Постанова

від 04.11.2021 по справі 322/1009/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.11.2021 Справа № 322/1009/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 322/1009/19 Головуючий у 1 інстанції: Гасанбеков С.С.

Провадження №22-ц/807/3473/21 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Бєлки В.Ю.

Онищенка Е.А.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ Саранчі Миколи Петровича про стягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, було визнано недійсним договір оренди землі від 01 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством Саранчі Миколи Петровича , що вказує на те, що ФГ Саранчі Миколи Петровича самовільно використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 , не маючи на те законних підстав. ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області ще в листопаді 2017 року з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки через той факт, що він його не підписував. Не зважаючи на це, ФГ ОСОБА_2 продовжувало використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції та отримувало дохід. За час, коли тривав судовий розгляд справи, з листопада 2017 року по грудень 2018 року ОСОБА_1 не міг отримати дохід від власного майна, не міг розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, оскільки його ділянку самовільно займало ФГ Саранчі Миколи Петровича , чим завдало ОСОБА_1 збитки.

Позивач звернувся до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про здійснення розрахунку заподіяних йому ФГ Саранчі Миколи Петровича збитків. Відповідно до Акту оцінки нанесених збитків від 01 серпня 2019 року розмір заподіяних позивачу збитків за 2018 рік складає 50 684,65 гривень. Збитки були нараховані комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. Відповідач ухиляється від відшкодування завданих збитків в добровільному порядку.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 16, 22 ЦК України, позивач просив задовольнити позов та стягнути з ФГ Саранчі М.П. збитки, завдані самовільним використанням земельної ділянки ОСОБА_1 у 2018 році, у сумі 50 684,65 грн.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької областівід 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до ФГ Саранчі М. П. про стягнення збитків булозадоволено. Стягнуто з ФГ Саранчі М.П. на користь ОСОБА_1 50684,65 грн. на відшкодування завданих самовільним зайняттям земельної ділянки у 2018 році збитків.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2021 по справі № 322/1009/19 (провадження № 61-8056св20) рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 26.02.2020 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди не звернули уваги, з урахуванням розподілу тягаря доказування, що позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; не врахували, що позивач просив стягнути збитки у зв`язку з недійсністю договору оренди; не відхилили посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка відповідачем не використовується з 2018 року; не перевірили, чи існують умови для стягнення збитків.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу , в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалитинове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи відповідно до приписів ч. 3 статті 360 ЦПК України.

Сторона позивача в судове засідання апеляційного суду 04 листопада 2021р. не з`явилась, хоча судову повістку 20.10.2021р. отримано представником позивача - адвокатом Ханіною Ю.В., що є належним повідомленням і самого позивача ОСОБА_1 згідно з положеннями ч. 5 статті 130 ЦПК України.

За відсутності клопотання сторони позивача про відкладення розгляду справи апеляційний суд здійснив апеляційний розгляд відповідно до приписів ч. 2 статті 372 ЦПК України.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника ФГ Саранчі М.П. в особі голови фермерського господарства Саранчі С.М., який заперечував проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЗП № 036746, виданого головою Зеленівської сільської Ради народних депутатів 12 грудня 2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,37 га, розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Вказаним рішенням суду визнано недійсним договір оренди вищезазначеної земельної ділянки від 01 березня 2015 року, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 цей договір не підписувався.

Зважаючи на те, що відповідач самоуправно користувався його земельною ділянкою протягом 2018р., позивач вказував, що не міг самостійно обробляти її та отримувати з неї дохід, що є його збитками, для розрахунку розміру яких він звернувся до Новомиколаївської районної державної адміністрації.

Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 11 березня 2019 року № 048 було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, та затверджено її склад.

За результатами засідання комісії, яке відбулося 01 серпня 2019 року, було затверджено Акт оцінки нанесених збитків ОСОБА_1 .

Актом оцінки нанесених збитків, складеним комісією Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, від 01 серпня 2019 року, встановлено, що розмір нанесених ОСОБА_1 за 2018 рік збитків становить 50 684,65 гривні. При цьому, як було встановлено, для розрахунку завданих збитків комісією було взято площу земельної ділянки (5,37 га), затрати на обробіток, посів землі, збір врожаю та сплату податку (18910 гривень 55 копійок), середню врожайність соняшнику по району в 2018 році (16,2 ц.), середню ціну соняшнику в 2018 році (8000 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не довів, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. При цьому, суд вказував, що жодних доказів на підтвердження намірів щодо обробітку свої землі (наприклад доказів замовлення робіт з обробітку землі під посів соняшнику, здійснення закупівлі посівного матеріалу, добрив тощо), так і доказів отримати реальний дохід, позивач не надав. Відтік, суд вважав лише теоретичним припущенням ствердження позивача про те, що він втратив саме такий розмір доходів. Не надано також позивачем і доказів щодо наміру передати земельну ділянку в оренду іншій особі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ним доведено свої вимоги, зокрема, надано докази, що відповідач користувався його земельною ділянкою у 2018 році, тому він був позбавлений можливості самостійно господарювати на належній йому земельній ділянці, в чому і відслідковується причинний зв`язок між протиправними діями відповідача та збитками, які є його неотриманим доходом, а сам розмір збитків підраховано комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам та землекористувачем Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на підставі постанови КМУ від 19.04.1993р. № 284.

Між тим, колегія вказує, що ці обставини були предметом перевірки судом першої інстанції та суд відкинув їх як необгрунтовані. Колегія вважає, що суд правильно зазначив, що після скасування першого рішення суду першої інстанції про задоволення позову та постанови апеляційного суду про залишення його без змін та спрямування справи на новий розгляд до суду першої інстанції, позивач нових доказів на підтвердження своїх вимог не надав, тому суд оцінював наявні у справі докази.

В скарзі зазначається, що використання його земельної ділянки ФГ Саранчі М.П. підтверджується звітом платника єдиного податку 4 групи за 2018 рік, поданим відповідачем до податкового органу.

Дійсно, в матеріалах справи міститься довідка Вільнянського управління ГУ ДПС у Запорізькій області ( а.с. 42), згідно з якою ФГ Саранчі М.П. подано декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2018 рік з додатком Відомості про наявність земельних ділянок, в якому відображена земельна ділянка площею 5,27 га з кадастровим номером 2323681300:10:001:0003 (належна ОСОБА_1 ).

Проте колегія наголошує на тому, що такий звіт не є доказом фактичного використання земельної ділянки відповідачем, але доводить лише те, що на підставі ще не визнаного недійсним договору оренди цієї ділянки відповідач сплачував земельний податок.

В подальшому, рішення суду від 14 травня 2018р. про визнання недійсним договору оренди від 01 березня 2015р. набрало законної сили 19.12.2018р., а тому до цього часу не можна було вважати, що земельна ділянка перебуває в користуванні відповідача безпідставно як самовільно зайнята.

Оскільки до визнання недійсним правочину в судовому порядку його правомірність презюмується, то не можна до цього часу стверджувати про відсутність юридичної підстави для виконання такого договору його стороною. Що наразі і відбувається у цьому спорі.

Тобто обов`язок повернути земельну ділянку у відповідача позивачеві виник лише після набрання законної сили вказаним рішенням про визнання договору оренди недійсним, а саме, з 19.12.2018р.

Крім того, згідно з довідкою № 02-02-20/213 від 10.09.2020р., підписаною сільським головою Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області, земельна ділянка з кадастровим номером 2323681300:10:001:0003, що належить ОСОБА_1 , протягом 2018-2019рр. ФГ Саранчі М.П. не використовувалась ( а.с. 17).

Щодо належного підтвердження розміру збитків, то колегія вважає ці доводи позивача як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі неспроможними з огляду на такі обставини.

Дослідженням наданих документів щодо складу комісії з розгляду питання про розмір збитків, нанесених власникам чи користувачам земельних ділянок, складеного комісією Акту оцінки нанесених збитків вбачається, що таке питання відносно збитків ОСОБА_1 , вирішувалось неповноваженим складом комісії, а також з неправильним застосуванням методики визначення таких збитків ( а.с. 10).

Так, в Акті про оцінку збитків від 01 серпня 2019р., яким визначено розмір збитків, завданих ОСОБА_3 , у 2018 році у сумі 50 684,65 грн. зазначено, що він складений комісією, затвердженою розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29.07.2019р. № 130 Про створення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам на підставі постанови КМУ № 284 від 19.04.2019р.

Але фактично для розгляду питання про спричинений ОСОБА_1 розмір збитків комісію утворено розпорядженням № 048 від 11.03.2019р., згідно з яким до складу комісії входять: голова комісії - голова районної адміністрації Грянистий В.І., заступник голови комісії - начальник відділу агропромислового розвитку РДА Прохоров Г.С., секретар комісії - головний спеціаліст з земельних питань відділу агропромислового розвитку РДА Коваленко Є.В.; члени комісії: перший заступник голови РДА - Губатенко С.С., начальник управління фінансів РДА - Захарчук В.І., Зеленівський сільский голова - ОСОБА_4 , заступник керівника апарату, начальник юридичного відділу апарату РДА - Сілушина М.Ю., начальник відділу архітектури, містобудування та архівної справи - ОСОБА_5 , в.о. начальника відділу у Новомиколаївському районі Головного управління Держгеокадастру - Шапаренко В.О. ( а.с. 33, 34).

Ніякого додатково розпорядження щодо зміни складу комісії матеріали справи не містять.

Між тим, з протоколу засідання комісії від 01.08.2019р. вбачається, що питання визначення розміру збитків ОСОБА_1 вирішувалось комісією, до складу якої входилияк секретар Власова В.О. - провідний спеціаліст відділу економічного, агропромислового розвитку, торгівлі та ЖКГ РДА, як член комісії - начальника відділу економічного, агропромислового розвитку, торгівлі та ЖКГ РДА Бондаренко О.О., які не були включені розпорядженням № 048 від 11.03.2019р.( а.с. 38).

З протоколу засіданні від 01.08.2019р. також вбачається, що присутніми на засіданні були лише 5 членів комісії, двоє з яких не були включені до її складу відповідним розпорядження про створення комісії, що свідчить про те, що рішення про визначення розміру збитків ОСОБА_1 в сумі 50684,65 грн. прийнято неповноваженим складом.

Отже, розрахунок збитків ОСОБА_1 затверджено неуповноваженим складом комісії ( а.с. 10).

Також з вказаного протоколу слідує, що заступник керівника апарату, начальник юридичного відділу Сілушина М.Ю. вказувала, що згідно з пунктом 2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою КМУ № 284 від 19.04.199р. (із змінами та доповненнями), форма обгрунтування збитків не визначена, а розрахунок збитків був здійснений позивачем та її адвокатом Ханіною Ю.В. як упущена вигода, тобто неотриманий дохід, який би мав позивач у випадку засіювання землі соняшником самостійно.

Але колегія наголошує, що існує інша Методика визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затверджена постановою КМУ № 963 від 25 липня 2007р., у пункті 4 якої й унормовано механізм визначення шкоди, спричинено від самовільного зайняття земельної ділянки. Але таку Методику застосовано комісією не було.

Отже, доводи скарги, що розмір збитків визначено належним органом та відповідно до законодавчо врегульованих Методик спростовуються вище наведеним аналізом доказів, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на розрахунок збитків, наданий позивачем, які полягають у доході від збирання врожаю соняшника з його земельної ділянки, виходячи із його урожайності у 2018 році, колегія визнає правильними висновки суду, що позивач не надав доказів реальної можливості отримати такий дохід, а тому його теоретичне обґрунтування тільки можливості отримання такого доходу не може бути підставою для стягнення визначеного у такий спосіб розміру збитків.

Таким чином, у зв`язку з вище встановленими під час перевірки апеляційної скарги позивача обставинами, колегія погоджується з висновками суду щодо необґрунтованості позову, у зв`язку з чим відповідно до приписів статті 375 ЦПК України відхиляє скаргу та залишає без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Колегія відповідно до вимог статті 141 ЦПК України вирішує питання щодо судових витрат у справі.

Так, відповідачем було сплачено судовий збір за подання: апеляційної та касаційної скарг на перше рішення суду про задоволення позову, та наразі при новому розгляді справи в позові відмовлено, тому всі витрати відповідача мають бути компенсовані за рахунок позивача.

Сплачено відповідачем судовий збір за подання апеляційної скарги - 1152,60 грн. ( а.с. 59), за подання касаційної скарги - 1536,80 грн. ( а.с. 96), а всього - 2 689,40 грн., який належить стягнути з позивача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 29 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ФГ Саранчі Миколи Петровича судовий збір в сумі 2 689,40 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 08 листопада 2021 року.

Головуючий: С.В. Маловічко

Судді: В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко