Постанова

від 19.10.2021 по справі 910/11215/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/11215/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,

за участю представників сторін:

АТ "Укртрансгаз"- Болдіна В.В.,

АТ "Київгаз"-Данилевського О.М., ОСОБА_1 ,

АТ "НАК "Нафтогаз України"- Будник К.А.,

ДП "Київгазенерджі"-Шимко Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021

у справі № 910/11215/18

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Київгаз",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) НАК "Нафтогаз України", на стороні відповідача: 2) Дочірнє підприємство "Київгазенерджи", 3) Державне підприємство "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Маг Груп Житлосервіс", 5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 6) Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-житло-комфорт", 7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс", 8) Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія "Комфорт-майстер" 9) Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3", 10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Простір", 11) Комунальне підприємство "Новосілківська керуюча компанія житлово- комунальних послуг" Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області", 12) Комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради, 13) Комунальне підприємство "Київпастранс" 14) Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертон технолоджі", 15) Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" 16) Товариство з обмеженою відповідальністю "Управ-дом", 17) Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-сервіс", 18) Товариство з обмеженою відповідальністю "Київцентртепло", 19) Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32", 20) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецжитлокомфорт" 21)Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркада-Житлосервіс", 22)Державне підприємство обслуговування повітряного руху України, 23) Товариство з обмеженою відповідальністю "Холд груп", 24) Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт", 25) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефективні енергетичні системи", 26)Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго сервіс груп", 27) Акціонерне товариство "Укрпошта",

про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 11929,660 тис.куб.м; стягнення 146155513,71 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна вищевказаного природного газу у обсязі 11929,660 тис.куб.м; стягнення 70582211,83 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі АТ "Укртрансгаз", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі ПАТ "Київгаз", відповідач) про стягнення вартості безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 8331,871 тис. куб. м. у сумі 85268451,13 грн, а також доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, у сумі 70582211,83 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- позивачем, як оператором газотранспортної системи, який здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), з метою здійснення балансування газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності, у грудні 2015 року, липні та жовтні 2016 року, у січні-лютому 2018 року було придбано у власність від продавців природний газ у загальному обсязі 420951,605 тис. куб. м;

- позивачем як оператором газотранспортної системи, при здійсненні алокацій фактичних обсягів природного газу по точці виходу з газотранспортної системи до газорозподільчої системи, оператором якої є відповідач, були виявлені випадки безпідставного набуття останнім природного газу позивача в грудні 2015 року в обсязі 7693,020 тис. куб. м, у жовтні 2016 року 361,822 тис. куб. м, у липні 2016 року, січні та лютому 2018 року в обсязі 377,029 тис. куб. м;

- позивач зазначав, що таке набуття відповідачем природного газу відбулося внаслідок відбору останнім природного газу з точок виходу з газотранспортної системи в більшому обсязі ніж було транспортовано позивачем споживачам природного газу;

- позивач наголосив, що вказані споживачі відбирали природний газ без підтверджених номінацій постачальником, а тому такий відбір був несанкціонованим;

- на думку позивача, відповідно до Кодексу газотранспортної системи відповідач зобов`язаний був самостійно закупити відповідний обсяг природного газу для ліквідації несанкціоновано відібраних споживачами обсягів природного газу, а не безпідставно відбирати такі обсяги газу у позивача з газотранспортної системи;

- позивач вважає, що відповідач на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язаний повернути позивачу набутий ним без достатньої підстави природний газ у загальному обсязі 8331,871 тис. куб. м., оскільки цей обсяг газу був набутий відповідачем на підставі недійсного правочину договору транспортування природного газу № 1512000736 від 17.12.2015, а природний газ у обсязі 364,982 тис. куб. м був набутий відповідачем у січні-лютому 2018 року взагалі без будь-якої правової підстави;

- позивач зазначає, що цей обсяг газу (8331,871 тис. куб. м.) відповідачем було спожито для власних виробничих потреб, внаслідок чого таке майно не може бути повернуто відповідачем у натурі, а тому відповідач повинен відшкодувати позивачу його вартість, яка складає 85268451,13 грн.;

- крім того, позивач на підставі статті 1214 ЦК України просив стягнути з відповідача доходи, які він отримав чи міг отримати від безпідставно набутого майна, і які полягають зокрема у тому, що безпідставно отримавши природний газ позивача в заявленому вище обсязі відповідач не повинен був здійснювати витрати на закупівлю такого газу в ДК Газ України з ресурсів Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі НАК Нафтогаз України), внаслідок чого відповідач отримав дохід у розмірі нездійснених видатків на таку закупівлю, уникнув здійснення додаткових витрат на закупівлю природного газу для покриття власних виробничо-технічних витрат та для покриття несанкціонованого відбору споживачами природного газу.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, посилаючись на те, що він не отримував у власність природний газ, відшкодування вартості якого вимагає позивач, і у нього відсутнє збагачення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2018, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача АТ "НАК "Нафтогаз України" (третя особа 1).

У листопаді 2018 року позивачем було подано заяву про зміну предмета позову, відповідно до якої він просив суд:

- зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме - природний газ в обсязі 8331,871 тис. куб. м.;

- стягнути з відповідача на його користь 85268451,13 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна, вищевказаного природного газу у вище вказаному обсязі;

- стягнути з відповідача на його користь 70582211,83 грн. доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Вказана заява мотивована тим, що зважаючи на заперечення відповідача, позивач не змінюючи підстав позову, змінює його предмет, оскільки відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. І лише у разі неможливості повернути майно в натурі потерпілому відшкодовується його вартість.

Ухвалою суду від 22.10.2018 було залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Київгазенерджи" (третя особа 2), Державне підприємство "Групова котельня Міністерства внутрішніх справ України" (третя особа 3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Маг Груп Житлосервіс" (третя особа 4), Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" (третя особа 5).

У грудні 2018 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд:

- зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 8331,871 тис. куб. м.;

- стягнути з відповідача на його користь 102077417,64 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна вищевказаного природного газу у обсязі 8331,871 тис. куб. м.;

- стягнути з відповідача на його користь 70582211,83 грн. доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Вказана заява мотивована тим, що вартість спірного природного газу станом на 01.11.2018 збільшилася та склала 102077417,64 грн.

Відповідач надавав додаткові пояснення із запереченнями проти позовних вимог, у яких зазначав, що:

- у жовтні 2016 року спірний обсяг природного газу не надходив з газотранспортної в газорозподільну систему, а результати вимірювання не визнані відповідачем і не узгоджені сторонами. Природний газ обсягом 261,822 тис. куб. м. не надходив до мереж відповідача, не набутий і не збережений останнім. У межах справи № 910/14550/17 розглядається питання про об`єм послуг, наданих позивачем відповідачу в жовтні 2016 року, і за результатами розгляду якої судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у жовтні 2016 року АТ Київгаз було спожито природний газ та послуги з його транспортування магістральними трубопроводами, які надані АТ Укртрансгаз у об`ємі 1260,795 тис. куб. м. А отже, встановлено, що природний газ обсягом 261,822 тис. куб. м. не надходив до мереж відповідача;

- оскільки позивачу відомі особи, які набули природний газ у спірний період, то вимоги до відповідача суперечать чинному законодавству України та є безпідставними.

Крім того, відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності до вимог про повернення безпідставно набутого майна природного газу об`ємом 146,610 тис. куб. м., що був поставлений за період з квітня до червня 2016 року, а також стягнення його вартості у сумі 1796183,62 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2019 було призначено у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлено питання: "Яка вартість в Україні природного газу в обсязі 8331,871 тис. куб. метрів станом на момент розгляду справи судом, а саме станом на 23.01.2019?", та зупинено провадження у справі до одержання результатів експертизи або повідомлення про неможливість її проведення.

За наслідками проведеної експертизи було отримано висновок експерта №16044/19-53 від 19.08.2019, відповідно з яким ринкова вартість досліджуваного товару, за 8331,871 тис. куб. м., станом на 23.01.2019 (з урахуванням ПДВ) складала 82002940,93 грн.

У листопаді 2019 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог в якій просив суд:

- зобов`язати відповідача повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме - природний газ в обсязі 11929,660 тис. куб. м.;

- стягнути з відповідача на його користь 146155513,71 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - вищевказаного природного газу у обсязі 11929,660 тис. куб. м.;

- стягнути з відповідача на його користь 70582211,83 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Вказана заява мотивована тим, що позивачем були додатково встановлені випадки безпідставного набуття відповідачем з ресурсу позивача в квітні-червні 2016 року, січні-серпні 2017, березні-квітні 2018 року природного газу позивача у загальному обсязі 3597,789 тис.куб.м. Зокрема, позивач зазначив, що ним при здійснені алокацій обсягів природного газу, відібраних замовниками послуг транспортування з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільчої системи, оператором якої є відповідач, встановив факт несанкціонованого відбору рядом споживачів природного газу в розмірі 3597,789 тис. куб. м., оскільки такі відбори природного газу цими споживачами були здійснені без підтверджених номінацій.

Разом із тим, відповідач не відобразив такого несанкціонованого відбору в своїх звітах про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та зведених реєстрах місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Київгаз" за квітень-червень 2016 року, звітах (алокаціях) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звітах про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень-серпень 2017 року та березень-квітень 2018 року, вказавши, що постачальником несанкціоновано відібраних обсягів природного газу була НАК "Нафтогаз України".

Відповідач не мав підстав здійснювати алокацію спожитих вказаними споживачами обсягів природного газу на будь-яких постачальників, в т.ч. на АТ "НАК "Нафтогаз України".

Внаслідок наведених порушень відповідачем як оператором газорозподільчої системи безпідставно було віднесено на АТ "НАК "Нафтогаз України" обсяги природного газу, що в дійсності були несанкціоновано відібрані цими споживачами з газорозподільної системи відповідача в загальному розмірі 3597,789 тис.куб.м. природного газу.

На думку позивача, у цих випадках саме відповідач вважається таким, що відібрав з газотранспортної системи обсяги природного газу, які складають несанкціонований відбір.

Позивач зазначав, що відповідач набув природний газ позивача у обсязі 10877,181 тис.куб.м. на підставі, що згодом відпала, а саме на підставі недійсного правочину - договору транспортування природного газу № 1512000736 від 17.12.2015.

Водночас природний газ позивача в обсязі 1052,479 тис.куб.м. був набутий відповідачем у січні-квітні 2018 року взагалі без будь-якої підстави.

Тому, відповідач зобов`язаний повернути позивачу безпідставно набуте майно, а саме природний газ в загальному обсязі 11929,660 тис.куб.м., а у разі неможливості повернути в натурі цей природний газ, то відшкодувати його вартість в сумі 146155513,71 грн. Крім того, сплатити 70582211,83 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від цього природного газу.

Ухвалою суду від 09.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-житло-комфорт" (третя особа 6);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Акважитлосервіс" (третя особа 7);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія «Комфорт-майстер" (третя особа 8);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна організація №3" (третя особа 9);

- Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія "Простір" (третя особа 10);

- Комунальне підприємство "Новосілківська керуюча компанія житлово- комунальних послуг" Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області» (третя особа 11);

- Комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (третя особа 12);

- Комунальне підприємство "Київпастранс" (третя особа 13);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Вертон технолоджі" (третя особа 14);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "КП "Українська житлова компанія" (третя особа 15);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Управ-дом" (третя особа 16);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Червонозоряний-сервіс" (третя особа 17);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Київцентртепло" (третя особа 18);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" (третя особа 19);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецжитлокомфорт" (третя особа 20);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркада-Житлосервіс" (третя особа 21);

- Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (третя особа 22);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Холд груп" (третя особа 23);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлокомфорт" (третя особа 24);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Ефективні енергетичні системи" (третя особа 25);

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго сервіс груп" (третя особа 26);

- Акціонерне товариство "Укрпошта" (третя особа 27).

Короткий зміст рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/11215/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність умов, що є правовою підставою для застосування статей 1212, 1213, 1214 ЦК України, зокрема факту безпідставного набуття відповідачем спірного газу, наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи та відповідно отримання доходу від газу, що є власністю позивача, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути в натурі безпідставно набутий природний газ в обсязі 11929,660 тис.куб.м., стягнення вартості безпідставно набутого майна та доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Врахувавши, що в процесі перегляду справи встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.

Обставини встановлені судами першої та апеляційної інстанції

Позивач, є оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників), що підтверджується ліцензією на здійснення такої діяльності серії АЕ № 194511 від 11.03.2013.

Відповідач є оператором газорозподільної системи - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу"), і який у розумінні пункту 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС є оператором суміжної системи.

На виконання наведених положень законодавства та для належного здійснення фізичного балансування позивачем було придбано природний газ, зокрема, в таких об`ємах:

- у грудні 2015 року АТ "Укртрансгаз" було отримано в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 34300,800 тис. куб. м. згідно з актом приймання-передачі газу від 31.12.2015, оформленого з НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 27.04.2015 № 1504000825-ВТВ;

- у липні 2016 року АТ "Укртрансгаз" було отримано в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 196329,638 тис. куб. м. згідно з актом приймання-передачі газу від 31.07.2016, оформленого з НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ;

- у жовтні 2016 року АТ "Укртрансгаз" було отримано в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 140321,167 тис. куб. м. згідно з актом приймання-передачі газу від 31.10.2016, оформленого з НАК "Нафтогаз України" за договором купівлі-продажу природного газу від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ;

- у січні 2018 року АТ "Укртрансгаз" було отримано в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 25000,00 тис. куб. м. згідно з актом приймання-передачі газу від 31.01.2018, оформленого з ТОБ "Еру Трейдінг" за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2017 № 1712000417-ВТВ;

- у лютому 2018 року АТ "Укртрансгаз" було отримано в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 25000 тис. куб. м. згідно з актом приймання-передачі газу від 28.02.2018, оформленого з ГОВ "Еру Трейдінг" за договором купівлі-продажу природного газу від 18.12.2017 № 1712000417-ВТВ.

Зазначені обставини підтверджуються залученими до матеріалів справи копіями вищевказаних договорів купівлі-продажу природного газу, разом із додатковими угодами до них, та актами приймання-передачі газу.

У спірні періоди відповідач проводив ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ "Київгаз" (постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 28.11.2011 № 2286 "Про видачу ПАТ "Київгаз" ліцензій на розподіл природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом» (у редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2015 № 2667), постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 № 854 "Про видачу ліцензії на розподіл природного газу ПАТ "Київгаз").

Звертаючись з позовом, АТ "Укртрансгаз" зазначало, що відповідачем при здійсненні його господарської діяльності у грудні 2015 року, у квітні-червні 2016 року, у липні 2016 року, у жовтні 2016 року, у січні-серпні 2017 року, у січні та лютому 2018 року та у березні-квітні 2018 року був безпідставно набутий природний газ, що належить позивачу, у загальному обсязі 11929,660 тис. куб. м.

На обґрунтування вказаного твердження позивач посилалося на наступні обставини:

1) у грудні 2015 року відповідач надав позивачу як Оператору ГТС Інформацію про використання природного газу по ПАТ «Київгаз» за грудень 2015 року, в якій самостійно визнав фактичний відбір відповідачем природного газу з газотранспортної системи в обсязі 7693,020 тис. куб. м., що відображено в графі VIII Розбалансування (втрати газу - наказ Мінпаливенерго від 15.06.2009 № 310), в якій у стовпчику "План" (тобто номінація) відсутні підтверджені планові обсяги газу, водночас, у стовпчику «Факт всього» вказано про відбір відповідачем 7693,020 тис. куб. м. природного газу;

2) згідно зі звітом відповідача про розподіл фактичного об`єму природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування за жовтень 2016 року фактичні обсяги надходження природного газу до мереж відповідача склали 192839,842 тис.куб.м.

При цьому, згідно з даними філії позивача - УМГ "Київтрансгаз", що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року, який підписано між позивачем та відповідачем, відповідач в жовтні 2016 року на ГРС отримав природний газ в обсязі, що складає 193101,664 тис. куб. м.

Різниця в даному випадку складає 261,822 тис. куб. м. природного газу, що був відповідачем відібраний з точки виходу з газотранспортної системи без відповідного подання відповідачем таких обсягів на точці входу до неї.

Однак, відповідач в порушення приписів Кодексу ГТС у власному звіті за жовтень 2016 року відображає отримані ним обсяги природного газу на 261,822 тис. куб. м. менше, ніж фактично надійшло до ГРС відповідача;

3) відповідач у липні 2016 року надав позивачу Інформацію про надходження та розподіл природного газу (оперативні дані) в липні 2016 року по ПАТ "Київгаз", згідно з якою вказав, що споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України в липні 2016 року був спожитий обсяг природного газу в розмірі 12,047 тис.куб.м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України".

Відповідач надав позивачу звіти про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) за січень 2018 року та лютий 2018 року, згідно з якими вказав, що:

- в січні 2018 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 173,708 тис. куб. м., постачальником якого було НАК «Нафтогаз України»;

- в січні 2018 року споживачем ТОВ "Інвестбудгаличина" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 44,960 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2018 року споживачем ТОВ "Маг груп житлосервіс" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 8,277 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2018 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 131,037 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2018 року споживачем ТОВ "Маг груп житлосервіс" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 6,706 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України".

Позивач при здійсненні алокації обсягів природного газу, відібраних замовниками послуг транспортування з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільної системи, оператором якої є відповідач, встановив факт несанкціонованого відбору вказаними споживачами природного газу в розмірі 377,029 тис. куб. метрів.

Відповідач не відобразив такого несанкціонованого відбору в Інформації про надходження та розподіл природного газу (оперативні дані) в липні 2016 року по ПАТ "Київгаз" та звітах про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуг транспортування (постачальниками) за січень 2018 року та лютий 2018 року, вказавши що постачальником несанкціоновано відібраних обсягів природного газу було НАК "Нафтогаз України".

Позивач встановив наведені випадки несанкціонованого відбору шляхом вивчення заявок (номінацій) НАК "Нафтогаз України" на транспортування природного газу, серед яких замовлення на транспортування природного газу для таких споживачів як ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України на липень 2016 року, ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України, ТОВ "Інвестбудгаличина", ТОВ "Маг груп житлосервіс" на січень 2018 року та ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України, ТОВ "Маг груп житлосервіс" на лютий 2018 року було відсутнє;

4) відповідач надав позивачу звіти ПАТ "Київгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ "Київгаз" за квітень-червень 2016 року, звіти (алокації) про поділ фактичного обсягу(об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень-серпень 2017 року та березень-квітень 2018 року, з яких слідує, що:

- у квітні 2016 року споживачем ТОВ "Сервіс-Житло-Комфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 3,082 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- у квітні 2016 року споживачем КП "Київпастранс" тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2 був спожитий обсяг природного газу в розмірі 17,320 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- у травні 2016 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 32,980 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- у травні 2016 року споживачем ТОВ "Акважитлосервіс" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 5,294 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2016 року споживачем ТОВ «Експлуатаційна компанія "Комфорт-майстер" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 25,010 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2016 року споживачем ТОВ "Житлово-експлуатаційна організація №3" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 1,608 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2016 року споживачем ТОВ "Сервісна компанія "Простір" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 11,351 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2016 року споживачем КП "Київпастранс" тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо №2 був спожитий обсяг природного газу в розмірі 1,608 тис. куб. м., постачальником якого було НАК «Нафтогаз України»;

- в червні 2016 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 22,671 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в червні 2016 року споживачем ТОВ "Експлуатаційна компанія "Комфорт-майстер" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 21,570 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в червні 2016 року споживачем ТОВ «Сервісна компанія «Простір» був спожитий обсяг природного газу в розмірі 4,116 тис. куб. м., постачальником якого було НАК «Нафтогаз України»;

- в січні 2017 року споживачем ВПКП "Київпастранс" ДБ та УОТ та ДІ був спожитий обсяг природного газу в розмірі 12,762 тис. куб.м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем КП "Новосілківська керуюча компанія житлово- комунальних послуг" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 255,420 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради був спожитий обсяг природного газу в розмірі 416,939 тис. куб. м.. постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем РСП "КИЇВЦЕНТРАЕРО" УКРАЕРОРУХУ був спожитий обсяг природного газу в розмірі 53,705 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем TOB "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 149,524 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем ТОВ "КП "Українська житлова компанія" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 140,920 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем ТОВ "Управ-дом" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 54,664 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в січні 2017 року споживачем ТОВ "Червонозоряний-сервіс" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 43,294 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2017 року споживачем КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради був спожитий обсяг природного газу в розмірі 344,051 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2017 року споживачем ТОВ "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 121,688 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2017 року споживачем ТОВ "Експлуатаційна компанія "Комфорт-майстер" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 191,512 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2017 року споживачем ТОВ "КП "Українська житлова компанія" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 122,080 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в лютому 2017 року споживачем ТОВ "Управ-дом" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 43,751 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради був спожитий обсяг природного газу в розмірі 176,337 тис. куб. м.. постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем TOB "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 81,388 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем ТОВ "Київцентртепло" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 81,388 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем ТОВ "Об`єднання мешканців "Прозоро" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 189,193 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем ТОВ "Спецжитлокомфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 7,121 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2017 року споживачем ТОВ "Управ-дом" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 25,018 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 29,100 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ТОВ "Аркада-Житлосервіс" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 0,062 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ТОВ "Київцентртепло" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 14,797 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ТОВ КП "Українська житлова компанія" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 2,372 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ТОВ "Об`єднання мешканців "Прозоро" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 51,840 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2017 року споживачем ТОВ "Холд груп" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 8,781 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2017 року споживачем ТОВ "Об`єднання мешканців "Прозоро" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 42,010 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в травні 2017 року споживачем ТОВ "Холд груп" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 8,087 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в червні 2017 року споживачем ТОВ "Житлово-експлуатаційне підприємство "Щорса, 32" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 6,321 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в липні 2017 року споживачем ТОВ "Житлокомфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 4,224 тис.куб.м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в серпні 2017 року споживачем ТОВ "Житлокомфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 1,515 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2018 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 149Д39 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2018 року споживачем КП "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради був спожитий обсяг природного газу в розмірі 335,992 тис.куб.м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2018 року споживачем TOB "ВЕРТОН ТЕХНОЛОДЖІ" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 101,226 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2018 року споживачем ТОВ "Ефективні енергетичні системи" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 19,612 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в березні 2018 року споживачем ТОВ "Житлокомфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 19,358 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ГРУП Котельня УМТ ГЗ МВС України був спожитий обсяг природного газу в розмірі 10,688 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ "Ефективні енергетичні системи" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 0,382 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ "Житлокомфорт" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 1,142 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ "Місто для людей енерго" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 0,002 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ "Управ-дом був спожитий обсяг природного газу в розмірі 2,756 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ «Управляюча компанія "Простір" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 6,442 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ТОВ "Київцентртепло" був спожитий обсяг природного газу в розмірі 40,499 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України";

- в квітні 2018 року споживачем ПАТ "Укрпошта" Київська міська дирекція був спожитий обсяг природного газу в розмірі 0,259 тис. куб. м., постачальником якого було НАК "Нафтогаз України".

Зазначені обставини справи свідчать, що спірні обсяги природного газу (крім жовтня 2016 року обсягом 261,822 тис. куб. м.) були набуті і спожиті третіми особами на стороні відповідача, які є підприємствами-виробниками теплової енергії, що не заперечується цими третіми особами (ними лише вказується, що цей газ був набутий ними у НАК Нафтогаз України (постачальника) на підставі укладених договорів купівлі-продажу, а не безпосередньо у позивача).

За висновками судів, відповідач не набував природний газ, який транзитом через газорозподільну мережу потрапляв з газотранспортної системи позивача до газоспоживаючого обладнання наведених споживачів.

Щодо заявлених АТ "Укртрансгаз" позовних вимог про повернення на підставі пункту 1 частини 3 статті 1212 ЦК України виконаного на підставі недійсного правочину - договору транспортування природного газу № 1512000736 від 17.12.2015, набутого відповідачем, як стверджує позивач, природного газу в грудні 2015 року в обсязі 7693,020 тис. куб. м., у квітні 2016 року в обсязі 20,402 тис. куб. м., у травні 2016 року в обсязі 77,851 тис. куб.м., у червні 2016 року в обсязі 48,357 тис. куб. м., у липні 2016 року в обсязі 12,047 тис. куб. м., у липні 2016 року в обсязі 261,822 тис. куб.м., у січні 2017 року в обсязі 1127,228 тис.куб.м., у лютому 2017 року в обсязі 823,082 тис.куб.м., у березні 2017 року в обсязі 644,263 тис. куб. м., у квітні 2017 року в обсязі 106,952 тис. куб. м., у травні 2017 року в обсязі 50,097 тис. куб. м., у червні 2017 року в обсязі 6,321 тис. куб. м., в липні 2017 року в обсязі 4,224 тис. куб. м. та в серпні 2017 року в обсязі 1,515 тис. куб. м., судами встановлено таке.

17.12.2015 між позивачем (як оператором) та відповідачем (як замовником) було укладено договір транспортування природного газу № 1512000736. Відповідно до змісту цього договору, позивач надавав відповідачу послуги транспортування природного газу (далі послуги) на умовах, визначених у цьому Договорі, а відповідач сплачував позивачу встановлену в цьому Договорі вартість таких послуг.

Умовами договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015 передбачено, що позивач зобов`язався надавати відповідачу послуги транспортування природного газу, а не постачати цей газ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 та постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 910/14115/16, договір транспортування природного газу № 1512000736 від 17.12.2015 визнано недійсним. У вказаній справі суди встановили, що будь-які докази прийняття до виконання спірного договору позивачем в матеріалах справи відсутні, господарськими судами встановлено відсутність наступного схваленнями спірного договору позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують вчинення дій, направлених на виконання договору.

За встановлених у вказаній справі обставин, суди у справі, що розглядається, дійшли висновку про те, що відповідач не був отримувачем природного газу за цим договором, і він не може вважатися особою, яка набула природний газ за договором, тобто на підставі яка згодом відпала. Питання належного/неналежного виконання АТ "НАК Нафтогаз України умов договорів поставки природного газу на користь третіх осіб, не є предметом дослідження даного спору.

Що стосується спірного обсягу газу, який транспортувався позивачем у жовтні 2016 року, обсягом 261,822 тис. куб. м., суди встановили, що 04.05.2011 між ПАТ Київгаз та ДК Укртрансгаз (правонаступником якої є позивач) було укладено технічну угоду № 10-03-92 про умови приймання-передачі природного газу на пунктах приймання-передачі та режим транспортування його споживачам (далі Технічна угода).

Пунктом 7.1 Технічної угоди сторони погодили, що кількість переданого та прийнятого газу за календарний місяць визначається диспечерськими службами сторін, на підставі: інструментальних даних відповідних приладів та розрахованого обсягу газу використаного на ГРС в якості виробничо-технологічних витрат і затверджуються двостороннім місячним актом.

Місячний акт приймання-передачі газу складається та підписується представниками ДК Укртрансгаз та ПАТ Київгаз до 5-го числа місяця, наступного за звітним (пункт 7.7 Технічної угоди).

Згідно з пунктом 7.11 Технічної угоди, при виникненні суперечки між сторонами у визначенні кількості переданого газу на підставі показників приладів ДК Укртрансгаз, складається попередній акт приймання-передачі. Після вирішення суперечки різниця, яка виникла, обраховується у кінцевому місячному акті приймання-передачі з обов`язковим додатком, де вказано причини, які призвели до необхідності корегування обсягів газу.

Сторона, яка не погоджується з визначенням добової чи місячної кількості поданого газу, заявляє про це іншій стороні протягом 10 днів з моменту оформлення акта або іншого офіційного документа, що підтверджує кількість поданого (прийнятого) газу (пункт 7.12 Технічної угоди).

03.11.2016 між УМГ Київтрансгаз АТ Укртрансгаз та відповідачем складено акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому зафіксовано, що УМГ Київтрансгаз передало через, зокрема ГРС-12 (Хотів), а відповідач прийняв в свої мережі 26390,589 тис. куб. м. природного газу.

Відповідач на підставі вказаної Технічної угоди, 11.11.2016 ПАТ Київгаз направило УМГ Київтрансгаз АТ Укртрансгаз лист №3087-09, в якому вказав, що дані у акті від 03.11.2016 щодо обсягу переданого газу не відповідають фактичним обставинам та не можуть застосовуватись для визначення фактично переданих у мережі ПАТ Кивїгаз обсягів природного газу, до якого додано попередній акт від 11.11.2016 передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року, у якому зазначено, що у спірному місяці УМГ Київтрансгаз передало через, зокрема ГРС-12, а відповідач прийняв в свої мережі 26128,767 тис. куб. м. природного газу. Підставою для складання попереднього акта від 11.11.2016 слугувала різниця в обсягах природного газу, переданого в мережі АТ Київгаз, що виміряні приладом обліку, встановленого на ГРС-12 (Хотів), та виміряні вузлом обліку на базі змінного перепаду тиску, яка постійно збільшується та досягла у жовтні 2016 року 1%.

Встановлений позивачем влітку 2016 року на ГРС-12 (Хотів) засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності, що підтверджується листом ДП Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів № 39-22/095 від 28.12.2016: стосовно ВОТ ГРС-12 (Хотів) станом на 26 грудня 2016 року ДП Укрметртестстандарт проводило виключно експертизу ВОТ ГРС-12 (Хотів) на відповідність експлуатаційній документації, відтак сертифікат відповідності ВОТ ГРС-12 (Хотів) вимогам Технічного регламенту ДП Укрметртестстандарт як орган з оцінки відповідності не видавало.

Станом на ухвалення оскаржуваного рішення суду, обсяг газу, прийнятого з газотранспортної системи позивача до мережі відповідача в жовтні 2016 року, є неузгодженим у обсязі 261,822 тис. куб. м.

Акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016, що складений між УМГ Київтрансгаз АТ Укртрансгаз та відповідачем, і на який посилається позивач, не визнано судами належним та достатнім доказом для встановлення факту набуття (у розумінні статті 1212 ЦК України) відповідачем спірного обсягу газу, оскільки в цьому акті зафіксовано обсяг газу, що передавався для транспортування споживачам відповідача, тобто для його розподілу споживачам, а не для споживання самим відповідачем для власних господарських виробничо-технологічних потреб.

Зважаючи на вищевказані обставини з посиланням на докази, наявні у матеріалах справи, судами встановлено недоведеність позивачем факту безпідставного набуття відповідачем спірного газу, наявності у відповідача такого газу в натурі станом на дату розгляду справи та відповідно отримання доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021, АТ Укртрансгаз звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень та вимогою ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Касаційна скарга подана на підставі:

- пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України - необхідність відступлення від висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу другого пункту 8 глави 3 розділ ХІІ Кодексу ГТС щодо визначення алокації фактичних обсягів несанкціоноваго відбору газу споживачем, згідно з яким весь відповідний обсяг природного газу вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, за відсутності обсягів природного газу фактично поставлених іншим суб`єктом ринку природного газу для таких споживачів природного газу, викладеного в постанові від 25.02.2020 у справі №905/2248/18;

- пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах до правовідносин між Оператором газотранспортної системи (яким є Позивач) та Оператором газорозподільної системи (яким є Відповідач), а саме:

- п.4 глави 6 розділу III Кодексу газорозподільних систем (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Кодекс ГРМ), приписами якого зазначено, що: «Об`єм (обсяг) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу за підсумками місяця та календарного року визначається Оператором ГРМ відповідно до глави 1 розділу XII цього Кодексу та розраховується як різниця між об`ємом (обсягом) надходження природного газу, до ГРМ у відповідний період і об`ємом (обсягом) природного газу, який розподілений між підключеними до/через ГРМ споживачами та переданий в суміжні ГРМ протягом зазначеного періоду»;

- п.5 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приписами якого зазначено, що: «порядок документального оформлення приймання- передачі природного газу в точках виходу з газотранспортної системи до ГРМ між Оператором ГТС та Оператором ГРМ, у тому числі врегулювання між ними розбіжностей (за їх наявності) щодо фактичного об`єму/обсягу приймання-передачі газу, визначається Кодексом ГТС та договором транспортування природного газу";

- в системному зв`язку з п. п. 4 п.2 глави 7 розділу III Кодексу ГТС (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), приписами якого зазначено, що: "приймання-передача природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи відбувається в точках комерційного обліку газу на газорозподільних станціях і оформлюється актами приймання-передачі, що підписуються представниками цих сторін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним", та п.9 глави 2 розділу III Кодексу ГТС, що Технічна угода не може суперечити положенням Кодексу ГТС.

Скаржник доводить, що використаний третіми особи на стороні відповідача у квітні -червні 2016 року, січні - серпні 2017 року, січні - квітні 2018 року природний газ в загальному обсязі 3 974,559 тис.куб.м., власником якого є позивач, є несанкціонованим відбором, оплата вартості якого має бути покладена на відповідача, з правом стягнення компенсації вартості вказаних обсягів природного газу зі споживачів - третіх осіб на стороні відповідача.

При цьому зазначає, що висновки судів про те, що набувачем вказаного обсягу природного газу, що належав позивачу ,був не відповідач, а були треті особи на боці відповідача, що безпосередньо спожили заявлені позивачем обсяги природного газу, зроблено без належного дослідження обставин справи, без встановлення наявності у третіх осіб на стороні відповідача - споживачів, постачальника природного газу або їх включення до реєстру споживачів будь-якого постачальника.

Скаржник вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову в частині природного газу обсягом 261,822 тис. куб. м. за жовтень 2016 року, з посиланням на попередній акт від 11.11.2016, зроблені судами з порушенням норм матеріального права, а саме п.4 глави 6 розділу III, п.5 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ, п.п. 4 п.2 глави 7 розділу III Кодексу ГТС та п.9 глави 2 розділу III Кодексу ГТС, оскільки складення попереднього акта (через 8 днів після підписання акта приймання-передачі) на підставі Технічної угоди суперечить положенням Кодексу ГТС, та не спростовує обсяг (кількість) природного газу, переданого з газотранспортної системи в газорозподільну систему, про що вказано в акті приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016.

За твердженнями скаржника, відмовляючи у задоволенні позову щодо повернення відповідачем безпідставно набутого майна (природний газ в загальному обсязі 11929,660 тис. куб. м) його власнику позивачу, суди взагалі не зробили будь-яких висновків, не дослідили обставини та докази, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

За доводами касаційної скарги, поза увагою судів залишились обставини отримання відповідачем в грудні 2015 року природного газу в обсязі 7 693,020 тис. куб. м, в квітні 2016 року - в обсязі 20,402 тис. куб. м, в травні 2016 року - в обсязі 77,851 тис. куб. м, в червні 2016 року - в обсязі 48,357 тис. куб. м, в липні 2016 року -в обсязі 12,047 тис.куб. м, в жовтні 2016 року - в обсязі 261,822 тис. куб. м, в січні 2017 року - в обсязі 1 127,228 тис. куб. м, в лютому 2017 року - в обсязі 823,082 тис. куб. м, в березні 2017 року - в обсязі 644,263 тис. куб. м, в квітні 2017 року - в обсязі 106,952 тис. куб. м, в травні 2017 року - в обсязі 50,097 тис. куб. м, в червні 2017 року - в обсязі 6,321 тис.куб.м, в липні 2017 року - в обсязі 4,224 тис. куб. м та в серпні 2017 року - в обсязі 1,515 тис.куб.м, на підставі, що згодом відпала, а саме договору транспортування природного газу № 1512000736 від 17.12.2015, який був визнаний недійсним судовими рішеннями у справі № 910/14115/16.

Щодо права позивача на стягнення з відповідача доходів, які відповідач отримав чи міг отримати від безпідставно набутого майна, що є власністю позивача, у сумі 70582 211,83 грн скаржник зазначає, що відмовляючи в позові повністю по даному епізоду, суди неправильно застосовували норми матеріального права, а саме статтю 1214 ЦК України, не дослідили наявні у справі докази, та порушили норми процесуального права, а саме статті 73 - 76, 86 ГПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

В якості доводів касаційної скарги про порушення норм процесуального права АТ "Укртрансгаз", а саме статей 76 - 80, 86, 236 ГПК України, зазначає про відсутність обґрунтованих висновків з посиланням на відповідні докази щодо всіх заявлених позовних вимог (епізодів), зокрема в частині стягнення 70 582 211,83 грн та щодо відбору природного газу відповідачем з газотранспортної системи в грудні 2015 року, що, на думку скаржника, свідчить про допущене неправильне застосуванням норм матеріального права: статей 1212, 1213, 1214 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

АТ "Київгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її вимог з підстав, викладених у відзиві, просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 у справі № 910/11215/18 залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ, яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

Частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини 1 та 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи наведені в касаційній скарзі підстави касаційного оскарження відповідно до пунктів 2, 3 частини другої статті 287 ГПК України, а саме, необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2); відсутність висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3), Касаційний господарський суд виходить з такого.

Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі №755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Щодо підстави для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, а саме положення пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, колегія суддів зазначає таке.

АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить суд касаційної інстанції відступити від висновків Верховного Суду стосовно застосування положень абзацу другого пункту 8 глави 3 розділ ХІІ Кодексу ГТС, викладеного в постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18.

Розглядаючи питання про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 щодо застосування положень абз. 2 пункту 8 глави 3 розділу XII Кодексу газотранспортної системи (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) стосовно визначення алокації фактичних обсягів несанкціонованого відбору газу споживачем, згідно з яким весь відповідний обсяг природного газу вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, за відсутності обсягів природного газу фактично поставлених іншим суб`єктом ринку природного газу для таких споживачів природного газу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від наведених скаржником правових позицій Верховного Суду, оскільки вони не стосуються правових підстав витребування позивачем на підставі статей 1212 - 1214 ЦК України у відповідача безпідставно набутого майна, що належить позивачу, стягнення його вартості, про що заявлено позов у справі, що розглядається.

В оскаржуваних судових рішеннях у справі, що розглядається, висновки Верховного Суду щодо застосування положень абзацу другого пункту 8 глави 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС, судами попередніх інстанцій не застосовувались. Суди першої та апеляційної інстанції посилалися виключно на пункти 96 - 99 вказаної скаржником постанови Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, зі змісту яких слідує, що наведений висновок Верховного Суду стосується того, що "в розумінні статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" Оператор ГРМ під час використання природного газу на ВТВ не є споживачем, а отже норми щодо здійснення несанкціонованого відбору природного газу споживачем не можуть застосовуватись до нього".

Відтак, наведена АТ "Укртрансгаз" підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

Щодо підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

У цій справі № 915/11215/18 предметом позову є вимоги АТ "Укртрансгаз" до відповідача про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 11929,660 тис.куб.м; стягнення 146155513,71 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна вищевказаного природного газу у обсязі 11929,660 тис.куб.м; стягнення 70582211,83 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача без будь-якої правової підстави в порядку статей 1212, 1213 ЦК України.

Обґрунтовуючи передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме, застосування пункту 4 глави 6 розділу III та пункту 5 глави 1 розділу XII Кодексу ГРМ в системному зв`язку з підпунктом 4 пункту 2 глави 7 розділу III Кодексу ГТС до правовідносин між Оператором газотранспортної системи (яким є Позивач) та Оператором газорозподільної системи (яким є Відповідач).

Надаючи оцінку цьому доводу суд касаційної інстанції, виходячи з приписів статті 300 ГПК України щодо меж касаційного перегляду, зауважує про те, що наведені норми стосуються відносин між Оператором ГТС та Оператором ГРМ щодо приймання-передачі газу за договором транспортування природного газу. Натомість у справі відсутній договір транспортування природного газу між позивачем та відповідачем, що було встановлено у справі №910/14115/16, відтак відповідні норми не застосовувалися судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин по справі.

У справі, що розглядається (№ 910/11215/18), предметом позову є вимоги транспортувальника природного газу (оператора газотранспортної системи) (позивач) до оператора газорозподільної системи (відповідач) про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно, а саме природний газ, або відшкодування його вартості, тобто спір стосується питання наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 1212, 1213 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ "Маріупольгаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ПАТ "НАК "Нафтогаз України"; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) ККП Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", 2) ОКП "Донецьктеплокомуненерго", 3) ОСББ "Колос-Талаківка", 4) АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця", 5) Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про зобов`язання повернути в натурі безпідставно набуте майно, а саме природний газ в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 28 159,647 тис. куб. м; стягнення 344 996 225,64 грн доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача, вже було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі № 915/11215/18.

Верховний Суд вказав на те, що відповідно до Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року»" Розпорядження Кабінету Міністрів України № 742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було зобов`язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов`язком АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а не правом.

Також Верховним Судом у справі № 905/2248/18 констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з Компанією обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ "НАК "Нафтогаз України" своїх зобов`язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача Компанією номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі № 923/351/18).

Доводи скаржника у частині відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18, підстав відступати від яких не вбачає.

За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин та враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин у справі, що переглядається, положень статей 1212, 1213 ЦК України, отже і необхідності формування відповідного висновку щодо їх застосування за наведених у касаційній скарзі доводів і вимог.

Відтак, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 3 частини 2 статті 287 ГПК, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі вказує на порушення норм процесуального права, внаслідок чого суди не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов невідповідних обставинам справи висновків (пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

На переконання скаржника, зі змісту оскаржуваних рішень вбачається відсутність обґрунтованих висновків щодо повноти дослідження обставин з посиланням на відповідні докази щодо всіх заявлених позовних вимог (епізодів), зокрема в частині стягнення 70582211,83 грн та щодо відбору природного газу відповідачем з газотранспортної системи в грудні 2015 року, що свідчать про допущене судами першої та апеляційної інстанцій неправильне застосуванням норм матеріального права: статті 1212, 1213, 1214 ЦК України, а також порушенням норм процесуального права: статей 76 - 80, 86, 236 ГПК України.

Відхиляючи доводи скаржників щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує увагу, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які були оцінені відповідно до вимог статті 86 ГПК України та які є достатніми для прийняття законного рішення у справі, було прийнято судове рішення, що відповідає статті 236 ГПК України. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що скаржник належним чином не обґрунтував підстав касаційного оскарження, зокрема пунктів 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України, на які йдеться посилання у касаційній скарзі.

Оскільки за результатами касаційного перегляду цієї справи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, на які посилалось АТ "Укртрансгаз", не знайшли свого підтвердження, у Верховного Суду відсутні підстави для розгляду касаційної скарги відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України.

Заявлені позивачем доводи про порушення норм матеріального права при вирішенні питання щодо встановлення обсягу природного газу, переданого з газотранспортної системи в газорозподільну систему, про що вказано в акті приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016, свого підтвердження не знаходять.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зазначений Акт передачі-приймання природного газу за жовтень 2016 року від 03.11.2016 не є належним та достатнім доказом для встановлення факту набуття (у розумінні статті 1212 ЦК України) відповідачем вказаного обсягу газу. Цим актом лише фіксувався обсяг газу, що передавався для транспортування споживачам Відповідача, тобто для його розподілу споживачам, а не для споживання самим Відповідачем для власних господарських виробничо-технологічних потреб.

Суди встановили, що обсяги газу, що надходить з газотранспортної системи до газорозподільної мережі, вимірювалися ЗВТ, які встановлені на пунктах приймання-передачі газу. Встановлений Позивачем влітку 2016 року на ГРС-12 (Хотів) засіб вимірювальної техніки не відповідає вимогам чинного законодавства з питань метрологічної діяльності, що підтверджується листом ДП "Всеукраїнський державний науково- виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" № 39-22/095 від 28.12.2016 (копія міститься в матеріалах справи): «стосовно ВОГ ГРС-12 (Хотів) станом на 26.12.2016.

ДП "Укрметртестстандарт" проводило виключно експертизу ВОГ ГРС-12 (Хотів) на відповідність експлуатаційній документації, відтак сертифікат відповідності ВОГ ГРС-12 (Хотів) вимогам Технічного регламенту ДП "Укрметртестстандарт" як орган з оцінки відповідності не видавало».

ПАТ "Київгаз", протягом 10 днів з моменту оформлення акта, висловило обґрунтовану незгоду з обсягом наданих у жовтні 2016 року послуг транспортування: не визнані результати вимірювання обсягів газу засобом вимірювальної техніки (надалі - ЗВТ) на ГРС-12 (Хотів), надісланий попередній акт приймання-передачі.

Відтак, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, оцінених доказів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень та з огляду на зміст вимог касаційної скарги колегія суддів не бере до уваги доводи АТ "Укртрансгаз" про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме ненадання судами оцінки наявним у матеріалах справи доказам шляхом повного, всебічного та безпосереднього їх дослідження та всім доводам позивача, які фактично зводяться до здійснення переоцінки доказів та встановлених господарськими судами обставин, що в силу приписів статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, зважаючи на межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №905/2248/18, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених статтями 1212 - 1213 ЦК України підстав кваліфікувати спірні правовідносини у справі, що розглядається, як такі, що виникли з безпідставного набуття або збереження відповідачем майна позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/11215/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий, суддя Огороднік К.М.

Судді Жуков С.В.

Ткаченко Н.Г.