Постанова

від 05.11.2021 по справі 1.380.2019.006470

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.006470

адміністративне провадження № К/9901/2242/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року (суддя Сподарик Н.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року (судді: Шавель Р.М. (головуючий), Глушко І.В., Довга О.І.) у справі №1.380.2019.006470 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вельт Капітал до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Вельт Капітал (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.11.2019 № 000344509, №000345509.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року, позов Товариства задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Рішення судів вмотивовано тим, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ Овертрейд компані є реальними, що підтверджено первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях, та не підтверджені належними доказами.

Суди також дійшли висновку про недоведеність контролюючим органом вчинення позивачем порушення, що полягало у ненаданні копії документів посадовій особі при здійсненні податкового контролю (перевірки), а томі відсутні підстави для застосування штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 82/05.09/40266233 від 02.10.2019, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань проведення взаємовідносин з ТОВ Овертрейд компані за період грудень 2018 року, правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податковій декларації з податку на прибуток під час якої було виявлено порушення позивачем вимог підпунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, підпунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1179972 грн, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 18) на загальну суму 1179972 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 1009354 грн, за лютий 2019 року в сумі 170618 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції позивача з придбання товару в контрагента ТОВ Овертрейд компані не мали реального характеру, оскільки первинні документи надані позивачем в підтвердження фактичного вчинення господарських операцій містять недоліки в заповненні, зокрема, у видаткових накладних відсутні ідентифікація підписів осіб (прізвище, посада) та відсутні дані щодо довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ); транспорні засоби, якими перевозився товар не призначені для перевезення такого виду товару; водій, що зазначений в товарно - транспортних накладних не перебуває в трудових відносинах з ТОВ Сімбо Капітал , з яким у позивача укладено догові про надання послуг з перевезення; не підтверджується придбання товару по ланцюгу постачання; відсутня ділова мета по спірних операціях, оскільки придбаний товар (вікна, двері дверні полота, коробки та інше) не міг бути використаними під час виконання задекларованих позивачем робіт.

Також контролюючий орган в акті перевірки зазначив про ненадання позивачем на запити ревізора первинних документів, що засвідчується відповідним актом №1/05.09/40266233 від 25.09.2019.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019:

- № 000344509, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) в загальному розмірі 1769958 грн, в тому числі 1179972 грн за податковим зобов`язанням та 589986 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 000345509, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн.

Судами встановлено, що між позивачем та контрагентом укладено договір купівлі - продажу від 04.12.2018 № 04/12/18.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаним договором позивач надав копії наступних документів: договір, видаткові накладні, податкові накладні.

В підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей із складу постачальника позивачем надано товарно-транспортні накладні. Транспортування товару здійснювалось самовивозом автомобілями FIAT DOBLO НОМЕР_1 та Краз 6510 ВС 5053 НВ, послуги по оренді яких (разом із водіями) здійснювало ТОВ Сімбо Капітал відповідно до договору надання послуг спецтехніки № 8-0 від 01.10.2018.

Також судами встановлено, що позивач володіє спеціалізованими складами та площадками, що дозволяє використовувати та зберігати власну чи орендовану спецтехніку, придбані товари, про що свідчать договори оренди № б/н від 02.01.2018 та № 06/01 від 06.01.2017.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. Підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги в частині порушення судами пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник обґрунтовує тим, що суди при прийнятті рішень не врахували відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 1540/4936/18, від 08.10.2020 у справі №160/2352/19, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 03.04.2020 у справі №822/315/16. Зокрема, відповідач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду судами попередніх інстанцій не враховано, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку. Проте судами не враховано доводи контролюючого органу щодо, не підтвердження придбання товару по ланцюгу постачання, відсутність ділової мети по спірних операціях.

В частині порушення норм процесуального права, а саме частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України контролюючий орган зазначає пункти 1 та 3. При цьому вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази в контексті статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в частині оцінки доказів. За позицією скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та доказам, що такі підтверджують, а саме акту перевірки, висновки якого в свою чергу базуються на інформації, що міститься в АІС Податковий блок , використання якої узгоджується з приписами статті 83 Податкового кодексу України.

Щодо порушення пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі не розкрито змісту порушення судами вказаної норми.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та про недоведеність таких порушень з боку відповідача, з огляду на, що просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій

10. Надаючи оцінки доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Також пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

А згідно вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Крім того, при вирішенні податкових спорів Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці Верховного Суду, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов`язкова ознака господарської операції.

11. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) та встановленим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Доводи контролюючого органу про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентом судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, оскільки такі висновки не підтверджені доказами, які б відповідали критеріям належності, допустимості та достовірності.

12. Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій виходячи, зокрема з наявної інформації, що міститься в АІС Податковий блок , зокрема щодо непідтвердження придбання товару по ланцюгу постачання, а також, водій, зазначений в товарно - транспортних накладних не перебуває в трудових відносинах з ТОВ Сімбо Капітал , з яким у позивача укладено договір про надання послуг з перевезення.

При цьому на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального закону. Сама по собі інформація на яку посилається відповідач в акті перевірки, зокрема аналіз інформації, що міститься в інформаційних базах даних контролюючого органу, не доводить наявності порушень податкового законодавства позивачем.

Щодо доводів відповідача відносно того, що придбану позивачем продукцію (вікна, двері дверні полота, коробки та інше) неможливо перевезти за допомогою автомобілів, які були зазначені в товарно - транспортних накладних, а саме, FIAT DOBLO та Краз 6510, оскільки такі не призначені для перевезення вказаних товарів в силу технічних характеристик, також не заслуговують на увагу, оскільки на підтвердження вказаних доводів жодних доказів надано не було, а отже такі є виключно припущеннями контролюючого органу.

13. Посилання контролюючого органу на відсутність ділової мети по спірних операціях з огляду на те, що придбані товари не могли бути використаними під час виконання позивачем таких робіт як технічне переоснащення електричних мереж, будівництво каналізаційної мережі та системи очистки стічних вод, реставрація фасаду будинку, харчоблоку їдальні, ЛЕП, існуючого приміщення під розташування пекарні і кондитерського цеху, що було встановлено на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, суди попередніх інстанцій також обґрунтовано не взяли уваги, оскільки перевірку контролюючим органом проведено за грудень 2018 року, відповідно контролюючим органом аналізувались операції за вказаний період. При цьому не було враховано, що позивач міг використовувати придбану продукцію не лише у спірних період, а і поза його межами та в інших господарських операціях. Крім того, судами було встановлено, що позивач придбану продукцію належним чином оприбуткував, що контролюючим органом не заперечувалось. Також було встановлено, що позивач орендує нежитлове приміщення (склад), що дозволяє зберігати придбані товари, крім того, адреса, яка зазачена у товарно - транспортних накладних, як пункт розвантаження відповідає саме адресі орендованого складського приміщення.

Таким чином, твердження контролюючого органу про відсутність ділової мети по спірних операціях не підтверджено жодним доказом та спростовується встановленими обставинами в справі.

14. Відносно недоліків в заповненні первинних документів, зокрема видаткових накладних, то слід зазначити, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки (недоліки) у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Посилання контролюючого органу на наявність недоліків в заповненні видаткових накладних, по взаємовідносинах з контрагентом, як підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відхилили, оскільки, як вбачається з таких накладних вони містять всі обов`язкові реквізити, які дають змогу в повній мірі ідентифікувати учасників господарської операції та суть такої операції, а наявність підписів осіб від постачальника та отримувача товару без їх розшифровки (не вказано ПІБ) не може свідчити про відсутність господарської операції, крім того, на всіх видаткових накладних наявні печатки як постачальника так і отримувача товару.

15. Щодо відсутності у позивача на момент проведення перевірки усіх необхідних документів, зокрема щодо перевезення товару, а саме не надання позивачем до перевірки документів, що підтверджують отримання ним послуг з перевезення, які були надані ТОВ Сімбо Капітал (актів приймання - передачі наданих послуг, акти виконаних робіт (наданих послуг, документів про оплату послуг) слід зазначити наступне.

Як встановлено судами та вбачається з акту перевірки контролюючий орган зазначає про вручення позивачу вимоги про надання документів та інформації щодо проведених операцій з ТОВ Овертрейд компані за період грудень 2018 року, проте Товариством документів надано не було, зокрема і щодо послуг з перевезення товару, які надавались ТОВ Сімбо Капітал , що зафіксовано актом ненадання документів від 25.09.2019 № 1/05.09/40266233.

Зазначені обставини також стали підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 18.11.2019 №000345509, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510 грн за порушення вимог статті 85 Податкового кодексу України, а саме ненадання платником податків документів чи їх копій під час здійсненні податкового контролю.

Також судами було встановлено, що акт № 1/05.09/40266233 від 25.09.2019, яким зафіксовано ненадання позивачем документів до перевірки, контролюючим органом до суду надано не було, матеріали справи такого не містять.

Отже, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність факту допущення позивачем порушення вимог статті 85 Податкового кодексу України, а відповідно і правомірність прийняття повідомлення - рішення від 18.11.2019 №000345509.

З урахуванням зазначеного, а також того, що Товариством до матеріалів справи було долучено докази перевезення товару (товарно - транспортні накладні, договір про надання послуг спецтехніки, укладеного з ТОВ Сімбо Капітал , специфікацію та калькуляцію вартості роботи техніки) при цьому контролюючим органом під час розгляду справи заперечень відносно наявності в справі зазначених первинних документів не заявлялось, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів щодо відсутності у позивача документів, що підтверджують факт перевезення придбаного товару.

16. Стосовно доводів скаржника про допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання порушення колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні як у позивача так і у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару обумовленого укладеним договором з контрагентом, як постачальником товарів, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку як позивача так і контрагента та злагодженості дій між ними.

Вказана позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема в постановах від 20.03.2020 у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19 та врахована судами під час вирішення цієї справи.

17. Отже, контролюючим органом на виконання передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах є недостовірними.

Контролюючим органом зроблено відповідні висновки на підставі аналізу інформації, а не доказів, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, як на підставу нереальності господарських операцій, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону.

Висновки ж судів є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

18. Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судами висновків Верховного Суду, сформованих у постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 1540/4936/18, від 08.10.2020 у справі №160/2352/19, від 16.04.2020 у справі № 826/7760/15, від 03.04.2020 у справі №822/315/16, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених відповідачем рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. При цьому у наведених контролюючим органом постановах Верховного Суду, зокрема наголошувалось про необхідність дослідження сукупності обставин справи та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій у конкретному спірному випадку.

Таким чином, наведені скаржником судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин справи, встановлених судами, тому посилання на те, що рішення у цій справі ухвалено без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного постановах Верховного Суду, є безпідставними.

18. Зазначаючи підставу касаційного оскарження судових рішень - порушення норм процесуального права, а саме пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу, контролюючий орган при цьому розглядає таке порушення через (крізь) призму статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України - оцінка доказів. Відповідач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій надали неправильну оцінку доводам контролюючого органу, які були викладені як в акті перевірки, так і зазначались протягом розгляду справи, та доказам, що такі підтверджують, зокрема акту перевірки, висновки якого сформовані на підставі інформації, що міститься в АІС Податковий блок та Єдиному реєстрі податкових накладних, яка свідчить про нереальність спірних операцій.

В контексті зазначеного колегія суддів зазначає, що судами в повній мірі у відповідності до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надано оцінку доводам та доказам, що були наведені, надані сторонами та містять в матеріалах справи, зокрема надано оцінку викладеним у акті перевірки висновкам, які, на думку контролюючого органу, вказують про фактичне не здійснення спірних операцій , як надано оцінку інформації на підставі якої такі висновки сформовано.

Слід зазначити, що в касаційній скарзі не вказано які саме конкретно докази судами було проігноровано та яким не було надано оцінки, доводи контролюючого органу зводяться виключно до незгоди саме з оцінкою доказів. Проте, враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права за встановлених у конкретній справі обставин.

19. Щодо порушення пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційній скарзі не розкрито змісту порушення судами вказаної норми.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Контролюючий орган не вказує, коли саме ним подавалось чи заявлялось відповідне клопотання (заява) та таке (така) судом першої чи апеляційної інстанцій було відхилено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

20. Наведене вище у сукупності дає підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів сторін.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій та фактично зводяться до переоцінки обставин господарських операцій позивача з контрагентом проте положення статі 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року слід залишити без задоволення.

22. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

23. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.006470 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова