Постанова

від 03.11.2020 по справі 1.380.2019.006470

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006470 пров. № А/857/6859/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Довгої О.І. та Глушка І.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Коцан М.В.;

від відповідача - Чубак Н.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вельт Капітал до Головного управління ДПС у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафу за ненадання документів під час здійснення податкового контролю (суддя суду І інстанції: Сподарик Н.І., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 14 год. 28 хв. 07.05.2020р., м.Львів; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 15.05.2020р.),-

В С Т А Н О В И В:

04.12.2019р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ Вельт Капітал звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати винесені відповідачем Головним управлінням /ГУ/ ДПС у Львівській обл. наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 000344509 від 18.11.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 1769958 грн., в тому числі 1179972 грн. за податковим зобов`язанням та 589986 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000345509 від 18.11.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені судові витрати в розмірі 19210 грн. сплаченого судового збору (Т.1, а.с.5-14).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020р. заявлений позов задоволено; визнано протиправними та скасовані винесені 18.11.2019р. відповідачем ГУ ДПС у Львівській обл. податкові повідомлення-рішення №№ 000344509, 000345509; вирішено питання про розподіл судових витрат (Т.1, а.с.222-234).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач ГУ ДПС у Львівській обл., який покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що в своїй сукупності призвело до невірного вирішення спору, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.1, а.с.2-10).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що перевіркою податкового органу встановлена неможливість реального здійснення протягом грудня 2018 року господарських операцій між позивачем та ТзОВ Овертрейд компані щодо придбання дерев`яних коробок, дверних полотен, металопластикових вікон.

Такий висновок ґрунтується на тому, що представлені позивачем первинні документи не містять основних реквізитів щодо ідентифікації осіб, довіреностей на право отримання товарно-матеріальних цінностей /ТМЦ/, місць складання.

Надані під час проведеної перевірки документи не підтверджують факт транспортування товарів, зазначені працівники не перебували у трудових відносинах з ТзОВ Сімбо Капітал , названі транспортні засоби не призначені для перевезення придбаних товарів.

Наявна податкова інформація щодо контрагента ТзОВ Овертрейд компані свідчить про неможливість здійснення останнім розглядуваних господарських операцій, оскільки по ланцюгу придбання такого не підтверджується його первинний імпорт на митну територію України.

Також ділова мета по розглядуваним операціям є відсутньою по тій причині, що придбані товари не могли бути використаними під час виконання позивачем таких робіт як технічне переоснащення електричних мереж, будівництво каналізаційної мережі та системи очистки стічних вод, реставрація фасаду будинку, харчоблоку їдальні, ЛЕП, існуючого приміщення під розташування пекарні і кондитерського цеху.

Спірні операції були разовими та мали місце лише протягом грудня 2018 року.

Таким чином, факт придбання позивачем товарів у вказаного контрагента на загальну суму 7079834 грн., в т.ч.ПДВ 1179972 грн., не підтверджується.

Також під час проведення перевірки позивачем не було надано на запити відповідача відповідного переліку документів, через що на підприємство було накладено штраф в розмірі 510 грн.; факт такої відмови засвідчується актом № 1/05.09/40266233 від 25.09.2019р.

Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач ТзОВ Вельт Капітал зареєстровано 09.02.2016р., податковий номер платника податків 40266233, на час проведення перевірки перебував на податковому обліку в ГУ ДФС у Львівській обл. (Галицький р-н м.Львова).

Основним видом діяльності підприємства визначено: будівництво житлових і нежитлових будівель, неспеціалізована оптова торгівля будівельними матеріалами.

Середньооблікова кількість штатних працівників на грудень 2018 року складала 51 особа, середня заробітна плата - 12085 грн.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Львівській обл. № 387 від 18.09.2019р. призначено позапланову документальну перевірку ТзОВ Вельт Капітал з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Овертрейд компані (код ЄДРПОУ 41566334) за період грудень 2018 року, правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податковій декларації з податку на прибуток (Т.1, а.с.26).

На підставі направлення № 407 від 19.09.2019р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань проведення взаємовідносин із ТзОВ Овертрейд компані за період грудень 2018 року, правомірності їх відображення у податкових деклараціях з ПДВ та податковій декларації з податку на прибуток.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки № 82/05.09/40266233 від 02.10.2019р., яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 1179972 грн., що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду (рядок 18) на загальну суму 1179972 грн., в тому числі за грудень 2018 року в сумі 1009354 грн., за лютий 2019 року в сумі 170618 грн.

Також ревізором зафіксовано порушення позивачем вимог п.п.85.2, 85.4, 85.8 ст.85, п.121.1 ст.121 ПК України.

На підставі цього Акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 000344509 від 18.11.2019р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 1769958 грн., в тому числі 1179972 грн. за податковим зобов`язанням та 589986 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.17);

№ 000345509 від 18.11.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. (Т.1, а.с.16).

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення № 000344509 від 18.11.2019р. є висновки податкового органу про те, що позивачем безпідставно відображені в податковому обліку господарські операції щодо придбання товарів у ТзОВ Овертрейд компані .

Зокрема, згідно аналізу наявної у Єдиному реєстрі податкових накладних /ЄРПН/ інформації, реалізовані на адресу ТзОВ Вельт Капітал товари придбавалися через ряд суб`єктів господарювання та протягом декількох днів останні проходили ланцюг постачання.

Значна частина товарів, реалізованих на адресу ТзОВ Вельт Капітал , є імпортованими (містять коди УКТ ЗЕД). Однак, проведеним аналізом ланцюга постачання не встановлено імпорту даного виду ТМЦ, через що є наявною підміна товарних позицій, що унеможливлює рух ТМЦ за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТзОВ Овертрейд компані та наступного за ними платника податків ТзОВ Вельт Капітал .

В ході перевірки досліджено наявність ділової мети щодо вчинення ТзОВ Вельт Капітал задекларованих операції з придбання ТМЦ.

Так, позивачем задекларовано придбання у ТзОВ Овертрейд компані вікон металопластикових - 250,05 кв.м., дверей металопластикових - 58,42 м.кв., дверних полотен - 2510 шт., коробок - 4329 грн. та інших додаткових матеріалів у значній кількості. Однак, згідно даних ЄРПН встановлено відсутність реалізації даних товарів та можливість їх використання в роботах у зв`язку із реалізацією робіт, у яких не передбачено використання даних матеріалів, зокрема: технічне переоснащення електричних мереж, будівництво каналізаційної мережі та системи очистки стічних вод, реставрація фасаду будинку, реконструкція харчоблоку їдальні, реконструкція ЛЕП, реконструкція існуючого приміщення під розташування пекарні і кондитерського цеху (додаткові роботи).

Крім цього, операції ТзОВ Вельт Капітал із ТзОВ Овертрейд компані були разовими та здійснювались лише у грудні 2018 року.

Звідси, зазначені операції за грудень 2018 року не містять розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання ТМЦ. Наслідком діяльності ТзОВ Овертрейд компані було виключно чи переважно формування податкових зобов`язань на адресу контрагентів, в тому числі ТзОВ Вельт Капітал .

Таким чином, враховуючи усі вищенаведені факти, в ході проведення перевірки встановлено ряд факторів, що не підтверджують проведені операцій, а також свідчать про дефектність первинних документів, а саме:

відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), що унеможливлює його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій;

наявність невідповідностей у первинних документах;

непідтвердження факту транспортування товарів у зв`язку із відсутністю первинних документів щодо надання послуг оренди транспортних засобів, а також відображення відповідних послуг у податковій звітності;

неможливість здійснення транспортування наявними транспортними засобами;

відсутність ділової мети щодо вчинення ТзОВ Вельт Капітал задекларованих операції з придбання ТМЦ.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугувало факт ненадання позивачем на запити ревізора первинних документів, що засвідчується актом № 1/05.09/40266233 від 25.09.2019р.

Приймаючи рішення та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи по взаємовідносинах позивача із ТзОВ Овертрейд компані є належним чином оформленими та підписаними уповноваженими представниками договірних сторін.

Податковий орган не довів, що позивачу було відомо або могло бути відомо про податкові порушення, допущені контрагентом, і у зв`язку із цим ним не проявлено належної обачності при виборі контрагента. Доказів наявності фактів взаємозалежності або узгодженості дій позивача і ТзОВ Овертрейд компані , а також застосування платником схеми розрахунків, яка свідчать про повернення грошових коштів платнику або особам, які мають до нього відношення, суду не надано.

У грудні 2018 року відповідач не відносив ТзОВ Овертрейд компані до переліку ризикових суб`єктів господарювання; не зупиняв реєстрацію та не відмовляв в реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТзОВ Овертрейд компані . Отже, за наслідками проведеного в грудні 2018 аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС та/або за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації відповідач не виявив об`єктивних ознак наявності ризиків порушення ТзОВ Овертрейд компані норм податкового законодавства та зареєстрував видані ним податкові накладні.

При виборі контрагента, у якого придбані товарно-матеріальні цінності, позивач проявив належну обачність. В свою чергу, податковий орган не надав належних і достатніх доказів, які дозволяють зробити висновок про безпідставність одержаної податкової вигоди за взаємовідносинами із ТзОВ Овертрейд компані .

Також проведеною перевіркою охоплено період лютого 2019 року, який не підлягав перевірці згідно наказу відповідача № 387 від 18.09.2019р.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленого позову є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Ключовим питанням в аспекті розглядуваних правовідносин є надання належної оцінки доводам податкового органу про неможливість реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ Овертрейд компані протягом грудня 2018 року.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Підпунктом 44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами ч.1 ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 вказаного Закону).

Згідно з п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затв. наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вимог наведених норм ПК України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов`язання з ПДВ є податкова накладна.

Підпунктом 14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.1 ст.198 наведеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 наведеного Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне здійснення господарських операцій щодо придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Таким чином, господарські операції для визначення формування податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст.74 КАС України, частиною другої якої передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У розглядуваній справі в основу складу податкового правопорушення покладені взаємовідносини позивача з його контрагентом.

Враховуючи положення Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а також зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об`єкту оподаткування ПДВ має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення господарських операцій, підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та інші первинними документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

В аспекті наведеного колегія суддів враховує, що наявними матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій, з огляду на наступне.

Зокрема, матеріалами справи містять первинні документи, передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , які спростовують висновки викладені в Акті перевірки щодо вчинених позивачем порушень та підтверджують реальність господарських відносин між позивачем та ТзОВ Овертрейд компані .

Зокрема, позивачем здійснювались господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей , а саме: дерев`яні коробки, дверні полотна, вікна металопластикові.

Протягом обревізованого періоду таке придбання товарів проводилося позивачем у ТзОВ Овертрейд компані на умовах договору купівлі - продажу № 04/12/18 від 04.12.2018р. (Т.1, а.с.48-49).

Факт поставки товару стверджується видатковими накладними № РН-106/12 від 04.12.2018р. на суму 1023709 грн. 65 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-104/12 від 04.12.2018р. на суму 495122 грн. 03 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-105/12 від 04.12.2018р. на суму 1148700 грн. 21 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-130/12 від 05.12.2018р. на суму 1275323 грн. 23 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-129/12 від 05.12.2018р. на суму 1147407 грн. 18 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-170/12 від 06.12.2018р. на суму 854838 грн. 82 коп. (в т.ч. ПДВ), № РН-169/12 від 06.12.2018р. на суму 1134733 грн. 23 коп. (в т.ч. ПДВ) (Т.1, а.с.50-57, 58, 59-70, 71-79, 80-88, 89-93, 94-102).

Контрагентом ТзОВ Овертрейд компані виписано та зареєстровано в ЄРПН наступні податкові накладні по розглядуваним операціям: № 170 від 06.12.2018р. на суму 854838 грн. 88 коп., № 169 від 06.12.2018р. на суму 1134733 грн., № 130 від 05.12.2018р. на суму 1275323 грн., № 129 від 05.12.2018р. на суму 1147407 грн., № 104 від 04.12.2018р. на суму 495122 грн., № 106 від 04.12.2018р. на суму 1023710 грн., № 105 від 04.12.2018р. на суму 1148700 грн.

В підтвердження переміщення товарно-матеріальних цінностей із складу постачальника позивачем представлені товарно-транспортні накладні (Т.1, а.с.103-108). Транспортування товару здійснювалось самовивозом автомобілями FIAT DOBLO НОМЕР_1 та Краз НОМЕР_2 , послуги по оренді яких (разом із водіями) здійснює ТзОВ Сімбо Капітал (код ЄДРПОУ 41767017) відповідно до договору надання послуг спецтехніки № 8-0 від 01.10.2018р. (Т.1, а.с.109-113).

Позивач володіє спеціалізованими складами та площадками, що дозволяє використовувати та зберігати власну чи орендовану спецтехніку, придбані товари, про що свідчать договори оренди № б/н від 02.01.2018р. та № 06/01 від 06.01.2017р. (Т.1, а.с.42-43, 45-47).

ТзОВ Вельт Капітал використовував працю найманих працівників, а також залучав додаткові трудові ресурси на підставі цивільно-правових угод.

З огляду на зазначене, всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у контрагента ТзОВ Овертрейд компані на момент формування показників податкової звітності були наявні у позивача.

Представлені первинні документи не містять неточностей або інших недоліків, які б не дозволяли ідентифікувати зміст господарських операцій, товари та осіб, які проводили ці операції.

Звідси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про реальність господарських операцій, здійснених між позивачем і ТзОВ Овертрейд компані , наголосивши на добросовісності дій платника податку - позивача, що полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також на реальності всіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Покликання контролюючого органу на можливі порушення норм інших галузей законодавства у розглядуваній справі не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також податковим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальника, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Стосовно доводів апелянта про допущені суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання порушення колегія суддів зазначає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може слугувати достатньою підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту. За таких умов платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Вказана позиція наведена в постанові Верховного Суду від 20.03.2020р. у справі № 813/5407/15, від 16.04.2020р. у справі № 810/3443/18, і враховується судом апеляційної інстанції під час вирішення наведеного спору.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Також у рішеннях у справах Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням ст.77 КАС України.

Оцінюючи фактичні обставини справи, судом першої інстанції правомірно надано перевагу письмовим доказам (первинним документам), поясненням представників сторін, а також підставно враховано, що про реальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить той факт, що товари, які отримані від зазначеного контрагента, були фактично отримані та обліковані підприємством в цілях їх використання у власній господарській діяльності.

Доводів щодо протилежної позиції та представлення вагомих доказів на підтвердження фіктивності розглядуваних операцій відповідачем не представлено.

Зокрема, в матеріалах адміністративної справи є відсутній вирок суду, який набрав законної сили, та яким встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

В частині скасування податкового повідомлення-рішення № 000345509 від 18.11.2019р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (п.85.6 ст.85 ПК України).

За твердженнями відповідача в ході проведення перевірки позивачу був вручений лист-вимога № 1/05.09 від 19.09.2019р. (Т.1, а.с.37-38).

Станом на 25.09.2019р. позивачем ТзОВ Вельт Капітал до перевірки не представлено:

оригіналів та копій документів, що безпосередньо стосуються отриманих послуг перевезення вантажу (товарів): актів приймання-передачі наданих послуг, актів виконаних робіт (наданих послуг), документів про оплату за надані послуги перевезення;

сертифікатів якості на товар від постачальника (виробника), довіреності, розрахунок собівартості оптові та роздрібні ціни, документи складського обліку, та інші документи, що підтверджують зберігання придбаних ТМЦ, які пов`язані з проведеними ТзОВ Вельт Капітал фінансово-господарськими операціями з наведеним вище контрагентом;

банківські виписки по всіх рахунках, журнали-ордери, картки рахунків, аналізи рахунків з наведеним контрагентом;

документи що підтверджують, використання придбаних ТМЦ та послуг в господарській діяльності платника.

Факт ненадання документів засвідчується Актом № 1/05.09/40266233 від 25.09.2019р.

Разом з тим, такий Акт під час судового розгляду відповідачем не представлений, а тому вчинення позивачем такого порушення як ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом (ч.1 п.121.1 ст.121 ПК України) слід вважати недоведеним.

Водночас, на підставі наданих позивачем документів відповідачем складено акт перевірки, а під час судового розгляду представником відповідача не заявлялися доводи про наявність в справі первинних документів, які не охоплювалися перевіркою.

Інші висновки рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обґрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам податкового законодавства, діючого на момент виникнення спірних відносин.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішення податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об`єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

В порядку ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ГУ ДПС у Львівській обл.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській обл. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020р. в адміністративній справі № 1.380.2019.006470 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Головне управління ДПС у Львівській обл.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді О. І. Довга І. В. Глушко Дата складення повного тексту судового рішення: 04.11.2020р.