17), що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, як зазначено в постановах КГС ВС від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).

Згідно з частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже,як убачаться із наданого до суду першої інстанції відповідачем розрахунку витраченого часу, останнім були здійсненні наступні дії:

- вивчення законодавства та судової практики 10 год - 10 000, 00 (1000грн година);

- складання відзиву на позовну заяву 8 год - 8000, 00 грн;

- складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи 2 год - 2000, 00 грн (1000, 00 грн година).

Колегія суддів проаналізувавши зміст указаних документів, їх об`єм та характер виконаної адвокатом роботи у процесі підготовки зазначених заяв та з урахуванням клопотання позивача (у відповіді на відзив) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, виходячи із критерію розумності їхнього розміру, дійшла висновку, про неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката у заявлених вимогах.

Беручи до уваги вищенаведене, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, ураховуючи всі аспекти суд апеляційної інстанції, з урахуванням обставин викладених у клопотанні позивача (відповіді на відзив) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у порядку ст. 129 ГПК України, вважає за доцільне не присуджувати відповідачу 2000,00 грн. Оскільки на переконання суду апеляційної інстанції, складання клопотання на ознайомлення з матеріалами справи не входить у сам перемет розгляду у даній справі, крім того зі змісту та об`єму указаного клопотання не убачається, що для його написання потрібна підготовка та аналіз.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог ГПК України, розподіл судових витрат, до яких входять і витрати на професійну правничу допомогу, відбувається за результатами розгляду самої справи.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

З наданого відповідачем розрахунку часу та виконання робіт, убачається, що на відзив на позовну заяву адвокатом було витрачено 8 годин часу, однак з відзиву убачається, що він викладений усього на 2 сторінках (т. 1, а.с. 80), що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 20 годин є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду). Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС/КАС № 810/3806/19 від 17.09.2019).

Північний апеляційний господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заяви відповідача, заперечення на відзив позивача в контексті положення пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем сума є необґрунтованою. При цьому колегія суддів погоджується з доводами позивача про необґрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді касаційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у суді першої інстанції), критерію реальності таких витрат.

У постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19 та від 22.11.2019 зі справи № 910/906/18 викладено правову позицію відповідно до якої положення частини 5 статті 126 ГПК свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Ураховуючи обставини даної справи, предмет та підстави позовних вимог, заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові ВС у справі № 915/1654/19 від 21.07.2020 та у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №756/2114/17.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

При цьому апеляційний суд ураховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За наведених обставин, висновки суду першої інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 261, 238 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення у частині.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача.

Стосовно вимог відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із частиною першою статті 27 Закону договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України визначено, що у разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Отже, обов`язок відповідача здійснити оплату адвоката виник на підставі, зокрема у суді апеляційної інстанції, додаткової угоди №9 від 15.12.2021 до договору про надання правової допомоги №05/1218/021 від 01.04.2021.

Колегія суддів зазначає, що в підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Суд апеляційної інстанції виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору.

Однак, відповідачем до відзиву не надано суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. Колегія суддів дійшла висновку, про відмову у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008", викладених у відзиві, про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове скасування додаткового рішення Господарського суду м. Києва від 18.11.2021 у справі №910/13698/21.

Стосовно розподілу судових витрат, у суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 129 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Судовий збір не сплачується при оскарженні додаткового судового рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат або установлено порядок виконання судового рішення, тобто вирішення тих питань, які не пов`язані з вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Відповідне положення міститься у постанові об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18.

З урахуванням вищенаведеного судом апеляційної інстанції наразі не здійснюється розподіл судових витрат (судового збору).

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/13698/21 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2021 у справі №910/13698/21 скасувати частково.

3. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу в справі № 910/13698/21 задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпластпак" (01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, 71, кімната 400, код 41265450) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-2008" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 26, код 35759375) витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран