Ухвала

від 29.10.2021 по справі 439/1770/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 439/1770/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/537/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальне провадження № 439/1770/20 про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ленінське Апостолівського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 286 КК України,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

представника потерпілих

адвоката ОСОБА_9 ,

потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

законного представника потерпілого

ОСОБА_13 - ОСОБА_12 ,

за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_8 , представника потерпілих адвоката ОСОБА_9 , представника ПрАТ «СК «Перша» - адвоката ОСОБА_14 на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 року,

в с т а н о в и л а :

Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та йому призначено покарання у виді трьох років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту затримання, тобто з 24.08.2020. Запобіжний захід тримання під вартою залишено без змін до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 по18 892грн відшкодування завданої моральної шкоди кожному з цивільних позивачів.

Стягнуто із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь держави судовий збір за подачу цивільного позову ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 в розмірі 2102 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_16 100977 грн 73 коп. витрат на лікування та 5048 грн 88 коп.відшкодування завданоїморальної шкоди.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»на користь ОСОБА_12 в інтересах малолітнього ОСОБА_13 27 814 грн 08 коп.витрат на лікування та 1390 грн 70 коп.відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь держави судовий збір за подачу цивільного позову ОСОБА_16 , ОСОБА_12 в інтересах малолітнього ОСОБА_13 в розмірі 2102 грн.

Вирішено питання щодо накладених арештів на майно, речових доказів та процесуальних витрат у справі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 23.08.2020 близько 23:00 год., керуючи автопоїздом у складі тягача «SCANIA P114» реєстраційний номер НОМЕР_1 і напівпричепа «SCFIMITZ SPR24» реєстраційний номер НОМЕР_2 та, рухаючись ним автодорогою сполученням «Чоп-Київ» 441 км + 320 м. у м. Броди Львівської області грубо порушив Правила дорожнього руху, які виразились у тому, що він, керуючи транспортним засобом, здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, при цьому змінив без причин технічного характеру напрямок свого руху праворуч та виїхав на примикаючу справа другорядну дорогу на якій, в цей час при наближенні до згаданого перехрестя зупинився автомобіль «FIAT DOBLO» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_17 , і такими своїми діями створив аварійну обстановку, яка призвела до зіткнення вказаних транспортних засобів, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_17 , тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_13 та тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості ОСОБА_16 .

На вирок суду захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_8 , представник потерпілих адвокат ОСОБА_9 , представник ПрАТ «СК «Перша» - адвокат ОСОБА_14 подали апеляційні скарги.

У своїй апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_5 просить вирок суду щодо ОСОБА_5 змінити та призначити ОСОБА_5 більш м`яке покарання, не пов`язане з позбавленням та обмеженням волі.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник звертає увагу на те, що у вироку суд зазначив пом`якшуючі покарання обставини, а саме те, що ОСОБА_5 щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, є особою молодого віку, позитивно характеризується, однак не врахував їх при призначенні покарання.

Зазначає, що обвинувачений висловлює щирий жаль з приводу вчиненого та осуд своєї поведінки, про що неодноразово наголошував. Крім того, обвинувачений позитивно характеризується як за місцем проживання, так і за місцем роботи, а роботодавець згідний надати йому роботу, про що є лист-гарантія. Апелянт вказує на міцні соціальні зв`язки обвинуваченого, який є одружений, а також те, що ним частково відшкодовано матеріальну шкоду потерпілим, а інші відшкодування матеріальних і моральних збитків взяли на себе роботодавець та страхова компанія.

Захисник просить апеляційний суд застосувати до ОСОБА_5 положення статті 69 КК України.

Представник потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_9 просить вирок суду скасувати та призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційних вимог представник потерпілих зазначає, що призначене покарання у виді трьох років позбавлення волі не може вважатися співрозмірним із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та не є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Не погоджується із врахуванням судом як пом`якшуючої покарання обставини активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_5 до моменту встановлення висновком експерта № 6592/6593 від 25.11.2020 факту проїзду ОСОБА_5 на червоний сигнал світлофора, стверджував, що їхав на дозволений сигнал світлофора. Також, апелянт вважає, що не залишення місця ДТП є обов`язком, передбаченим ПДР, а тому ця обставина не може визнаватися як така, що пом`якшує покарання. Крім того, зазначає, що говорячи про форму необережної вини у даному кримінальному провадженні слід взяти до уваги, що порушення ПДР ОСОБА_5 було вчинено у формі злочинної самовпевненості.

Представник ПрАТ «СК «Перша» - адвокат ОСОБА_18 у своїй апеляційній скарзі просить вирок в частині задоволення цивільних позовів скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовів ОСОБА_16 , ОСОБА_19 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 до ПрАТ «СК «Перша» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційних вимог представник ПрАТ «СК «Перша» зазначає, що законом встановлено обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору, а, оскільки до позовних заяв не було додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, так як цивільні позивачі не зверталися з відповідними заявами до ПрАТ «СК «Перша» суд, керуючись п.7 ч.4 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, повинен був вернути позовні заяви позивачам.

Апелянт також звертає увагу, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень взагалі відсутня ухвала про розгляд клопотання адвоката ОСОБА_9 щодо залучення ПрАТ «СК «Перша» в якості співвідповідача за позовом ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 . У даному кримінальному провадженні ПрАТ «СК «Перша» фігурувала у якості співвідповідача за позовом ОСОБА_16 і ОСОБА_20 , проте суд ухвалив рішення стосовно стягнення коштів з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , не встановивши за позовом родини Дідиків процесуального статусу страхової компанії «Перша» як співвідповідача.

Вказує, що згідно з ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 14 грудня 2020 року про призначення судового розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_21 за ч.2 ст.286 КК України, то такий було призначено на 14 грудня 2020, а клопотання адвоката ОСОБА_9 про залучення ПрАТ «СК «Перша» як співвідповідача за позовом ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 датоване 24 грудня 202 року, тобто після першого судового засідання, а отже у суду взагалі не було підстав для залучення ПрАТ «СК «Перша» як відповідач за цим позовом.

Що стосується стягнення коштів з ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_16 і ОСОБА_20 , то зазначені в п.24.1.ст.24ЗаконуУкраїни «Про обов`язковестрахування цивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів»витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я, проте до позовної заяви не долучено жодного документа, який би підтверджував перебування ОСОБА_16 і ОСОБА_20 на стаціонарному лікуванні, однак суд у вироку, не підтвердивши це жодними документами, безпідставно вказує, що зазначені особи перебували на стаціонарному лікуванні.

Стверджує, що долучені до позовної заяви платіжні документи про витрати, пов`язані з лікуванням зазначених осіб, не можуть бути підставою для стягнення коштів зі страхової компанії, так як понесені витрати танеобхідність їх здійснення не підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Представник потерпілих ОСОБА_9 , не погоджуючись з апеляційними скаргами захисника ОСОБА_8 та представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 , скерував до суду заперечення.

Щодо апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 зазначає, що така є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, представник потерпілих просить залишити вирок Бродівського районного суду Львівської області від 22.04.2021 в частині вирішення цивільних позовів без змін, та, відповідно, залишити без задоволення апеляційну скаргу цивільного відповідача ПрАТ «СК «Перша».

Представник ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти доводів апеляційних скарг представника потерпілих потерпілих ОСОБА_9 та представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 , представника потерпілих ОСОБА_9 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 та представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 , думку потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , законного представника потерпілого ОСОБА_13 - ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_9 та заперечили проти задоволення апеляційних скарг захисника ОСОБА_8 та представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 , прокурора ОСОБА_7 , який просив залишити вирок суду без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 без задоволення, обговоривши наведені в апеляційних скаргах доводий дослідившиматеріали кримінальногопровадження,колегія суддіввважає,щоапеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, а також про правильність кваліфікації його дій за ч. 2ст. 286 КК Українив апеляційних скаргах не оспорюються.

Щодо покарання, з яким не погоджуються захисник ОСОБА_8 та представник потерпілих ОСОБА_9 , то воно призначене судом з дотриманням вимог ст.ст.65,66 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином вчиненим з необережності, обране з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше не судимий, вину у вчиненому визнав повністю, добровільно відшкодував моральну шкоду в розмірі 15 000 грн потерпілим ОСОБА_22 , на час вчинення кримінального правопорушення мав постійне місце праці, де характеризувався позитивно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, на час скоєння ДТП в стані алкогольного сп`яніння не перебував, відсутності обставин, які обтяжують покарання. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, а також його молодий вік.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався загальних засад призначення покарання та обґрунтовано призначив мінімальне покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, та яке є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Усі обставини,на якіпосилається захисник ОСОБА_8 в поданійапеляційній скарзі,судом першоїінстанції приобранні покараннябули враховані,тож обґрунтованихпідстав длязміни вирокута застосуваннящодо ОСОБА_5 при призначенні йому покарання положень ст. 69 КК України, як про це просить апелянт, не вбачається.

За змістомст. 69 КК Українипризначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вчинений злочин, є правом, а не обов`язком суду і може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості цього злочину, з урахуванням особи винного, і які мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Колегія суддів з урахуванням у сукупності всіх обставин та особи обвинуваченого, який вчинив тяжкий злочин, не вбачає достатніх підстав для висновку про істотне зниження ступеню тяжкості злочину та для застосування положеньст. 69 КК України.

Крім того, з врахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, також відсутні підстави вважати призначене ОСОБА_5 покарання надто м`яким, як про це зазначено в апеляційній скарзі представника потерпілих.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для висновку про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого у зв`язку з чим апеляційні скарги захисника обвинуваченого та представника потерпілих задоволенню не підлягають.

Також, апеляційний суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 .

Так, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що оскільки до позовних заяв не було додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору, так як цивільні позивачі не зверталися з відповідними заявами до ПрАТ «СК «Перша» суд, керуючись п.7 ч. 4 ст. 185 ЦПК повинен був повернути позовні заяви позивачам. В обґрунтування такої позиції апелянт покликається на Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який встановлює обов`язкове вжиття заходів досудового врегулювання спору.

Колегія суддів вважає такі твердження необґрунтованими з таких підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного стягнення із страхової компанії коштів на відшкодування шкоди потерпілим, оскільки останні в передбаченому законом порядку до страхової компанії не зверталися, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 1ст. 128 КПК Україниособа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями, зокрема, підозрюваного абообвинуваченого.

Положеннямист. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»регламентовано, щодля отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбаченихстаттею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Апеляційний суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховикаіз заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінніст. 124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченогост. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положеньЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченимст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями15,16 ЦК України.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленогост. 128 КПК України.

Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 297/2187/19.

Тобто,у межах кримінального провадження заст. 286 КК Українифакт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, щодля задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченогост. 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеномуст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Не знайшли свого підтвердження також доводи представника страхової компанії про те, що в порушення вимог ст. 190 ЦПК України, суд не надіслав на адресу страхової компанії ухвали про відкриття провадження одночасно з копією позовної заяви ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 з копіями доданих до них документів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 16 вересня 2020 року потерпілими ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 заявлено цивільний позов з позовними вимогами до ТОВ «СТ-ПОЛІКОР». 24 грудня 2020 року вищевказані позивачі подали заяву про зміну предмета позову, зокрема доповнили цивільний позов вимогами до ПрАТ «СК «Перша». При цьому, копію цивільного позову було скеровано до ПрАТ «СК «Перша» представником позивачів 24 грудня 2021 року, що не заперечується у клопотанні представника ПрАТ «СК «Перша» від 26.01.2021, скерованому на адресу Бродівського районного суду Львівської області (Т.2 а.с.149). При цьому слід зазначити, що від ПрАТ «СК «Перша» не надходило жодних заперечень з приводу заявленого потерпілими ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 позову.

Також не відповідає дійсності твердження апелянта про те, що до позовної заяви ОСОБА_16 та законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_12 не долучено жодного документа, який би підтверджував перебування ОСОБА_16 і ОСОБА_20 на стаціонарному лікуванні, а також щодо не долучення позивачами до позовної заяви копій рахунків та актів виконаних робіт, які підтверджують вид та обсяг наданих робіт.

Згідно з п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обгрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

До позовної заяви від 14.12.2020 серед іншого, було долучено копію висновку експерта №284/20. Як вбачається з вказаного висновку експерта «з медичної карти стаціонарного хворого № 20611 слідує, що ОСОБА_16 поступила на лікування 25.08.2020 о 15.46 год.». Крім того, вказана експертиза проводилася експертом відділення судово-медичної експертизи при КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». Зазначене, на думку колегії суддів, підтверджує перебування ОСОБА_16 на стаціонарному лікуванні в КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова». Окрім цього, внаслідок ДТП ОСОБА_16 уже після виписки з медичного закладу серед іншого було проведено декілька оперативних втручань для відновлення нормального функціонування ока. При цьому, як вбачається з матеріалів провадження до позовної заяви було долучено копії рахунків та актів виконаних робіт, які підтверджують вид та обсяг наданих медичних послуг.

Крім того, як вбачається з епікризу-виписки, наданої КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова», яка була долучена до позовної заяви від 14 грудня 2020 року, ОСОБА_13 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова» в період з 24.08.2020 по 04.09.2020.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги ПрАТ «СК`Перша» немає.

Істотних порушень вимог КПК України, які перешкоджали суду повно та всебічно розглянути кримінальне провадження в тому числі в частині вирішення цивільних позовів, та ухвалити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 не містять правових підстав для зміни чи скасування вироку, а тому такі задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 22 квітня 2021 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_9 , представника ПрАТ «СК «Перша» ОСОБА_14 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення., а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання ним копії судового рішення.

С у д д і :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4