Рішення

від 02.11.2021 по справі 911/1650/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1650/21

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Борисюк В.В., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Вишгородської міської ради до Дочірнього підприємства «Антикор» ТОВ «Аларіт» про стягнення 463464,32 грн

за участю представників сторін від:

позивача - Приходько І.А. (ордер №1098128 серія АІ від 22.03.2021);

відповідача - Пустовіт О.Ю. (ордер №1057886 серія ВІ від 21.09.2021);

Вишгородська міська рада (далі - позивач) подало до суду позов до Дочірнього підприємства «Антикор» (далі - відповідач) про стягнення 463464,32 грн.

Ухвалою від 08.06.2021 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Вишгородської міської ради вих.№2-28/1446 від 18.05.2021 без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог п. 2 ч. 3 ст. 162, ч. 1 ст. 172, 174 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

23.06.2021 на адресу Господарського суду Київської області від Вишгородської міської ради надійшла заява про усунення недоліків б/н від 18.06.2021.

Ухвалою від 29.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу №911/1650/21 малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів відправки копії відзиву позивачу у строк, передбачений ч. 1 ст. 251 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 30.07.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 10.08.2021 (включно).

Копія відповідної ухвали суду отримана позивачем - 08.07.2021, відповідачем - 06.07.2021, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень за №№ 0103278763645, 0103278764269.

07.07.2021 від відповідача надійшло клопотання, у якому повідомлено суд, що позивачем на адресу відповідача направлено лише копію позовної заяви на 6 аркушах та опис вкладення у цінний лист на 1 аркуші. Інших документів, що перелічені як додатки до позовної заяви поштовий конверт з номером відправлення 0730104964522 не вміщував, про що складено Акт про відсутність вкладення у конверті від 05.07.2021, у зв`язку з чим відповідач просить суд зобов`язати позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та копію всіх додатків до позовної заяви поданої до суду.

Ухвалою від 13.07.2021 судом зобов`язано позивача надіслати відповідачу копію позовної заяви та додані до неї документи. Докази надіслання надати суду в строк до 23.07.2021.

30.07.2021 на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2021, від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення відповідачу позовної заяви з додатками з клопотанням про продовження строків для повторного направлення копії позову з додатками на адресу відповідача та прийняття доказів на підтвердження такого направлення.

06.08.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до умов якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, позивач при зверненні до суду не довів наявності у нього права власності на земельну ділянку до 10.06.2021, можливість отримання орендної плати за земельну ділянку до 10.06.2021, відповідно не довів порушення своїх прав відповідачем в період з липня 2018 по грудень 2020 року включно.

Ухвалою суду від 30.08.2021 судом вирішено здійснювати розгляд справи № 911/1650/21 за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.09.2021 о 15:40. Продовжено Вишгородській міській раді строк для надання доказів направлення Дочірньому підприємству «Антикор» позовної заяви з додатками. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву та доказів відправки копії відповіді на відзив відповідачу у строк, визначений судом згідно з вимог ч. 4 ст. 166 ГПК України, - до 03.09.2021 (включно), а відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив до 14.09.2021 (включно). Витребувано у позивача Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2019 роки в строк до 03.09.2021включно.

31.08.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує протии доводів, викладених відповідачем у відзиві,оскільки земельна ділянка площею 1,1370 га з кадастровим номермо 3221886001:01:203:0701 є сформованною та право комунальної власності на неї існує у позивача в силу закону.

03.09.2021 на виконання вимог ухвали суду від 30.08.2021 від представника позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2018-2020 роки.

03.09.2021 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення судоовго засідання.

16.09.2021 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечує проти позовних вимог з аналогічних підстав, викладених у відзиві.

21.09.2021 ухвалою, занесенною до протоколу судового засідання, підготовче засіданян відкладено судом на 26.10.2021 о 15:20.

26.10.2021 за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

26.10.2021 протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.11.2021 о 15:20.

01.11.2021 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 02.11.2021 з`явивились представники позивача та відповідача. В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно, за відповідачем на підставі свідоцтва про право власності, яке видано 29.08.2003 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - виробнича база по ізолюванню труб за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69- Г (реєстраційний номер об`єкту 2680598).

Як зазначає позивач, на час реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, земельна ділянка на якій розташований об`єкт перебувала в адміністративних межах с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області на підставі рішення Вишгородської районної ради „Про розгляд звернень місцевих рад району» № 59-06-ХХІV від 28.01.2003р.

В подальшому, постановою Господарського суду Київської області від 27.07.2006 у справі № 81/20-05/10-06 вищезазначене рішення скасовано, у зв`язку з чим земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна, повернулася в адміністративні межі м. Вишгорода Київської області.

З листа Новопетрівської сільської ради № 03-10/50 від 14.01.2019 та довідки виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 2-28/1307 від 30.04.2021 вбачається, що об`єкт нерухомого майна за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Нові Петрівці, вул. Ватутіна, 69- Г не знаходиться, а знаходиться за адресою: м. Вишгород, Київська обл., вул. Ватутіна, 69- Г.

Рішенням Вишгородської міської ради №12/10 від 30.10.2007 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою відповідачем для розміщення об`єкта нерухомого майна за адресою: м. Вишгород, Київська обл., вул. Ватутіна, 69- Г (кадастровий номер: 3221886001:01:203:0701, площею 1,1370 га).

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2008 між Вишгородською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 23.04.2008 приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л.А. за реєстровим №2698 (Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець на підставі рішення Вишгородської міської ради №12/10 від 30.10.2007 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою» , передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором. Згідно пункту 2.1. Договору об`єктом оренди є земельна ділянка, кадастровий номер - 3221886001:01:203:0701, що розташована у Київській обл., м. Вишгород, вул. Ватутіна, 69 г.

Як зазначає позивач, оскільки Дочірнє підприємство "Антикор" ТОВ "Аларіт Україна" не виконувало належним чином своїх обов`язків за договором оренди землі №2698 від 23.04.2008 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів, за ним утворилась заборгованість в розмірі 834 731,99 грн, що слугувало підставою для зверненення до суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.02.2019 у справі № 911/2151/18 у задоволенні позову відмовлено та встановлено, що договір оренди землі №2698 від 23.04.2008 у встановленому чинним законодавством порядку не зареєстровано, у зв`язку з чим між сторонами не виникло орендних прав та обов`язків за вказаним правочином, а позивач не набув права вимоги до відповідача сплати коштів саме як орендної плати за даним договором.

Таким чином, як стверджує позивач, зазначений договір є неукладеним. Будь-яких інших угод щодо надання відповідачу чи іншій особі права користування земельною ділянкою позивачем не укладалось.

Станом на момент звернення до суду, як вбачається з з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно щодо суб`єкта нерухомого майна, кадастровий номер 3221886001:01:203:071, за зазначеною земельною ділянкою за жодним субєктом не зареєстроване речове право на земельну ділянку (копія інформаційної довідки № 153157623 від 18.01.2019 наявна в матеріалах справи).

Як стверджує позивач, відповідач має у власності об`єкт нерухомого майна, під яким не оформлено право користування земельною ділянкою площею 11370 кв.м. з кадастровим номером 3221886001:01:203:071, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 31.12.2020 відповідачем за земельну ділянку не здійснено жодного платежу до місцевого бюджету м. Вишгород за ККДБ 18010660 (орендна плата з юридичних осіб).

Нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки, як вбачається з витягу від 10.06.2020 №1900 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, склала 4485138,86 грн.

Згідно листа Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.01.2020 №6-328-0-22-38/2-20 значення коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель населених пунктів у 2018 та 2019 роках становить 1,0.

Рішенням Вишгородської міської ради №12/64 від 14.07.2016 «Про орендну плату м.Вишгороді» затверджено Положення про оренду земельних ділянок у м. Вишгороді та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки» , відповідно до розділу 7 якого визначено ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код КВЦПЗ - 11.02) та встановлено у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки на рік.

Згідно рішення Вишгородської міської ради №53/7 від 21.06.2019 «Про орендну плату за землю у м. Вишгороді» затверджено Положення про орендну плату земельних ділянок у м.Вишгород та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки.

Як визначено розділом 7 такого Положення, ставку орендної плати за земельні ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлено у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки за 1 рік.

В силу ч. 1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. При цьому, як визначено ч.5 цієї норми, рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Також, ч.11 цієї норми зобов`язує доводити акти органів місцевого самоврядування, яким є і рада, до відома населення.

Окрім того, ч.12 Закону установлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Як визначено ч.1 ст.1 Закону України, регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

При цьому, регуляторним органом, за змістом відповідної норми, є у т.ч. орган місцевого самоврядування, тобто і позивач у тому числі.

Частиною 5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» , визначено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

Вказані рішення Вишгородської міської ради опубліковані у виданнях Вишгородської міської ради - газеті «Вишгород» 14.07.2016 та 13.07.2019 відповідно.

Отже такі рішення набрали чинності і підлягають застосуванню до спірних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 16.04.2021 направив відповідачу вимогу про сплату 463464,32 грн за користування відповідною земельною ділянкою з посиланням на безпідставне збереження відповідачем грошових коштів у такому розмірі за період з 2018 - 2020 роки.

Оскільки відповідна вимога залишена відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважає, що грошові коштів у розмірі 463464,32 грн збережені відповідачем за його рахунок безпідставно, оскільки відповідач фактично користувався відповідною земельною ділянкою, на якій розташовувалось його майно, проте, не сплачував за користування такою земельною ділянкою відповідно до ставок орендної плати, встановлених рішенням органу місцевого самоврядування.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою за період з 2018 - 2020 роки.

З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18).

Отже, у разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17).

Відхиляючи позовні вимоги, відповідач зазначав у відзиві, що позивач при зверненні до суду не довів наявності у нього права власності на земельну ділянку до 10.06.2021, можливість отримання орендної плати за земельну ділянку до 10.06.2021, відповідно не довів порушення своїх прав відповідачем в період з липня 2018 по грудень 2020 року включно.

Спростовучи відовідні доводи у відповіді на відзив, позивач посилається на наступне.

Згідно з підпунктом б пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI від 06.09.2012 з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу зазначається, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державиних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На думку позивача, земельна ділянка площею 1,1370 га кадастровим номером 3221886001:01:203:0701 є сформованою та право комунальне власності на неї існує у позивача в силу закону, зокрема,підпункту б пункту Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності № 5245-VI від 06.09.2012р.

Також, як стверджує позивач, відповідач не погоджується щодо належності міській раді земельної ділянки, на якій розміщувалося їх майно, однак не заперечує щодо належності міській раді коштів, які відповідач зберіг у себе.

Судом критично оцінено доводи відповідача, що позивач при зверненні до суду не довів наявності у нього права власності на земельну ділянку до 10.06.2021, можливість отримання орендної плати за земельну ділянку до 10.06.2021, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка; плата за землю справляється відповідно до закону.

У відповідності до ч. 1 ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому, формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Одним із способів формування земельної ділянки, як вбачається з ч.2 такої норми, є, зокрема, інвентаризація земель у випадках, передбачених законом.

Як визначено ч.ч.3, 4 вказаної норми, сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі та земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Як встановлено ч. 9 вказаної норми, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Аналогічний висновок щодо застосування ст.79-1 ЗК України викладено у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 15.03.2021 №922/3463/19.

Враховуючи вищевикладене,оскільки інформацію про земельну ділянку площею 1,1370 га з кадастровим номером 3221886001:01:203:071 внесено до Державного земельного кадастру, така земельна ділянка є сформованою у відповідності до вимог вищевказаного Закону.

Власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада від імені якої повноваження власника здійснює позивач - Вишгородська міська рада.

Так, згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 80 ЗК України від 25.10.2001, суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

В силу ч. 1 ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

При цьому, згідно ч. 2 вказаної норми, у комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2021, право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за Вишгородською міською радою, яка представляє відповідну територіальну громаду, 10.06.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак, це не змінює моменту набуття права власності на таке майно відповідною територіальною громадою.

Таким чином, оскільки відповідач користувався нерухомим майном, яке розташоване на спірній земельній ділянці, проте оплату за користування такою земельною ділянкою не здійснював, що відповідачем не спростовано під час розгляду справи, з огляду на те, що користування землею є платним, не здійснюючи оплату відповідач безпідставно зберіг грошові кошти.

Перевіривши розрахунок заявлених вимог, з урахуванням встановленої органом місцевого самоврядування у встановленому порядку ставки орендної плати за рік - 4 % від нормативної грошової оцінки за земельні ділянки з відповідним цільовим призначенням, суд вважає правильним розрахунок позивача.

Відповідно до п. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи.

Пунктами 1 та 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 463464,32 грн безпідставно збережених коштів обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату позову судовим збором, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача у розмірі 6951,97 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Вишгородської міської ради до Дочірнього підприємства «Антикор» ТОВ «Аларіт» про стягнення 463464,32 грн задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Антикор» ТОВ «Аларіт» (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська, буд. 38/58, літ. А, код ЄДРПОУ 31171838) на користь Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., м. Вишгород, площа Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 04054866) 463464,32 грн (чотириста шістдесят три тисячі чотириста шістдесят чотири гривні тридцять дві коп) безпідставно збережених коштів та 6951,97 грн (шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну гривню дев`яносто сім коп) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 08.11.2021.

Суддя В.М. Антонова