Постанова

від 20.10.2021 по справі 686/2846/17-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 686/2846/17-ц

провадження № 61-10810св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи за первісним позовом:

позивачі: військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького,

відповідачі: ОСОБА_1 , Хмельницька міська рада,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Хмельницької міської ради на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2020 року у складі судді Логінової С. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М., у справі за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону Західного регіону України в інтересах Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до ОСОБА_1 , Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування п. 3 Додатку 1 до рішення сесії міської ради від 12 грудня 2012 року № 52, визнання недійсним та скасування договору оренди землі, визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання щодо звільнення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року військовий прокурор Хмельницького гарнізону Західного регіону України звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу

м. Хмельницького (далі - КЕВ м. Хмельницького) до ОСОБА_1 , Хмельницької міської ради про визнання недійсним та скасування договору оренди землі, визнання права постійного користування земельною ділянкою та зобов`язання щодо звільнення земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 липня 2015 року на адресу військової прокуратури Хмельницького гарнізону надійшов лист від Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо незаконного відчуження земель оборони, які перебувають у державній власності, загальною площею 577 кв. м, оскільки 12 грудня 2012 року Хмельницькою міською радою на підставі прийнятого рішення № 52 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду юридичним особам, громадянам, припинення права користування земельними ділянками, припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та надання її в оренду громадянам, поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам, громадянам, шляхом укладення додаткових угод , ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 577 кв. м, терміном на 10 років.

06 вересня 2013 року на підставі вказаного рішення між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі

№ 126-01-2013/2395768, за умовами якого Хмельницька міська рада передала в оренду ОСОБА_1 на 10 років земельну ділянку площею 577 кв. м, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114, у АДРЕСА_1 для обслуговування пункту технічного обслуговування легкових автомобілів.

Разом із тим згідно з інформацією КЕВ м. Хмельницького від 17 лютого

2015 року зазначена земельна ділянка, на якій розташований пункт технічного обслуговування легкових автомобілів, належить до земель оборони, перебуває на картковому обліку КЕВ м. Хмельницького, та останнім не надавалося дозволу на забудову означеного пункту. Крім того, відповідно до акта на право постійного користування земельною ділянкою

від 1975 року та рішення Хмельницького райвиконкому від 23 грудня

1975 року № 277-В, спірна земельна ділянка входить до складу земель військового містечка № 45 Хмельницького гарнізону, загальною площею 2 487,6 га, для розміщення учбових полів, полігону, військових частин та установ Міністерства оборони України, будівництва житла, обслуговування та експлуатації військового майна і житлових будинків, та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницький.

Міністерство оборони України не надавало дозволу на передачу вказаної земельної ділянки Хмельницькій міській раді, а також не зверталося із клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою військового містечка № 45, яка належить до земель оборони, таким чином, до проекту землеустрою земельної ділянки внесені недостовірні відомості щодо її правового статусу.

Військовий прокурор зазначав, що, оскільки акт на право користування землею не втратив чинності, а право користування земельною ділянкою не припинилося, тому Хмельницька міська рада затвердила проект землеустрою щодо надання в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки у АДРЕСА_1 з порушенням вимог закону без вилучення її зі складу земель оборони, що, в свою чергу, стало підставою для укладення договору оренди цієї земельної ділянки і призвело до позбавлення Міністерства оборони України земельної ділянки площею 577 кв. м, вартістю 839 596,00 грн, що істотно порушує інтереси держави.

Посилаючись на зазначене, військовий прокурор Хмельницького гарнізону, діючи в інтересах Міністерства оборони України та КЕВ м. Хмельницького, просив визнати недійсним та скасувати договір оренди землі від 06 вересня 2013 року № 126-01-2013/2395768, укладений між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 , зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 577 кв. м, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114, що розташована в АДРЕСА_1 , та привести її в первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

У жовтні 2019 року КЕВ м. Хмельницького подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказало, що рішення Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року № 52 було предметом спору у господарському суді у справі № 924/1489/15 і постановою Верховного Суду від 29 листопада

2018 року провадження в справі було закрито, тому рішення Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року № 52 не скасовано. За таких обставин, для відновлення порушених прав КЕВ м. Хмельницького просило визнати незаконним та скасувати п. 3 Додатка 1 до рішення сесії міської ради

від 12 грудня 2012 року № 52 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду юридичним особам, громадянам, припинення права користування земельними ділянками, припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та надання її в оренду громадянину, поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам, громадянам, шляхом укладання додаткових угод у частині, що стосується ОСОБА_1 , визнати недійсним та скасувати договір оренди землі від 06 вересня 2013 року

№ 126-01-2013/2395768, укладений між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 , визнати право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:24:002:0114 за КЕВ м. Хмельницького, зобов`язати ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 577 кв. м, кадастровий номер № 6810100000:24:002:0114, що розташована на АДРЕСА_2 , та привести її в первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 лютого 2020 року позов задоволено в частині вимог щодо ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано п. 3 Додатка 1 до рішення сесії Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року № 52 Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання їх в оренду юридичним особам, громадянам, припинення права користування земельними ділянками, припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди та надання її в оренду громадянину, поновлення договорів оренди земельних ділянок юридичним особам, громадянам, шляхом укладання додаткових угод .

Визнано недійсним та скасовано договір оренди землі від 06 вересня

2013 року № 126-01-2013/2395768, укладений між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 .

Визнано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:24:002:0114 за КЕВ м. Хмельницького.

Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, площею 577 кв. м, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114, що розташована на АДРЕСА_1 , та привести її в первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони, а тому Хмельницька міська рада не наділена повноваженнями розпорядження землями державної власності, в тому числі і землями оборони. Передачі земельних ділянок державної власності у комунальну власність відповідно до вимог статті 117 Земельного кодексу України Кабінетом Міністрів України як власником землі не проводилося та згода Міністерства оборони України не надавалася.

З урахуванням зазначеного, посилаючись на те, що укладення договору оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 фактично позбавило Міністерство оборони України земельної ділянки, площею 577 кв. м, що істотно порушує інтереси держави, суд першої інстанції вважав наявними правові підстави для задоволення позову.

При цьому суд вважав, що позивачами не пропущено строк звернення до суду, оскільки лише 31 липня 2015 року на адресу військової прокуратури Хмельницького гарнізону надійшов лист від Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо незаконного відчуження земель оборони.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 07 липня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Хмельницької міської ради задоволено частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 лютого 2020 року в частині задоволення позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:24:002:0114 за КЕВ м. Хмельницького, зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 577 кв. м, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114, що розташована у АДРЕСА_1 , та привести її в первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці, стягнення судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

У частині позовних вимог про визнання права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6810100000:24:002:0114 за КЕВ м. Хмельницького, зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 577 кв. м, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114, що розташована у АДРЕСА_1 , та привести її в первісний, придатний для використання за цільовим призначенням стан шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці, відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у зазначеній частині, апеляційний суд виходив із того, що спірна земельна ділянка, яка передана в оренду ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку, яка перебуває в користуванні Хмельницької КЕВ на підставі акта на постійне користування землею від 1975 року, а тому немає підстав для визнання за Хмельницької КЕВ права користування на земельну ділянку, яка передана в оренду ОСОБА_1 , оскільки ця обставина підтверджується відповідним правовстановлюючим документом і позивач не потребує судового захисту шляхом ухвалення судового рішення з цього питання.

Щодо відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку шляхом знесення будівель, що розташовані на вказаній земельній ділянці, апеляційний суд зазначив, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 липня 2012 року за ОСОБА_1 визнано в порядку спадкування право та обов`язки забудовника на об`єкт забудови - пункт технічного обслуговування легкових автомобілів на АДРЕСА_1 , на підставі якого 25 грудня 2013 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на приміщення станції технічного обслуговування автомобілів та автомийку на АДРЕСА_1 , загальною площею 221,2 кв. м і в цей же день в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказане приміщення. Оскільки вказане судове рішення є чинним, право власності ОСОБА_1 у встановленому законом порядку скасовано не було, прокурор не оспорює правомірність будівництва вказаного нежитлового приміщення та набуття відповідачем права власності на це приміщення, отже, ОСОБА_1 правомірно та законних підставах є власником нежитлового приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року представник Хмельницької міської ради засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 07 липня

2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У листопаді 2020 року справу № 686/2846/17-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суди при розгляді справи порушили вимоги статті 23 Закону України Про прокуратуру , пункту 3 частини другої статті 129 та пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, винесли рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 року у справі № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18,

від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судами не досліджено належним чином докази та не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411, пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди першої та апеляційної інстанцій самоусунулися від вивчення та дослідження наявності обґрунтованих підстав звернення із позовом у цій справі прокурора, не з`ясували факт нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави суб`єктом влади, до компетенції якого належать відповідні повноваження.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, помилково вважав, що у цій справі строк звернення до суду не пропущено. Судами не надано належної оцінки заяві Хмельницької міської ради про застосування позовної давності, оскільки в цій справі позивач оскаржує рішення 2012 року та договір оренди від 09 вересня 2013 року. При цьому на зазначеній ділянці об`єкт нерухомості, що належить ОСОБА_1 , розташований із 2012 року, про що було відомо КЕВ м. Хмельницького, а з позовом позивач звернувся лише у лютому 2017 року.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2020 року КЕВ м. Хмельницького подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований безпідставністю доводів касаційної скарги, які не свідчать про незаконність оскаржуваних судових рішень.

Прокурором достатньо мотивовано підстави звернення до суду із цим позовом, а постанови Верховного Суду, на які посилається в касаційній скарзі Хмельницька міська рада, розглядалися в порядку господарського,

а не цивільного судочинства.

Щодо пропуску позовної давності, то суд апеляційної інстанції правильно вказав, що позивачу стало відомо про порушення прав щодо спірної ділянки тільки у 2015 році.

У листопаді 2020 року заступник військового прокурора Хмельницького гарнізону подав відзив на касаційну скаргу Хмельницької міської ради, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги, а також законністю оскаржуваних судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Хмельницької районної ради депутатів від 23 грудня 1975 року № 277-в затверджено акт на право користування землею Хмельницькою КЕЧ (нині - КЕВ

м. Хмельницького), в тому числі площею 2487,6 га, та видано акт на право користування землею, за яким у постійне користування Хмельницької КЕЧ було відведено 2487,6 га землі в межах м. Хмельницького і Хмельницького району.

Хмельницька КЕВ Міністерства Оборони України з 1975 року є постійним користувачем земельної ділянки площею 2487,6 га в межах м. Хмельницького і Хмельницького району.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 липня 2012 року у справі № 2218/7346/2012 визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування право та обов`язки забудовника на об`єкт забудови - пункт технічного обслуговування легкових автомобілів на АДРЕСА_1 з правом здачі об`єкта в експлуатацію, прав на реєстрацію права власності та отримання свідоцтва про право власності, переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім`я, а також право власності на будівельні матеріали, які були використані в процесі будівництва після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

12 грудня 2012 року рішенням 21 сесії народних депутатів Хмельницької міської ради затверджено проект землеустрою щодо відведення та передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки, загальною площею 577 кв. м, з цільовим призначенням для обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів на АДРЕСА_1 з терміном оренди 10 років, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114.

06 вересня 2013 року між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 126-01-2013/2395768, за умови якого орендодавець Хмельницька міська рада надає, а орендар ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 577 кв. м, з цільовим призначенням для обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів на

АДРЕСА_1 з терміном оренди 10 років, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114.

25 грудня 2013 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право власності на приміщення станції технічного обслуговування автомобілів та автомийку на АДРЕСА_1 , загальною площею 221,2 кв. м.

У цей же день в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на приміщення станції технічного обслуговування автомобілів та автомийку на

АДРЕСА_1 , загальною площею 221,2 кв. м.

За висновком судової земельно-технічної експертизи від 04 травня 2016 року № 350/016, проведеної в межах господарської справи за позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Хмельницького до Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року № 523 в частині, що стосується надання ОСОБА_1 земельної ділянки на АДРЕСА_1 , яка була долучена до справи як письмовий доказ, земельна ділянка, площею 577 кв. м на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6810100000:24:002:0114, яка надана в оренду ОСОБА_1 , повністю накладається на земельну ділянку, площею 2487,6 га, яка надана Хмельницькій КЕЧ у постійне користування, згідно з Актом на право користування землею від 1975 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,виходячи з наступних підстав.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Оскаржувані судові рішення у повній мірі відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Щодо повноважень прокурора

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина четверта статті

42 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови

від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду

від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції , прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу другого частини другої статті 56 ЦПК України й абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У справі, що переглядається, звертаючись до суду із позовом, прокурор обґрунтовував своє звернення до суду тією обставиною, що КЕВ м. Хмельницького, який є постійним користувачем спірної земельної ділянки із земель оборони, неналежним чином здійснює захист інтересів держави в сфері земельних правовідносин.

При цьому звернення прокурора до суду з позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання передачі земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Міністерства оборони України.

До моменту пред`явлення позову, а саме: 11 січня 2017 року прокурор направив до КЕВ м. Хмельницького для встановлення наявності підстав представництва в суді відповідний запит і отримав відповідь, що на цей час земельна ділянка не повернута в користування КЕВ м. Хмельницького, з позовом до суду відповідний орган не звертався.

Встановивши неналежне виконання органом державної влади - Міністерством оборони України та його відокремленим підрозділом КЕВ м. Хмельницького захисту інтересів держави, до компетенції якого належать повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних земельних правовідносинах, враховуючи характер і суспільну значимість спірних правовідносин, а також враховуючи відсутність порушення прокурором порядку звернення до суду, передбаченого положеннями статті 23 Закону України Про прокуратуру , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

З огляду на зазначене Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави, а доводи касаційної скарги в цій частині висновку судів не скасовують та направлені на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо порушення законодавства при передачі спірної земельної ділянки в оренду

Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Особливості правового режиму земель оборони визначені статтею 77 ЗК України, за частинами першою та другою якої (станом на час прийняття спірного рішення Ради) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України; землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Відповідне регулювання міститься також у статті 1 Закону України Про використання земель оборони (у відповідній редакції), за змістом якої землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, визнаються землями оборони. Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог ЗК України (стаття 2 наведеного Закону).

У справі, що переглядається, суди встановили, що відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою

від 1975 року (без номера), та рішення Хмельницького райвиконкому

від 23 грудня 1975 року № 277-В, спірна земельна ділянка входить до складу земель військового містечка № 45 Хмельницького гарнізону загальною площею 2487,6 га, для розміщення учбових полів, полігону, військових частин та установ Міністерства оборони України, будівництва житла, обслуговування та експлуатації військового майна і житлових будинків та перебуває на праві постійного користування КЕВ м. Хмельницького.

06 вересня 2013 року між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди земельної ділянки № 126-01-2013/2395768, за умови якого орендодавець Хмельницька міська рада надає, а орендар ОСОБА_1 приймає у строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 577 кв. м, з цільовим призначенням для обслуговування пункту технічного обслуговування автомобілів на

АДРЕСА_1 з терміном оренди 10 років, кадастровий номер 6810100000:24:002:0114.

За нормами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до частини п`ятої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно з положеннями статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, в тому числі визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

З даних норм закону вбачається, що земельна ділянка передається в користування фізичній чи юридичній особі лише після припинення права користування цією земельною ділянкою в порядку, визначеному законом, інших осіб, які мали таке законне право відносно цієї земельної ділянки.

Суди встановили та підтверджується експертним висновком, що земельна ділянка, яка була передана в оренду ОСОБА_1 , на час укладення договору оренди перебувала в постійному користування Хмельницької КЕВ.

Будь-яких рішень щодо припинення права користування вказаною земельною ділянкою КЕВ м. Хмельницького органи місцевого самоврядування не приймали, судові рішення з цього приводу теж не ухвалювались, отже, суди обґрунтовано вважали, що КЕВ м. Хмельницького мало і має право на безстрокове користування спірною земельною ділянкою на АДРЕСА_1 .

За таких обставин, встановивши, що спірна земельна ділянка на АДРЕСА_1 на період проведення процедури передачі її в оренду ОСОБА_1 не була вільною, тому що перебувала у користуванні позивача КЕВ м. Хмельницького, то Хмельницька міська рада, приймаючи рішення про передачу цієї земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та укладаючи з ОСОБА_1 договір оренди землі, діяла з порушенням вимог частини п`ятої 116 Земельного кодексу України.

Щодо пропуску позовної давності

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбулись у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

За нормами статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відмовляючи в задоволенні заяв Хмельницької міської ради та ОСОБА_1 про застосування позовної давності до спірних правовідносин, суд першої інстанції посилався на те, що позивачами не пропущено строк звернення до суду, оскільки лише 31 липня 2015 року на адресу військової прокуратури Хмельницького гарнізону надійшов лист від Управління Служби безпеки України у Хмельницькій області щодо незаконного відчуження земель оборони, а позов було подано до суду у 2017 році, тобто в межах трирічного строку з моменту, коли державний орган довідався про порушення інтересів держави, а тому є правильним висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що прокурором не пропущено строк позовної давності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами попередніх інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 11 лютого 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 07 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров