Постанова

від 26.10.2021 по справі 914/634/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2021 р. Справа №914/634/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Желіка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олійник Н.Б.

за участю представників сторін:

прокурор Сенів О.П.-прокурор

від позивача Цап Павло Михайлович (самопредставництво)

від відповідача: Шумелда Руслана Романівна (адвокат);

розглядаючи апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-1318вих-21 від 02.08.2021 (Вх.№ ЗАГС 01-05/2634/21 від 03.08.2021)

на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2021 (повний текст складено 16.07.21)

у справі №914/634/21

за позовом Виконувача обов`язків керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова, м. Львів, в інтересах держави в особі

позивача Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю кафе «Дружба» , м. Львів

про розірвання договору оренди землі

Короткий зміст позовних вимог .

Виконувач обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі позивача Львівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю кафе Дружба про розірвання договору оренди землі №Ф-3007 від 08.05.2017, укладеного між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю кафе Дружба .

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору оренди земельної ділянки оскільки відповідачем допускається заборгованість з орендної плати за землю за договором оренди землі № Ф-3007 від 03.05.2017, укладеним між Львівською міською радою і ТОВ кафе Дружба , яким передано в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування кафе з кадастровим номером 4610136900:03:003:0097, яка розташована у м. Львові на вул. І. Горбачевського, 22. Прокурор вказує, що ТОВ кафе Дружба більше трьох місяців підряд не сплачувало орендну плату за землю згідно з діючим договором оренди землі, зокрема в травні, червні та липні 2020 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.07.2021 у справі №914/634/21 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що беручи до уваги, що відповідачем допущено порушення умов договору, проте відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди. Розірвання договору оренди земельної ділянки за несплату орендної плати за землю три місяці підряд в період з травня по липень 2020 року при тому, що майже уся земельна ділянка знаходиться під нерухомістю, яка перебуває у приватній власності, жодним чином не призведе до наповнення місцевого бюджету в майбутньому, а навпаки, може призвести до недоотримання місцевим бюджетом коштів у період до укладення нового договору оренди землі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Заступником керівника Львівської обласної прокуратури подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2021 у справі №914/634/21 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставина справи.

Зокрема, скаржник зазначає, що згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області ТОВ кафе Дружба більше трьох місяців не сплачувало орендну плату за землю на вул. Горбачевського, 22 у м.Львові згідно з діючим договором оренди землі від 03.05.2017 №Ф-3007 (кадастровий номер 4610136900:03:003:0097).

Скаржник вважає, що з уточненої податкової декларації з плати за землю за 2020 рік ТОВ кафе Дружба зареєструвало податкове зобов`язання за 2020 рік в сумі 66 511,44 грн з сплати оренди за земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:03:003:0097, загальною площею 0,0467 га, згідно з договором оренди землі від 03.05.2017 №Ф-3007, у тому числі нараховану суму орендної плати по 6 046,49грн щомісяця в травні, червні та липні. Відповідно до даних Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, станом на 21.01.2021 заборгованість ТОВ кафе Дружба з сплати орендної плати становила 19 955,76 грн і була не погашена.

На думку скаржника, при наявності у відповідача заборгованості з орендної плати за землю та договірного зобов`язання про щомісячне внесення орендної плати за землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, встановлено відсутність будь-яких проплат з орендної плати за оренду земельної ділянки кадастровим номером 4610136900:03:003:0097, заг. площею 0,0467 га, за період з травня по липень 2020 року включно (тобто за 3 місяці підряд).

Отже, скаржник вважає, що починаючи з 2020 року відповідачем постійно допускалась заборгованість зі сплати орендної плати за землю більше трьох місяців підряд, що є порушенням вимог п.9 договору, ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі , відповідно до п.38 договору, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі та ч.2 ст.651 ЦК України, це є підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду.

На думку скаржника, розірвання договору оренди призведе до ненаповнення бюджету є безпідставним, оскільки відповідач зобов`язаний сплачувати земельний податок, використання землі є платним, а тому за фактичне використання сформованої ділянки Львівська міська рада може звернутись до суду до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів, у зв`язку із чим місцевий бюджет буде і надалі поповнюватись.

Узагальнені доводи викладені у відзивах на апеляційну скаргу.

Львівська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури

ТОВ кафе Дружба у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права та суперечать принципу верховенства права, а також є неефективними.

Відповідач зазначає, що набувши право власності на будівлю, відповідач набув право користування земельною ділянкою, таке право не припиняється до того часу, поки будівля перебуває у його власності. Враховуючи наявність об`єкта нерухомості на орендованій земельній ділянці, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню підлягають положення ч.2 ст.651 ЦК України.

Також, відповідач зазначає, що судом першої інстанції у рішенні встановлено, що на момент подання позову до суду (15.03.2021) заборгованість ТОВ кафе Дружба зі сплати орендної плати за договором №Ф-3007 повністю сплачена і має місце переплата в сумі 5 953,51грн.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 справу №914/634/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-1318вих-21 від 02.08.2021 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2021 у справі №914/634/21 та призначено справу до розгляду 14.09.2021.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 відкладено розгляд справи та від 05.10.2021 оголошено перерви в судовому засіданні до 19.10.2021 та до 26.10.2021.

Представники сторін та прокурор в судових засіданнях виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 26.10.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.

Обставини справи.

03.05.2017 між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ кафе Дружба (орендар) укладено договір оренди землі №Ф-3007, за яким орендодавець на підставі Податкового кодексу України , Закону України Про оренду землі , ухвал Львівської міської ради від 30.06.2016 № 631 Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова , від 26.07.2012 №1675 Про затвердження Положення про підготовку, організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок у м. Львові (зі змінами) та ухвали Львівської міської ради від 04.10.2016 № 1046 Про затвердження ТОВ кафе Дружба проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. І. Горбачевського, 22 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування кафе з кадастровим номером 4610136900:03:003:0097, яка розташована у м. Львові на вул. І. Горбачевського, 22 (п.1 договору).

Відповідно до п.п. 2-3 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0467 га, у тому числі під забудовою 0,0331 га під твердим покриттям 0,0072 га, під озелененням 0,0064га. На земельній ділянці розміщені об`єкт нерухомого майна - будівля кафе.

Згідно з долученої до позовної заяви Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою м. Львів, вул. Горбачевського І., буд. 22 знаходиться будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 331,5 кв. м, яка зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ кафе Дружба .

Пунктом 9 договору сторони погодили, що договір укладено на 10 (десять) років до 04 жовтня 2026 року.

Згідно з п. 10 договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 72 557,93грн в рік, що становить 3 (три) відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 33216812700005 ГУДКСУ у Львівській області. Отримувач: Міський бюджет для Франківського р-ну, ЄДРПОУ 37965138, МФО 825014, код платежу 18010600 для юридичних осіб до 30-го числа місяця наступного за звітним.

Прокурор, заявляючи позовні вимоги зазначив, що згідно з інформацією ГУ ДПС у Львівській області, ТОВ кафе Дружба більше трьох місяців підряд не сплачувало орендну плату за землю на вул. Горбачевського, 22 у м. Львові згідно з діючим договором оренди землі від 03.05.2017 №Ф-3007 .

Згідно з уточненою податковою декларацією з плати за землю за 2020 рік ТОВ кафе Дружба зареєстровано податкове зобов`язання за 2020 рік в сумі 66 511,44 грн з сплати оренди за земельну ділянку кадастровий номер 4610136900:03:003:0097, загальною площею 0,0467 га, згідно з договором оренди землі від 03.05.2017 №Ф-3007.

Відповідно до розрахунків, наданих листом №4-2201-1472 від 22.01.2021 Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, станом на 21.01.2021 заборгованість ТОВ кафе Дружба з сплати орендної плати становила 19 955,76 грн.

Оскільки, як зазначив прокурор, відповідачем допускається заборгованість зі сплати орендної плати за землю більше трьох місяців підряд, що є порушенням вимог п. 9 договору і ч. 1 ст. 24 Закону, відповідно до п. 38 Договору, ч. 1 ст. 32 Закону та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України , останній звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови. Висновки суду апеляційної інстанції.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

У постанові колегії суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України );

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 ГПК України , частина третя статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Отже, в цій справі колегія суддів Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетентний орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру );

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

В матеріалах справи знаходиться листування прокурора та позивача, в результаті якого прокурором листом №14.36/04-16-1221ВИХ-21 від 17.02.2021 повідомлено позивача, що ним встановлено достатні підстави для здійснення представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради шляхом звернення до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТОВ кафе Дружба про розірвання договору оренди землі № Ф-3007 від 03.05.2017. Зокрема, прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в систематичній несплаті ТОВ Кафе Дружба орендної плати за землю впродовж 2020 року, що спричиняє ненадходження коштів до місцевого бюджету та призводить до заподіяння шкоди інтересам держави в особі територіальної громади міста Львова, що виявляється в безоплатному використанні земельної ділянки, невжиття позивачем заходів, спрямованих на розірвання договору та повернення земельної ділянки за наявності для цього підстав.

Також, з листів позивача вбачається, що при наявності факту систематичної несплати орендної плати відповідачем, цивільно - правові заходи щодо розірвання договору, згідно наявних повноважень, не вживалися. Про причини незастосування заходів, спрямованих на розірвання договору оренди, а так само обставини, які перешкоджали застосуванню заходів позовного характеру позивачем не поінформовано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що прокурор дотримався визначеного законом порядку і правомірно захищає інтереси держави в суді в межах наданих йому повноважень.

Щодо заявлених позовних вимог судова колегія зазначає таке.

З огляду на встановлені вище обставини спірні правовідносини сторін виникли з приводу розірвання договору оренди землі.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами статті 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2).

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу , чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що 03.05.2017 між Львівською міською радою та ТОВ кафе Дружба укладено договір оренди землі №Ф-3007.

За приписами ст. 1 Закону України Про оренду землі , яка кореспондується з положеннями частини першої ст. 93 Земельного кодексу України , орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ст. 24 , 25 Закону України Про оренду землі визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч. 3-4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст.32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим, за ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17).

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України .

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/2861/18 від 16.02.2021).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції долучено лист № 4-2201-4224 від 17.05.2021 Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, з якого вбачається, що на момент подання позову до суду 15.03.2021, ТОВ кафе Дружба заборгованість з сплати орендної плати за договором №Ф-3007 повністю сплачена, і має місце переплата 5 953,51грн.

Отже твердження прокурора, викладені в апеляційній скарзі, що, починаючи з 2020 року відповідачем постійно допускалась заборгованість зі сплати орендної плати за землю більше трьох місяців підряд, що є порушенням вимог п.9 договору, ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі , відповідно до п.38 договору, ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі та ч.2 ст.651 ЦК України і підставою для припинення договору шляхом його розірвання за рішенням суду, не береться судовою колегією до уваги.

З врахуванням наведеного вище, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що, беручи до уваги те, що відповідачем допущено порушення умов договору, проте відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди.

Окрім того, як вбачається з даних про сплату орендної плати, долучених до листа № 4-2201-4224 від 17.05.2021 Управління адміністрування місцевих та залучених фінансів департаменту фінансової політики Львівської міської ради, станом на 01.01.2020 у відповідача була наявна переплата по сплаті орендної плати за землю в розмірі 241,68грн, так само як і була незначна переплата за період з січня по березень 2020 року, а потім у серпні та вересні 2020 року. За період з жовтня по грудень 2020 року у відповідача була наявна недоплата суми орендної плати в сумах 146,49грн, 1697,49грн та 226,49грн .

Повна несплата орендної плати була допущена відповідачем лише в період з травня по липень 2020 року, при тому, що з 20.05.2020 на території України діяв карантин, введений на підставі постанови КМ України від 20 травня 2020 р. № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів , якою було обмежено роботу закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо).

Також, судова колегія звертає увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України , статті 377 ЦК України , інших положеннях законодавства (пункт 8.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (провадження № 12-143гс18)).

Як вбачається із матеріалів справи, на спірній земельній ділянці знаходиться будівля, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 331,5 кв. м, яка належить на праві приватної власності ТОВ кафе Дружба і використовується як кафе. Відповідно до п.п. 2-3 договору, в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0467 га, у тому числі під забудовою 0.0331 га, під твердим покриттям 0,0072 га, під озелененням 0,0064га.

Отже, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що розірвання договору оренди земельної ділянки за несплату орендної плати за землю три місяці підряд в період з травня по липень 2020 року при тому, що майже уся земельна ділянка знаходиться під нерухомістю, яка перебуває у приватній власності, жодним чином не призведе до наповнення місцевого бюджету в майбутньому, а навпаки, може призвести до недоотримання місцевим бюджетом коштів у період до укладення нового договору оренди землі.

З огляду на викладене, не бере до уваги судова колегія твердження скаржника, що за фактичне використання сформованої ділянки Львівська міська рада може звернутись до суду до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів, у зв`язку із чим місцевий бюджет буде і надалі поповнюватись.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а саме, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини прийшла до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання скаржника на ухилення відповідачем від державної реєстрації права оренди наданої земельної ділянки, в зв`язку із чим зазначена обставина є підставою для розірвання договору оренди, судова колегія оцінює критично, оскільки станом на 07.10.2021 право оренди спірної земельної ділянки відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.10.2021, зареєстровано за відповідачем.

З врахування вищенаведених обставин, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, зокрема, що повна несплата орендної плати була допущена відповідачем лише в період введення карантину на підставі постанови КМ України від 20.05.2020 № 392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з травня по липень 2020 року); на спірній земельній ділянці загальною площею 0,0467 га (у тому числі під забудовою 0,0331 га, під твердим покриттям 0,0072 га, під озелененням 0,0064га) знаходиться будівля, об`єкт нерухомого майна, загальною площею 331,5 кв. м, яка належить на праві приватної власності ТОВ кафе Дружба і використовується як кафе; станом на 07.10.2021 право оренди спірної земельної ділянки відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 11.10.2021, зареєстровано за відповідачем, судова колегія прийшла до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також, судова колегія зазначає, що міст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц, у зазначених скаржником постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-1, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц.

Посилання скаржника на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду зазначених у апеляційній скарзі, не беруться судовою колегією до уваги, оскільки обставини у зазначених справах не є подібними до обставин у даній справі.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129 , 269 , 270 , 273 , 275 , 276 , 282 , 284 ГПК України ,

Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-1318вих-21 від 02.08.2021 (вх.№ ЗАГС 01-05/2634/21 від 03.08.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 05.07.2021 у справі №914/634/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287 , 288 ГПК України .

Повний текст постанови складено та підписано 08.11.2021.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

суддя Желік М.Б.

суддя Орищин Г.В.