Рішення

від 04.11.2021 по справі 907/734/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/734/20

Господарський суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ушак І.Г.

за участю секретаря судового засідання Оуаді С.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород (позивач, департамент),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» , м. Ужгород (відповідач, ТОВ Маєрсам)

про стягнення заборгованості на суму 130979,24 грн. за договором оренди земельної ділянки та про зобов`язання повернути земельну ділянку

представники:

позивача - Данканич А.Е., самопредставництво

відповідача - Тодавчич Г.І., адвокат

Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, посилаючись на невиконання відповідачем договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою під будівлями комерційної забудови площею 898 кв.м по вул. Минайській, 16А у м. Ужгороді за період з 16.06.2016 до жовтня 2020, внаслідок чого виникла його заборгованість перед позивачем за вказаний період на суму 130979,24 грн. Стверджує, що оскільки відповідач 16.06.2016 набув за договором купівлі-продажу укладеним з ТОВ «Офіс-центр-3» право власності на нерухомість (будівлю під літ. Б, колишнє приміщення галереї, загальною площею 618,3 кв.м розташоване по вул. Минайській, 16А), до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій ця нерухомість розміщена, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача - ТОВ «Офіс-центр-3» . Попередній користувач зазначеної земельної ділянки площею 898 кв.м - щодо неї 21.06.2007 уклав строком на 10 років договір оренди з Управлінням майном міста, правонаступником якого є позивач у справі. Розрахунок позовних вимог здійснено позивачем виходячи з орендної плати за цим договором з урахуванням змін до нього внесених рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.06.2015 у справі № 907/554/15, що становила 3115,02 грн. щомісяця, та приймаючи до уваги платежі здійснені у період з квітня по жовтень 2020 на суму 29444,80 грн. Нормативним обґрунтуванням заявлених вимог позивач зазначає приписи ч. 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі", згідно яких до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку, приписи ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України, згідно яких до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Немайнова вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку обґрунтовується позивачем припиненням строку дії зазначеного договору оренди 25.07.2017. Представник позивача усними поясненнями у ході судового розгляду справи наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач відзивом на позов та усними поясненнями представника у ході судового розгляду справи проти позову заперечує, посилаючись, зокрема на таке.

Відповідач, посилаючись на долучені до матеріалів справи договори купівлі-продажу нерухомості від 23.11.2012, 28.02.2012, стверджує, що він не єдиний користувач спірної земельної ділянки, оскільки на ній знаходиться нерухоме майно інших осіб, які придбали його від ТОВ «Офіс-центр-3» і земельна ділянка не поділена між користувачами та не сформована у встановленому порядку. За таких обставин вважає взагалі безпідставним покладення на відповідача обов`язку оплати орендної плати за всю земельну ділянку площею 898 кв.м

Вимоги щодо повернення земельної ділянки вважає безпідставними, оскільки така не була одержана відповідачем у справі, а, посилаючись на рішення суду у справі № 907/874/17, стверджує, що така повернута попереднім користувачем Ужгородській міській раді після припинення договору оренди на підставі рішення Ужгородської міської ради від 18.10.16 № 415 «Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок» (п. 1.11).

Крім того, стверджує, що за частину спірного періоду у даній справі - з 16.06.2016 до липня 2017 - позивач безпідставно повторно нарахував орендну плата за спірну земельну ділянку, оскільки відповідно до рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019, яке набрало законної сили, у справі № 907/854/17 за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» , м. Ужгород, предметом якої було стягнення заборгованості на суму 115065,01 грн. за договором оренди цієї ж земельної ділянки за період з листопада 2011 по липень 2017 та про зобов`язання повернути земельну ділянку, встановлено, що заборгованість за цей період становить 43334,093 грн. і таку присуджено до стягнення з попереднього користувача спірної земельної ділянки - ТОВ "Офіс-центр-3".

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача у ході судового розгляду, керуючись законом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

При цьому суд виходив з того, що матеріалами справи встановлено наступне.

21.06.07 Управління майном міста Ужгородської міської ради, правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради - позивач-2 у даній справі - та ТОВ «Офіс-центр-3» (Офіс-центр) - уклали договір оренди землі, відповідно до умов якого Офіс-центру надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 898 кв.м по вул. Минайська, 16 А у м. Ужгороді під будівлями для комерційної діяльності строком на 10 років (далі - договір оренди, спірна земельна ділянка).

Орендна плата за користування спірною земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди (п.п. 5, 9, 10) з урахуванням змін внесених до зазначених пунктів договору рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/554/15, яке набрало законної сили, становить 37380,32 грн. на рік та вноситься щомісячними платежами в сумі 3115,02 грн.

Вказаний договір оренди 25.07.2007 року зареєстровано Закарпатською філією ДП "Центр державного земельного кадастру" за № 2110100000-0407070000117.

Як встановлено з інформаційної довідки 165221932 від 02.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу № 1354 від 16.06.2016 укладеного між Офіс-центром та ТОВ Маєрсам, останнім набуто право власності на будівлю літ. Б (колишнє приміщення галереї) загальною площею 618,3 кв.м по вул. Минайській, 16 «А» у м. Ужгороді, тобто ТОВ Маєрсам набув право власності на нерухомість, що розташована на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, в період коли договір оренди земельної ділянки був чинним та не припиненим у відповідності до чинного законодавства.

Наведені обставини визнаються всіма учасниками процесу та послугували підставою для пред`явлення даного позову до ТОВ Маєрсам про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 898 кв.м за період з 16.06.2016 до жовтня 2020 та про повернення земельної ділянки з огляду на сплив 25.07.2017 десятирічного строку дії договору оренди з урахуванням дати його державної реєстрації.

У ході судового розгляду справи за наданими відповідачем доказами встановлено, що на спірній земельній ділянці площею 898 кв.м крім нерухомості придбаної відповідачем у даній справі, знаходиться також нерухомість, яка належить іншій особі, оскільки Офіс-центр частину торгово-офісного центру, розташованого по вул. Минайській, 16 А - вбудований магазин літ.А поз. 1, 2, 3, 4 загальною площею 57,3 кв.м - відчужив Писанчиній-Пушавер О.Б. за договором купівлі-продажу від 23.11.2012.

Вирішуючи даний спір по суті суд враховує, що згідно ч. 3 ст. 7 Закону України Про оренду землі у редакції станом на час виникнення даних спірних відносин, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку; договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За приписами ст. 377 ЦК України в редакції станом на час виникнення даних спірних відносин до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

За приписами ст. 120 ЗК України в редакції станом на час виникнення даних спірних відносин У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

З огляду на наведене та приймаючи до уваги, що на земельній ділянці площею відповідно до договору оренди з попереднім користувачем 898 кв.м по вул. Минайській, 16 А в м. Ужгороді, розташована нерухомість придбана відповідачем у даній справі та іншою особою, такі в силу закону є користувачами земельної ділянки. Наведеним спростовано твердження позивача про те, що до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для Офіс-центру як попереднього землекористувача за договором оренди землі, чим обґрунтовані позовні вимоги про стягнення орендної плати та про повернення земельної ділянки. Разом з тим, до матеріалів справи не долучено також доказів на підтвердження здійснення визначення частки відповідача у праві на спірну земельну земельну ділянку, виділення цієї частини в окрему земельну ділянку, присвоєння їй окремого кадастрового номера як підстави для стягнення оплати орендної плати пропорційно до розміру частки займаної земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд, повно, об`єктивно і всебічно з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім доводам сторін, дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за користування земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для офіс-центру як попереднього землекористувача за договором оренди землі, як і вимоги про зобов`язання повернути земельну ділянку за актом приймання-передачі не відповідають фактичним обставинам справи та викладеним приписам цивільного та земельного законодавства, відтак - у їх задоволенні належить відмовити.

Суд враховує також, що у межах справи № 907/854/17 за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, м. Ужгород, Ужгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, м. Ужгород до товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс-центр-3» , м. Ужгород, предметом якої було стягнення заборгованості на суму 115065,01 грн. за договором оренди цієї ж земельної ділянки за період з листопада 2011 по липень 2017 та про зобов`язання повернути земельну ділянку рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення за зазначений період, який включає також частину періоду спірного у даній справі, суму встановленої заборгованості 43334,093 грн., а в задоволенні позову в частині вимог про повернення земельної ділянки відмовлено, оскільки встановлено, що така товариством Офіс-центр передана орендодавцю - Ужгородській міській раді, яка 18.10.16 припинила дію договору оренди, прийнявши рішення № 415 Про припинення дії договорів оренди земельних ділянок .

За змістом ст. 129 ГПК України судові витрати позивача у даній справі покладаються на позивача.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача за подання позову покласти на позивача.

Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 08.11.2021.

Суддя Ушак І.Г.