Постанова

від 02.11.2021 по справі 903/225/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року Справа № 903/225/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2021 р. у справі №903/225/19 (суддя Якушева І.О., повний текст складено 19.04.2021 року)

за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

2) фермерського господарства "Стельмащук"

3) Луцької районної державної адміністрації

4) Копачівської сільської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"

2) Луцької районної ради Волинської області

про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності

за участю представників:

прокуратури - Прищепи О.М.. Костюк Н.В.

позивача - Данилюка Т.М.

відповідача 1 - Хитрик Н.В.,

відповідача 2 - Смиковського Д.П.

відповідача 3 - не з`явився

відповідача 4 - не з`явився

третьої особи 1 - не з`явився

третьої особи 2 - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 24.07.2019р. у справі №903/225/19, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019р., задоволено позов заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, фермерського господарства "Стельмащук", Рожищенської районної державної адміністрації та Копачівської сільської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.11.2020р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2019р. та рішення господарського суду Волинської області від 24.07.2019р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.04.2021р. у справі №903/225/19 в задоволенні позову заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, фермерського господарства "Стельмащук", Рожищенської районної державної адміністрації та Копачівської сільської ради про визнання незаконними та скасування розпорядження, наказів, рішення, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності - відмовлено. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області 30736 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору за подачу касаційної скарги та 23052 грн. витрат пов`язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування рішення судом першої інстанції зазначено, зокрема, що обраний прокурором у наведеному випадку спосіб захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності) не є належним та ефективним, оскільки такі способи захисту в практичному аспекті не забезпечать позивачу відновлення порушеного права, а отже вони не спроможні надати ефективний захист прав, задоволення вимог заявленого позову не призведе до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Також судом зазначено, що однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за позивачем.

Враховуючи, що прокурором обрано неефективний спосіб захисту, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити. За результатами розгляду апеляційної скарги вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурором зазначено, зокрема, що спірні земельні ділянки вибули з обороту як землі лісогосподарського призначення, проте в силу закону вони не можуть мати статус земель сільськогосподарського призначення, а тому права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земельних ділянок, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом визнання незаконними та скасування рішень органів влади, визнання недійсними договорів.

При цьому слід урахувати, що згідно висновку судової земельно-технічної експертизи площа накладення переданих у користування земельних ділянок ФГ Стельмащук на землі лісу становить: по земельній ділянці площею 37,4903 га (0724581400:01:003:0353) - 20,0667 га; по земельній ділянці площею 39,8903 га (0724581400:01:003:1032)-29,6574 га.

З урахуванням викладеного, на користь розпорядника земель Кабінету Міністрів України не може бути витребувано сформовані земельні ділянки площами 37,4903 та 39,8903 га, оскільки частини з них є земельними ділянками сільськогосподарського призначення і вказаними частинами позивач не вправі розпоряджатися,

Таким чином, спосіб захисту в частині скасування рішень органів влади та записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, визнання недійсними договорів оренди землі обраний прокурором вірно, оскільки у разі задоволення позову державне підприємство матиме змогу виготовити правовстановлюючі документи на ту частину ділянок, яка охоплена матеріалами лісовпорядкування, а Головне управління Держгеокадастру у Волинській області на частину земельних ділянок, які належать до земель сільськогосподарського призначення.

Окрім того, прокурором зазначено, що у розумінні вимог частини 1 статті 123 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати пов`язані з розглядом справи, понесені Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області під час розгляду цієї справи, мають покладатися на позивача у справі, а саме на Кабінет Міністрів України, а не на Волинську обласну прокуратуру.

Кабінетом Міністрів України 22.06.2021 року подано письмові пояснення, в яких зазначено, що прокурором було обрано вірний спосіб захисту та правомірно обґрунтовано заявлені позовні вимоги, а тому суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відмову в задоволенні позовних вимог. Окрім того, зазначено, що під час здійснення нового розгляду справи в суді першої інстанції обласною прокуратурою було подано заяву про зміну предмету позову. Однак судом першої інстанції не застосовано вимоги ст. 5, 46 ГПК України, безпідставно відхилено заяву про зміну предмету позову та позбавлено позивача належного та ефективного судового захисту.

Державним підприємством Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство Рожищеагроліс 07.06.2021 року подано письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких зазначено, що апеляційна скарга Волинської обласної прокуратури є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Фермерським господарством Стельмащук 07.06.2021 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач -2 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, як безпідставну та необґрунтовану.

Головним управління Держгеокадастру у Волинській області 15.06.2021 року подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2021 року замінено позивача у справі №903/225/19 - Кабінет Міністрів України на його правонаступника - Волинську обласну державну адміністрацію .

10 вересня 2021 року від уповноваженого представника Кабінету Міністрів України на адресу суду надійшла заява про залучення Кабінету Міністрів України до участі у справі №903/225/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Однак, колегія суддів в судовому засіданні 12.10.2021 року відмовила в задоволенні вказаного клопотання з наступних підстав.

За приписами ч.1, 2 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Так, з`ясовуючи питання наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд у вирішенні відповідного питання має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Враховуючи, що на даний час саме Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії та у зв`язку із неможливістю Кабінетом Міністрів України, за чинною на даний час редакцією Земельного кодексу України, здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, у тому числі, які є обмеженими в обороті, Кабінет Міністрів України вибув із спірних правовідносин, а тому колегією суддів встановлено відсутність правових підстав для залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивач.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 року замінено відповідача-3 у справі №903/225/19 - Рожищенську районну державну адміністрацію на його правонаступника - Луцьку районну державну адміністрацію.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10.12.2013 №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було затверджено технічні документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району (том 1 а.с. 46-104).

Вказаним розпорядженням затверджено технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради площею 39,8903 гектарів та на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області площею 37,4903 гектарів.

Наказом Головного управління Держземагенства у Волинській області від 21.01.2015р. №6-а "Про здійснення добору земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах" (том 1 а.с. 106) зазначені земельні ділянки включено до переліку земельних ділянок для підготовки лотів до проведення земельних торгів.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 29.07.2015 №21 "Про затвердження документації із землеустрою" (том 1 а.с. 110-113) затверджені технічні документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), право оренди на які пропонується для продажу на земельних торгах щодо земельної ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області та щодо земельної ділянки площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради (п.п. 1.3., 1.4. наказу), а також визначено забезпечити державну реєстрацію права державної власності в особі Головного управління Держгеокадастру/Держземагенства у Волинській області на, зокрема, земельні ділянки площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032 на території Городинівськоїсільської ради Рожищенського району Волинської області та площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353 на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області (п.п. 2.1.3. та 2.1.4. наказу).

На підставі вказаного наказу 30.09.2015р. реєстраційною службою Рожищенського районного управління юстиції Волинської області здійснено державну реєстрацію права державної власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована за межами населених пунктів Городинівської сільської ради Рожищенського району області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (том 1 а.с. 171).

Право власності за Головним управлінням Держземагенства у Волинській області щодо земельної ділянки площею 37,4903 га кадастровий номер 0724587100:01:003:0353 зареєстровано 29.09.2015р. (том 1 а.с. 174).

За результатами проведення земельних торгів 20 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та фермерським господарством "Стельмащук" (орендар) було укладено договір оренди землі згідно п. 1.1. котрого орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 20.11.2015р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Городинівської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. цього договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 39,8903 га, у т. ч.: рілля-17,0415 га, пасовища-22,8488 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 0724581400:01:003:1032. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

20 листопада 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області (орендодавець) та фермерським господарством "Стельмащук" (орендар) було укладено договір оренди землі згідно п. 1.1. якого орендодавець, на підставі протоколу земельних торгів від 20.11.2015р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Уляниківської сільської ради Рожищенського району Волинської області.

Згідно п.п. 2.1.-2.4. цього договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 37,4903 га, у т. ч.: пасовища-37,4903 га. Кадастровий номер земельної ділянки: 0724587100:01:003:0353. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01-для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В подальшому, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018р. за №3-1355/15-18-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" (том 1 а.с. 214) та рішення Копачівської сільської ради від 29.01.2019р. №43/6 "Про прийняття земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Копачівської сільської ради об`єднаної територіальної громади" (том 1 а.с. 215, 219) земельну ділянку площею 37,4903 га кадастровий номер 0724587100:01:003:0353 було передано у комунальну власність зазначеної сільської ради.

06.02.2019 року державним реєстратором Рожищенської районної державної адміністрації зареєстровано право власності Копачівської сільської ради на вказану земельну ділянку (том 1 а.с. 176).

Однак, як вбачається з інформаційної довідки Виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 15.11.2018р. № 558, частину спірних земельних ділянок відведено у 2015 році в оренду фермерському господарству "Стельмащук" за рахунок земель лісогосподарського призначення державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"", що підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2010 року (том 1 а.с. 186-187).

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс" в листі від 29.01.2018р. вих.№18 зазначило, що частина спірних земельних ділянок розташована у кварталі 45 виділах 21, 22 та 44, що знаходяться на території Городинівської сільської ради та у кварталі 65 виділах 6, 7, 8, 9, 10 та 23, що знаходяться на території Уляниківської сільської ради та належать до земель лісового фонду (том 1 а.с. 188).

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи ТОВ "Волинь-Експерт" №42/5 від 04.02.2019 року по цивільній справі №167/130/19, провадження №1-кс/167/456/19 за клопотанням прокурора Рожищенського відділу місцевої прокуратури по кримінальному провадженні №42016031160000030 від 22.08.2016р., встановлено наявність накладання земельних ділянок з кадастровими номерами 0724587100:01:003:0353 площею 37,4903 га за межами населених пунктів Уляниківської сільської ради і 0724581400:01:003:1032 площею 39,8903 га за межами населених пунктів Городинівської сільської ради на земельні ділянки лісового кварталу №65 і частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Рожищеагроліс"" (том 1 а.с. 189-205).

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55, 57 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до ст. 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Враховуючи вищенаведені приписи законодавства, а також наявні в матеріалах справи планово-картографічні матеріали лісовпорядкування та копії висновку судової земельно-технічної експертизи, колегія суддів дійшла висновку про наявність факту часткового накладення земельних ділянок сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 0724587100:01:003:0353 та 0724581400:01:003:1032 на земельні ділянки лісового кварталу №65 та частини лісового кварталу №45 Стирненського лісництва ДП СЛАП Рожищеакроліс .

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 20 Земельного кодексу України (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно частин 4, 8 статті 122 Земельного кодексу України (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно частини 9 статті 149 Земельного кодексу України (в ред., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Отже, за змістом ст.20, 122, 149 Земельного кодексу України (в ред., чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав виключно Кабінет Міністрів України.

Спірні у даній справі земельні ділянки було сформовано на підставі проведеної Рожищенською районною державною адміністрацією інвентаризації земель, технічні документації із землеустрою щодо яких затверджено розпорядженням голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10 грудня 2013 року №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району".

При цьому, матеріали справи не містять доказів вилучення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб Кабінетом Міністрів України в передбачений законом спосіб.

Таким чином, в порушення вимог земельного та лісового законодавства було сформовано спірні земельні ділянки, невірно визначено їх правовий статус та цільове призначення (землі сільськогосподарського призначення), з огляду на що розпорядження голови Рожищенської районної державної адміністрації від 10 грудня 2013 року №334 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Рожищенського району" було прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Наведене призвело до подальшого неправомірного переданя земельної ділянки площею 37,4903 га з кадастровим номером 0724587100:01:003:0353 в комунальну власність згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 року №3-1355/15-18-СГ "Про передачу та державної власності у комунальну власність" та передання земельних ділянок площею 39,8903 га з кадастровим номером 0724581400:01:003:1032 та 37,4903 га з кадастровим номером 0724587100:01:003:0353 в оренду фермерському господарству "Стельмащук" на підставі договорів оренди від 20.11.2015 року.

Поряд з цим, оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині обрання прокурором належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (стаття 16 зазначеного Кодексу). Аналогічні за змістом положення містить стаття 20 Господарського кодексу України.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 90)).

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду та передаючи справу №903/225/19 на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 17.11.2020 зазначив, що судами попередніх інстанцій належним чином не була надана оцінка належності та ефективності обраним прокурором у наведеному випадку способам захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності); суди не дослідили та не перевірили, чи зможуть такі способи захисту в практичному аспекті забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права, а отже чи неспроможні надати особі ефективний захист її прав, тобто чи призведе задоволення вимог заявленого позову до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Відповідно до ч. 5 ст.310 ГПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, а також висновки суду касаційної інстанції у даній справі, колегія суддів вважає, що обраний прокурором у наведеному випадку спосіб захисту порушених прав (визнання незаконними та скасування актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності) не є належним та ефективним, оскільки такі способи захисту в практичному аспекті не забезпечать позивачу відновлення порушеного права, а отже вони не спроможні надати ефективний захист прав, задоволення вимог заявленого позову не призведе до відновлення володіння спірними земельними ділянками без необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Велика Палата Верховного Суду в п.57 постанови від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17 звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 погодилась з таким висновком Верховного Суду України, посилаючись на те, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Також в постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю наведено у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду в п.52 постанови від 02.02.3021 року у справі №925/642/19 зазначила, що належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, якщо позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

Враховуючи наведене, а також те, що прокурор обґрунтовував позовні вимоги у даній справі, зокрема, незаконним вибуттям з власності держави земельних ділянок лісогосподарського призначення, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даному випадку могло б бути звернення з віндикаційним позовом.

Окрім того, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції у даній справі Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 17.11.2020 року зазначив, що при новому розгляді справи суду слід урахувати, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не передбачає; наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи відповідно до положень частини 3 статті 26 цього Закону є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав, при цьому ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Разом з цим, у позовній заяві, яка подана до суду 25.03.2019 прокурор просить: 1) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на земельну ділянку площею 39,8903 га, кадастровий номер 0724581400:01:003:1032, що розташована на території Городинівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області; 2) скасувати запис про проведену державну реєстрацію права власності Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області на земельну ділянку площею 37,4903 га, кадастровий номер 0724587100:01:003:0353, що розташована на території Копачівської сільської ради, Рожищенського району, Волинської області.

Враховуючи висновки, наведені Верховним Судом у даній справі, а також те, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний прокурором спосіб захисту цивільного права не призводить до захисту порушеного права та є неналежним, що є підставою для відмови в позові.

При цьому, оцінюючи доводи апелянта та позивача про те, що судом першої інстанції не застосовано вимоги ст. 46 ГПК України, безпідставно відхилено заяву про зміну предмету позову та позбавлено позивача належного та ефективного судового захисту, колегія суддів вважає зазначити наступне.

За змістом абз.2 ч.4 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи , що сталася після закінчення підготовчого засідання , або якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що позивач відповідно до норм ГПК України наділений правом змінити предмет або підставу позову при новому розгляді справи тільки у тому разі, якщо суд установить, що це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку зі зміною фактичних обставин справи, а предмет чи підстава позову при первісному розгляді були недостатніми для такого належного захисту.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 28.09.2021 року у справі №902/743/18.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні заяви прокурора про зміну предмету позову, що спростовує доводи апеляційної скарги у відповідній частині.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, апеляційним судом не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог.

Оцінюючи доводи апелянта щодо безпідставного стягнення витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної та касаційної скарги з Волинської обласної прокуратури, а не з позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (частина 5 статті 53 зазначеного Кодексу).

Звертаючись до суду з позовом прокурор визначив позивачем уповноважений у спірних правовідносинах орган - Кабінет Міністрів України, який в подальшому замінений на його правонаступника - Волинську обласну державну адміністрацію.

Розподіл судових витрат визначений статтею 129 зазначеного Кодексу, частиною якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини 1 статті 123 цього Кодексу належать витрати зі сплати судового збору, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача.

У справі, що розглядається, за позовом прокурора в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації статусу позивача набула саме Волинська обласна державна адміністрація.

Матеріали справи не містять заперечень позивача щодо подачі цього позову, у відповідях на відзиви відповідачів на позовну заяву, поясненнях, запереченнях, тощо, таких заперечень не висловлено.

Отже, у розумінні вимог частини 1 статті 123 та пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати пов`язані з розглядом справи, понесені Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області під час розгляду цієї справи, мають покладатися на позивача у справі, а саме на Волинську обласну державну адміністрацію, а не на Волинську обласну прокуратуру.

Аналогічну позицію щодо стягнення витрат зі сплати судового збору з позивача у справі, а не з прокуратури, викладено в постанові КГС ВС від 20.04.2021 у справі №905/34/19.

За змістом п.4 ч.1 ст. 277 Господарського кодексу України підставами для зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції помилково було стягнуто судовий збір з Волинської обласної прокуратури, в той час як статусу позивача у відповідності до приписів ч. 5 ст. 53 ГПК набув орган в інтересах якого було заявлено позов, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни резолютивної частини рішення в частині стягнення судових витрат з Волинської обласної державної адміністрації.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Волинської обласної прокуратури на рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2021 р. у справі №903/225/19 - задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2021 р. у справі №903/225/19 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши його п.2, п.3 резолютивної частини в наступній редакції:

- стягнути з Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська обл., м. Луцьк, майдан Київський, буд. 9, ЄДРПОУ 13366926) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67, код ЄДРПОУ 39767861) 30736 грн. (тридцять тисяч сімсот тридцять шість гривень) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подачу касаційної скарги.

- стягнути з Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська обл., м. Луцьк, майдан Київський, буд. 9, ЄДРПОУ 13366926) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, буд. 67, код ЄДРПОУ 39767861) 23052 грн. (двадцять три тисячі п`ятдесят дві гривні) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору за подачу апеляційної скарги.

3. В решті рішення господарського суду Волинської області від 08.04.2021 р. у справі №903/225/19 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "08" листопада 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.