Рішення

від 06.11.2021 по справі 395/110/21

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/110/21 Провадження № 2/395/136/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2021 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Орендовського В.А.,

при секретарі Піддубній Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

До суду із позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є власником земельної ділянки кадастровий № 3523885600:02:000:0305, площею 4,6676 га., розташованої на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №013835 від 24 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3472.

16 грудня 2003 року вона уклала з ТОВ Оситнянське договір оренди землі на вищевказану ділянку строком на 10 років, тобто до 16 грудня 2013 року. 17 жовтня 2006 року між нею та ТОВ Оситнянське було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 149/355 від 16.12.2003 року, відповідно до якої договір оренди землі укладався на 10 років, початок строку його дії обчислювався після підписання сторонами цієї угоди та з дня державної реєстрації. Угода була зареєстрована 28 березня 2007 року у Новомиргородському відділі КРФ ДП Центр державного земельного кадастру за № 50. Тобто, договір діяв до 28 березня 2017 року.

На початку 2017 року вона повідомила орендаря про те, що не має наміру подальшої співпраці, а власну ділянку бажає обробляти самостійно. В 2018 році вона вирішила зареєструвати власну земельну ділянку та при зверненні до державного реєстратора отримала інформацію (довідку), відповідно до якої 04.04.2013 року нібито між нею та ТОВ Оситнянське було укладено договір оренди землі на вказану вище земельну ділянку, строком на 10 років починаючи з дня державної реєстрації з правом пролонгації. Даний договір вона не укладала та не підписувала, оскільки її на той час не було в Україні, оскільки вона з 08.072011 року до 27.05.2013 року знаходилась в м. Прага Чеської Республіки.

На підставі вищевикладеного позивач просила суд: зобов`язати ТОВ Оситнянське усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3523885600:02:000:0305, площею 4.6676 га, розташованої на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, шляхом її повернення власнику; скасувати державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Оситнянське від 04.04.2013 року, який зареєстрований 28.09.2017 року, номер запису про інше речове право № 22571364.

Крім того, позивач просила стягнути на її користь сплачений нею при подачі позову судовий збір.

Позивач повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, проте від її представника до суду надійшла заява з проханням розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримують повністю та просили суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений у встановленому законом порядку про дату, час та місце розгляду справи, при цьому не подав відзив на позов, не подав до суду клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у відсутність представника відповідача, то суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий № 3523885600:02:000:0305, площею 4,6676 га., розташованої на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №013835 від 24 грудня 2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №3472 (а.с.12).

16 грудня 2003 року позивач уклала з ТОВ Оситнянське договір оренди землі на вищевказану ділянку строком на 10 років, тобто до 16 грудня 2013 року. 17 жовтня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Оситнянське було укладено додаткову угоду до договору оренди землі № 149/355 від 16.12.2003 року, відповідно до якої договір оренди землі укладений на 10 років, початок строку його дії обчислювався після підписання сторонами цієї угоди з дня державної реєстрації. Угода була зареєстрована 28 березня 2007 року у Новомиргородському відділі КРФ ДП Центр державного земельного кадастру за №50, тобто строк дії договору оренди землі закінчився 28 березня 2017 року.

В 2018 році позивач при зверненні до державного реєстратора отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №135949199 від 30.08.2018 року, відповідно до якої 04.04.2013 року нібито між ОСОБА_1 та ТОВ Оситнянське було укладено договір оренди землі на вказану вище земельну ділянку, строком на 10 років починаючи з дня державної реєстрації з правом пролонгації. Угода була зареєстрована 18 вересня 2017 року державним реєстратором Ганнівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області Павленко Н.В. (а.с.9-11).

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Підстави та порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами встановлено ЗК України .

Частиною першою ст. 93 ЗК України , як один з видів права на землю, визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з Законом України Про оренду землі орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (статті 1, 13 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі ).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України ).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину. У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

Істотні умови договору оренди землі встановлені частиною першою статті 15 цього Закону. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Суд за клопотанням представника позивача ухвалою витребував у відповідача оригінал спірного договору від 04.04.2013 року, проте відповідачем до суду такий договір на час ухвалення даного рішення так і не був направлений; про поважні та об`єктивні причини, що перешкоджали надати суду оригінал договору, відповідачем суду не повідомлено.

Ухилення відповідача від надання витребуваного судом доказу призвело до неможливості встановлення факту виконання підпису позивачем на оспорюваній угоді, а іншими доказами вказаний факт не може бути доведений або спростований.

У позивача, який заперечує свій підпис в оспорюваній угоді про оренду земельної ділянки, відсутній зазначений оригінал угоди, а ТОВ Оситнянське не надано доказів протилежного.

Без дослідження оригіналу оспорюваної угоди про оренду земельної ділянки, оцінку підпису позивача та подальше можливе проведення судово-почеркознавчої експертизи неможливе, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт підписання ОСОБА_1 оскаржуваної угоди.

Враховуючи, що під час укладення договору оренди землі від 04 квітня 2013 року, який зареєстрований 28.09.2017 року, номер запису про інше речове право № 22571364, було відсутнє волевиявлення позивача на укладення вказаного договору, позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3523885600:02:000:0305, площею 4.6676 га, розташованої на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, шляхом її повернення власнику, підлягають задоволенню.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Пунктом першим частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, серед яких право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У зв`язку з задоволенням позовної вимоги ОСОБА_1 стосовно зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні їй земельною ділянкою, шляхом її повернення власнику, позовна вимога про скасування державної реєстрації договору оренди землі укладеного між сторонами від 04.04.2013 року, який зареєстрований 28.09.2017 року, номер запису про інше речове право № 22571364, також підлягає задоволенню як похідна від вказаної вище позовної вимоги.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до вимог ЗУ Про судовий збір , ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1816,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно до ст.268 ч.5 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. 27.10.2021 року в судове засідання не з`явилися сторони, при цьому у суду були підстави для ухвалення рішення. Проте, датою ухвалення рішення є не 27.10.2021 року, а 06.11.2021 року, оскільки саме у цей день складено повний текст судового рішення.

Керуючись ст.ст. 263-265, 280 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Оситнянське про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження шляхом повернення земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації договору оренди землі - задовольнити.

Зобов`язати ТОВ Оситнянське усунути перешкоди у користуванні належної ОСОБА_1 земельною ділянкою з кадастровим номером 3523885600:02:000:0305, площею 4.6676 га, розташованої на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, шляхом її повернення власнику.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди землі укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Оситнянське від 04.04.2013 року, який зареєстрований 28.09.2017 року, номер запису про інше речове право № 22571364.

Стягнути з ТОВ Оситнянське на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст рішення виготовлений 06 листопада 2021 року.

Суддя Новомиргородського районного суду

Кіровоградської області В.А. Орендовський