Рішення

від 08.11.2021 по справі 927/793/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/793/21 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання № 927/793/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт ,

пр-т Миру,233, м. Чернігів, 14007;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича,

АДРЕСА_1

про стягнення 32 326,10 грн;

представники сторін не викликались;

Товариство з обмеженою відповідальністю Етнопродукт звернулось до суду з позовом до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 32326,10 грн заборгованості, а саме: 25789,68 грн боргу, 2542,56 грн інфляційних, 758,05 грн 3% річних, 3235,82 грн пені.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції № 1400052510246 (позивач), № 1400052510238 (відповідач).

Позиції учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020.

Відповідач у встановлені судом строки відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального кодексу строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

16.09.2021 від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких останній зазначив про те, що між ТОВ Етнопродукт та ФОП Колісником Дмитром Сергійовичем укладено 66 договорів суборенди земельної ділянки на загальну суму 1 914 741,36 грн, з яких відповідачем сплачено лише 960 000 грн за платіжними дорученнями № 610 від 15.05.2020 на суму 180000 грн, № 702 від 30.07.2020 на суму 330000 грн, № 750 від 07.10.2020 на суму 100000 грн, № 762 від 12.10.2020 на суму 200000 грн, № 775 від 19.10.2020 на суму 100000 грн, № 799 від 26.10.2020 на суму 50000 грн. За договором суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 7421481200:04:000:0098 оплати не було. Як доказ вищезазначених обставин, позивач надає акт звіряння взаємних розрахунків за період з квітня 2020 року по червень 2020 року між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020, з якого видно яким чином було розподілено отримані від відповідача 960 000 грн.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акта звіряння розрахунків, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.10.2020. Одночасно позивачем заявлено клопотання про поновлення строку для подання доказів.

Відповідно до ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Статтею 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

З огляду на те, що надані до письмового пояснення докази (акт звірки розрахунків та інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) датовані 2020 роком, тобто станом на день подання позову до суду вони були наявні у позивача, позивачем не обґрунтовано неможливість їх подання у строки, визначені ГПК України, суд відхиляє клопотання позивача про поновлення строку для подання доказів.

У той же час, письмові пояснення від 14.09.2021 суд приймає до розгляду.

24.09.2021 позивачем на електронну адресу суду направлено детальний перелік робіт, виконаних адвокатом за договором № 01-03-2021/ю1 від 01.03.2021.

Суд прийняв розрахунок до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Перелік обставин, які є предметом доказування. Перелік доказів.

Враховуючи предмет і підстави позову, до обставин, які є предметом доказування у справі належать: наявність правових підстав для виникнення грошових зобов`язань у Відповідача перед Позивачем по суті спору, наявність факту прострочення зобов`язань Відповідачем, доведеність суми боргу.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано копії:

- договору суборенди від 24.04.2020,

-витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права,

- рахунку на оплату № 118 від 30.11.2020,

- податкової накладної та квитанції,

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно - правове обґрунтування.

24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) було укладено Договір суборенди земельної ділянки (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.1.-1.4. Договору, орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього Договору та вимог земельного законодавства.

Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 03.03.2014 між орендарем і орендодавцем Приходько Тетяною Іванівною, надалі договір оренди, в якому передбачено право суборенди.

Зазначена земельна ділянка розташована за межами с. Бутівка, Городнянського району, Чернігівської області.

Загальна площа земельної ділянки складає 4,6053 га, у тому числі ріллі - 4,6053 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421481200:04:000:0098.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання цього Договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 3.1. Договору, суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5 600,00 грн, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

У відповідності до п. 4.1., 5.1. Договору, підписанням цього Договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду.

Після закінчення строку дії цього Договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених Договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим Договором.

У разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1., останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу (п. 9.2. Договору).

За приписами п. 11.1. Договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020.

15.06.2020 спірний Договір було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право 36921180, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру.

Позивач у позовній заяві зазначає, що суборендар своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю по спірному Договору не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3.1. Договору, у нього виникло зобов`язання перед позивачем, а саме: з 16.05.2020 - на суму 2 578,96 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - 10 315,87 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 12 894,84 грн (решта 50 %).

30.11.2020 ТОВ "Етнопродукт" по Договору суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 було складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 118 на суму 25 789,68 грн, у якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421481200:04:000:0098; площа 4,6053 ; ціна 5 600,00 грн за гектар.

31.12.2020 ТОВ "Етнопродукт" складено податкову накладну № 61 від 31.12.2020, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 31.12.2020 за № 9372720244.

Як зазначає позивач, на момент звернення з позовом до суду орендна плата за землю у розмірі 25 789,68 грн відповідачем не сплачена.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3 235,82 грн пені, 758,05 грн 3% річних за період з 16.05.2020 по 02.07.2021, 2 542,56 грн інфляційних за період з червня 2020 року по травень 2021 року.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права відповідачем.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 93 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно частини 1-3 та 5 ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем було передано відповідачу в суборенду земельну ділянку загальною площею 4,6053 га, у тому числі ріллі - 4,6053 га, кадастровий номер 7421481200:04:000:0098, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. Договору повинен був сплачувати орендну плату у розмірі 5 600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми договору. До 15.07.2020 суборендар сплачує орендарю ще 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25 789,68 грн.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (стаття 79 ГПК України).

У відповідності до ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позов.

Всупереч наведеним нормам, відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів належного виконання ним грошових зобов`язань за договором, які підтверджують здійснення ним повної оплати орендної плати, а також доказів, які підтверджують неможливість здійснення ним своєчасної оплати, а тому дії відповідача щодо несвоєчасної сплати коштів за суборенду земельної ділянки є порушенням положень договору та норм чинного законодавства.

Таким чином, суд вважає доведеними та обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 25789,68 грн заборгованості за суборенду земельної ділянки (кадастровий номер 7421481200:04:000:0098).

Щодо заявлених до стягнення 3% річних, пені та інфляційних суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статей 546 та 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням умов договору строк оплати становить:

до 15.05.2020 - 2 578,96 грн,

до 15.07.2020 - 10 315,87 грн,

до 15.11.2020 - 12 894,84 грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем свої зобов`язання по оплаті орендної плати у строки, встановлені Договором, не виконано, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення:

за прострочення оплати суми 2 578,96 грн:

376,75 грн пені, 87,41 грн 3% річних за період прострочення з 16.05.2020 по 02.07.2021, 244,02 грн інфляційних за період з червня 2020 року по травень 2021;

за прострочення оплати 10 315,87 грн:

1270,25 грн пені, 298,06 грн 3% річних за період з 16.07.2020 по 02.07.2021,1021,57 грн інфляційних за період з серпня 2020 року по травень 2021;

за прострочення оплати 12 894,84 грн:

1587,82 грн пені, 372,58 грн 3% річних за період з 16.07.2020 по 02.07.2021, 1276,97 грн інфляційних за період з грудня 2020 року по травень 2021 року.

Судом здійснено перевірку нарахувань пені, інфляційних та 3% річних.

Щодо заявлених вимог по стягненню пені суд зазначає, що позивачем при здійсненні розрахунку не враховано положень ч.6 ст.232 ГК України, а, отже, пеня, належна до стягнення становить 1 608,63 грн, а саме: за період з 16.06.2020 по 16.11.2020 - 164,04 грн, за період з 16.07.2020 по 16.01.2021 - 625,86 грн, за період з 16.11.2020 по 16.05.2021 - 818,73 грн.

За перерахунком суду, суми інфляційних та 3% річних становить 2 236,83 грн та 626,99 грн, відповідно за завлений позивачем період.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт підлягають частковому задоволенню, і з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 25 789,68 грн боргу , 1608,63 грн пені, 2236,83 грн інфляційних, 626,99 грн 3% річних.

В решті позову в частині стягнення 1627,19 грн пені, 131,06 грн 3% річних, 305,73 грн інфляційних вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що у позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в частині 2125,06 грн покладається на відповідача, в решті суми 144,94 грн покладається на позивача.

Щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У позовній заяві позивач повідомив, що орієнтовний розмір витрат на правову допомогу в межах даної справи становить 10000грн. У процесі розгляду справи представником позивача надано до суду детальний перелік робіт, виконаний в ході представництва інтересів ТОВ "Етнопродукт" у межах справи №927/793/21, за яким збільшено судові витрати на правову допомогу до 14 000грн.

На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу надав до матеріалів справи належним чином засвідчені копії: договору №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021, укладений між Адвокатським об`єднанням "Яр.ВАЛ" та ТОВ "Етнопродукт"; додатку №1 від 01.03.2021 до нього, яким, зокрема, погоджено, що вартість однієї години роботи адвоката, що пов`язана з виконання основної правової роботи за Договором, становить 1000грн; ордер серія КС №841317, виданий 31.05.2021; а також детальний перелік робіт, виконаних адвокатом "Яр.ВАЛ" у межах судової справи №927/793/21, згідно з яким останнім на представлення інтересів клієнта витрачено 14 год, вартість яких складає 14000грн (3 год на ознайомлення із документами, наданими ТОВ "Етнопродукт"; 2 год. на аналіз норм чинного законодавства та судової практики; 4 год. на підготовку позовної заяви, розрахунку суми позову та надсилання позову; 3 год. на підготовку заяви про усунення недоліків, уточненої позовної заяви, уточненого розрахунку суми позову та їх надсилання; 2 год. на підготовку та направлення пояснення).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду, правові висновки якої є обов`язковими для врахування судом першої інстанції в силу частини 4 статті 236 ГПК України, вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Тобто, судові витрати на професійну правничу допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Щодо вартості наданих правових послуг Відповідачу, суд зазначає наступне.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин 3 та 5 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного Закону).

За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Враховуючи вищезазначене суд виходить з наступного:

- даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості і спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, а тому великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають;

- матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час для підготування позову та пояснень;

- для Адвокатського об`єднання дана справа є звичайним розрахунковим спором, де адвокат мав дослідити підстави для стягнення оспорюваних сум.

- виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що в загальній кількості достатнім, об`єктивним і співмірним зі складністю справи є затрачений час Адвокатським об`єднанням у кількості 6 годин (підготовка позовної заяви, розрахунку позовних вимог та надсилання позову, підготовка письмового пояснення).

При цьому суд зазначає, що підготовка позовної заяви включає в себе ознайомлення з документами та аналіз норм чинного законодавства та судової практики.

Крім того, позивач у письмових поясненнях зазначає, що у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувло/перебуває більше 30 справ між ТОВ Етнопродукт та ФОП Колісником Д.С., які ідентичні даному спору, що спростовує ту обставину, що для таких видів робіт, як ознайомлення з документами, що підтверджують наявність спірних правовідносин та аналіз норм чинного законодавства, адвокатом витрачено 5 годин часу.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щодо відшкодування витрат за підготовку заяви про усунення недоліків позовної заяви, на переконання суду, написання та подання до Господарського суду Чернігівської області заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі № 927/793/21, на складання якої, за змістом детального розрахунку, потрачено 2 години, що становить 2000 грн, не підлягає розподілу між сторонами, оскільки недоліки позовної заяви допустив сама адвокат О.А. Юрченко при подачі позовної заяви.

З огляду на викладене, зважаючи на надані заявником документи, які є належними та допустимими доказами з огляду на положення статей 76, 77 ГПК України, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі, а також часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн підлягають задоволенню в частині 6 000 грн, оскільки їх аргументовано і вони відповідають встановленим критеріям.

При цьому (при визначенні розміру витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу), судом враховано пропорційність задоволених вимог, а також те, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню позивачу, судом взято до уваги норми ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої визначено, що, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Керуючись ст.129,130, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт , код 03798553 до Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, код НОМЕР_1 про стягнення 32 326,10 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Етнопродукт , пр-т Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 03798553, 25789,68 грн боргу, 1608,63 грн пені, 2236,83 грн інфляційних, 626,99 грн 3% річних, 2125,06 грн судового збору, 6000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

3. В решті вимог по стягненню 1627,19 грн пені, 305,73 грн інфляційних, 131,06 грн 3% річних в позові відмовити.

4 . Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, рішення підписано у перший робочий день після усунення дії обставин, що зумовили відсутність судді Ноувен М.П.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен