Рішення

від 09.11.2021 по справі 303/6012/21

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 листопада 2021 року м. Мукачево Справа №303/6012/21

2/303/1695/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 від імені якої діє ОСОБА_2

до відповідача Чинадіївської селищної ради

третя особа на стороні відповідача : ОСОБА_3 ;

третя особа без самостійних вимог : Відділ у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області

про визнання недійсним та скасування рішення про передачу земельної ділянки у власність, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації та скасування права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 від імені якої діє ОСОБА_2

звернулася до суду з позовом до відповідача, зазначивши третіми особами: ОСОБА_3 , Відділ у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про:

1. Визнання недійсним та скасування рішення Чинадіївської сільської ради Мукачівського району про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 (надалі - Рішення);

2. Визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_3 , яка розташована в с. Синяк на території Чинадіївської сільської ради Мукачівського району з цільовим призначенням: для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 2122755500:12:000:0083 (надалі - Державний акт);

3. Скасування державної реєстрації земельної ділянки;

4. Скасування права власності в частині земельної ділянки (кадастровий номер 2122755500:12:000:0083), яка розміщена на дорозі загального користування розміром 0,0179 га.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що в 2004 році відповідачем прийнято рішення №7, яким затверджено проект відведення та передано у власність земельні ділянки позивачу, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . За результатами винесення меж земельних ділянок, виявилося, що земельна ділянка з кадастровим номером 2122755502:01:003:0010 площею 0,125 га знаходиться в межах існуючої дороги. З березня 2021 року вищевказана земельна ділянка поділена на земельну ділянку площею 0,02 га кадастровий номер 2122755500:12:000:0082 та площею 0,105 га з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083. Частина земельної ділянки площею 0,0179 га з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 розташована в межах проїзної частини дороги до групи житлових будинків (в т.ч. іпозивача), що порушує права власності як позивача, так й інших учасників правовідносин.

Нормативно - правовою підставою для задоволення позовних вимог вказані приписи ст.ст. 78, 155 Земельного кодексу України.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Треті особи пояснення по суті спору не надали.

У зв`язку з не зазначенням позивачем конкретних реквізитів оспорюваного за предметом спору рішення Чинадіївської сільської ради Мукачівського району про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 2122755500:12:000:0083 (дата, номер тощо), а також відсутністю копії (оригіналу)/витягу оскаржуваного за предметом спору рішення, не заявленням клопотання про його витребування, позовну заяву на підставі ухвали суду від 28 вересня 2021 року - залишено без руху .

На виконання вказаної ухвали, представником позивача 01.10.2021 подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року витребувано від:

- Чинадіївської сільської ради документи (рішення), на підставі яких надано дозвіл на розробку проектної документації, а також про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083;

- відділу №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області документи (справу) щодо реєстрації та зміни конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

1. Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з того, що на підставі частини першої ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом п. г частини третьої ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способом захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у ст. 16 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Однією з основоположних засад цивільного судочинства є диспозитивність цивільного процесу, детермінація якого наведена у ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України.

Розкриваючи зміст поняття диспозитивності цивільного судочинства законодавець зазначає, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Отже, диспозитивність полягає в наданій учасникам судового процесу можливості вільно здійснювати свої права (матеріальні і процесуальні), розпоряджатися ними, виконуючи процесуальні дії, спрямовані на порушення, розвиток і припинення справи в суді, а також використовувати інші процесуальні засоби з метою захисту суб`єктивних майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних законом інтересів.

В загальному, враховуючи принцип диспозитивності, суд не повинен виходити за межі вимог сторін та тих підстав позову, які ними вільно зазначені.

Поряд з цим, основою, для судового розгляду у цивільному судочинстві, серед іншого, є переданий на розгляд суду позов, який визначається як письмово оформлена та адресована суду письмова вимога, яка складається з вимоги процесуального характеру (відкрити провадження по справі) і вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право).

В свою чергу, структурними елементами позову є предмет, підстава та зміст.

Вказані складові частини мають бути зазначені у позові для можливості втілення права особи на порушення цивільної справи у суді і можливості практичної реалізації судової діяльності на захист порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

В свою чергу, підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про скасування Рішення, Державного акту, запису про право власності та навів підстави, якими він обґрунтував вимоги за предметом позову, які зазначені судом в описовій частині даного рішення.

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних правовідносин з метою встановлення порушення прав позивача на землю та застосування у зв`язку з цим правових механізмів захисту та відновлення порушеного права у контексті із вимогами за предметом позову (при наявності порушень прав).

2. Не оспорюється учасниками справи той факт, що матеріально-правовим об`єктом, з привиду якого виникло конфліктне правовідношення між сторонами справи є нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_3 .

В контексті хронології існуванням спірних правовідносин пов`язаних із земельною ділянкою суд наводить наступні обставини справи.

З даних державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №015755 вбачається, що ОСОБА_8 на підставі рішення 16 сесії 4 скликання Чинадіївської селищної ради від 22 липня 2004 року за №7 належить земельна ділянка площею 0,2200 га за адресою: с.Синяк Чинадіїївської селищної ради для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 2122755502:00:002:0188.

В свою чергу, ОСОБА_3 на підставі договору дарування, посвідченого 30 грудня 2004 року належить земельна ділянка площею 0,1250 га в с.Синяк, кадастровий номер 2122755502:01:003:0010 (копія державного акту серії ЯИ №082046).

Разом з тим, з повідомлення відділу №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.08.2021 №9-7-0.33,1-139/262-21 вбачається, що державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 на ім`я ОСОБА_3 у відділі не зареєстрований.

Згідно з даними повідомлення Чинадіївської селищної ради від 20.10.2021 №02-15/1222 земельна ділянка за кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 утворена згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, на підставі заяви власника земельної ділянки.

3. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, у контексті з доводами та запереченнями учасників справи, суд враховує наступні норми права та наводить мотиви їх застосування.

Статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини першої статті 374 Цивільного кодексу України та статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Згідно зі статтею 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України (далі - Кодекс) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 121 Кодексу передбачено, що громадяни України мають право на безкоштовну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Частиною другою статті 152 Кодексу передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України ).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої ст. 155 Кодексу у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина п`ята стаття 158 Кодексу).

Фактичний аналіз змісту позовних вимог та доданих до позовної заяви документів свідчить про те, що предметом позову серед іншого є оскарження рішення Чинадіївської сільської ради Мукачівського району про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 2122755500:12:000:0083.

Передаючи на розгляд даний позов щодо визнання незаконними та скасування Рішення ОСОБА_8 посилається на те, що частина належної ОСОБА_3 земельної ділянки розташована на проїжджій частині, що порушує її права як власника суміжної земельної ділянки.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня документація із землеустрою на земельну ділянку ОСОБА_8 , а також саме Рішення, яке позивач просить визнати недійсним.

При цьому, позивачем не вказано реквізитів оскаржуваного рішення (дата прийняття, номер тощо).

Відсутність конкретних реквізитів оскаржуваного рішення у позовній заяві свідчить, що предмет спору не визначений.

Зміст та правова визначеність позовних вимог впливають відповідно на правильне вирішення спору.

Таким чином, спірна по справі ситуації впливає на правильне визначення предмета спору та на можливість підтримання позивачем своїх вимог, тому позивач не може перекладати на суд власний обов`язок визначитися з предметом спору.

Вирішуючи дану справу суд зазначає, що за змістом ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, а суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, позивачем не надано суду оскаржуваного Рішення/його копії, витягу, тобто відсутнім є оспорюваний документ, внаслідок чого суд позбавлений можливості надати оцінку змісту та правомірності самого Рішення, а також встановити його фактичну наявність, що є підставою для відмови у задоволенні поданого позову у цій частині.

Крім того, на підставі ухвали суду від 11 серпня 2021 року судом витребувано від відділу у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_3 , розташовану в с.Синяк на території Чинадіївської сільської ради Мукачівського району, цільове призначення: для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер: 2122755500:12:000:0083.

Ухвалою суду від 5 жовтня 2021 року витребувано від:

- Чинадіївської сільської ради документи (рішення), на підставі яких надано дозвіл на розробку проектної документації, а також про передачу земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083;

- відділу №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області документи (справу) щодо реєстрації та зміни конфігурації земельної ділянки з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083.

Разом з тим, з повідомлення відділу №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 27.08.2021 №9-7-0.33,1-139/262-21 вбачається, що державний акт на земельну ділянку з кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 на ім`я ОСОБА_3 у відділі не зареєстрований.

Згідно з даними повідомлення Чинадіївської селищної ради від 20.10.2021 №02-15/1222 земельна ділянка за кадастровим номером 2122755500:12:000:0083 утворена згідно технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки, на підставі заяви власника земельної ділянки.

В свою чергу, відділ №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на виконання ухвали суду від 05.10.2021 надана технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки гр.. ОСОБА_3 , матеріали якої також не містять оскаржуваного Рішення та Державного акту з із кадастровим номером 2122755500:12:000:0083.

Крім того за результатами судового вирішення справи слід констатувати, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу.

Передаючи на розгляд даний позов, ОСОБА_8 , серед іншого, просить визнати недійсним Державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 , скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки та скасувати право власності ОСОБА_3 в частині земельної ділянки, що розміщена на дорозі загального користування розміром 0,179 га.

Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Разом з тим установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи .

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

При цьому, суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року справі №461/6793/15-ц (провадження № 61-15551св18).

Таким чином, одним з належних відповідачів щодо вимог про визнання недійсним Державного акту, виданого на ім`я ОСОБА_3 , скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки та скасування право власності ОСОБА_3 в частині земельної ділянки, що розміщена на дорозі загального користування розміром 0,179 га, є ОСОБА_3 , що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову по відношенню до таких вимог за предметом позову.

В свою чергу, позивач, клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 як співвідповідача не заявила.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

4. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 19, 41, 124, 129, 129 1 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 - відмовити повністю.

2. Судові витрати по справі покласти на позивача.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

5. Позивач: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).

Відповідач : Чинадіївська селищна рада (смт Чинадійово Мукачівського району, вул. Волошина, 41, код ЄДРПОУ 04350719).

Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ).

Третя особа без самостійних вимог: відділ №1 Управління у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (м.Мукачево, вул. Штефана Августина, 3).

Суддя В.В. Кость