Постанова

від 05.10.2021 по справі 357/10097/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 357/10097/20 Головуючий у суді першої інстанції: Орєхов О.І.

Номер провадження: 22-ц/824/3887/2021 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.

при секретарі -Качалабі О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Опера 2 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

В Білоцерківський міськрайонний суд Київської області звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Опера 2 (далі - відповідач, ОК ЖБК "Опера 2") про захист прав споживачів.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 24 листопада 2017 року з метою придбання для особистих потреб нежитлового приміщення (комори), він уклав з відповідачем договір №78, яким передбачено, що відповідач бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати об`єкт в експлуатацію та передати позивачу приміщення (комору), між другим і третім поверхом, проектною площею 4,20 кв. м., а також всі документи, необхідні йому для реєстрації права власності.

Зі свого боку, позивач взяв на себе зобов`язання не пізніше 27 листопада 2017 року сплатити 46 200,00 грн., з яких: 924,00 грн. - вступний внесок розміром 2%; 1 386,00 грн. - пайовий внесок розміром 3%; 43 890,00 грн. - майновий внесок (пай) за будівництво самого нежитлового приміщення комори.

Він виконав свої зобов`язання вчасно, у повному обсязі та належним чином.

В експлуатацію житловий будинок було введено 02 липня 2020 року, про що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради видано сертифікат серії КС №162201842326.

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 18 серпня 2020 року № 474, житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Рішення опубліковане на офіційному сайті Білоцерківської міської ради, має загальнодоступний характер. Відповідач дане рішення отримав 26 серпня 2020 року.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, відповідач зобов`язався не пізніше 15 календарних днів з моменту введення будинку в експлуатацію, отримання документу, що підтверджує присвоєння будинку адреси та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації), передати позивачу за актом прийому-передачі приміщення.

Також, відповідач зобов`язався передати позивачу довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі та всі інші документи, необхідні для оформлення права власності на приміщення (п.1.1., 2.9., 3.1.7., 8.2.Договору).

Позивач зазначав, що кінцевий строк передачі приміщення сплив 10 вересня 2020 року, проте, своїх зобов`язань відповідач не виконав, приміщення і документи необхідні для реєстрації права власності йому не передав.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_1 просив визнати за ним майнові права на нежитлове приміщення (комору), загальною площею 4,20 кв.м., між другим і третім поверхом по АДРЕСА_1 , згідно договору про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 № 78 від 24 листопада 2017 року, що був укладений між позивачем і відповідачем, стягнути з відповідача на його користь неустойку (пеню) в розмірі 7 422,00 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на необґрунтованість рішення суду, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що він ухиляється від прийняття приміщення, не відповідає обставинам справи, спростовується його заявами з вимогою до відповідача про передачу приміщення від 11 серпня 2020 року та 09 жовтня 2020 року і власне самим позовом у даній справі.

Також, скаржник вказує на те, що наслідком виконання згаданих договорів є отримання замовником обумовленого результату, майна, послуги. Тому, несвоєчасна передача замовнику результату виконаних робіт у вигляді приміщення може бути підставою для застосування до боржника неустойки (пені).

Відповідач правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

До суду апеляційної інстанції учасники справи, будучи належним чином повідомлені про час розгляду справи, не з`явилися, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2017 року між обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Опера 2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № 78.

Умовами вказаного договору передбачено, що ОК ЖБК Опера 2 бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати об`єкт в експлуатацію та передати Учаснику приміщення в Об`єкті будівництва обумовлене цим Договором (нежитлове приміщення- комора), між другим і третім поверхом, проектною площею 4,20 кв.м., а також всі документи, необхідні для реєстрації права власності. ЖБК зобов`язався організувати будівництво Об`єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до 21 березня 2018 року при умові дотримання Учасниками порядку та строків сплати внесків (п.1.1., 1.5., 4.2.1. Договору) ( а. с. 13-18 ).

Також, позивач зі свого боку взяв на себе зобов`язання не пізніше 27 листопада 2017 року сплатити 46 200,00 грн., з яких: 924,00 грн. - вступний внесок розміром 2%; 1 386,00 грн - пайовий внесок розміром 3%; 43 890,00 грн. - майновий внесок (пай) за будівництво самого нежитлового приміщення комори (додаток №1 до Договору, а. с. 19 ).

Позивач оплатив 25 листопада 2017 року на користь відповідача суму в розмірі 46 200,00 грн. ( а. с. 21 ).

З матеріалів справи вбачається, що 02 липня 2020 року житловий будинок було введено в експлуатацію, в зв`язку з чим, Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради видано сертифікат серії КС №162201842326 ( а. с. 76-77 ).

Рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 18 серпня 2020 року № 474, житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 ( а. с. 24 ).

Відповідно до п. 4.2.2. Договору, відповідач зобов`язався не пізніше 15 календарних днів з моменту введення будинку в експлуатацію, отримання відповідачем документу, що підтверджує присвоєння будинку адреси та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації) передати позивачу за Актом прийому-передачі приміщення. (а. с. 16).

Також, відповідач зобов`язався передати позивачу довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі та всі інші документи необхідні для оформлення права власності на приміщення (п. 1.1., 2.9., 3.1.7., 8.2.Договору).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошує на тому, що своїх зобов`язань відповідач до цього часу не виконав, приміщення і документи необхідні для реєстрації права власності позивачу не передав, тому просив суд визнати за ним майнові права на нежитлове приміщення та стягнути з обслуговуючого кооперативу ЖБК "Опера 2" неустойку (пеню).

Виходячи з аналізу чинного законодавства України, слід зазначити, що майнове право можна визначити як право очікування , що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Вказане підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16.

Виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), підтверджує вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Зазначене кореспондується з правовими висновками Верховного Суду України, сформульованих у постановах від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13, від 25 вересня 2013 року у справі № 6-85цс13, також, підтверджується і постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц, провадження № 14-425цс19.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Приписами ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір, в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3.1.8. Договору № 78 від 27 листопада 2017 року, позивач має право здійснювати контроль за будівництвом.

Згідно з п. 4.2.3., та інших умов Договору позивач мав можливість володіти інформацією стосовно будівництва Об`єкту багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

Пунктом 3.1 Статуту ОК ЖБК Опера 2 визначено, що кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоціації членів та членів їх сімей, для подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення потреб членів кооперативу без мети отримання прибутку.

Відповідно до Статуту, кооператив за типом є обслуговуючим, а за напрямом діяльності житлово-будівельним, метою якого є забезпечення житловими та нежитловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, задоволення їх житлових, економічних, соціальних та інших потреб, а також поділ між ними ризиків.

Пунктом 5.8. Статуту ОК ЖБК Опера 2 відповідачу, як асоційованому члену кооперативу надано право користуватись послугами кооперативу, а також звертатись до органів правління кооперативу з запитами, пов`язаними з членством в кооперативі, його діяльністю та діяльністю посадових осіб кооперативу, та отримувати відповіді на свої запити.

Тобто, виходячи з положень Статуту кооперативу та умов Договору, позивач як асоційований учасник кооперативу мав всі можливості володіти інформацією стосовно порушення його прав та інтересів, та вживати відповідних заходів, зокрема але не виключено і шляхом розірвання Договору, як це передбачає п.3.1.5 Договору, та повернути сплачені ним кошти.

В умовах Договору, зазначено про обов`язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку. (п. 8. 6. Договору).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, дії відповідача, які спрямовані на передачу нерухомого майна позивачу підтверджуються в листах позивача від 11 серпня 2020 року, 09 жовтня 2020 року та відповідача № 16/09 від 16 вересня 2020 року (а. с. 27-28, 31, 33-34).

Також, разом з обов`язком передачі квартири позивачу, Договором встановлено обов`язок прийняття нежитлового приміщення від відповідача за Актом прийому-передачі згідно п. 4.1.13 Договору.

Однак, ОСОБА_1 зазначене не було виконане, так як Акт приймання-передачі нежитлового приміщення по договору про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 від 27 липня 2020 року ( а. с. 26 ) який був запропонований позивачу, ним не підписаний, що підтверджується матеріалами справи.

В листі від 09 жовтня 2020 року, позивач зазначає, що не погоджується з запропонованим відповідачем проектом акту приймання-передачі приміщення ( а. с. 33 ).

Однак, з боку позивача не були запропоновані свої варіанти Актів приймання-передачі.

Отже, відповідач не міг передати всі необхідні документи для отримання позивачем спірного приміщення та реєстрації права власності на нього, оскільки одним з документів, згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 є вищезазначений акт.

У листі-відповіді від 16 вересня 2020 року за вих. № 16/09, ОК ЖБК Опера 2 повідомляв позивача про готовність передати квартиру та виконати умови договору № 12 від 08 листопада 2017 року та про готовність передати нежитлове приміщення згідно Договору № 78 від 24 листопада 2017 року, проте, у зв`язку з відмовою підписати Акти приймання-передач, запропоновані ЖБК, просили позивача надати свої проекти Актів приймання-передач для погодження ЖБК ( а. с. 81 ), який був направлений ОСОБА_1 ( а. с. 82 ).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову ОСОБА_1 в задоволені позовних вимог в частині визнання за ним майнових прав на нежитлове приміщення, в зв`язку з їх безпідставністю, оскільки матеріалами справи підтверджується те, що відповідач вчинив всі необхідні дії, спрямовані на передачу ОСОБА_1 нежитлового приміщення, всіх відповідних документів і ключів та не заперечував проти підписання акту приймання-передачі нежитлового приміщення.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені), колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач, всупереч положенням ч. 3 ст.12 ЦПК ст. 81 ЦПК України, які покладають на сторону обов`язок довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних, допустимих та достатніх доказів, у розумінні ст. 77-80 ЦПК України, які б підтверджували що відповідач відмовляється від виконання своїх обов`язків по вищевказаному договору та передачі всіх документів та ключів позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар