Рішення

від 14.12.2020 по справі 357/10097/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10097/20

2/357/3918/20

Категорія 81

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 грудня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Опера 2 про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Опера 2 про захист прав споживачів, посилаючись на наступні обставини.

24 листопада 2017 р. з метою придбання для особистих потреб нежитлового приміщення (комори), позивач уклав з відповідачем договір НОМЕР_2.

Умовами договору передбачено, що відповідач бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати об`єкт в експлуатацію та передати позивачу приміщення (комору), між другим і третім поверхом, проектною площею 4,20 кв.м., а також всі документи необхідні позивачу для реєстрації права власності (п.1.1., 1.5., 4.2.1. Договору).

Зі свого боку позивач взяв на себе зобов`язання не пізніше 27.11.2017 р. сплатити 46 200,00 грн, з яких 924,00 грн - вступний внесок розміром 2%, 1 386,00 грн - пайовий внесок розміром 3% та 43 890,00 грн - майновий внесок (пай) за будівництво самого нежитлового приміщення комори (п.1.4. та додаток №1 до Договору).

25 листопада 2017 р. позивач оплатив на користь відповідача суму в розмірі 46 200,00 грн.

Позивач виконав свої зобов`язання вчасно, у повному обсязі та належним чином.

02 липня 2020 р. житловий будинок було введено в експлуатацію про що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради було видано сертифікат серії КС №162201842326.

18 серпня 2020 р. рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 474 житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 . Рішення опубліковане на офіційному сайті Білоцерківської міської ради, має загальнодоступний характер. Відповідач дане рішення отримав 26.08.2020 р.

Відповідно до п. 4.2.1. Договору, відповідач зобов`язався не пізніше 15 календарних днів з моменту введення будинку в експлуатацію, отримання відповідачем документу, що підтверджує присвоєння будинку адреси та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації) передати позивачу за актом прийому-передачі приміщення.

Також відповідач зобов`язався передати позивачу довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі та всі інші документи необхідні для оформлення права власності на приміщення (п.1.1., 2.9., 3.1.7., 8.2.Договору).

Кінцевий строк передачі приміщення сплив (26 серпня +15 календарних днів) 10.09.2020 р.

Але, своїх зобов`язань відповідач до цього не виконав, приміщення і документи необхідні для реєстрації права власності позивачу не передав.

Законодавство про захист прав споживачів також передбачає, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (ч.5 ст.10 ЗУ Про захист прав споживачів ).

Укладений між сторонами договір, застосування іншого розміру неустойки (пені) за порушення відповідачем своїх зобов`язань, не передбачає.

Строк позовної давності для стягнення неустойки (пені) обмежено одним роком (ч.2 ст.258 ЦК України). Нарахування неустойки (пені) здійснюється за кожен день окремо та обмежується 12 місяцями, що передують зверненню позивача до суду.

Таким чином, розмір неустойки (пені) за несвоєчасну передачу приміщення позивачу станом на 09.10.2020 р. складає 37 422,00 грн, що підтверджується розрахунком, який долучений до цієї заяви.

При цьому, позивач вважає за необхідне пред`явити позов лише на частину належних йому вимог, а саме, на суму неустойки (пені) у розмірі 7 422,00 грн.

Просив суд якщо суд вважає, що строки звернення до суду є пропущеними, поновити позивачу такий строк визнати за позивачем майнові права на нежитлове приміщення (комору), загальною площею 4,20 кв.м., між другим і третім поверхом по АДРЕСА_1 , згідно договору про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 НОМЕР_2 від 24.11.2017 р., що був укладений між позивачем і відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) в розмірі 7 422,00 грн. У разі неявки в судове засідання належним чином повідомленої сторони позивача, розгляд справи провести за її відсутності. У разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення ( а. с. 1-5 ).

Ухвалою судді від 15 жовтня 2020 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження. призначено підготовче судове засідання у справі на 10 листопада 2020 року ( а. с. 40-41 ).

24 листопада 2020 року за вх. № 45441 судом отримано відзив на позовну заяву, в якому поросили відмовити в задоволенні позовних вимог мотивуючи тим, що 21 листопада 2017 року сторони уклали Договір № 78 про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 за умовами якого Позивач взяв на себе зобов`язання сплатити Вступний внесок, Цільовий внесок та Пай в загальній сумі 46200,00 грн. Обов`язку сплати майнового внеску, як зазначено в позовній заяві, згідно умов договору в Позивача не виникало.

Натомість Відповідач за умовами Договору взяв зобов`язання організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , здати його в експлуатацію та передати позивачу нежитлове приміщення № 78 між 2 та 3 поверхом, проектною площею 4,20 кв.м., та всі документи необхідні Позивачу для реєстрації права власності (п. 1.1., 1.5., 4.2.1).

Відповідач виконав свої зобов`язання будівництво багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 , ввів будинок в експлуатацію 02.07.2020 року, та здійснив дії щодо передачі квартири запропонувавши підписати Акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

Дії Відповідача спрямовані на передачу квартири Позивачу підтверджуються в листах Позивача від 11.08.2020 року та Відповідача № 16/09 від 16.09.2020 року відповідно. Зауважують, що листа від 09.10.2020 року Відповідач не отримував, а тому не мав можливості відреагувати на нього.

Однак, зазначають, що разом з обов`язком передачі квартири Відповідачем Позивачу, Договором встановлено обов`язок прийняти нежитлове приміщення від Відповідача за Актом прийому-передачі згідно п. 4.1.13 Договору, що Позивачем, попри намагання Відповідача зроблено не було, що підтверджується листами Позивача та Відповідача, чим порушено умови Договору. Позивач уникає та таким чином штучно створює перешкоди для виконання. Відповідачем своїх зобов`язань та затягуючи процес передачі квартири Відповідачем Позивачу, таким чином зловживає своїми правами, через що Відповідач не може передати всі необхідні документи для можливості отримання Позивачем квартири та реєстрації права власності на неї, оскільки одним з документів згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 є вищезазначений акт. В листі Відповідача № 16/09 від 16.09.2020 року було чітко зазначено про готовність передачі об`єкта, та готовність до розгляду будь-яких варіантів Актів прийому-передачі приміщення, оскільки Договором та чинним законодавством не передбачено форму та вимоги до такого акту, а запропонований до підписання проект, що був підготовлений та наданий для ознайомлення Відповідачем Позивачу, Позивач не підписав, взявши час на ознайомлення. У позивача є всі можливості, щоб надати свій варіант акту, внести корективи, виправлення тощо, або скласти дефектний акт стосовно якості приміщення чи висловити або надіслати претензію до Відповідача стосовно порушення чи неналежного виконання умов Договору. Однак даних дій Позивачем вчинено не було, запропонований акт не підписано, дефектного акту щодо якості приміщення не складено, жодних претензій не висловлено, натомість Відповідачем отримано вимогу від 11.08.2020 року про передачу об`єкту нерухомості без акту прийому- передачі або його проекту для розгляду та підписання сторонами. Позивач цілеспрямовано уникає отримання квартири та звертається до суду з позовом про стягнення пені.

Зауважують, що асоційовані члени кооперативу на даний час прийняли приміщення згідно їх договорів, та вже отримали витяги про право власності, попередньо отримавши всі необхідні документи для реєстрації права власності в реєстраційній службі, що свідчить про виконання Відповідачем своїх зобов`язань згідно договорів та про винятковість даної ситуації в зв`язку зі створенням Позивачем штучних перепон, з надуманих причин, що унеможливлює належне виконання Договору.

Слід зазначити, що відповідно до п.3.1.8., позивач має право здійснювати контроль за будівництвом. Виходячи з п. 4.2.3., та інших умов Договору Позивач міг та мав володіти інформацією стосовно будівництва Об`єкту багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

Статутом ОК ЖБК Опера 2 пунктом 3.1 визначено, що кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоціації членів та членів їх сімей, для подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення потреб членів кооперативу без мети отримання прибутку.

Відповідно до Статуту, кооператив є обслуговуючим, житлово-будівельним, предметом якого є забезпечення житловими та нежитловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, а метою слугує задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, а також поділ між ними ризиків.

Відповідно до п.5.8. Статуту ОК ЖБК Опера 2 Відповідачу, як асоційованому члену кооперативу надано право користуватись послугами кооперативу, а також звертатись до органів правління кооперативу з запитами, пов`язаними з членством в кооперативі, його діяльністю та діяльністю посадових осіб кооперативу, та отримувати відповіді на свої запити.

Тобто виходячи з положень Статуту кооперативу, та умов Договору, Позивач як асоційований учасник кооперативу мав всі можливості володіти інформацією стосовно порушення його прав та інтересів, та вживати відповідних заходів, однак з метою подальшого зловживання своїми правами та можливості стягнути кошти, не вчинив жодних дій стосовно захисту своїх прав та припинення їх порушень у разі, якщо вважав, що такі порушення мали місце, зокрема але не виключено і шляхом розірвання Договору як це передбачає п.3.1.5, та повернути сплачені ним кошти, у разі якщо він вважає, що його права порушено.

Слід зазначити, що Позивачем не доведено та не обгрунтовано розмір позовних вимог та збитків, завданих Позивачу Відповідачем та не надано відповідних доказів. Позовні вимоги щодо її стягнення суперечать п.6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідач вчинив дії, спрямовані на передачу нежитлового приміщення та всіх відповідних документів ще 05.08.2020 року, що підтверджує Позивач в листі від 08.11.2020 року, де вказує про отримання ним примірників актів прийому-передачі.

Також, Відповідач звертає увагу на те, що згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Обов`язок щодо передачі нежитлового приміщення в новозбудованому будинку члену кооперативу не є грошовим зобов`язанням, а тому встановлення за порушення цього обов`язку такого заходу відповідальності як пеня є недопустимим з огляду на правову природу пені, а Договором відповідно не передбачено відповідальність Відповідача у вигляді сплати пені відповідно до норм Цивільного законодавства.

Відповідно до п.8.6 Договору, вказано про обов`язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку. Натомість Позивач вказує на невживання заходів досудового врегулювання спору, чим порушує умови договору. Дана поведінка доводить незацікавленість у виконанні Відповідачем умов договору та зловживання своїми правами збоку Позивача.

Стосовно вимоги визнати за позивачем майнові права на нежитлове приміщення НОМЕР_2 загальною площею 4,2 кв.м., по АДРЕСА_1 , повідомляють, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з відсутністю предмету спору, а тому не потребує судового захисту, оскільки право на отримання нежитлового приміщення чи майнових прав на нього ніким не оспорюється. Зокрема, збоку третіх осіб немає ніяких посягань на це нежитлове приміщення, а Відповідачем підтверджуються цивільно правові відносини та висловлюється повна готовність в передачі приміщення Позивачу з усіма документами для реєстрації права власності на виконання ч.2 ст. 331 ЦК України. Відповідач звертає увагу на те, що саме Позивачем створюються умови для неналежного виконання договору та передачі приміщення згідно договору, а судова практика на яку посилається Позивач, не відповідає обставинам даної справи, тому Позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав ( а. с. 48-52 ).

25 листопада 2020 року за вх. № 45516 судом отримано від позивача додаткові пояснення у справі ( а. с. 86-88 ).

Ухвалою суду від 25 листопада 2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 грудня 2020 року ( а. с. 92-93 ).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник не з`явилися, представник позивача повідомлений належним чином про дату, час та місце слухання справи, про що в матеріалах справи містить розписка від 25.11.2020 року ( а. с. 94 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Частиною 5 ст. 130 ЦПК України передбачено, що вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач та його представник належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, звертаючись до суду з позовними вимогами, позивач в прохальній його частині також крім іншого просив у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленої сторони позивача, розгляд справи провести за її відсутності ( а. с. 5 ).

Відповідач ОК ЖБК Опера 2 в судове засідання свого представника не направили, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення 05.12.2020 року.

Однак, звертаючись до суду з відзивом на позовну заяву позивача, відповідач в прохальній частині просив суд у разі неявки в судове засідання належним чином повідомленої сторони відповідача, розгляд справи провести за її відсутності ( а. с. 51 ).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 21 листопада 2017 року між обслуговуючим кооперативом Житлово-будівельний кооператив Опера 2 та ОСОБА_1 було укладено Договір № 78.

Умовами зазначеного договору передбачено, що ОК ЖБК Опера 2 бере на себе зобов`язання щодо організації будівництва багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_1 , здати об`єкт в експлуатацію та передати Учаснику приміщення в Об`єкті будівництва обумовлено цим Договором приміщення (комору), між другим і третім поверхом, проектною площею 4,20 кв.м., а також всі документи необхідні для реєстрації права власності. ЖБК зобов`язаний організувати будівництво Об`єкту будівництва та здачу його в експлуатацію у строк до 21 березня 2018 року при умові дотримання Учасниками порядку та строків сплати внесків (п.1.1., 1.5., 4.2.1. Договору) ( а. с. 13-18 ).

Зазначене не спростовано і самим відповідачем, про що свідчить у відзиві останнього на позовну заяву позивача.

Встановлено, що позивач зі свого боку взяв на себе зобов`язання не пізніше 27.11.2017 р. сплатити 46 200,00 грн, з яких 924,00 грн - вступний внесок розміром 2%, 1 386,00 грн - пайовий внесок розміром 3% та 43 890,00 грн - майновий внесок (пай) за будівництво самого нежитлового приміщення комори (п.1.4. та додаток №1 до Договору) ( а. с. 19 ).

25 листопада 2017 р. позивач оплатив на користь відповідача суму в розмірі 46 200,00 грн. ( а. с. 21 ).

Встановлено, що 02 липня 2020 р. житловий будинок було введено в експлуатацію про що Відділом державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради було видано сертифікат серії КС №162201842326 ( а. с. 76-77 ).

18 серпня 2020 р. рішенням Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 474 житловому будинку присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 ( а. с. 24 ).

Відповідно до п. 4.2.2. Договору, відповідач зобов`язався не пізніше 15 календарних днів з моменту введення будинку в експлуатацію, отримання відповідачем документу, що підтверджує присвоєння будинку адреси та сплати внеску (за наслідками технічної інвентаризації) передати позивачу за актом прийому-передачі приміщення.

Також відповідач зобов`язався передати позивачу довідку про внесення пайового внеску у повному обсязі та всі інші документи необхідні для оформлення права власності на приміщення (п.1.1., 2.9., 3.1.7., 8.2.Договору).

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач наголошує на тому, що своїх зобов`язань відповідач до цього часу не виконав, приміщення і документи необхідні для реєстрації права власності позивачу не передав, тому просив суд визнати за ним майнові права на нежитлове приміщення та стягнення неустойки.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, викладені у відзиві на позов, що позивач обрав невірний спосіб захисту враховуючи наступне.

Майнове право можна визначити як право очікування , що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Вказане підтверджують висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 березня 2016 року у справі № 6-265цс16.

Виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), підтверджує вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимагати переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт. Вказане підтверджують висновки Верховного Суду України, сформульовані у постановах від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-98цс13 і від 25 вересня 2013 року у справі № 6-85цс13.

Зазначене підтверджується і постановою ВП ВС від 16 жовтня 2019 року у справі № 761/5156/13-ц, провадження № 14-425цс19.

Враховуючи характер спірних правовідносин, а також встановлені судами попередніх інстанцій обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту порушених прав не заборонений законом та у світлі цієї справи є ефективним, оскільки іншим шляхом захистити її права позивачка не могла.

Тому, враховуючи зазначене, позивач звертаючись до суду з вимогою про визнання за ним майнові права на нежитлове приміщення ( комору ), згідно договору про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 № 78 від 24.11.2017 року обрав спосіб захисту порушених прав не заборонений законом.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов`язання в натурі. Примусове виконання зобов`язання в натурі, - це спосіб захисту, який випливає з загального принципу повного і належного виконання зобов`язання та полягає в зобов`язанні здійснити дію, або утриматися від її здійснення, незалежно від застосування до боржника інших заходів впливу.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вчиняється у формі, встановленій законом, має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в строк, встановлений договором, відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визнані умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

На підставі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 3.1.8. Договору № 78 від 27.11.2017 року, позивач має право здійснювати контроль за будівництвом.

Згідно з п. 4.2.3., та інших умов Договору позивач мав можливість володіти інформацією стосовно будівництва Об`єкту багатоповерхового житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по АДРЕСА_1 .

Статутом ОК ЖБК Опера 2 пунктом 3.1 визначено, що кооператив є юридичною особою, утвореною шляхом добровільного об`єднання громадян та/або юридичних осіб, на основі членства для ведення діяльності з метою будівництва багатоквартирних житлових будинків для його членів, асоціації членів та членів їх сімей, для подальшої експлуатації та управління цими об`єктами на засадах самоврядування для задоволення потреб членів кооперативу без мети отримання прибутку.

Відповідно до Статуту, кооператив є обслуговуючим, житлово-будівельним, предметом якого є забезпечення житловими та нежитловими приміщеннями членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, а метою слугує задоволення житлових, економічних, соціальних та інших потреб членів та асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, а також поділ між ними ризиків.

Відповідно до п. 5.8. Статуту ОК ЖБК Опера 2 відповідачу, як асоційованому члену кооперативу надано право користуватись послугами кооперативу, а також звертатись до органів правління кооперативу з запитами, пов`язаними з членством в кооперативі, його діяльністю та діяльністю посадових осіб кооперативу, та отримувати відповіді на свої запити.

Тобто, виходячи з положень Статуту кооперативу, та умов Договору, позивач як асоційований учасник кооперативу мав всі можливості володіти інформацією стосовно порушення його прав та інтересів, та вживати відповідних заходів, зокрема але не виключено і шляхом розірвання Договору як це передбачає п.3.1.5, та повернути сплачені ним кошти ( а. с. 57-66 ).

Відповідно до п. 8.6 Договору, вказано про обов`язок сторін досягати згоди по всіх спірних моментах, зокрема в даному випадку до форми та змісту акту прийому-передачі, і лише після недосягнення згоди, вирішувати спір в судовому порядку.

Встановлено, що дії відповідача спрямовані на передачу нерухомого майна позивачу підтверджуються в листах позивача від 11.08.2020 року та відповідача № 16/09 від 16.09.2020 року відповідно ( а. с. 27-28, 31 ).

Встановлено, що разом з обов`язком передачі квартири відповідачем позивачу, Договором встановлено обов`язок прийняти нежитлове приміщення від відповідача за Актом прийому-передачі згідно п. 4.1.13 Договору.

Встановлено, що зазначене не було зроблено, попри намагання відповідача, що підтверджується листами позивача та відповідача, чим порушено умови Договору.

Отже, відповідач не може передати всі необхідні документи для можливості отримання позивачем квартири та реєстрації права власності на неї, оскільки одним з документів згідно Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 є вищезазначений акт.

В листі відповідача № 16/09 від 16.09.2020 року зазначено про готовність передачі об`єкта, та готовність до розгляду будь-яких варіантів Актів прийому-передачі приміщення, оскільки Договором та чинним законодавством не передбачено форму та вимоги до такого акту, а запропонований до підписання проект, що був підготовлений та наданий для ознайомлення відповідачем позивачу, позивач не підписав.

Зазначений акт приймання-передачі нежитлового приміщення по договору про сплату внесків у ОК ЖБК Опера 2 від 27 липня 2020 року ( а. с. 26 ) був запропонований позивачу, але такий акт не був підписаний позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

В листі позивача від 09.10.2020 року позивач зазначає, що не погоджується з запропонованими відповідачем проектами актів приймання-передачі ( а. с. 33 ).

У листі-відповіді від 16.09.2020 року за вих. № 16/09 відповідач ОК ЖБК Опера 2 повідомляв позивача про готовність передати квартиру та виконати умови договору № 12 від 08.11.2017 року та про готовність передати нежитлове приміщення згідно Договору № 78 від 24.11.2017 року, та у зв`язку з відмовою підписати Акти приймання-передач запропоновані ЖБК, просили надати свої проекти Актів приймання-передачі для погодження ЖБК та можливості ( а. с. 81 ), який був направлений позивачу ( а. с. 82 ).

Однак, з боку позивача не були запропоновані свої варіанти Актів приймання-передачі.

Отже, позивач має всі можливості, щоб надати свій варіант акту, внести корективи, виправлення тощо, або скласти дефектний акт стосовно якості приміщення чи висловити або надіслати претензію до відповідача стосовно порушення чи неналежного виконання умов Договору.

Як встановлено в судовому засіданні жодних дій з цього приводу позивачем не було вчинено, запропонований акт не підписано, свого варіанту акту відповідачу з боку позивача не надано, дефектного акту щодо якості приміщення не складено, жодних претензій не висловлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Вимога для захисту порушеного права має відповідати змісту цього права та характеру його порушення.

Отже, як вбачається з матеріалів справи відповідач не заперечує проти підписання акту приймання-передачі та передати усі документи та ключі позивачу, але позивач ухиляється від цього.

Тому, з урахуванням встановленого, вимоги позивача в частині визнання за позивачем майнових права на нежитлове приміщення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача неустойку ( пеню ) в розмірі 7 422 гривень, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. А пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Обов`язок щодо передачі нежитлового приміщення в новозбудованому будинку члену кооперативу не є грошовим зобов`язанням, а тому встановлення за порушення цього обов`язку такого заходу відповідальності як пеня є недопустимим з огляду на правову природу пені, а Договором відповідно не передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати пені відповідно до норм Цивільного законодавства.

До того ж, матеріали справа свідчать, що відповідач вчинив дії, спрямовані на передачу нежитлового приміщення та всіх відповідних документів ще 05.08.2020 року, що підтверджує сам представник позивача в вимозі про передачу об`єктів нерухомості від 11.08.2020 року, де вказує про отримання позивачем примірників актів прийому-передачі ( а. с. 27-28 ).

Тому, такі вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойку ( пеню ) в розмірі 7 422 гривень не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню в повному обсязі, так як є безпідставними та необгрунтованими.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. У разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач при зверненні до суду з вищевказаними позовними вимогами був звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позовних вимог останньому було відмовлено, не підлягають стягненню судові витрати на користь держави з відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 15,16, 203, 257, 261, 526, 530, 549, 553, 554, 599, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638 Цивільного кодексу України та керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 89, 128, 130, 131, 137, 141, 211, 247, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до обслуговуючого кооперативу Житлово-будівельний кооператив Опера 2 про захист прав споживачів, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив Опера 2 ( адреса місцезнаходження: 29025, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Вишнева, 23, ЄДРПОУ: 39598042 ).

Повне судове рішення складено 14 грудня 2020 року.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов