Постанова

від 16.05.2022 по справі 907/734/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2022 р. Справа №907/734/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Скрипчук О.С.

суддів Марка Р.І.

Матущака О.І.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17/53 від 06.12.2021 (вх. № 01-05/4111/21 від 09.12.2021)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 (повний текст рішення складено 08.11.2021, м. Ужгород, суддя І.Г. Ушак)

у справі № 907/734/20

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам», м. Ужгород

про стягнення заборгованості на суму 130 979,24 грн за договором оренди земельної ділянки та про зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маєрсам» про стягнення 130 979,24 грн заборгованості за договором оренди земельної ділянки та про зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем договірних зобов`язань по сплаті орендних платежів за користування земельною ділянкою площею 898 кв.м по АДРЕСА_1 за період з 16.06.2016 по жовтень 2020р., внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за вказаний період на суму 130 979,24 грн.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 в позові Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач просить стягнути з ТзОВ «Маєрсам» заборгованість по оренді, згідно договору оренди землі б/н від 21.06.2007, зокрема, за період червень 2016 р. по 25 липень 2017р., який включає частину періоду, за який вже стягнуто заборгованість у судовому порядку.

В задоволенні позову в частині вимог про повернення земельної ділянки відмовлено, оскільки судом встановлено, що ТзОВ «Офіс-центр» передало Ужгородській міській раді спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Департамент міського господарства Ужгородської міської ради подав апеляційну скаргу № 32.01-17/53 від 06.12.2021 (вх. № 01-05/4111/21 від 09.12.2021), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/723/19 встановлено, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці до ТзОВ «Маєрсам» перейшло право користування нею за договором оренди землі б/н від 21.06.2007 без переоформлення сторонами договору. Отже, ТзОВ «Маєрсам» є фактичним і юридичним землекористувачем земельної ділянки по АДРЕСА_1 за кадастровим номером 2110100000:18:002:0081, під належними йому будівлями.

Апелянт зазначає, якщо навіть припустити, що на вказаній земельній ділянці є майно громадянки ОСОБА_2 , то це не може мати значення для правильного вирішення спору, оскільки судом встановлено що ТзОВ «Маєрсам» набув прав землекористувача за договором оренди землі в силу прямої норми закону.

Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 12/22 від 07.05.2022, в якому просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що вона є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. У даному випадку, суд дійшов висновку, що неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно рішення Ужгородської міської ради № 425 від 07.09.2021 «Про реорганізацію виконавчих органів» Департамент міського господарства (позивач у даній справі) перейменовано на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у даній справі слід змінити найменування позивача з Департаменту міського господарства на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (правонаступником якого є Департамент міського господарства Ужгородської міської ради) та ТзОВ «Офіс-центр-3» було укладено договір оренди землі. Згідно умов договору ТзОВ «Офіс-центр-3» надано в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 898 кв.м по АДРЕСА_1 під будівлями для комерційної діяльності строком на 10 років (далі - договір оренди).

Орендна плата за користування земельною ділянкою відповідно до умов договору оренди (п.п. 5, 9, 10), з урахуванням змін внесених до зазначених пунктів договору рішенням Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/554/15, яке набрало законної сили, становить 37380,32 грн. на рік та мала вноситись щомісячними платежами в сумі 3115,02 грн.

Вказаний договір оренди зареєстровано Закарпатською філією ДП «Центр державного земельного кадастру» - 25.07.2007 за № 2110100000-0407070000117.

З інформаційної довідки 165221932 від 02.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 1354 від 16.06.2016 ТзОВ «Маєрсам» набуто право власності на будівлю літ. «Б» загальною площею 618,3 кв.м по АДРЕСА_1.

Отже, ТзОВ «Маєрсам» (відповідач) набуло право власності на нерухомість, що знаходиться на спірній земельній ділянці, на підставі договору купівлі-продажу, в період коли договір оренди земельної ділянки був чинним.

Наведені обставини визнаються всіма учасниками процесу та послугували підставою для пред`явлення даного позову.

Також, судом встановлено, що у справі № 907/723/19 (а.с 29 ) Ужгородська міська рада зверталась до відповідача про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Суд відмовив у позові та зазначив, що з моменту набуття права власності на будівлю торгово-офісного центру (16.06.2016), що розташована за адресою АДРЕСА_1 до ТзОВ «Маєрсам» перейшло право користування земельною ділянкою площею 898 кв.м., за договором оренди землі б/н від 21.06.2007, що укладений між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Офіс-центр-3». Враховуючи наведене, судом було відхилено доводи позивача стосовно використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, оскільки між сторонами існували договірні відносини, за котрими об`єкт оренди не повернуто позивачу.

Позивач звертаючись до суду першої інстанції, просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору оренди у сумі 130979,24 грн. за період з 16.06.2016 по жовтень 2020 р. та повернути земельну ділянку, у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі», у редакції станом на час виникнення спірних відносин, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку; договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

За приписами ст. 377 ЦК України, в редакції станом на час виникнення спірних відносин, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За приписами ст. 120 ЗК України в редакції станом на час виникнення даних спірних відносин У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Так, судом встановлено, що 21.06.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради та ТзОВ «Офіс-центр-3» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 898 кв.м по АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельній ділянці не був присвоєний).

Договір оренди землі б/н від 21.06.2007 діяв до 25.07.2017, що не заперечується сторонами. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача орендної плати, згідно договору оренди б/н від 25.07.2017 за період з 25.07.2017 по жовтень 2020 року, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Позивач звертаючись до суду першої інстанції стверджує, що з моменту набуття відповідачем права власності на будівлю торгово-офісного центру (16.06.2016), що розташована за адресою АДРЕСА_1 до ТОВ «Маєрсам» перейшло право користування земельною ділянкою площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081 за договором оренди землі б/н від 21.06.2007.

У апеляційній скарзі позивач (апелянт) зазначає, що відповідач відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.06.2016 набув право власності на 37/100 часток торгово-офісного центру після реконструкції будівля «Б», загальною площею 618,3 кв.м., яке знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер № 2110100000:18:002:0081.

Натомість, відповідач стверджує, що на земельній ділянці кадастровий номер № 2110100000:18:002:0081 площею 0,898 га, окрім його приміщення ще знаходяться приміщення, які не належать ТзОВ «Маєрсам».

Згідно матеріалів топографо-геодезичного знімання земельної ділянки (а.с. 178, т.2), вбачається, що на земельній ділянці площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081 знаходяться будівлі на земельних ділянках: S1-0.0001 га., S1-0.0097 га, S3-0.00373 га., S4-0.0293 га.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 23.11.2012 між ТзОВ «Офіс-центр-3» (продавець) та громадянкою ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі продажу частини торгово-офісного центру після реконструкції з надбудовою власних будівель їдальні та галереї, а саме вбудований магазин літ А. поз 1,2,3,4 загальною площею 57,3 кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на земельній ділянці площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081 знаходиться не лише будівля торгово-офісного центру площею 618,3 кв.м, що належить відповідачу на праві власності, згідно договору купівлі-продажу № 1354 від 16.06.2016.

Позивач не надав суду належних доказів, які в підтверджували, що на земельній ділянці площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081 усі будівлі належать відповідачу на праві власності (чи праві користування).

Відповідно до ч. 1 ст .74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній (пункти 8.16 і 8.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Згідно з частиною 2 статті 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини 6 статті 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Інформаційна довідка № 165221932 від 02.05.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (на яку позивач посилається в позовній заяві в підтвердження того, що на підставі договору купівлі-продажу № 1354 від 16.06.2016 ТзОВ «Маєрсам» набуло право власності на будівлю літ. Б загальною площею 618,3 кв.м по АДРЕСА_1) не містить інформації про земельну ділянку (зокрема, кадастрового номера) на якій знаходиться будівля відповідача.

Матеріали справи не містять договору купівлі-продажу № 1354 від 16.06.2016 укладеного між ТзОВ «Офіс-центр-3» та ТОВ «Маєрсам».

Судова колегія звертає увагу, що для переходу (передачі орендарем) права, в тому числі оренди, на частину земельної ділянки обов`язковим є попереднє виділення такої частини в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера (ч. 6 ст. 120 ЗК України), тобто, після набуття такою частиною земельної ділянки статусу об`єкта цивільних прав (стаття 79-1 ЗК України).

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі № 910/14257/18 від 14.08.2019.

Судом встановлено, що частина земельної ділянки під об`єктом нерухомості, який належить відповідачу, ані станом на 16.06.2016, тобто на дату набуття права власності, ані під час розгляду справи, попередньо виділена в окрему земельну ділянку з присвоєнням їй окремого кадастрового номера не була.

Враховуючи те, що позивачем не доведено те, що до відповідача перейшло право користування земельною ділянкою в повному обсязі та на умовах, встановлених для ТзОВ «Офіс-центр-3», як попереднього землекористувача за договором оренди землі б/н від 21.06.2007, позовна вимога про повернення земельної ділянки площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081, у зв`язку з закінченням строку дії договору, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Твердження апелянта про те, що судом у справі № 907/723/19 встановлено факт того, що відповідач набув прав землекористувача на земельну ділянку кадастровий номер № 2110100000:18:002:0081 площею 898 кв. м. за договором оренди землі від 21.06.2007, судом оцінюється критично. Адже, враховуючи те, що відповідач придбав лише частину приміщень будівлі торгово-офісного центру (16.06.2016), що розташована в АДРЕСА_1, то до ТОВ «Маєрсам» не могло перейти право користування усією земельною ділянкою площею 898 кв.м., за договором оренди землі б/н від 21.06.2007.

Відповідно необґрунтованими є твердження апелянта про те, що оскільки відповідач після придбання частини приміщень будівлі торгово-офісного центру (16.06.2016), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 звертався до міської ради із клопотанням про надання в оренду земельної ділянки та здійснював часткові платежі за користування земельною ділянкою, останній набув усіх прав та обов`язків попереднього орендодавця - ТзОВ «Офіс центр-3», за договором оренди землі б/н від 21.06.2007.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.02.2019 у справі № 907/854/17 стягнуто з ТОВ «Офіс-центр-3» до місцевого бюджету м. Ужгорода 43 334,04 грн. орендної плати за період листопад 2011 по липень 2017 року по договору оренди землі б/н від 21.06.2007. Однак, у даній справі позивач вже стверджує, що з моменту набуття права власності на будівлю торгово-офісного центру (16.06.2016), що розташована в АДРЕСА_1 до ТОВ «Маєрсам» перейшло право користування усією земельною ділянкою площею 898 кв.м. кадастровий № 2110100000:18:002:0081, за договором оренди землі б/н від 21.06.2007 року та просить стягнути з ТзОВ «Маєрсам» заборгованість по оренді, згідно договору оренди землі б/н від 21.06.2007, зокрема, за період червень 2016 по 25 липнь 2017, який включає частину періоду, за який рішенням суду вже стягнуто заборгованість по договору оренди б/н від 21.06.2007.

Така тактика позивача суперечить принципу venire contra factum proprium («заборони суперечливої поведінки»), відповідно до якого поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Наведене є самостійною підставою для відхилення таких доводів.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у даній справі.

Отже, рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному рішенні суду.

Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на апелянта в порядку ст.129 ГПК України.

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17/53 від 06.12.2021 (вх. № 01-05/4111/21 від 09.12.2021) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2021 у справі № 907/734/20 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.05.2022.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя О.І. Матущак

Суддя Р.І. Марко