Рішення

від 29.07.2021 по справі 322/1009/19

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт Новомиколаївка

Іменем України

РІШЕННЯ

29 липня 2021 рокуСправа № 322/1009/19

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

представника позивача - адвоката Ханіної Ю.В.,

представника відповідача - адвоката Лашко А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу

за позовом:ОСОБА_1 до:Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича про:стягнення збитків.

29.08.2019 до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений позов, в якому позивач просить суд:

- стягнути з фермерського господарства Саранчі М.П. збитки, завдані самовільним використанням земельної ділянки ОСОБА_1 у 2018 році у сумі 50 684,65 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, було визнано недійсним договір оренди землі від 01 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та фермерським господарством Саранчі Миколи Петровича . Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича самовільно використовувало земельну ділянку ОСОБА_1 , не маючи на те законних підстав. ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївського районного суду Запорізької області ще в листопаді 2017 року з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, через той факт, що він його не підписував. Не зважаючи на це, Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича продовжувало використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарської продукції та отримувало дохід. За час, коли тривав судовий розгляд справи, з листопада 2017 року по грудень 2018 року, ОСОБА_1 не міг отримати дохід від власного майна, не міг розпоряджатися земельною ділянкою на власний розсуд, оскільки його ділянку самовільно займало Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича , чим завдало ОСОБА_1 збитки. Позивач ОСОБА_1 звернувся до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про здійснення розрахунку заподіяних йому Фермерським господарством Саранчі Миколи Петровича збитків. Відповідно до Акту оцінки нанесених збитків від 01 серпня 2019 року розмір заподіяних позивачу збитків за 2018 рік складає 50684 гривень 65 копійок. Збитки були нараховані комісією по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284. Відповідач ухиляється від відшкодування завданих збитків в добровільному порядку.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст.ст. 16, 22 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

У відзиві на позов відповідач зазначив таке.

Представником позивача, при зверненні до суду, надано Акт оцінки нанесених збитків, який не містить інформації про Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича , та визначення характеру збитків, тобто чи це є реальні збитки чи упущена вигода, а також і щодо обставин порушення прав. Таким чином не виконано обов`язок довести, що доходи, про які заявлено вимога, не є абстрактними, а дійсно були б отримані ОСОБА_1 . У розрахунку не зазначено про ціну соняшника, станом на розрахунковий період. При зазначені ціни послуг з обробітку відсутня інформація щодо конкретизації як самих послуг, так і щодо їх вартості. Відсутні дані щодо використання засобів захисту рослин, добрив, насіннєвого матеріалу для посіву, вартості витратних матеріалів, амортизаційних відрахувань тощо. До того ж вказано про ціну послуг з обробітку земельних ділянок лише ТОВ Світанок , однак не вказано і чому саме ціна послуг вказаного ТОВ є визначальною.

Відповідач стверджує, що земельна ділянка Фермерським господарством ОСОБА_2 на протязі як 2018 року так і 2019 року не використовувалася.

Виходячи з наведеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача зазначила, що до набрання рішенням про визнання договору оренди недійсним законної сили, юридично ділянка знаходилася в оренді відповідача. В державному реєстрі речових прав містився запис за номером 10449248, який перешкоджав ОСОБА_1 передати в оренду свою земельну ділянку іншій особі, або обробляти її самостійно, оскільки він не був би власником вирощеного врожаю.

Відповідач у запереченнях навів додаткові обґрунтування, що, на його думку, свідчать про недопустимість поданого позивачем доказу - Акту оцінки нанесених збитків.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 26 лютого 2020 року, позов ОСОБА_1 до ФГ Саранчі М. П. про стягнення збитків було задоволено. Стягнуто з ФГ Саранчі М.П. на користь ОСОБА_1 50684,65 грн. відшкодування завданих самовільним зайняттям земельної ділянки у 2018 році збитків .

Проте, постановою Верховного Суду від 23.06.2021 по справі № 322/1009/19 (провадження № 61-8056св20) рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01.11.2019 та постанову Запорізького апеляційного суду від 26.02.2020 було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд зазначив, що суди не звернули уваги, з урахуванням розподілу тягаря доказування, що позивач повинен довести наявність збитків та причинний зв`язок; не врахували, що позивач просив стягнути збитки у зв`язку з недійсністю договору оренди; не відхилили посилання відповідача на те, що спірна земельна ділянка відповідачем не використовується з 2018 року; не перевірили, чи існують умови для стягнення збитків.

13.07.2021 з Верховного Суду до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшла вищезазначена цивільна справа.

Ухвалою судді від 14.07.2021 призначено судовий розгляд справи, запропоновано сторонам подати суду додаткові докази на обґрунтування своїх вимог або заперечень, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 по справі № 322/1009/19.

Сторони у встановлений судом строк додаткових доказів суду не надали.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав на підставі вищенаведених доводів, викладених у заявах по суті справи, а представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність заявлених вимог.

У судовому засіданні 29.07.2021 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали та з`ясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності,

встановив:

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 14 травня 2018 року, яке набрало законної сили 19 грудня 2018 року, встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-ЗП № 036746, виданого головою Зеленівської сільської Ради народних депутатів 12 грудня 2001 року, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,37 га, розташована на території Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області.

Вказаним рішенням суду визнано недійсним укладений між сторонами договір оренди вищезазначеної земельної ділянки від 01 березня 2015 року.

Розпорядженням голови Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 11 березня 2019 року № 048 було створено комісію по визначенню та відшкодуванню збитків власникам землі та землекористувачам, та затверджено її склад.

За результатами засідання комісії, яке відбулося 01 серпня 2019 року, було затверджено Акт оцінки нанесених збитків ОСОБА_1 .

Актом оцінки нанесених збитків, складеним комісією Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, від 01 серпня 2019 року, встановлено, що розмір нанесених ОСОБА_1 за 2018 рік збитків становить 50684 гривні 65 копійок. При цьому, як було встановлено, для розрахунку завданих збитків комісією було взято площу земельної ділянки (5,37 га), затрати на обробіток, посів землі, збір врожаю та сплату податку (18910 гривень 55 копійок), середню врожайність соняшнику по району в 2018 році (16,2 ц.), середню ціну соняшнику в 2018 році (8000 грн.).

Додаткових доказів, які не досліджувалися судом при первісному розгляді цієї справи, сторони суду не надали.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Частиною другою статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування збитків.

Згідно статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частина перша, друга статті 416 ЦК України).

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України, під час розгляду даної справи суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 07.08.2019 по справі № 179/1367/17 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 83692757 ), та зазначає таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Позивач не довів, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Жодних доказів на підтвердження намірів позивача щодо обробітку спірної земельної ділянки (наприклад, доказів замовлення робіт з обробітку земельної ділянки під посів соняшника, здійснення закупівлі посівного матеріалу, добрив тощо), як і доказів реальної можливості отримати вказаний дохід позивач не надав, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення.

Отже, твердження позивача про можливість отримання прибутку від посіву соняшнику, а відтак про наявність упущеної вигоди в розмірі 50684,65 грн., є необґрунтованим припущенням.

Суд визнає необґрунтованим твердження позивача про те, що в державному реєстрі речових прав містився запис за номером 10449248, який перешкоджав ОСОБА_1 передати в оренду свою земельну ділянку іншій особі, або обробляти її самостійно, оскільки він не був би власником вирощеного врожаю. Так, відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, а відтак позивач, знаючи про недійсність договору оренди, мав можливість самостійно приступати до обробітку власної земельної ділянки, оскільки докази чинення йому перешкод у цьому з боку відповідача відсутні.

Доказів про намір позивача укласти договір оренди щодо його земельної ділянки з іншою особою, позивач суду не надав.

Виходячи з наведеного, обставини, на які посилався позивач в обґрунтування заявленого позову, не були підтверджені в ході судового розгляду справи, у зв`язку з чим суд визнає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермерського господарства Саранчі Миколи Петровича - відмовити повністю.

2. Реквізити учасників справи:

- позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

- відповідач: Фермерське господарство Саранчі Миколи Петровича , вул. Зарічна, 21, с. Рибальське Запорізького району Запорізької області, 70140, ідентифікаційний код 19271960.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області.

Повне судове рішення складено 03 серпня 2021 року.

Суддя С.С. Гасанбеков