Рішення

від 08.11.2021 по справі 637/1108/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08.11.2021

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2021 року смт Шевченкове

Шевченківський районний суд Харківської області

у складі : головуючого - Тордія Е.Н. секретар судових засідань - Сергієнко В.С.

номер справи №637/1108/20 (2/637/33/21)

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників

участь у справі приймали: представник позивача - Брек Л.О.

відповідач - Проценко Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Шевченківського районного суду Харківської області позов ОСОБА_2 до Cелянського господарства Колос про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, інфляційних витрат та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

11 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду Харківської області з позовною заявою до Селянського господарства Колос ( далі по тексту СГ`Колос ) про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати інфляційних витрат, та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Брек Л.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: р.№349 виданий Шевченківською державною нотаріальною конторою Харківської області від 20 вересня 2016 року) після смерті ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, площею 5.3195 га, з кадастровим номером 6325785900:02:000:0133, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному Реєстрі речових прав 121486163257.

За життя ОСОБА_3 уклав Договір оренди вищевказаної земельної ділянки з СГ Колос . Передача земельної ділянки відбулась актом від 29 вересня 2008 року , відповідно до умов п.17 Договору . Договір зареєстрований 15 грудня 2008 року за

№ 040870400076.Строк дії договору 25 років. Орендна плата виноситься в розміру 3% від нормативної грошової оцінки землі в сумі 1697.67 грн. до 1 квітня слідуючого за звітним роком - грошима або натуральної сільськогосподарською продукцією, у разі несвоєчасної сплати орендної плати нараховується пеня в розміру 0,01% від суми прострочення за кожний день.

Враховуючи що станом на звернення до суду відповідачем не сплачена оренда плата за 2017-2019 року, вважає це порушенням умов договору.

2 березня 2020 року позивач звернулась до орендаря щодо внесення змін до Договору оренди землі. До листа був доданий проект договору про зміну орендної плати та визначення порядку її сплати.

14 серпня 2020 року відповідач направив відповідь в якій відмовив в підписанні додаткових умов до договору оренди.

Враховуючи що договір є обов`язком для виконання сторін , а систематична не сплата орендної плати є підставою для його розірвання, просить суд розірвати договір укладений між ОСОБА_3 та СГ Колос 29 вересня 2008 року. Також проситься стягнути інфляційні витрати, згідно наданого розрахунку, а всього 29736.76 грн.

Окрім того, така позиція СГ Колос , щодо спілкування та виконання взятих на себе обов`язків спричинила позивачу моральні страждання. Оскільки позивач та члени її родини розраховували після укладання Договору оренди землі отримувати, постійний, своєчасний прибуток у вигляді орендної плати. Мали правомірне очікування на добросовісність відповідача.

Натомість СГ Колос господарює на орендованій землі позивача, отримує прибуток, і при цьому вдався до порушень прав позивача. Зазначає, що замість того щоб врахувати побажання власника майна, щодо узгодження порядку ( способу ) здійснення орендної плати, закріпивши його в Договорі оренди землі, що підтверджують волевиявлення позивача щодо продовження договірних відносин, СГ Колос безпідставно їх відхилило.

Зазначила , що тільки після подання позовної зави до суду відповідачем 5 лютого 2021 року їй була сплачена оренда плата за 2018-2019 роки .

Також, звернула увагу суду ,що відповідачем надані до суду докази поза встановленими судом строком, тому такі докази не можуть бути належними та допустимими.

Враховуючи викладене вище, позивач вимушена звернутися до суду за захистом свого права та просить розірвати Договір оренди землі від 29 вересня 2008 року укладений між ОСОБА_3 та СГ Колос , стягнути заборгованість за оренду плату за 2018 -2019 роки, інфляційні витрати, стягнути на її користь моральну шкоду, яку вона оцінує в 10 000.00 грн., а також стягнути з відповідача понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник СГ Колос голова господарства Проценко Н.Б. проти задоволення позовних вимог ОСОБА_2 заперечувала.

В обгрунування заперечень зазначила,що дійсно ОСОБА_3 та СГ Колос 29 вересня 2008 року уклали договір оренди, належної останньому на права власності земельної ділянки, який був зареєстрований 15 грудня 2008 року.

Після того , як господарство дізналось що ОСОБА_2 отримала спадщину у вигляді земельної ділянки , яка перебувала в оренді , їй було надіслано листа , в якому пропонувалось надати відповідні документи щодо отриманої спадщини, та 18 січня 2018 року вона, через поштове відділення отримала 7310.00 грн. розрахунок орендної плати за 2017 рік. При цьому , підприємство нарахувало та виплатило виходячи з більшого відсотку від оціночної вартості землі, з встановленими державою коефіцієнтами.

6 червня 2018 року на адресу позивача була надіслана орендна плата в розмірі 6000.00 грн. на майбутнє за 2018 рік , яка нею не отримана та повернута на адресу підприємства. 14 червня 2019 року орендна плата в сумі 149 32.88 грн. надіслана позивачу на її поштову адресу , було також повернуто , як не отримане.

На адресу позивача господарство неодноразово надсилало листи з проханням отримати орендну плату в бухгалтерії підприємства , або зазначити яким чином її перерахувати. Дані листи залишались без відповіді.

Після звернення до суду , позивачем у лютому 2021 року до господарства надісланий лист ,в якому вона зазначила номер карткового рахунку для отримання орендної плати.

5 лютого 2021 року позивач отримала орендну плату за 2018-2019 роки в повному обсязі.

Щодо зміни умов договору оренди землі то господарство у відповіді від 20 лютого 2020 року, зазначила свої причини відхилена пропозиції. Оренда плата сплачувалась виходячи з 6% від грошової оцінки землі , хоча договором обумовлені 3%. Поштові перекази надсилались на адресу реєстрації позивача і заперечень щодо такого способу отримання орендної плати вона не висловлювала. Заяву про перерахунок орендної палити на картковий рахунок надіслано господарству лише у 2021 році. До цього будь - які варіанти спілкування позивачем ігнорувалися. Вважає,що ніякої моральної шкоди господарство не спричинило позивачу ,оскільки не отримання нею поштових переказів з орендною платою, було її вибором та ініціативою. Господарства використала всі наявні можливості за для добросовісного виконання умов договору оренди землі, саме через поведінку позивача та її активі дії вона її не отримала. Також зауважила що відшкодування моральної шкоди договором та законом не передбачено.

Враховуючи викладене , вважає,що позовні вимоги ОСОБА_2 є недоведеними, надуманими , такими що не відповідають дійсності , а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.

12 листопада 2020 року ухвалою суду позовна заява позивача залишена без руху.

17 листопада 2020 року після усунення недоліків, по справі постановлена ухвала про відкриття провадження та призначення розгляду справи в загальному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 3 грудня 2020 року. Також, відповідачу наданий строк для подання відзиву на заявлені позовні вимоги.

3 грудня 2020 рок у до суду надійшло клопотання представника СК Колос Леонової Ю.О., яка діяла за дорученням про надання строку для подання відзиву на позовні вимоги та відкладення розгляду підготовчого судового засідання.

Згідно повідомлення про отримання судового виклику, пакет документів отримано відповідачем 23 листопада 2020 року. Розгляд справи відкладено на 22 грудня 2020 року.

22 грудня 2020 року , розгляд справи відкладено на 18 січня 2021 року, враховуючи заяву від 22 грудня 2020 року представника СК Колос Леонової Ю.О. про відкладення розгляду справи.

18 січня 2021 року розгляд справи відкладено за заявою представника СК Колос Леонової Ю.О. про відкладення розгляду справи на 8 лютого 2021 року.

08 лютого 2020 року до суду надано відзив на позовні вимоги підписані представника СК Колос Леоновою Ю.О.

Ухвалою від 8 лютого 2021 року, підготовче засідання оголошено закритим та справу призначено до судового розгляду. Заяви про поновлення строку щодо подання відзиву представником відповідача не заявлялось.

В подальшому розгляд справи за заявою позивача і відповідно до ухвали суду від 25 березня 2021 року, проводився в режимі відеоконференеції.

Суд, вислухавши представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 29 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та СГ Колос був укладений договір оренди земельної ділянки б/н, площею 5.3195 га, в тому числі рілля 5.3195 га (державний акт на право власності на землю серія Р2 №741337). Даний договір був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі в Шевченківському районному відділі земельних ресурсів та в Державному реєстрі вчинено запис за №040870400076 від 15 грудня 2008 року.

Передача та прийняття земельної ділянки відбулась згідно акту - прийому передачі земельної ділянки від 29 вересня 2008 року (а.с.8-11). Запис про укладання договору оренди внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотеки за № 26447152.

Згідно свідоцтва про смерть (серія НОМЕР_1 від 23 лютого 2016 року) ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач за справою - ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину (серія та номер: р.№349 виданий Шевченківською державною нотаріальною конторою Харківської області від 20 вересня 2016 року) після смерті ОСОБА_3 є власницею земельної ділянки, площею 5.3195 га, з кадастровим номером 6325785900:02:000:0133, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному Реєстрі речових прав об`єкта нерухомого майна 121486163257 (а.с.18).

Звертаючись до суду позивач зазначає, що вона не отримала оренду плату починаючи з 2017 року та до 2019 року.

В судовому зсіданні представник позивача адвокат Брек Л.О. зазначила , що позивач отримала оренду плату за 2017 рік в у січні 2018 року , через поштове відділення за місцем своєї реєстрації. Також зазначила , що в червні 2018 року , коли на її ім`я надійшов грошовий перевід вона його не отримала , так як не знала , від кого він , і що це за гроші. Така ж ситуація відбулась у 2019 році.

Окрім того , посилається на довідку фіскальної служби , згідно якої господарство сплачувало оренду плату не відповідно до умов договору та не своєчасно. Звернувшись до господарства у 2020 році щодо зміни умов сплати орендної плати та порядку її сплати вона отримала відмову.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила ,що господарство може на майбутнє надсилати оренду плату ,що і було зроблено в 2018 році , просила врахувати ,що оренда плата була відрахована виходячи не з 3% , а з 6% але остання її не отримала , тобто у більшому розміру ніж передбачено Договором, така ситуація виникла і у 2019 році . Оренда плата повернута на рахунок господарства. Щодо зміни умов договору, то господарство вважала що у тому немає необхідності, тому що сплачувало більше ніж зазначено в договорі, і надсилала грошові перекази за адресою реєстрації позивача

Мотивувальна частина та застосовані судом правові норми.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За ч. 1-4 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України , передбачено ,що суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа згідно ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голден проти Сполученого королівства № 4451/70).

Статтею 55 Конституції України передбачено ,що кожана особа має право на судовий захист.

Позиція суду щодо вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства .

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України та Законом України Про оренду землі 6 жовтня 1998 року № 161-XIV, із змінами (надалі за текстом - Закон 161).

Згідно з рішенням Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі

№ 563/1210/18, провадження № 61-5862св19, частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Як встановлено вище, орендодавець ОСОБА_3 помер, спадкоємцем після його смерті є позивач ОСОБА_2 .

За правилами ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) .

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, таке положення закріплено в ст. 1218 Цивільного кодексу України.

В силу ч. 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Положеннями частини п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України закріплено, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Смерть орендодавця, за загальним правилом, не є підставою для припинення дії договору оренди, а також для його розірвання чи зміни його умов. Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємця (спадкоємців), який (які) зобов`язаний (зобов`язані) продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі.

Саме такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 514/136/17.

Тому, відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату спадкоємцю, якою є позивач у даній справі. Тобто, відповідач повинен виконувати умови договору оренди. Продовжувати платити орендну плату потрібно, інакше, несплата орендної плати може бути розцінена як систематичне порушення умов договору. Відтак, існує ризик розірвання договору судом на вимогу спадкоємця.

При цьому, право на отримання орендної плати у спадкоємця земельної ділянки виникає одразу після відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 134/1676/16-ц).

Відповідно до положень статті 1 Закону 161 оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону 161 договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону 161 орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

У пункті д частини першої статті 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Наведене повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом України у постановах від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16.

За змістом частини першої статті 32 Закону 161 на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону, та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставлятьс

Аналогічний висновок також викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі № 925/549/17. При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

Суд ураховує, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, а відтак робить висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають і положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що підставою звернення позивача до суду є несплата відповідачем орендної плати за період 2017-2019 роки, тобто за два роки поспіль, що свідчить про систематичність несплати орендної плати та порушення п.26 Договору оренди землі.

Суд не може погодитися з підставами розірвання договору оренди землі зазначеними позивачем , оскільки в судовому засіданні вони спростовані наступними доказами.

Представник позивача адвокат Брек Л.О., в судовому засіданні зазначила ,що позивач отримала орендну плату за 2017 рік у січні 2018 року, через поштовий переказ за місцем своєї реєстрації,тобто відповідно до умов Договору.

За 2018 рік позивач не отримала оренду плату. Але підтвердила надходження поштового переказу на адресу своєї реєстрації. Повернення поштового переказу , пояснила не обізнаністю щодо відправника. Також зазначила ,що сплата орендної плати на майбутнє не передбачена Договором. При цьому доказів того ,що позивач мала інші стосунки з фізичними або юридичними особа, за якими отримувала поштові перекази і мала сумніви щодо відправника , суду не надала.

У 2019 рік вона також не отримала оренду плату через поштовий переказ з тих самих підстав.

У лютому 2021 року позивач звернулась до господарства з заявою щодо отримання орендної плати , яка була їй перерахована в повному обсязі на картковий рахунок, який вона зазначила. Чому такі дії з її боку не були зроблені раніше , пояснила наявністю листа від 20 лютого 202о року , згідно якого вона мала намір змінити умову Договору , а саме розмір орендної плати , а також вказала порядок її виплати.

З вказаного листа та додатку до нього Договору про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20 вересня 2009 року вбачається ,що позивач просить виплачувати їй оренду плату виходячи з 10% від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки , і сплачувати її просить через поштовий переказ за місцем реєстрації АДРЕСА_1 . (а.с.12-13). сплати просить

Представник відповідача голова господарства Проценко Н.Б. зазначила ,що підприємство може на майбутнє сплачувати оренду плату , враховуючи життєві обставини того чи іншого орендодавця, що було зроблено в даному випадку. Господарство неодноразово надсилало орендну плату на поштову адресу позивача , але вона її не отримувала, хоча у 2017 році саме в такий спосіб позивач отримала виплату орендної плати. У лютому 2021 року після отримання заяви ОСОБА_2 щодо перерахування орендної плати на картковий рахунок , господарством за 2018-2019 роки оренда плата була перерахована в повному обсязі. Також відмітила , що за 2020, 2021 роки орендна плата також перерахована з урахуванням 7% від грошової оцінки земельної ділянки , а ні 3 % як вказано в Договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже, наявне разове порушення умов договору що відповідно не вважається підставою в розумінні пункту д частини 1 статті 141 Земельного кодексу України для розірвання договору суборенди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотного порушення умов договору відповідачем.

В даному випадку суд констатує наявність прострочення сплати орендної плати за 2019 рік , враховуючи її надіслання у червні 2019 року , що не можу слугувати підставою для розірвання договору оренду .

Щодо сплати орендної платина майбутнє у 2018 році , то чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Окрім того констатує до така можливість визначена п. 12.1 Договору.

Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 Закону України Про оренду землі .

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18).

Відповідну позицію висловив і Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2019 року по справі № 704/236/17, провадження № 61-32303св18 .

В даному випадку за умови Договору позивач мала можливість у разі невнесення орендної плати передбаченої п.10 Договору оренди землі, звернутися зі стягненням пені 0,01 %, від суми прострочення передбачену п. 12.2 Договору.

З такими вимога позивач до суду не зверталась.

Протилежного позивачем та її представником суду не надано.

Щодо вимог про стягнення орендної плати , індексу інфляції тощо .

При звернені до суду позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості за 2017 рік в сумі 10738.34 грн.; за 2018 рік -9748.34 грн. ; за 2019 рік - в сумі 9250.08 грн. Загальна заборгованість становить 29736.76 грн.

Під час розгляду справи позивач не заперечувала, що 5 лютого 2021 року відповідачем на її рахунок заборгованість перерахована.

Враховуючи, встановлений факт суд вважає, що вимоги щодо стягнення заборгованості за сплату орендної плати , тощо задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Проте у зобов`язальних правовідносинах моральна шкода стягується за правилами ст. 611 Цивільного кодексу України , згідно якої моральна шкода за невиконання однією із сторін зобов`язання підлягає стягненню у випадку, якщо це обумовлено договором або про це міститься пряма вказівка в законі, що регулює вказані правовідносини.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №692/1276/14-ц.

Однак, відшкодування моральної шкоди ні Договором оренди, укладеним між сторонами, ні законом, що регулює відносини оренди землі, не передбачено.

За встановлених обставин, вимоги позивача в цій частині є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 229 Цивільного процесуального кодексу України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 Цивільного процесуального кодексу України ).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 Цивільного процесуального кодексу України ).

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Одже,суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 Цивільного процесуального кодексу України ).

Враховуючи викладене,оцінивши надані докази у їх сукупності , надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені , тому підстави для їх задоволення відсутні.

Судові витрати.

Частиною 1 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 1 ч.ч.1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.

При зверненні до суду з позовними вимогами 2522.40 грн. враховуючи відмову у задоволенні позову за приписами п.2 ч.2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України ,судовій збір залишається за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 5,12,13,19,77-81, 131,141, 229, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 1, 31, 32 Закону України Про оренду землі , ст.15,16 23, 611, 651 1216,1268 Цивільного кодексу України, ст. ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 611, 651 Цивільного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Селянського господарства Колос про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи,зазначений строк обчислюється з часу виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження.

СУДДЯ