Ухвала

від 08.11.2021 по справі 318/2455/20

КАМ'ЯНСЬКО-ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 318/2455/20

Номер провадження №2/318/305/2021

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р. м. Кам`янка-Дніпровська

Суддя Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області Васильченко В. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в інтересах якої як законний представник діє ОСОБА_4 , третя особа Енергодарська міська рада Запорізької області як служба у справах дітей, приватний нотаріус Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області Хаяркін В. В. про стягнення боргу кредитором спадкодавця. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про забезпечення позову в якій просили заборонити приватному нотаріусу Кам`янсько-Дніпровського нотаріального округу Запорізької області Хаяркіну В. В. вчиняти будь-які дії щодо ОСОБА_3 або її законного представника ОСОБА_4 по наступному майну: земельну ділянку площею 11,0000 га, кадастровий номер: 2321180100:09:004:0001, яка знаходиться за адресою: Запорізька обл., Великобілозерський р-н, Великобілозерська сільська Рада, а також накласти арешт на майно, а саме: житловий будинок, площею 84,5 м 2 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, площею 0,172 га, кадастровий номер: 2322480500:01:007:0073, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до положень п. 13 ст. 7 та ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви проведено в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали провадження суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149-153 ЦПК України та роз`яснень Верховного Суду України, викладених в Постанові Пленуму від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , - єдиною підставою для забезпечення позову є мотивована заява будь-кого з осіб, які беруть участь у справі.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.06.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому заявник не зобов`язаний подавати суду докази.

Так, відповідно до ст. 151 ЦПК України , суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, при цьому в заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Стаття 149 ЦПК України встановлює, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже встановлює обов`язок для особи, яка звертається до суду із заявою про забезпечення позову, довести необхідність вчинення судом таких процесуальних дій.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суддя виходить з того, що позивачами не обґрунтовано належним чином підстави застосування заходів забезпечення позову, не зазначено про реальні обставини, які б свідчили про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, як і не обґрунтовано об`єктивні обставини того, що відповідач має намір відчужити майно або приватний нотаріус має намір сприяти йому у цьому. Суддя також враховує, що заявниками не надано суду доказів тієї обставини, що зазначене у заяві майно перебуває у власності відповідача.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 7, 149, 150, 153, 258-261, 353, 354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на оскарження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Кам`янсько-Дніпровський районний суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її повного складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя В. В. Васильченко