Ухвала

від 03.11.2021 по справі 947/31648/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/31648/21

Провадження № 6/947/658/21

УХВАЛА

03.11.2021

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Свистуновій Є.С., за участю представників сторін, розглянувши у в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, -

ВСТАНОВИВ :

Представник стягувача ОСОБА_1 - адвокат Жуков Ю.А. 18.10.2021р. звернувся до Київського районного суду м.Одеси з вказаною заявою.

Обґрунтовуючи заяву, заявник зазначив, що у встановлений законом строк стягувач не міг пред`явити виконавчий лист до виконання, оскільки боржник - ТОВ Володимир в К увесь цей час обіцяв продати належний йому на праві власності об`єкт нерухомого майна, а саме: нежилу будівлю та споруди кафе на 80 посадочних місць та спортивно-оздоровчого комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2 649,8 кв. м., реєстраційний номер майна: 8135456 після чого він зможе виконати свої боргові зобов`язання перед стягувачем.

Також стягувач окрім іншого зазначив, що боржник декілька раз повідомляв стягувача про наявність потенційних покупців, про тривалий процес з підготовки документів, необхідних для оформлення купівлі-продажу та проходження певних переддоговірних підготовчих етапів. Але кожного разу угода про купівлю-продаж належного боржнику майна з якихось причин не відбувалась. Просить поновити строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з наведених підстав.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити.

Представник боржника ТОВ Володимир і К просив відмовити у задоволенні заяви, надав до суду письмові заперечення проти заяви, посилаючись на пропущення відповідного процесуального строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Представник боржника - адвокат Кучмій В.В. заперечуючи проти заяви стягувача, посилався на те, що вказана обставина не може бути взята судом як поважна причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки викладені обставини не перешкоджали або не забороняли стягувачу в будь-який пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строку, встановленого Законом України Про виконавче провадження та зазначив, що вказана обставина нічим не підтверджена а є міркуванням заявника з метою мотивування своєї заяви.

Також представник боржника навів мотиви, підтверджені долученими до заперечень доказами про те, що між сторонами протягом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання існували двосторонні домовленості щодо способу виконання умов укладеної між сторонами мирової угоди, на підставі яких стягувач ОСОБА_1 свідомо не пред`являв виконавчий документ до виконання. Зазначив, що вказані дії стягувача протягом років в рамках виконання мирової угоди спричинили для боржника чималі збитки.

Суд, дослідивши та перевіривши матеріали справи, усні та письмові пояснення учасників справи з доданими доказами , приходить до наступного.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України Про виконавче провадження (в редакції на час набрання рішенням законної сили), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: інші виконавчі документи протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Судом окрім іншого встановлено наступне.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16 грудня 2009 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ТОВ Володимир і К (надалі за текстом - сторони) про стягнення грошових коштів з : ТОВ Володимир і К на користь позивача 55 9976 грн. Судове рішення набрало законної сили, виконавчий лист видано 24.09.2013р.

В ході примусового виконання зазначеного рішення між сторонами було укладено мирову угоду, яка була затверджена Ухвалою Київського районного суду м. Одеси 02 червня 2011 року (справа №2-з-8/11).

13.09.2013 року Київський районний суд м. Одеси по справі за заявою позивача ОСОБА_1 постановив ухвалу, якою роз`яснив ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02.06.2011 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Володимир і К про стягнення грошових коштів.

З метою примусового виконання ухвали від 13.09.2013 року по справі №2-з-8/11 Київський районний суд м. Одеси видав позивачу (стягувачу) виконавчий лист від 24.09.2013р., відповідно до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю Володимир і К на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 559976 гривень (або на той момент 150 000 доларів США).

Окрім зазначеної мирової угоди від 02.06.2011 р., укладеної в процесі виконання рішення з метою врегулювання грошових зобов`язань, передбачених змістом цієї угоди 07.03.2013 року між сторонами було укладено двосторонню угоду, за умовами якої стягувач зобов`язався прямо сприяти у відчуженні об`єкта нерухомості, а саме будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, який належить ТОВ Володимир і К , та який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за продаж якого ТОВ Володимир і К в особі ОСОБА_2 мав отримати грошову суму не менше 2,5 мільйонів доларів США за курсом НБУ на день укладання цієї угоди. Стягувач в свою чергу мав отримати винагороду від сприяння укладання вказаної угоди і як наслідок врегулювати взаєморозрахунки, визначені умовами мирової угоди.

В рамках укладеної двосторонньої угоди ТОВ Володимир і К давало свою згоду на пошук стягувачем покупця та на продаж оздоровчо-спортивного комплексу.

Вказана двостороння угода на момент її укладання та по сьогодні відповідно до умов ст. ст. 626, 627, ч. 2 ст. 628 та ст. 629 ЦК України мала і має юридичну силу.

Однак, починаючи з 2013 року і по цей час стягувач, розуміючи можливі наслідки непред`явлення отриманого виконавчого листа до виконання, на власний розсуд не зміг виконати умови зазначеної угоди, не здійснював пошук покупця, не сприяв іншим шляхом у продажу та відчуження третім особам вказаного вище нерухомого майна належним чином.

Боржник за багато років поніс значні збитки від неможливості здійснити відчуження вказаного об`єкту без участі стягувача як сторони двосторонньої угоди будь-якій юридичній або фізичній особі.

Вказана обставина свідчить про неналежне виконання стягувачем умов двосторонньої угоди, що змусило боржника ставити питання про розірвання вказаної двосторонньої угоди з метою недопущення збитків в майбутньому.

Представник боржника в своїх запереченнях на заяву зазначає, що можливо неможливість виконання вказаної угоди викликана неможливістю її виконання зі сторони стягувача у зв`язку з обставиною, за яку він не відповідає, однак за багато років про цю обставину боржнику не відомо. Однак стягувачем вказану обставину не спростовано належним чином, а боржником не надано чітких доказів її наявності, що незалежно від цього в свою чергу в сукупності з іншими фактами впливає на оцінку судом поважності причини пропуску строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Внаслідок цього 07 вересня 2021 року боржник направив стягувачу на його офіційну адресу перший претензійний лист, який був отриманий стягувачем, однак він залишився без відповіді.

В вказаному зверненні боржник зазначав, що стягувачу ОСОБА_1 необхідно було відреагувати на вказаний лист протягом 10 днів та врегулювати виникле питання. Однак по сьогодні від стягувача не надійшло будь-якої відповіді, що свідчить про неможливість або небажання виконувати умови двосторонньої угоди, яка з урахуванням домовленостей сторін впливає на виконання мирової угоди, затвердженої Ухвалою суду.

В матеріалах справи містяться докази того, що наприкінці вересня, а саме 27.09.2021 року боржник повторно направив стягувачу ОСОБА_1 претензійний лист, в якому повідомляв про можливе розірвання вищенаведеної двосторонньої угоди від 07.03.2013р.

З урахуванням цього боржник вважав, що укладена між сторонами двостороння угода від 07.03.2013 року має бути розірвана.

За таких обставин суд доходить до висновку, що боржник враховуючи двосторонні домовленості між сторонами, свідомо не пред`являв отриманий виконавчий лист до виконання.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що стягувач раніше мав намір і намагався звернути отриманий виконавчий лист до виконання, якщо вважав, що боржник зі свого боку порушив умови двосторонньої угоди.

Таким чином свідоме не пред`явлення боржником ОСОБА_1 виконавчого листа до виконання протягом багатьох років та не бажання належним чином виконувати умови двосторонньої угоди не є поважною причиною пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа від 24.09.2013р. листа до виконання.

Практика Верховного суду України в подібних категоріях справ зводиться до того, що суди повинні чітко з`ясовувати зміст поважності причини пропуску строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та досліджувати чіткі докази поважності цієї причини. Це повинні бути об`єктивні причини неможливості пред`явленням виконавчого листа до виконання, які вочевидь не залежать від стягувача (хвороба, умисні дії боржника, вимушене проживання в іншій країні тощо). До цього і зводиться норма, визначена ч. 1 ст. 433 ЦПК України.

Доведеність причин пропуску цього строку, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, покладається на заявника.

Заявник ОСОБА_1 не надав суду належних та допустимих доказів того, що він з поважних причин не мав можливості пред`явити виконавчий лист до виконання упродовж майже 8-ми років з вересня 2013 р., тому не заслуговує на увагу відповідні посилання заявника на зазначений факт.

Стягувач ОСОБА_1 , своєчасно отримавши виконавчий лист, не був позбавлений можливості подати його до виконання і цікавитись ходом виконання виконавчого провадження, своєчасно вчиняти виконавчі дії.

Отже суд вважає, що зазначені заявником причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа відносно боржникаТОВ Володимир і К до виконання не є поважними.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 433 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні заяви відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її підписання. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.