Рішення

від 27.10.2021 по справі 120/6063/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 жовтня 2021 р. Справа № 120/6063/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк Віти Володимирівни,

представника позивача: Поліщук Юлії Владиславівни,

представника відповідача: Лозінської Ілони Анатоліївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Борис" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось Приватне підприємство "Борис" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що за результатами фактичної перевірки Приватного підприємства "Борис" з 29.10.2020 року по 05.11.2020 року, Головним управлінням ДПС у Житомирській області складений акт від 05.11.2020 року. На підставі висновків вказаного акта перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 25.11.2020 року № 1970/02-32-09, № 1971/02-32-09 та № 1973/02-32-09.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

16.07.2021 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він просить у задоволенні позву відмовити. На переконання представника відповідача, спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними, прийнятими в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягають скасуванню.

03.08.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої він вважає доводи, викладені у відзиві такими, що не відповідають дійсності, фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Вважає, що податковим органом в акті фактичної перевірки зроблені передчасні висновки щодо порушення Приватним підприємством "Борис" норм Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції, оскільки висновки викладені в даному акті не відповідають фактичним обставинам справи, Зокрема зазначає, що Приватне підприємство "Борис" здійснило законодавчо встановлені вимоги щодо реєстрації акцизного складу, подання відомостей про об`єкти оподаткування та встановлення рівнемірів-лічильників.

Ухвалою від 03.08.2021 року задоволено клопотання представника відповідача про заміну сторони та залучення до участі в розгляді справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління ДПС у Житомирській області. Також даною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка в судове засідання.

17.08.2021 року представником третьої особи подано відзив на позовну заяву в якому він вказує, що висновки акту ГУ ДПС у Житомирській області щодо встановлених порушень є обґрунтованими і відповідають фактичним обставинам справи, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на даний відзив, яка надійшла до суду 17.08.2021 року, представник позивача заперечує проти доводів третьої особи та просить задовольнити поданий ним позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позов.

Також у судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_1 , яка вказала, що будучи бухгалтером на Приватному підприємстві "Борис", нею було здійснено реєстрацію акцизного складу в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові засідання за участю представника третьої особи були призначені в режимі відеоконференції з Господарським судом Житомирської області, однак, з технічних причин, з`єднання з даним судом не відбулося.

Враховуючи наявність відзиву третьої особи, в якому викладено позицію щодо позовних вимог, та належне її повідомлення про день та час судового розгляду, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи без участі представника Головного управління ДПС у Житомирській області.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши учасників справи, суд встановив наступні обставини справи.

29.10.2020 року на підставі наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 05.10.2020 року №1350 "'Про проведення фактичних перевірок", направлень на проведення перевірки від 22.10.2020 року №1982, №1983, №1984 працівниками ГУ ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку Приватного підприємства "Борис" (код за ЄДРПОУ 31688840) за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Козацька, 7 А.

За результатами проведеної фактичної перевірки даного підприємства, Головним управлінням ДПС у Житомирській області складено акт від 05.11.2020 року.

Згідно вказаного акту виявлені наступні порушення:

- суб`єкт господарювання не забезпечив реєстрацію акцизного складу за адресою АДРЕСА_1 ;

- суб`єкт господарювання не забезпечив подання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків;

- встановлено відсутність повірки та реєстрації в Єдиному реєстрі витратомірів - лічильників відповідних рівномірів - лічильників рівня пального.

Враховуючи виявлені порушення та на підставі відповідного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 26.11.2020 року:

1.№ 1970/02-32-09, відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 1000000 грн. - за не реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу;

2.№1971/02-32-09 відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 60 000 грн. - за не обладнання та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівномірів - лічильників;

3.№ 1973/02-32-09 відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 4080 грн. - за відсутність повідомлень про 4 об`єкта оподаткування, а саме суб`єктом господарювання не забезпечено подання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20 - ОПП.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби України про результат розгляду скарги від 27.04.2021 року № 9501/6/99-00-06-03-01-06 спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга Приватного підприємства "Борис" - без задоволення.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення безпідставними та такими, що прийняті податковим органом з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Пунктом 80.1 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, підпункт вказаної норми передбачає як підставу проведення фактичної перевірки здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які згідно статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" покладені на відповідача.

Відповідно до підпункту 81.1 статті 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформленого відповідно до вимог ПК України, зокрема, направлення на проведення перевірки (формальна підстава).

Наказ Головного управління ДПС у Житомирській області від 05.10.2020 року № 1350 про проведення фактичної перевірки Приватного підприємства "Борис" відповідає вимогам, що передбачені підпунктом 81.1 статті 81 ПК України. Зокрема, він містить: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб`єкта; адресу об`єкта; мету перевірки; підстави для проведення перевірки, визначені ПК України, зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України; дату початку перевірки; тривалість перевірки; підпис уповноваженої особи скріплений печаткою контролюючого органу, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.

ПК України вимагає зазначення в наказі підстави для проведення перевірки, що визначена цим Кодексом, проте вимога детально описувати зміст обставин, які стали підставою перевірки, - відсутня.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 року по справі № 460/1239/19, а саме, що відповідно до п.п.81.1 ст. 81 ПК України в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом. Позивач у справі №460/1239/19 вказував на те, що у наказі не зазначено, на підставі яких відомостей (інформації) відповідач вирішив провести перевірку, проте Верховний Суд дійшов висновку, що не зазначення такої підстави не свідчить про незаконність наказу або перевірки.

З урахуванням встановлених обставин у цій справі приходить до висновку, що контролюючий орган не порушив вимог ПК України щодо призначення перевірки наказом від 05.10.2020 року № 1350.

Визначаючись щодо оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 року № 1970/02-32-09, відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 1000000 грн. - за не реєстрацію акцизного складу у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового акцизного складу, суд зазначає наступне.

Згідно з даними Єдиного реєстру акцизних накладних (далі - ЄРАН) та ITC "Податковий блок", ПП "БОРИС" здійснювало реалізацію пального в періоді з 01.04.2020 до 13.08.2020 року, що не заперечується позивачем.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом та пального на території України врегульовані Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального , а також Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України,

- акцизний склад - це:

а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

- не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Відповідно до абзацу шостого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Абзацом дев`ятим підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України визначено, що один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу (абзац десятий підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах, та пального (далі Закон № 481/95-ВР).

Згідно з визначеннями, закріпленими у статті 1 Закону № 481/95-ВР:

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- місце оптової торгівлі пальним - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування;

- оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

- Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва (частина сьома статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Згідно Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, яки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 року № 408 Деякі питання електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового у тому числі, встановлено, що до реєстру платників включаються такі дані про осіб зареєстрованих як платники акцизного податку, та про акцизні склади, наявні у платників акцизного податку - розпорядників акцизних складів: Ідентифікаційні дані; для юридичних осіб та постійних представництв - найменування та код згідно з ЄДРПОУ; реєстраційні дані - дата реєстрації платника акцизного податку, дати запису в реєстрі платників про реєстрацію, внесення змін, анулювання реєстрації, дата та причина анулювання реєстрації платника акцизного складу/платника; дані про акцизні склади - дані про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (уніфікований номер, адреса, назва та реквізити документів що підтверджують право власності або право користування приміщеннями та/або територією, де розміщено акцизний склад) а також відповідні коди адміністративного-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, де розміщується кожний акцизний склад.

Пунктом 1 Порядку електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 408 (далі - Порядок № 408), встановлено, що платники акцизного податку зобов`язані з 1 травня 2019 р. до 1 червня 2019 р. зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового всі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники будуть станом на 1 липня 2019 року.

Суб`єкти господарювання, які відповідатимуть визначенню платників акцизного податку з 1 липня 2019 р., зобов`язані до 1 липня 2019 р. зареєструватися як платники акцизного податку та зареєструвати в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового усі акцизні склади, розпорядниками яких такі платники акцизного податку будуть станом на 1 липня 2019 року.

Відповідно до п. 6 Порядку № 408, реєстрація платника акцизного податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочих дні до початку ввезення на митну територію України або до початку здійснення реалізації пального або спирту етилового заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів (далі - заява), форма якої затверджується Міністерством фінансів України.

На підставі заяви, що подається для реєстрації особи як платника акцизного податку, здійснюється одночасно реєстрація акцизних складів такого платника.

У разі введення в експлуатацію нових акцизних складів після реєстрації особи як платника акцизного податку платник акцизного податку - розпорядник акцизного складу подає заяву з відміткою про реєстрацію акцизного складу.

Заява складається та подається до контролюючого органу за основним місцем обліку особи як платника податків з використанням засобів електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг.

У заяві зазначається інформація про всі наявні у розпорядника акцизного складу та введені в експлуатацію акцизні склади із зазначенням кодів адміністративно-територіальних одиниць згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України. Щодо кожного акцизного складу в заяві зазначається ідентифікатор об`єкта оподаткування, про який надіслано повідомлення відповідно до вимог п. 63.3 ст. 63 ПК України.

Пунктом 11 Порядку № 408 визначено, що для реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, анулювання реєстрації акцизних складів, усунення розбіжностей або помилок у записах реєстру платників щодо акцизних складів платник акцизного податку подає заяву про внесення відповідних змін. Заява надсилається контролюючому органу та приймається у порядку, встановленому для реєстрації.

Форма заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 року № 729.

При цьому, у разі реєстрації нових акцизних складів, внесення змін у дані про акцизні склади, або анулювання реєстрації акцизних складів окремі графи розділів заяви заповнюються наступним чином:

у разі введення нових акцизних складів в експлуатацію:

- у розд. 2 Дія та вид діяльності (далі - Розділ 2) проставляються позначки Реєстрація акцизного(них) складу(ів) та щодо виду діяльності ( Реалізація пального або Реалізація спирту етилового );

- у розд. 5 Відомості про акцизні склади (далі - Розділ 5) зазначається інформація про наявні акцизні склади, що введені в експлуатацію після реєстрації особи платником податку;

графи 7-11 (інформація про документ, що підтверджує право власності чи користування приміщенням та/або територією, що належить до акцизного складу) Розділу 5 заповнюються лише у разі подання заяви із позначкою Реєстрація акцизного складу з обраним видом діяльності Реалізація пального у Розділі 2;

у разі зміни відомостей про акцизні склади:

- у Розділі 2 проставляється позначка Зміни відомостей про акцизний(і) склад(и) та позначка щодо виду діяльності ( Реалізація пального або Реалізація спирту етилового );

- у Розділі 5 у графі 3 зазначається уніфікований номер акцизного складу, при цьому у разі зміни місцезнаходження акцизного складу у графі 6 зазначається його нове місцезнаходження;

у разі анулювання реєстрації акцизних складів:

- у Розділі 2 проставляється позначка Анулювання реєстрації акцизного(их) складу(ів) та позначка щодо виду діяльності ( Реалізація пального або Реалізація спирту етилового );

- у Розділі 5 зазначається уніфікований номер акцизного складу (графа 3).

Матеріалами справи встановлено, що Приватне підприємство Борис зареєструвало акцизний склад за адресою Житомирська область, Бердичівський район, с. Велика П`ятигірка вул. Козацька 7-А., що підтверджується витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового від 27.06.2019 року (т. 1, а.с. 192).

Поряд з цим, в ході перевірки встановлено, що за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Козацька, 7А розташована нафтобаза (склад паливо-мастильних матеріалів), на якій знаходяться споруди, обладнання та ємності, що використовуються ПП Борис для оптової реалізації пального, що не заперечується підприємством.

Перевіркою також встановлено, що суб`єкт господарювання використовував три резервуари для зберігання та подальшої реалізації паливно-мастильних матеріалів, які введені в експлуатацію та на які видані дозволи Держпраці.

Отже, Приватним підприємством "Борис" не забезпечено реєстрацію в СЕАРП та СЕ акцизного складу, що розташований за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Козацька, 7А, чим порушено вимоги п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Крім того, як свідчать фактичні обставини справи, Приватне підприємство "Борис" у поданих до контролюючого органу заяві від 26.06.2019 року (реєстраційний № 9137961613) зазначено код адміністративно-територіальної одиниці відповідно КОАТУУ, де знаходиться акцизний склад та об`єкти оподаткування - 18202881201 , що згідно з Класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України, що розміщений на офіційному веб-сайті Державної служби статистики України, відповідає с. Велика П`ятигірка, Бердичівського району, Житомирської області, в той час як 18202881203 відповідає с. Мирне, Бердичівського району, Житомирської області.

Згідно з п. 128-1.2 ст. 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень.

Доводи позивача та покази свідка, допитаного в судовому засіданні, щодо реєстрації акцизного складу в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Козацька, 7А, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються даними Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, з яких вбачається, що позивач не звертався до контролюючого органу з заявою про внесення змін щодо місця розташування акцизного складу, зареєстрованого на підставі заяви від 26.06.2019 року (реєстраційний № 9137961613), за адресою: вул. Козацька, 7 А, с. Велика П`ятигірка, Бердичівський район, Житомирська область.

Тому, узагальнюючи встановлене порушення, суд вважає, що контролюючим органом правомірно встановлено, що Приватне підприємство "Борис" здійснювало реалізацію пального без реєстрації акцизного складу за адресою Житомирська область Бердичівський район с. Мирне вул. Козацька 7-А чим порушено пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 та п.22 підрозділу 5 розділу XX Перехідних положень ПК України.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №1971/02-32-09 від 26.11.2020 року відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 60 000 грн. - за не обладнання та відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів - лічильників та рівномірів - лічильників суд зазначає наступне.

Згідно з пп.230.1.2 пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку №891, затвердженого на виконання статті 230 ПК України, витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах. Рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 №944.

Відповідно до абзацу п`ятого підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Отже, кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками. Функції витратомірів-лічильників виконують встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Згідно пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення ПК України розпорядники акцизних складів, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб, метрів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Рєстрі не пізніше 1 січня 2020 року.

В той же час, про встановлення на законодавчому рівні обов`язку щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками у 2020 році суб`єкти господарювання були обізнані з набранням 01.01.2018 чинності Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році від 07.12.2017 №2245-VIII, яким, зокрема, розділ ХХ Перехідні положення ПК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого норми пункту 128-1.1 статті 128-1 цього Кодексу застосовуються:

- з 1 січня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20 000 куб. метрів;

- з 1 липня 2019 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20 000 куб. метрів;

- з 1 січня 2020 року - до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів.

Законом України від 18 грудня 2019 року №391-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку до пункту 18 підрозділу 5 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України внесені зміни, а саме в абзаці четвертому слово січня замінено словом квітня.

Таким чином, законодавчі вимоги щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками введені із застосуванням принципу стабільності та передбачуваності, з наданням відповідним суб`єктам господарювання достатнього часу для приведення своєї діяльності у відповідність до норм ПК України.

Отже, позивач як розпорядник акцизного складу був зобов`язаний зареєструвати у відповідному Єдиному державному реєстрі витратоміри-лічильники до 01 квітня 2020 року, що останнім не зроблено.

Так, в ході проведеної фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що Приватне підприємство Борис , не здійснило реєстрацію в Єдиному реєстрі рівномірів - лічильників рівня пального в резервуарі трьох рівнемірів рівня пального що розташовані на місці відпуску паливом за адресою Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул..Козацька 7-А, а саме в період з 01.04.2020 року до 13.08.2020 року.

Даний висновок також узгоджується з доводами самого позивача, який стверджує, що спірні витратоміри-лічильники ним отримані лише 08.10.2020 року на виконання договору поставки обладнання від 23.07.2020 року № Д0134-20, що також підтверджується копією видаткової накладної від 08.10.2020 року № 626 (т. 1 а.с. 48).

Таким чином, позивач не дотримався вимог пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України в частині обов`язку зареєструвати витратоміри-лічильники в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.11.2021 року №1971/02-32-09 контролюючим органом на підставі п.128-1.1 ст.128-1, абз.3 пп.18 підрозд. 5 розд. ХХ ПК України застосовано штрафні (фінансові санкції в сумі 60000,00 гривень.

Отже, позивача правомірно притягнуто до відповідальності за відсутність реєстрації трьох рівнемірів рівня пального, що стало підставою для призначення фактичної перевірки і було підтверджено контролюючим органом при перевірці.

Посилання позивача щодо наявності відповідних рівнемірів-лічильників станом на день проведення фактичної перевірки не заслуговують на увагу суду, оскільки позивач, як розпорядник акцизного складу, де розташовані резервуари, в яких зберігається пальне, зобов`язаний був обладнати їх рівнемірами-лічильниками на виконання вимог Податкового кодексу України щодо обов`язкового встановлення витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників до 01.04.2020 року, чого зроблено не було.

Відповідно до пункту 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій, зокрема за: обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками.

Отже, позивач допустив податкове правопорушення, відповідальність за яке встановлена пунктом 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем порушення, передбаченого підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, знайшов своє підтвердження при розгляді цієї справи, що стало правомірною підставою для застосування оспорюваного штрафу.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 року № 1973/02-32-09 відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 4080 грн. - за відсутність повідомлень про 4 об`єкта оподаткування, а саме суб`єктом господарювання не забезпечено подання до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлень про об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою № 20 - ОПП суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що ПП Борис на порушення вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України не забезпечено подання відомостей про об`єкти оподаткування платника податків за адресою: Житомирська область, Бердичівський район, с. Мирне, вул. Козацька, 7А, а саме не подано:

відомості щодо нафтобази;

відомості щодо паливного складу;

відомості щодо земельної ділянки;

відомості щодо гаража.

Пунктом 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України визначено, що з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів.

Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Податкового кодексу України.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідно до п. 8.1 Наказу Міністерства фінансів України Про затвердження порядок обліку платників податків і зборів від 09.12.2011 № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.05.2014 за № 503/25280, зі змінами, (далі по тексту -Порядок), передбачено, що платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Повідомлення про об`єкти оподаткування реалізується шляхом подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП до податкового органу за місцем знаходження такого об`єкта (додаток 10).

Пунктом 8.2 Порядку визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відокремлені підрозділи юридичної особи подають інформацію про об`єкти оподаткування, що знаходяться на їх балансі.

Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи.

Пунктом 8.4 Порядку визначено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Проте, в ході судового розгляду позивачем не було доведено подання ним до контролюючого органу за не основним місцем обліку повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність за формою №20-ОПП.

Відповідно до п. 117.1 ст. 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених ПК України, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених Податковим кодексом України, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про не підтвердження обставин протиправності винесеного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2020 року № 1973/02-32-09 відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 4080 грн.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Враховуючи вищенаведене, спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому не підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень надав до суду достатні, беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і довів правомірності його дій щодо винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, підстави для стягнення на користь позивача сплаченого ним судового збору відсутні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне підприємство "Борис" (код ЄДРПОУ: 31688840, адреса: вул. Садова, 1, с. Жежелів, Козятинський район, Вінницька область, 22116);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21036);

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Житомирській області (код ЄДРПОУ: ВП 440967814, адреса: вул. Тютюнника Юрка, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003).

Повний текст рішення в повному обсязі виготовлено 05.11.2021 року.

Суддя Чернюк Алла Юріївна