Рішення

від 08.11.2021 по справі 480/6449/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2021 року Справа № 480/6449/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6449/21 за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа - Малобобрицький навчально-виховний комплекс Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Вехньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа Малобобрицький навчально-виховний комплекс Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області восьмого скликання від 17.06.2021 року Про припинення шляхом ліквідації Малобобрицького навчально-виховного комплексу Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області .

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проживає в селі Малий Бобрик Сумського району Сумської області, його син навчається в Малобобрицькому навчально-виховному комплексі Верхньосироватської сільської ради, а донька зарахована в дошкільне відділення.

На пленарному засіданні позачергової дев`ятої сесії Вехньосироватської сільської ради 17.06.2021 року було прийнято оскаржуване рішення про припинення шляхом ліквідації Малобобрицького навчально-виховного комплексу.

Позивач не погоджується із вказаним рішенням та зазначає, що питання про ліквідацію закладу не було внесено в порядок денний засідання ради, розглядалось як додаткове з пропозиції начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_4 , без попередження та запрошення зацікавлених осіб, а саме директора НВК та батьківського комітету.

Позивач стверджує, що оскаржуване рішення порушує права дітей на отримання освіти за місцем проживання, та не створені умови для навчання дітей в інших закладах району.

Також позивач вважає, що відповідачем не дотримано критерію, передбаченого пунктом 9 частини другої статті 2 КАС України - прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, так як, рішення про скликання сесії не було жодним чином доведено до відома населення у встановлено законом порядку, а проект оскаржуваного рішення не було оприлюднено будь-яким чином, його не було доведено до відома населення села Малий Бобрик, що порушує норму визначену частиною третьою статті 15 Закону України Про доступ до публічної інформації .

Крім того, позивач стверджує, що рішення про ліквідацію школи не може прийматися без проведення відповідних консультацій з громадськістю та без врахування інтересів територіальної громади відповідного населеного пункту.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала оптимізація закладів загальної середньої освіти, економічне, раціональне використання бюджетних коштів та приведення освітньої мережі Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області у відповідність вимогам чинного законодавства. Верхньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області на сьогоднішній день є безпосереднім засновником закладу освіти, а саме Малобобрицького навчально - виховного комплексу, і керуючись чинним законодавством, тільки вона має право вирішувати питання щодо ліквідації закладу та подальше законне оформлення звільнення працівників.

Відповідач зазначає, що начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області призначено, відповідно до вимог нормативно - правових актів та результатів конкурсу, він має усі законні на те підстави вносити додаткові питання (пропозиції) до порядку денного сесії ради, а саме додаткове питання щодо ліквідації Малобобрицького НВК.

Також сесією Верхньосироватської сільської ради від 27.05.2021 року прийнято рішення про передачу коштів з бюджету у сумі 950 тис. грн.. саме для придбання шкільного автобусу для підвезення дітей до закладу освіти.

Відповідач наголошує, що у Малобобрицькому навчально - виховному комплексі дуже слабка матеріально - технічна база, відсутні кабінети інформатики, немає спортивної зали, відсутня спальня для учнів 1 класу та вихованців дошкільного відділення, відсутня їдальня, саме приміщення старе, тому і постало перед засновником питання щодо доцільності утримання органом місцевого самоврядування Малобобрицького навчально - виховного комплексу.

Крім того, відповідач зазначає, що розпорядження сільського голови Про скликання 9 сесії 8 скликання 17 червня 2021 року було розміщено на інформаційному стенді у приміщені сільської ради, як того вимагає чинне законодавство.

Представник третьої особи надав суду пояснення, в яких позовні вимоги підтримав та зазначив, що рішення Верхньосироватської сільської ради від 17.06.2021 року прийнято з порушенням критеріїв норм чинного законодавства, а саме без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необгрунтовано та нерозсудливо без дотримання принципу рівності перед законом.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив на позов, в якій з доводами відповідача не погодився та наполягав на позовних вимогах.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, ОСОБА_1 , проживає в селі Малий Бобрик Сумського району Сумської області та є членом територіальної громади Верхньосироватської сільської ради. Син позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається в Малобобрицькому навчально-виховному комплексі Верхньосироватської сільської ради в шкільному відділенні з 01.09.2020 року, а донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зарахована в дошкільне відділення з 16.09.2019 року, що підтверджується довідкою від 13.07.2021 року № 201 (а.с. 46 - 48).

На пленарному засіданні позачергової дев`ятої сесії Вехньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області восьмого скликання 17.06.2021 року було прийнято рішення про припинення шляхом ліквідації Малобобрицького навчально-виховного комплексу Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області. Підставою для прийняття стала оптимізація закладів загальної середньої освіти, економне та раціональне використання бюджетних коштів та приведення освітньої мережі Верхньосироватської сільської ради у відповідність до чинного законодавства (а.с. 35 - 39).

Вважаючи, що спірне рішення прийнято відповідачем протиправно та безпідставно, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження Верхньосироватської сільської ради та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України Про місцеве самоврядування в Україні , Про освіту , Про повну загальну середню освіту .

Відповідно до абзацу 2 пункту тридцятого частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

Згідно з положеннями ч.1 ст.32 Закону України Про повну загальну середню освіту , рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти приймає його засновник (засновники). Рішення про утворення комунальних початкових шкіл, гімназій як окремих юридичних осіб, їх реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) приймають районні, міські, сільські, селищні ради.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що рішення про ліквідацію та реорганізацію навчального закладу комунальної форми власності приймає місцева (сільська, селищна, міська) рада, у віданні якої перебуває відповідний навчальний заклад.

Відповідно до 1.1, 1.4., 12.1 Статуту Малобобрицького навчально-виховного комплексу Верхньосироватської сільської ради (Малобобрицький НВК), затвердженого рішенням Верхньосироватської сільської ради від 11.04.2018, Малобобрицький навчально-виховний комплекс Верхньосироватської сільської ради - заклад загальної середньої освіти Верхньосироватської сільської ради, що знаходиться у комунальній власності. Засновником Малобобрицького НВК є Верхньосироватська сільська рада. Рішення про реорганізацію або ліквідацію освітнього закладу приймає засновник. (а.с. 121 - 135).

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що до повноважень Верхньосироватської сільської ради віднесено вирішення питання щодо створення, реорганізації, та ліквідації навчальних закладів комунальної форми власності.

Разом з тим, відповідно до статті 8 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

В силу вимог частин першої та третьої статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Згідно з положеннями статті 13 Закону України "Про місцеве самоврядування України" територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов`язковому розгляду органами місцевого самоврядування.

Також відповідно ч.2 ст.32 Закону України Про повну загальну середню освіту , реорганізація і ліквідація закладів загальної середньої освіти у сільській місцевості допускаються лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято 17.06.2021 року на пленарному засіданні позачергової дев`ятої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області восьмого скликання. В матеріалах справи відсутні докази того, що проект оскаржуваного рішення було оприлюднено у встановлених законом спосіб та доведено до відома населення села Малий Бобрик. При цьому, питання про ліквідацію навчального закладу не було початково внесено в порядок денний засідання ради, розглядалось як додаткове з пропозиції начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту ОСОБА_4 , що підтверджується протоколом дев`ятої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області восьмого скликання (а.с. 217-224).

Також у відзиві відповідач стверджує, що постійною комісією з питань соціального захисту населення, освіти, культури, молоді та спорту, охорони здоров`я Верхньосироватської сільської ради, представниками сільської ради, відповідно до вимог чинного законодавства, було обговорено з громадою села Малий Бобрик питання вжиття заходів щодо оптимізації існуючої мережі закладів відповідно до фінансового ресурсу, а також було обговорено закупівля на 2021 навчальний рік шкільного автобуса для підвезення учнів та працівників навчально - виховного комплексу.

Разом з тим, відповідачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження цього факту. При цьому суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України саме на відповідача покладається обов`язок щодо доказування правомірності оскаржуваного рішення та відповідно до ч.3 ст.79 КАС України, відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що до прийняття оскаржуваного рішення не було проведено інформаційну-роз`яснювальну роботу серед громадськості щодо ліквідації навчального закладу шляхом проведення загальних зборів громадян с. Малий Бобрик за місцем їх проживання як формою їх безпосередньої участі у вирішенні вказаного питання для врахування їх думки та прийнятих рішень загальних зборів громадян, органами місцевого самоврядування в їх діяльності, що суперечить чинним вимогам законодавства.

Не проведення обговорень проекту рішення про ліквідацію навчальних закладів та прийняття рішення без урахування думки батьків учнів з цього приводу говорить про те, що спірне рішення не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно з якими рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно і розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 996 від 03 листопада 2010 року (далі - Порядок № 996), консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

При цьому, згідно із пунктами 8-12 Порядку № 996 під час проведення консультацій з громадськістю орган виконавчої влади подає громадській раді проекти відповідних нормативно-правових актів та інформаційно-аналітичні матеріали до них. До участі у проведенні консультацій з громадськістю залучаються в установленому порядку органи місцевого самоврядування.

Органи виконавчої влади під час проведення консультацій з громадськістю взаємодіють із засобами масової інформації, надають їм необхідні інформаційно-аналітичні матеріали.

Консультації з громадськістю проводяться у формі публічного громадського обговорення (безпосередня форма) та вивчення громадської думки (опосередкована форма).

В обов`язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення щодо: проектів нормативно-правових актів, що мають важливе суспільне значення і стосуються конституційних прав, свобод, інтересів і обов`язків громадян, а також актів, якими передбачається надання пільг чи встановлення обмежень для суб`єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; проектів регуляторних актів; проектів державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішень стосовно стану їх виконання; звітів головних розпорядників бюджетних коштів про їх витрачання за минулий рік.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що консультації з громадськістю проводяться в обов`язковому порядку, зокрема, з приводу розроблення та реалізації програм економічного, соціального і культурного розвитку.

Відповідно до п.14 Порядку №996, публічне громадське обговорення організовує і проводить орган виконавчої влади у такому порядку: визначає питання, яке буде винесене на обговорення; приймає рішення про проведення обговорення; розробляє план заходів з організації та проведення обговорення (у разі потреби); вживає заходів для забезпечення репрезентативності соціальних груп населення, а також суб`єктів господарювання, інститутів громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих суб`єктів (далі - заінтересовані сторони); оприлюднює в обов`язковому порядку інформацію про проведення обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності відповідної технічної можливості в інший прийнятний спосіб; збирає та аналізує інформацію про оцінку громадськістю ефективності запропонованого органом виконавчої влади шляху вирішення питання; формує експертні пропозиції щодо альтернативного вирішення питання; забезпечує врахування результатів обговорення під час прийняття остаточного рішення; проводить аналіз результатів обговорення; оприлюднює результати обговорення на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади або за відсутності відповідної технічної можливості в інший прийнятний спосіб. Для організаційного забезпечення проведення публічного громадського обговорення орган виконавчої влади може утворювати робочу групу.

Пунктом 15 Порядку №996 визначено, що в інформаційному повідомленні про проведення публічного громадського обговорення зазначаються: найменування органу виконавчої влади, який проводить обговорення; питання або назва проекту акта, винесеного на обговорення; варіанти вирішення питання; адреса (гіпертекстове посилання) опублікованого на офіційному веб-сайті органу виконавчої влади тексту проекту акта; соціальні групи населення та заінтересовані сторони, на які поширюватиметься дія прийнятого рішення; можливі наслідки проведення в життя рішення для різних соціальних груп населення та заінтересованих сторін; відомості про місце і час проведення публічних заходів, порядок обговорення, акредитації представників засобів масової інформації, реєстрації учасників; порядок участі в обговоренні представників визначених соціальних груп населення та заінтересованих сторін; поштова та електронна адреси, строк і форма подання письмових пропозицій та зауважень; адреса і номер телефону, за якими надаються консультації з питання, що винесено на публічне громадське обговорення; прізвище, ім`я відповідальної особи органу виконавчої влади; строк і спосіб оприлюднення результатів обговорення.

В свою ж чергу за приписами статті 19 Закону України Про охорону дитинства кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; надання державних стипендій та пільг учням і студентам цих закладів у порядку, встановленому законодавством України. Держава забезпечує право на вибір навчального закладу у державних і комунальних навчальних закладах.

Як зазначено у ст. 3 Конвенції "Про права дитини", схваленої резолюцією 44 сесії Генеральної Асамблей ООН від 20 листопада 1989 року № 44/25, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Отже, у випадку наявності будь-яких правових колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дітей, з урахуванням положень ст. 3 Конвенції "Про права дитини", пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Рішенням Конституційного суду України від 04 березня 2004 року № 5-рп/2004(справа №1-4/2004), у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. 3 ст. 53 Конституції України (справа про доступність і безоплатність освіти) встановлено, що поняття доступність , яке вживається у положеннях Основного Закону України, відповідних законах про освіту, інших нормативно-правових актах, доступність освіти за конституційно-правовим змістом необхідно розуміти так, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості реалізувати це право.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення впливає на таке важливе конституційне право мешканців с.Малий Бобрик (їх дітей), як право на освіту, що є безумовною підставою для врахування думки територіальної громади при прийнятті таких рішень.

Під час вирішення питання щодо необхідності проведення консультацій з громадськістю у формі публічного громадського обговорення, відповідач мав виходити з того, що право на освіту є конституційним правом мешканців с. Малий Бобрик.

Відтак, аналізуючи вище наведене, слід дійти до висновку про те, що не проведення громадських обговорень проекту рішення про ліквідацію начального закладу та прийняття такого рішення без урахування думки батьків учнів з цього приводу вказує на те, що спірне рішення органу місцевого самоврядування не відповідає критеріям, визначеним частині третій статті 2 КАС України.

Проведення таких консультацій є необхідним задля дотримання якнайкращого забезпечення інтересів дитини, зобов`язання держави щодо якого визначено у статті 3 Конвенції Про права дитини , ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII.

Правова позиція щодо необхідності проведення консультацій з громадськістю у разі вирішення питання про ліквідацію, створення, реорганізацію навчальних закладів викладена Верховним Судом у постановах від 14 серпня 2018 року у справі №359/6814/17, 06 лютого 2019 року у справі №720/1536/16-а, від 27 лютого 2018 року № 495/7147/16-а, від 12.12.2019 року №200/13942/18-а, від 07.04.2020 року №2140/1730/18, від 13.05.2020 року №324/1296/16-а.

З огляду на зазначене суд доходить висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача та про необхідність його скасування.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи зі змісту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі Краска проти Швейцарії визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області суму судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого згідно з квитанцією про сплату від 19.07.2021 № 86826 (а.с. 18).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, третя особа - Малобобрицький навчально-виховний комплекс Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої сесії Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області восьмого скликання від 17.06.2021 року Про припинення шляхом ліквідації Малобобрицького навчально-виховного комплексу Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (пл. Козацької слави, 2, с. Верхня Сироватка, Сумський район, Сумська область, 42351, код ЄДРПОУ 41836787) суму судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек